Виховний захід до 76-річчя партизанського руху в Україні (зустріч з ветераном) "Ішли у бій – ввійшли в безсмертя"

Філія «Дмитрівська ЗШ І-ІІІ ступенів»

ОНЗ «Дмитрівська ЗШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ішли у бій – ввійшли в безсмертя

 

Виховний захід до 76-річчя партизанського руху в Україні (зустріч з ветераном)

 

Підготували та провели:

класний керівник

Кучмук Людмила Василівна

та учні 9 класу

 

 

Тема: Ішли у бій – ввійшли в безсмертя

Мета: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху; розвивати образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до тих, хто боровся за батьківщину.

Обладнання: репродукції картин про партизанський рух в Україні, про Другу світову війну; плакат «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України – є обов’язок громадян України» (ст. 65, Конституції України); фотографії ветеранів партизанського руху, виставка учнівських малюнків про війну

 

 

Хід свята

 

Ведучий 1.

Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий,

Стихле небо, підняте салютом?

Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий.

Земле, сорок перший не забудь !

 

Ведучий 2. Своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління українського народу. На своїх плечах винесли вони тягар найстрашнішої війни ХХ століття – Другої світової. У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат і матросів,  до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу. Багато з них  приписували собі роки, щоб потрапити на фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя.

( Звучить  пісня »Партизани»)

Ведучий 1. Щорічно 22 вересня згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року №1020 в Україні відзначається  День партизанської слави.

Ведучий 2. Другу світову війну називають всенародною. Безумовним підтвердженням такого визначення є широкий розмах партизанського руху та героїзм патріотів-підпільників, які зробили свій неоціненний внесок до перемоги над фашизмом.

Ведучий 1. На наш захід ми запросили ветерана партизанського та підпільного руху – Дорофєєву Ганну Данилівну.

 

(Запрошення  ветерана  зайняти почесне місце  та  запрошення її  до  слова).

Ведучий 1. Упродовж перших днів війни ворогам вдалося захопити значні території. На окупованих землях ворог будував системи всебічного матеріально-технічного забезпечення своїх військ, намагався широко та якісно використати захоплену радянську інфраструктуру та примусити населення до покірної рабської праці.

Ведучий 1. Ураховуючи нерівномірність розгортання партизанського руху, 11 листопада 1942 року Державний Комітет Оборони прийняв спеціальну постанову “Про партизанський рух на Україні”, у якій особлива увага зверталась на розвиток партизанського руху в правобережних областях республіки, де проходили надзвичайно важливі залізничні та шосейні шляхи, створення обласних оперативних груп, покращення організації зв’язку, підготовку партизанських кадрів, матеріально-технічне забезпечення партизан.

Ведучий 2. Розповідь про Дмитрівських партизан

Учень 1.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу Землю й долю навалилась.

Учень 2.

Тремтять гармати, б’є на сполох дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить країна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

Учень 3.

Синів, дочок благає: – захистіть!

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездолана сила.

 

Вірш «Три сестри»

Учень 4

Було це давно…
В ту сувору годину,
Як кров'ю вмивалась
Земля України.
Вставали на сході
Заграви червоні,
Було три сестри в партизанськім загоні.
Три сестри-близнючки –
Їх, навіть, бійці не могли розрізняти:
Всі троє чорняві, всі троє пригожі,
Одна до одної, як в пісні похожі,
А дні ті були… Не забути ніколи і досі:
Чужі ешелони летіли з укосів.
То плата фашистам за чорні руїни,
За сльози Вкраїни, за кров України
І ось коменданту донеслися вісті:
Піймало гестапо розвідницю в місті.
Якесь там дівча молоде та зелене.
– Ану, приведіть її зараз до мене.
І ось вони руки тоненькі дівочі,
Та чорнії брови, та карії очі.
– Це ти партизанка?
– Це я – партизанка.
– А ну ж бо розказуй усе до останку .
А ні, так дорога одна – лиш до Бога.
Мовчить... не каже нічого,
Її катували од ранку й до ночі,
Їй руки ламали, їй душу виймали.
Мовчала, мовчала, нічого не знала.
І от на світанку – перед тим, як розстріляти,
Спитав комендант:
– А як тебе звати?
Відкрились уста її лиш на хвилинку,
І чує гестапівець: Я – Україна!
Стояли берези понурі та голі,
Її розстріляли у чистому полі.
Та знов опадають кривавії роси,
І знов ешелони ідуть під укоси,
І знову пожари від ранку й до ранку,
І знову впіймали нову партизанку.
Немов хто в окріп коменданта укинув:
Стоїть перед ним кароока дівчина,
Як та кароока, як та темнокоса,
Вірьовками зв'язана, бита та боса.
Стоїть перед ним непокірна дівчина.
І каже гестапівцям : Я – Україна!
Стоїть і сміється: Нізащо не згину!
Цей сміх коменданта дратує та бісить,
Кричить комендант: Негайно повісить!
Він сам їй вірьовку на шию накинув.
Він сам її вішав – оту Україну.
Та знов опадають кривавії роси,
І знов ешелони летять під укоси,
І знову пожари од ранку й до ранку,
І знов до останньої б’ється краплини
Моя Батьківщина, моя Україна.
Осінньої ночі в село над Сулою
Орли – партизани ввірвалися з боєм.
Наляканий німець схопився з постелі.
Тікати... куди? Хоч дерися на стелю.
І чує він кроки дівочі на ґанку,
Це йде з автоматом сюди партизанка.
Жах заповзає у душу зміїну,
Він знову побачив живу Україну.
Оту ж карооку, оту ж темнокосу,
Він падає в ноги, пощади він просить.
– Ні, смерть, тобі кате! За смерть, за руїни!
Ти бачиш, розбійнику, Я – Україна!
 

Було це давно... В ту сувору годину,
Як кров’ю вмивалась земля України.
Вставали на сході заграви червоні,
Було три сестри в партизанськім загоні.
Ми пам'ятаємо вас.
І через гони літ
Ми будем за вас
свій отчий край любить,
І на землі своїй лишати добрий слід.
Ніхто не зупинить історії хід –
Будує свій дім Україна.
І стверджує нині і захід, і схід,
Що ми є велика родина.
Любіть Україну, вона в нас одна,
Другої немає й не буде,
Любіть Україну, як матір, щодня,
Тоді вона й нас не забуде.
Любіть Україну, всім серцем любіть,
Священную матір –  Вкраїну,
Як предки великі її бороніть,
Кохайте її до загину.
Не забути ніколи і досі:
Чужі ешелони летіли з укосів.
То плата фашистам за чорні руїни,
За сльози Вкраїни , за кров України.
                                     (Автор невідомий)

 

Ведучий 1. Минають роки, відлітають у вічність.  Багато часу минуло з тієї тривожної ночі, коли  замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ціною життя мільйонів людей. Усе далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав заради Перемоги  життя.

( Пісня «Отгремела война» Ірини Цуканової )

Учень 5

              Не спиться ще вдовам, бо туга лишилась,

       Для них і сьогодні війна не скінчилась.

       Серця в них назавжди тривогою скуті.

       Ніхто не забутий, ніщо не забуте .

 

Ведучий 2. Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.

Хвилина мовчання

Ведучий 1:
Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

Ведучий 2:
Їм сумно за всю Україну,
За ту спалену хату, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
Але їм вже не було дороги назад.

Ведучий 1:
І не всі повернулись із бою додому,
І не всіх дочекалася рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай же ти їх, українська земля.

(Відеокліп «Йшли селом партизани»)

Ведучий 2:
Історично склалося, що Дню партизанської слави передує день Миру.

 

Ведучий 1. Пам’ять… Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фронтових фотографій, тих речей, які зберігають колишні партизани, і не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє героїчне життя можемо дізнатися сьогодні тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

 

Ведучий 2. Наш обов’язок –  згадувати про них не тільки в свята, а кожного дня пам’ятати про тих, хто кував цю перемогу, хто загинув у цій страшній війні.

 

           Учень 6

      За мене, за тебе, за всю Батьківщину,

      Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

       Боровся з фашизмом, тоді партизанив

       І ворога нищив героєм незнаним.

       Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

       І гідно живи їх життям недожитим!

 

Ведучий 1. Закінчуючи нашу розмову, хочеться нагадати всім слова: «Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те що вона своя». Сподіваюся, що молоді покоління будуть справжніми захисниками своєї Вітчизни.

Звучить пісня Катерини Бужинської  «Україна – це ми!»

 

Подяка ветерану за участь в заході, вручення подарунків, квітів