Виховний захід до Дня партизанської слави «Минуле у наших серцях»

                             Міністерство освіти і науки України

                                        Відділ освіти Слов’янської РДА

                                        Комунальний заклад Слов’янської районної ради

                                        Донецької області «ЦОЗО»

                                        Дмитрівська  ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                             

 

 

 

              Виховний захід до

      Дня партизанської слави

     «Минуле у наших серцях»

 

                             Підготувала вчитель украінської мови

                                               та літератури, зарубіжної літератури

                        Мацина Вікторія Василівна

 

 

 

 

                                             2018 н.рік

         

Мета:  навчальна: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному селі ;                                                                                                             розвиваюча:  розвивати вміння виступати із повідомленням перед   аудиторією, артистичні здібності в декламуванні поезій;                                       виховна:  сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої  Батьківщини; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до ветеранів війни.

Обладнання: технічні засоби (ноутбук),  фонограми пісень,  фото воїнів, виставка малюнків, літератури.  

ТИП заходу:літературно-музична композиція з елеметами історичної розповіді

Хід   заходу

Звучить пісня"Священная война"                                                                                                                                                                

Учень:    Ми не діти війни,
                 Лихоліття страшного не знаєм.
                 Із книжок про війну, про бої читаєм.
                 Ми не діти війни,
                 Ми дітьми її пітьми не були.
                 Ми у мирі, у щасті, у тиші росли.
                 Але пам’ять про те, що творила
                 Кривава війна,
                 В наших душах ожива.                                                                                          

Вчитель:    22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.                      

Учениця:  Свято почали відмічати в  Україні «на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою  всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років,увічнення їх пам`яті» тільки  з 2001 року.                                                                                                                           

Учень:   Йшли селом, йшли селом партизани,
               По землі українській, невільній землі.
               І у кожного зброя була за плечами,
               І у кожного смуток і біль на чолі.

Учениця:   Їм сумно за всю Україну,
                    За ту спалену хату, за зрубаний сад,
                    За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
                    Але їм вже не було дороги назад.

Вчитель: Згадуючи таких людей і доблесні їхні справи, маємо завжди пам’ятати, що партизанський рух, як і все пов’язане з минулою війною – це вічно жива історична пам’ять, яка повинна вчити повазі до минулого та виховувати почуття патріотизму не гучними гаслами, а ділом.                                                                                               

Учень:   Стоїть обеліск, в нім скорбота німа,
                 Що в селах, містах синів вже нема.
                 Лиш вогники - квіти їм люди кладуть,
                Лиш сльози вмивають синів імена,
                Що їх за собою забрала війна,
                Що їхні серця уже довгі літа
                Земля українська в собі пригорта.                                                             

Учениця:  Все менше й менше залишається ветеранів серед нас. Ми - останнє покоління, яке ще може почути про Велику Вітчизняну війну від її учасників. І один із найголовніших наших обов'язків перед тими, хто залишився - пам'ятати про подвиги наших ветеранів.І тому ми з великою гордістю та пошаною запрошуємо до сцени наших дорогих ветеранів,а саме: Котенко Ганну Олександрівну,Пироженко Ганну Розуміївну,Костянтиновську Надію Миколаївну,які розкажуть нам про ті страшні часи лихоліття,що довелося їм витерпіти і пережити.          

Учитель: минають роки, відлітають у вічність. Багато часу минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ціною життя мільйонів людей. Усе далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам`ять про тих, хто віддав заради Перемоги життя. Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. Вшануймо хвилиною мовчання пам`ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.(Хвилина мовчання).

Учениця:

У братських могилах батьки і брати,

Вам чути цю траурну тишу.

Нам ваші окопи, дороги, фронти

Вогненними мовами дишуть.

У битвах полеглі,

Вас пам`ять розбудить.

Ніщо не забуто.

Ніхто не забутий.

Пошани й жалоби хвилина настала.                  

Вчитель:  Жителі села Дмитрівка Слов`янського району  Донецької області чинили постійний опір окупаційним властям, відмовлялись працювати, знищували хліб і худобу, що намічались для вивезення до Німеччини. Наші односельчани внесли свій достатній та гідний вклад у перемогу над нацизмом.                                                                                    

Вчитель: Історично склалося,що Дню партизанської слави передує день Миру(виходять учні початкових класів та Дівчина- Сонце)

Учень 1.

Слухайте, чесні люди Землі,

Дуже ми просимо вас:

Учень 2.

Боріться, боріться,-бо ми ще малі-

Мир захищайте для нас.

Учениця 1.

Хочемо миру-хай буде мир.

Учениця 2.

Пісня лунає і сміх,

Хай сонечко сяє, хай світить в наш двір,

Та сонце хай сяє для всіх.

Дівчина-Сонце.

Друже мій, не стій окремо,

В наше коло поспішай!

В танці миру ми пройдемо

По планеті з краю в край!

Беремося міцніше за руки, малята,

Щоб все життя так пліч-о пліч пройти.

В цей сонячний ранок величного свята

Про дружбу почнемо хоровод наш вести.(Звучить фонограма пісні «Хай завжди буде сонце», дівчина-сонце, учні початкових класів та всі учасники заходу виконують хоровод-танок).

Вчитель:   

28 жовтня 1944 року остаточно було звільнено територію України від фашистських загарбників.

Час швидкоплинний. Роки відлітають у вічність, залишаючи все далі і далі від нас біль тієї війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захищав свою країну, майбутнє своїх дітей, наше з вами сьогодення. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Учениця : Іменем доньки, що батька не знає,                                                                                                Іменем матері, що сина не має,                                                                                                         Іменем жінки, що овдовіла,                                                                                                                Іменем матері, що посивіла.                                                                                                        

Учень : Іменем пам'яті з роду до роду,                                                                           Іменем чесним, священним народу.                                                                                       

Вчитель: Отже, щоб до будь - кого з нас в дім не прийшла біда, щоб не погасли ніколи сонце, воля, світло на кращій з планет  скажемо війні                              

Всі: НІ, НІ, НІ!

Вчитель.Так  нехай  же День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі,  і хай зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов'язок і пам'ять. Миру та щастя вам, дорогі наші співвітчизники! Закінчуючи нашу розмову, хочеться нагадати всім такі слова: «Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя». І тому я сподіваюся, що ви діти, будете справжніми захисниками своєї Вітчизни!