Виховний захід до Дня єднання, вечір-пам`яті "В єдності наша сила"

Вечір - пам'яті

«В єдності наша сила»»

Епіграф: Лунає пісня солов’їна

І вітер віє степовий

Моя соборна Україна

Знов зустрічає день новий

Ведучий: Колись ми уявляли, що б’ємося не палицями, а справжніми шаблями…(різка зміна мелодії на войовничу)…та ми навіть не здогадувалися, що саме нам у 21 столітті випаде доля відроджувати тисячолітню традицію українського війська. Загарбник, який вкотре зазіхнув на наші землі, змусив згадати, що в наших жилах тече кров вільних, сильних, нескорених!

Ведуча: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад країною сонця лик сія…

Ведучий: Є нація!Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш державний гімн.

(лунає гімн  у виконанні бандуристки)

Ведуча: Добрий день, шановні освітяни та дорогі гості сьогоднішньої зустрічі – спогаду  про страшні часи окупації нашої громади.

Ведучий: В моїй Україні сьогодні війна,

Небачена людством донині

Весь світ пробудила страшна новина –

Вночі, о четвертій годині…

Ведуча: 24 лютого росіяни розпочали  війну, одночасний наступ з кількох сторін. Тисячі коліс, гусениць та берців почали рвати українську землю…

Ведучий: 24 лютого колона важкої техніки прорвала й український кордон на півночі…Брудною потужною річкою російські танки і бойові машини сунули чорною хмарою в бік нашої Чернігівщини та столиці. Колони йшли змітаючи все на своєму шляху. Хвіст металевого величезного змія, який тягнувся дорогою, здавалось не закінчиться ніколи…

Ведуча: Вони ніж нам встромили у спину

Увірвавшись нахабно вночі,

Але стали ми за Україну єдині

Схрестивши в битві мечі

Ведучий: Наші освітяни без вагань пішли захищати рідну землю. Сьогодні тримають оборону та ведуть боротьбу з ворогом:……………………………………………………………………………..

(презентація зі світлинами освітян, які пішли на війну)

Ведуча: Вертайтесь, рідненькі живими!

Хай янгол всіх  вас захищає,

Своїми крилами святими

Від куль ворожих закриває.

Ведучий: Молитви матерів країни

Стануть ворогам стіною…

Вертайтесь, рідні, до родини,

Вертайтесь мирною порою!

(під фонову мелодію)

Дівчина-Україна:

Стою на колінах вмиваюсь сльозами,

Не можу молитву сказати словами,

Та ти наперед усе, Господи, знаєш,

І кожну сльозу із очей витираєш.

Мій Боже, молитва моя не за себе,

Не прагну даремно тривожити небо

Усе, що потрібно, я, Господи маю,

За інших людей тебе нині благаю!..

За тих, хто сьогодні в підвалах ночують,

Хто вдень і вночі страшні вибухи чують,

Хто вже призабув запах свіжого хліба,

У кого від дому немає вже й сліду,

За тих матерів і батьків, що ніколи

Не будуть вести своїх діток до школи,

За доньку і сина, що плачуть ночами,

Бо вже не побачать ні тата, ні мами.

Сьогодні, мій Боже, до тебе молюся

За діда старого, за сиву бабусю,

Що дні доживають в холодній квартирі

Тікати стареньким від горя несила

Молюся й за тих, хто лишивши родину,

Пішов захищати свою Батьківщину,

За тих, хто людей від поранень лікують,

За тих, хто з вогню кожну душу рятують…

Молитву оцю я щодня в серці ношу

І милості, милості, Господи, прошу!

Ведучий: Мені ще так Вкраїна не боліла…

Так рани в серці не пекли…

Ще так  ми Бога щиро не молили,

За кожний клаптик рідної землі!

Ведуча: Народе мій, великий і красивий!

Які сини ідуть сьогодні в бій!

Як ангели – величні і всесилі,

Спаси їх, Боже, в небі й на землі!

Ведуча: Скільки прекрасних людей загинуло на війні, скільки згоріло міст, скільки людей покинули свої домівки. У кожній родині, в кожному домі пам’ятають тих, хто боронив нашу землю і не повернувся додому. Вони очима – зоряними дивляться на нас із небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличуть в небесній далині.

Ведучий: Українські воїни – справжні герої, сила, мужність, чуйність, вірність… Вони віддали найцінніше – своє життя заради нашого світлого майбутнього.

Ведуча: Герої не вмирають, вони завжди житимуть у наших серцях. То ж давайте хвилиною мовчання вшануємо наших земляків, які ніколи не повернуться додому. 

(звуки метронома)

Ведучий: У кінці березня лелеки традиційно повертаються додому, щоб створити родину та виростити пташенят. Цього року через бойові дії та сильні обстріли шлях додому затягнувся…

Ведуча: Птахи прилетіли лише на початку квітня, коли територію їх гніздувань звільнили від російських військ. У цій місцевості завжди було багато їхніх гнізд. На жаль, вціліли не всі…Зруйновані родинні гніздечка та вулиці чекали своїх господарів…

(звучить пісня під гітару «Додому» у виконанні ……………..)

Ведучий: Свист осколків, німе чекання, нелюдський страх, віра і надія на визволення – так жили села нашої громади в часи окупації.

Ведуча: Чорний будинок

З чорними вікнами,

Більше не стати їм

Знову привітними,

Будуть нові ,

Та не буде вже їх,

На свіжі рани

Ляга тихо сніг…

Ведучий: Ще  одна ніч,

Ще один день,

До переможних

наблизить пісень,

Сумніву в цьому

Ні в кого немає,

На нашій землі

Ікла ворог зламає!

Ведуча: До слова запрошуються земляки, яким довелося пережити ті жахливі дні.

(Розповіді очевидців окупації)

Ведуча: До болю в очах, до серця сльози
Я чую, країно, твій стогін
Та вірю, що ми - нескорені всі
Так близько до перемоги!

Ведучий: Душа у душі, пліч-о-пліч йдемо
Крізь пекло вогню і руїни!
Та зможемо все! Всім відсіч дамо!
Ми в горі і в щасті єдині!

Ведуча: Повстанемо пліч-о-пліч, не здамося,

В єднанні – запорука перемог

Щоб націю здолати не вдалося ,

На нашім боці – правда, віра, Бог

(Перегляд відеопрезентації про освітян, які допомагають нашим захисникам)

(початок пісні «Їхали козаки» Тінь Сонця та використання, як фон під слова)

Ведуча: Пишаємось козацьким духом,

Незламним, сильним та міцним,

Потужним волонтерським рухом,

Та як народ наш - вольовим.

Ведучий: Непереможним, нескоримим,

Що став під жовто-синій стяг,

Єдиним, як ніколи, вільним,

Твердим, немов сталевий цвях.

Ведуча: Ми хочемо висловити подяку тим працівникам освіти, хто в складний  для країни час підставив своє плече допомоги нашим воїнам, нашій країні. Тоді, коли ворожа орда плюндрувала нашу святу землю, знущалася над людьми, руйнувала домівки, тримала в страху жителів громади, знайшлись сміливці, які  не злякалися ворога: плели маскувальні сітки, теплі шкарпетки, пекли хліб, виготовляли пластини для бронежилетів…

Ведучий: То ж зараз ми хочемо вручити грамоти нашим освітянам, котрі своїми справами допомагають нашим захисникам, наближають Перемогу.

(вручення грамот)

(починається уривком із пісні  Travinskiy «Душу й тіло»)

Ведуча: Коли перед очима факти військових злочинів проти мирного населення,  його героїчного супротиву ворогу - серце наповнюється  усвідомленням того, що ми сильна і героїчна нація. І тепер вислів  «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став не просто словами державного гімну, а й покликом серця українського народу.

Ведучий:До слова запрошуємо гостя, який  дійсно знає ціну війни.

(виступ військового)

Ведуча: Уклін тобі, солдате, материнський

За стійкість, за відвагу, героїзм

За те, що нищиш намір сатанинський…

Даєш серцям надію й оптимізм

(вручення квітів військовому)

(На проекторі відео уривок із мужніми захисниками України)

 Учень 1: Українські воїни - сильні, щоб не відступати. Ми бачимо силу в їхніх очах, сповнених рішучості та безстрашшя, кожен з них наш брат по духу. Вони ідуть вперед у саме пекло…тут тиша вже давно знищена гарматними чергами, а земля – вкрита уламками давно вже знищених мрій…,але це – наша земля!

Учень 2: Вони відважно борються за кожний сантиметр рідної землі й світле мирне майбутнє мільйонів українців.  Їх не зупинить ні прицільний вогонь, ні полум’я, що сягає небес.

Учень 1: Вони ненавидять війну, тут помирають…(звуки медичних приладів, коли помирають) різкий біль врізається в тіло, а хвилини відчаю стають вічністю…і вже коли здається, що все скінчено, за секунду до останнього подиху доля дає ще один шанс.

(звук серця, яке починає поступово битися сильніше)

Ведуча: Настане день і зацвіте калина,

І заспівають ніжно солов'ї

Здобудемо перемогу Україна,

Повернуться герої до рідні!

Ведучий: Відбудуємо все, повернуться

Із далеких країн всі птахи

Сильна нація, вільна, єдина

Мирне небо, щасливе життя

Ми і є всі твої, ми - родина

І нехай буде так, буде так!

(Звучать уривки пісні «Непереможна Україна» гурт Молодь України

 починають виходити всі, хто, брав участь у заході)

До болю в очах, до серця сльози
Я чую, країно, твій стогін
Та вірю, що ми - нескорені всі
Так близько до перемоги! (До перемоги)
Душа у душі, пліч-о-пліч йдемо (виходять діти)
Крізь пекло вогню і руїни!
Та зможемо все! Всім відсіч дамо!
Ми в горі і в щасті єдині!

Під слова виходять у військовій формі старшокласники і стають по боках по 2 учнів з кожного боку): «Від кулі Янгол захистить крилом
На спаленій землі розквітнуть квіти»

Під слова: «І буде мирне небо за вікном
І усміхнуться сонцю діти!(виходять діти з садочка, що танцювали флешмоб з кульками у формі жовто-блакитних кольорах)
Від кулі Янгол захистить крилом
Збереться за столом родина
За нами правда! Скоро згине зло!
Непереможна наша Україна!

Обірвані сни, палають міста
І плаче червона калина
Та Бог всім віддасть за кожне життя
За скроплену кров'ю стежину
І ми, як один, згуртуємось всі
В єднанні міцнішає сила! (беруться всі за руки)
Заради дітей, за ранок в росі
За брата, за батька, за сина!

Від кулі Янгол захистить крилом
На спаленій землі розквітнуть квіти (діти починають під музику рухати квіти в такт)
І буде мирне небо за вікном
І усміхнуться сонцю діти! (діти посміхаються)
Від кулі Янгол захистить крилом
Збереться за столом родина
За нами правда! Скоро згине зло! (двоє учнів у військовому одязі розгортають великий прапор за спинами та піднімають його вертикально)
Непереможна наша Україна!

(після закінчення пісні)

Ведучий: Наша єдність нездоланна,

Бо в нас тече козацька кров

За скільки літ нас не здолали,

А отже вистоїмо знов!

РАЗОМ: За нами правда! Скоро згине зло!
Непереможна наша Україна!