Виховний захід "Державні та народні символи України"

Про матеріал
Сценарій заходу патріотичного спрямування "Державні та народні символи України" для учнів 6-10 класів
Перегляд файлу

Виховний захід «Державні та народні символи України»

(відео «Моя Україна»)

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її  поважає і любить, вона – колиска найкращих у світі пісень, вона – вічна надія на волю і кращу долю.

Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо,

І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне -

Високі тополі і тихе село…

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля – з лелечого наче крила…

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла

                                 (В. Вихрущ).

Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвидше стала в ряд з передовими країнами світу.

Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

Серед лугу лелека

І діброва далека,

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

2-й учень.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не питай,

Рідніше нам своя святиня,

Аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де жи­вуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки.

Це — наша рідна земля, наша Україна. Кожна країна світу обов'язково має свої символи. А що оз­начає слово «символ»?

Символ — це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарю­вання, історичне минуле, прагнення народу.

У статті 20 (розділ 1) Конституції України записано: «Державними символами Ук­раїни є Державний Прапор України, Державний

Герб, Держаний Гімн України». Символіка — своєрідна візитна картка країни, вона ніби представ­ляє її, підтверджує її існування.

З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляю­чи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.

Середньому сину мати дала в дорогу блакитно-жов­тий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчин­ками. Люди запам'ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала йо­го дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Тризуб.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

То ж встаньмо, браття, в цю гарячу мить:

Внесіте прапор вільної держави!

Степів таврійських і карпатських гір

З’єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір –

Внесіте прапор вільної держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали…

Але він знов, як день новий розцвів:

Внесіте прапор вільної держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороти,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!

 

Знак країни головний —

Це тризубець золотий.

Він — як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

 

Синьо-жовтий прапор України —

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ — і вільний, і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор — символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави.

Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній — надія на майбутнє,

України слава.

Нею сонце зустрічає

Нашу Батьківщину,

День новий розпочинає —

Сильна, неподільна.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном.

 

Крім державних символів,  Україна має ще й народні, поетичні символи. У давнину кож­не слов'янське плем'я, родина і навіть окрема люди­на мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабу­сина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці — все це наші символи.

Майже в усіх народів є улюблені рос-лини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян — берізка, а в нас — верба, тополя, калина.

Правду каже українське прислів’я «Без верби, то­полі і калини — нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

 

Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати:

Очистить і повітря навесні

І знадобиться у зимові дні.

 

Бо чай з калини — ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини п'ють.

Пісня «На калині мене мати колихала»

Важко уявити нашу землю без верби. Верба – також символ, який опоетизований в народній творчості і художній літературі. Близько 500 видів верби росте на нашій пла­неті, а тридцять – на Україні.

Дуже любив Україну славний її син Тарас Григорович Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. Будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і викохав її. Для нього вона була уособленням України. «І досі бачу під горою 

Між вербами та над водою

Біленьку хату…»

Верба своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

А відомий український поет Василь Симоненко писав:

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Поет не випадково сказав: «Прийдуть з України верби і тополі». 

Тополя також є нашим народним символом.


Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т.Г. Шевченко написав поему «Тополя».


По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу. 
Стан високий, лист широкий
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море
Широке, синіє. 
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить,
Чабан рано з сопілкою
Сяде на могилі. 
Подивишся — серце ниє,
Кругом ні билини!
Одна, одна, як билина,
На чужині гине.
Gісня «Не рубай тополю»

Крім тих оберегів,  які ми сьогодні назвали, в українського народу є й інші — жито, барвінок, лелеки.

І жито — також символ України.                  

Це обрядова, культова рослина,

Це знак добробуту і злагоди в сім’ї                

І довгого життя на цій землі.

Народна мудрість стверджує: без жита

Людина не могла б на світі жити.

Тож на достаток і на довгий вік

Тоді, коли новий надходив рік,

Ходили хлопці житом засівати.

І наречених також посівати

На щастя, на добро обряд велів

Цим життєдайним символом полів.

Барвінок —теж рослина обрядова,

Це символ пам'яті і вірності, здоров'я,

Краси і вічності, безсмертя, довгих літ,

Лелека —символ щастя і родини,

Любові до своєї батьківщини,

Добробуту, продовження життя.

Надії символ, віри в майбуття.

Вишневий сад супроводжує наші оселі хтозна й відколи. На нашій отчій землі і є Батьківщина цього чудового дерева.
Ведучий 2

У творчості Тараса Шевченка образ вишні утвердився як символ України.

Презентація учнями вишні

Учень 1

Вишневу деревце, вишневий сад користуються великою пошаною і любов’ю. Найцінніші і найкращі слова присвячені їм. Образ вишні віднесено до символу України. « Любіть свою вишневу Україну», - закликає В. Сюсюра.

Учень 2
Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 
Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну.
 

Садок вишневий коло хати, 
Хрущі над вишнями гудуть, 
Плугатарі з плугами йдуть, 
Співають ідучи дівчата, 
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати, 
Вечірня зіронька встає. 
Дочка вечерять подає, 
А мати хоче научати, 
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати 
Маленьких діточок своїх; 
Сама заснула коло їх. 
Затихло все, тілько дівчата 
Та соловейко не затих.

 

З давніх-давен народною квіткою на Україні була рожа-рожева або мальва.

Біля кожної хати ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя.

Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато ворогів зазіхало на її багаті землі. То татари налітали, то поляки, то турки. Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрих згодом продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.
Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині і потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів. П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її. Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди. Та запроданець виказав дівчину. Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки. І розрослося чудове зілля, яке односельці називали мальвою. А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі. Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.

Виконання «Балади про мальви»

Гарні квіти біля хати 

Навесні садила мати. 

Чорнобривці чорноброві 

Квітнуть в тиші вечоровій. 

Чорнобривці чарівні 

Так і просяться в пісні 

Пісня «Чорнобривці»

МАК - символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка - символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік - на Маковея і на Спаса, в серпні. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

Мак має силу і вплив, якщо не розпилюється. Окрема макова квітка не приваблює, а від всіяного маковим цвітом лану не можна відірвати очей. Одна макова зернина нічого не варта, а жменя маку - і куті смаку додає, і пирога з неї можна зробити.

Тож мак стверджує, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності та в спільноті, має велику силу.

Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і навіть легко обсипаються. Вінок із червоних маків-то вираз дівочої цноти і чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт.

Має мак і магічну силу, спрямовану проти усякого зла - і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай...

Знайди часок, поїдь у поле,
Де мак зацвів, червоний мак.
Поглянь, як радісно довкола,
Цвіте червоно, гарно як!

Як у дитинстві ляж на спину
Поміж червоних маківок.
У небо глянь хоч на хвилину,
Де стільки простору й пташок.

Де стільки радості і співу,
І щастя стільки, і краси.
Запам’ятай цю мить щасливу
І у душі своїй неси.

 

Яка чарівність в дивних квітах,
Тендітність, ніжність пелюсток!
Вогніють рясно поміж жита
Червоні голови квіток.

 

Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.

Хліб був мірилом життя, культури, жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.

«Пісня про рушник»

 Та головним оберегом українського народу була Берегиня — жінка-мати. її слово, тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищали від злих сил і давали наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.

Мама! Найдорожче слово в світі,

Де б не був ти, щоб ти не робив,                     

Та вона твій шлях завжди освітить                

Ніжним серцем, відданим тобі.                        

У дні сумні, у дні на щастя щедрі                    

Мама буде у житті твоїм.                              

Тож живи, як мама, щиро й чесно.

І як мама, лиш добро твори.

 Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця-краю, бо така багата і щедра наша земля, така славна її історія.

Х очу, щоб кожен з вас запам’ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вив­чаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.

Молись, дитино, за Україну,

Що нам безсмертне життя дає.

А по молитві ставай до чину,

Ставай до праці, дитя моє.

Молитва небо здіймає вгору,

Заводить сонце в душі алмаз,

А праця творить землі опору

Та від скорботи рятує нас.

Молись, дитино, щоб не вернуло

Московське рабство, як темна лжа,

А по молитві пильнуй, щоб дуло

Твоєї зброї не жерла ржа.

Молитва щира – то з Богом згода,

То криця духу, а не руки,

А чиста зброя – твоя свобода,

Твоя будучність на всі віки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завантаження...
docx
Додано
21 січня 2021
Переглядів
565
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку