Виховний захід "День за днем - з Україною в серці"

Виховний захід

Усний журнал «День за днем – з Україною в серці»

Ведуча. Доброго дня, учні, колеги та гості нашого заходу! (Слайд 1) Розпочався останній зимовий місяць і за традицією ми вшановуємо знаменні дати зі сторінок славної, але тернистої історії нашої Батьківщини. (Слайд 2) Сьогодні ми пригадаємо ті лютневі дні, які не залишать байдужими кожного свідомого українця. А зробимо ми це, (Слайд 3) гортаючи сторінки нашого шкільного усного журналу «День за днем – з Україною в серці». Що ж, розпочнемо.

(Слайд 4)

Сторінка 1

Ведуча. Перша сторінка лютневого номера – «3 добрим словом щоб зростали, щоб звичаї українські пам'ятали!».

Українські народні свята та обряди – одне з найдорожчих національних надбань. Впродовж віків народний календар складався на грунті язичницьких та християнських вірувань. Пригадаймо традиції святкування Стрітення, яке відзначатимемо 15 лютого. 

Учениця. (розповідає легенду). Вранці на околицю села приїхала Весна, а назустріч їй виходить стара бабуся-Зима. Зима непривітна та починає сперечатися з Весною. Довго сперечаються, і кожна намагається виправдати себе та звинуватити іншу. Чим довше тривала їх суперечка, тим затяжнішою вона ставала. Наостанок вони вирішили помірятися силою. Вважалося, що переможець буде володарювати далі. (Слайд 5) I відбувалося це 15 лютого, тому що на останній місяць зими припадає одне з найбільших і найшанованіших свят — Стрітення.

Учень.  Ще лютує зима, ще стоять морози люті, лежать сніги, але в повітрі вже пахне весною.

Учениця. І хоч лютує зима в лютому, але дарма, бо йдеться вже не до Різдва, а до Великодня.

Учень. Свято це відзначали ще наші предки. А ще  його називали Зимобором, або Громниці. У цей день святили свічки і воду в церквах. Коли приходили з церкви, то обов'язково запалювали свічки, щоб мороз дерева не побив, а весняна повінь не пошкодила посівів. Запалювали їх і літом, як оберег від небезпечних гроз. (Слайд 6) (включається музика «Веснянка»)

ЗУСТРІЧ ЗИМИ ТА ВЕСНИ (виходять під пісню)

 ВЕСНА. Доброго дня тобі, бабусю Зима!

 ЗИМА. Доброго тобі здоров’я, дівчино Весна! Рано ти прийшла, ой рано.  Ще твоєму царюванню час не настав.

 ВЕСНА. Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення! Час тобі царювання над землею передати мені. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з пустою торбою? Все, що я напрацювала, ти все з’їла і випила.

 ЗИМА. А от і не все! Не все!

 ВЕСНА. Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а в  тебе тиснуться по закутках, та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а в тебе люди трусяться від холоду і вмирають від голоду.

 ЗИМА. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю в кожухи.

 ВЕСНА. А я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає!  А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!

 ЗИМА. Не пущу! Ого-го-го! (звук вітру ввімкнути) Злітайтеся, дочки мої, хуртовини, завірюхи!  Сюди! Сюди! Покажіть свою силу! Війте голубчики мої вітри, крутіть хурделиці, сильніше скувайте землю морози.

Учениця. Утікай, утікай біла зимонько,

 Вже нема, вже нема в тебе силоньки!

 Йде весна, йде весна – чарівниченька,

 Потемніє, почорніє твоє личенько!

Учень. Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші, приносите радість дітям своїми іграми та розвагами. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити.

ЗИМА. Ти перемогла сестрице!  (віддає ключі). Хоч тяжко і журно мені, тобі передаю я панування над землею. Повсюди, сестрице, встигай ти, як я. А я піду спочину, щоб наступного року прийти з новими силами.

Що ж, прощавайте любі діти!

За зиму ви поздоровіли,

 Пішли на користь і мороз, і сніг

 І щічки ваші так порожевіли,

 Неначе маки розцвіли на них!

 Прощавай і ти, Весна-красна,

 Прощаюсь з вами усіма.

 Здорові будьте! Через рік я знову

 Свою вам казку принесу зимову! (Слайд 7) (вмикається пісня «Весна»)

ВЕСНА. (бере ключі)

Піду я далі лугами й лісами!

Встелю землю килимами!

Я теплом людей зігрію,

І здоров’я всім навію

Рідним словом, щоб зростали,

Щоб звичаї пам’ятали!

Як тут серцю не радіти,

Як мені тут не співати,

Коли бачу я, що діти

В честь мою зібрали свято.

Ведуча. Тож, щоб усі хороше Зимоньку провели, а Весну-красну зустріли. Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові і щасливі. Йдемо далі…(Слайд 8)

Сторінка 2

Ведуча.  Наступна сторінка шкільного вісника – «За Україну, за її волю». Україна! Скільки глибини у цьому слові…(Слайд 9)  Це золото безмежних полів, (клік) бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, (клік) сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини (клік)  і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати (клік)  і велич міських краєвидів – все це наша Україна. (клік)

Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Вирували нескінченні битви за твою честь і свободу, а дітей твоїх вели загарбники у неволю.

Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр, Велика Вітчизняна війна… Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. (Слайд 10)  20 лютого вшануємо подвиги учасників Революції гідності та увічнюємо пам’ять Героїв Небесної Сотні. А як все починалось? (Слайд 11)  (музика «Піккардійська терція»)

(виходять учні під музику, тримаючи свічки в руках) 

Учень 1. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну! (клік)

Учень 2. Спочатку  це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна - це Європа», «Ми – вільні» «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день. (клік)

Учень 3. А що ж було далі… А далі - непідписання угоди про асоціацію.

Учень 4. А далі - жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.

Учень 5. А далі… А далі - покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності. (клік)

Учень 6. Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, а кожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть». (Слайд 12)  

Учень 7. Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..
Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні - це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!"

Україна – Єдина країна
Не шматуйте її, не трясіть.
Ми не Захід і Схід, ми родина
Ми не Північ і Південь, ми рід.

Відео «Мамо не плач»

Ведуча. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям, спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Наше завдання – не повторити такого у майбутньому! (Слайд 13)   Перегорнемо сторінку № 3 «Кращої, ніж рідна, мови не буває»

Сторінка  3

Ведуча. Є цього місяця день, згадуючи який, на душі стає по-домашньому тепло, спокійно і затишно. (Слайд 14)   21 лютого відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Перші поняття про мову нерозривно пов’язані саме з образом найдорожчої для нас людини – матері.

Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні. (Слайд 15)  

1.Говоріть, як колись вас навчала матуся, 
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, 
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, 

Не тримайте слова, віддавайте комусь. (клік)
2. Щиро так, м’яко так, починайте казати, 
Як воліла б відкритись ваша душа. 
Може хочеться їй у словах політати 
Привітати когось, а чи дать відкоша. (клік)
3. Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, 
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва, 
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші – 
Мелодійні, дзвінкі, українські слова. 
4. Говоріть про любов  і про віру у щастя, 
Уникайте мовчання, нудьги і ниття, 
Говоріть, хай в розмові слова веселяться, 
Говоріть і продовжуйте мові життя. (Слайд 16)  

Дівчинка-українка. Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви „ї”, (клік) а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви „є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. (клік)  Бо кажуть, дитино, що мова наша солов’їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати й такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв, дитино.

Пісня «Рідна мова»

Сторінка 4

Ведуча. (Слайд 17)   Остання сторінка  носить назву «Україна очима дітей». Готуючись до кожного заходу, ми переконуємося, з якою великою любов’ю вихованці нашого закладу ставляться до рідної землі. Вони бажають їй тільки найкращого, вірять в світле майбутнє, творцями якого будуть самі. Яка ж вона, Батьківщина, для них, вихованців Ризького КНВК..? (Слайд 18)  

Мележик Ярослав. Я хочу сказати простими словами,
Про те, що турбує мене вечорами, 
Про те, як в думках я малюю картину, 
Якою я бачу свою Україну! 
В моїй Україні ніхто не стріляє, 
Ніхто не калічить, ніхто не вбиває! 
В моїй Україні ніхто не воює! 
Своє і чуже життя кожен цінує! 
В моєї країни чудові сусіди, 
Запрошують в гості і я до них їду. 
Сусіди і самі в нас часто бувають. 
Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають! 
В моїй Україні є чесная влада, 
Про неї в народі складають балади. 
Працює й працює, з ранку до ночі, 
Щоб людям відкрито дивитись у очі. 
В моїй Україні не плюють на підлогу, 
Отримують і надають допомогу, 
І молодь моя не п'є і не курить, 
Займається спортом, співати так любить! 
В моїй Україні чемні дівчата! 
А хлопці вміють їх щиро кохати! 
Навчаються жити, читають книжки, 
І горді від того наші батьки! 
В моїй Україні немає кордонів! 
І море, і сонце, Дніпро, терикони, 
Карпати зимою в засніжених шапках,- 
Моя Україна! (клік) Люблю її! Крапка!

Ведуча.  Хочуть щось сказати і найменші вихованці дитячого закладу.

Українська дітвора, хлопці та дівчата. 
Хоч на зріст ви ще маленькі - та душа завзята! 
Бо козацького ви роду, славних предків діти. 
І в садочку ви вчитеся рідний край любити. 
Ви малі, та всі ми друзі. Ми одна родина. 
А найбільша наша мати – рідна Україна. 

(виходить дитячий садочок) (Слайд 19)  

Хлопчик: Я маленький козачок, правда, люди, правда.

Буду швидко виростати, Україну захищати.

Дівчинка:  Українка я маленька,

До барвистого віночка – вишиваночка – сорочка.

Фартушок і чобітки, різноколірні стрічки. (Слайд 20)  

Хлопчик:   Наш щедрий край, багатий край

                    Старі прикмети має.

                    На рушникові коровай

                    Всіх радо зустрічає.

Дівчинка: Ще здавна люди хліб і сіль

                    Несли на рушникові,

                    Бажали щастя і добра

                   Й щоб всі були здорові.

(вручають коровай) (Слайд 21)  

Хлопчик:   Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне село і рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Дівчинка: Розквітай прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.
Пісня «Квітуча Україна»

Ведуча. Журнал переглянули. Кожен почерпнув для себе щось новеньке. Головне те, що ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків. (Слайд 22)  

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.