Виховний захід до Дня Святого Миколая для учнів 1 - 4 класів "Гість з небес до нас іде..."

Комунальна організація (установа, заклад)

«Шосткинська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 12

 Шосткинської міської ради Сумської області»

 

 

Виховний захід

до Дня Святого Миколая

для учнів 1 – 4 класів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Підготувала

педагог-організатор

                                                      Дорошенко

                                                                  Галина Віталіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій театралізованого свята до Дня Святого Миколая

«Гість з небес у світ іде»

 

Мета: познайомити учнів з образом Святого Миколая, його життєвим шляхом,традиціями святкування Дня Святого Миколая;  розвивати акторські  та вокальні здібності учнів, навички виразного читання, артистизм; виховувати любов до традицій українського народу, чуйне ставлення до оточуючих, доброту, щедрість, толерантність.

 

Обладнання:  святково прикрашена актова зала, декорації зимового лісу та зоряного неба; образ Святого Миколая у вишитому рушнику; вислови про добро; ялинка, мультимедійний проектор, мультимедійна презентація, звукова апаратура, фонограми до пісень, танців; сценічні костюми для героїв свята; солодкі подарунки для дітей.

 

Дійові особи:

1 Ялинка, 2 Ялинка, 3 Ялинка; 1Ззайчик, 2 Зайчик, 3 Зайчик; Білочка, Лисичка, Вовк; 1 Янгол. 2 Янгол, Хвиць, Круть, Андрійко, Тарасик, Білосніжка, Герда, 1 Морозенко, 2 Морозенко, Снігова Царівна, Снігуронька, Святий Миколай.

 

Хід свята

 

На сцені декорація зимового лісу:засніжені ялинки, зоряне небо,сніжинки.

 

Ведуча:

Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак,
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі
Миколая полюбив

Став єпископом всезнаним
Миколай і чемно жив.
Особливої пошани
Він у Бога заслужив.

Запитав Господь: "Що хочеш
За свої заслуги ти?"

Хочу, Господи, я хочу
Раз на рік на Землю йти.

Завітати в кожну хату,
Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати
Подарунки за любов.

І отак щоразу, діти,
Вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом –
Подарунки роздає.

 

Діти виконують пісню «Святий Миколай» («Чи то пір’я з подушок…»)

Лунає фонова музика

Ведуча: Нічка тиха, мерехтлива, спочиває світ у сні
Лиш на небі зорі сяють, сріблом ткані і ясні.
Ось в таку блаженну тишу – світла й гамору ніде.
До дітвори у гостину гість з небес на світ іде.
Нічка тиха, таємнича, повна дива і чудес.
До дітвори в гости лине довгоджанний гість з небес.
Буде радість, буде втіха, бо ж усякий пам’ятай,
За дітей цієї ночі не забуде Миколай.
 

Перед Святом Миколая  у лісі. Ялинки кружляють на фоні ліричної мелодії, промовляють слова:

1 Ялинка :

Як гарно сьогодні! Як чисто й тихо! Звірі ще сплять, ніхто нам не заважає. Доброго ранку!
2 Ялинка:

 Доброго ранку!
3 Ялинка :

Доброго ранку!
Без перестанку
Доброго ранку!
1 ялинка: Доброго ранку, сестриці!
Рівні, зелені, ялиці.
Всі:Доброго ранку!
2 Ялинка: Світлого сонця кружало
В небі уже засіяло.
Всі: Доброго ранку!
3 Ялинка: Чуєте, чуєте сестри.
Грають пташині оркестри!
Всі: Доброго ранку!
Танцюють, чути спів пташок.
1 Ялинка:

 Годі, годі сестри! Так можна весь сніг розтрусити з гілочок, а це ж наші зимові малинки!
2 Ялинка:

Нічого! Нам зима ще снігу підсипле. Танцюймо!
3 ялинка:

Ні, ні! Вже пізно! Звірі прокинулись і я вже чую, що хтось сюди прямує. Це, мабуть, ведмідь.
Всі: У-у-у! Як страшно!
1 Ялинка:

Які ви страхопуди! Де ж би тут ведмідь узявся? Вони тут не живуть, - десь може далеко, на Півночі...
2 Ялинка:

Але якщо це не ведмідь, то може вовк? Він часом забігає і сюди.
3 Ялинка:

І не вовк. Щось мале, куце...
Всі. Зайчик! Аж два!

1 зайчик:

 Ой. Хто це? Я тебе боюсь!
2 зайчик:

А я тебе!
1 зайчик:

 Не бійся, я тебе не з’їм.
2 зайчик:

 Як добре, що ми зустрілись. Тепер нам ніхто не страшний, бо, як каже наша заяча приказка, вдвох і боятись легше.
1 зайчик:

 Ні, не так: удвох і вовка завоювати можна.
2 зайчик:

 Ти так думаєш? Ну, то дай лапку, ми тепер будемо завжди і скрізь удвох ходити, як брати.
1 зайчик:

Але я не вмію ходити. Я вмію тільки стрибати.
2 зайчик:

То будемо вдвох стрибати по цілім світі.
Ми маленькі зайченята.
Під сосною наша хата.
Тільки в лісі гілка хрусть.
Я уже кричу: “Боюсь!”
А тепер нас буде двоє
Хай маленькі ми обоє
Та як братик поруч мій
Навіть вовк нам не страшний.
Зайчики разом: Ой-ой-ой! Вовк за нами біжить! Утікаймо.

Зайці тікають, з’являється Білочка

Білочка:

 Ха-ха-ха! От страхопуди! Мене злякались, а я ж менша від зайчика. Я зате нікого не боюся, навіть вовка. Не раз він за мною гнався, а я вискочу на дерево, злю вовка й кидаю в нього шишками, а він від злості зубами клацає. Ха-ха-ха!
Я сміхунка – білочка,
В мене теплий кожушок
З гілочки на гілочку
На самий вершок.
Запасла горішків досить
Я на цілу зиму
І як хтось мене попросить
Я горішком кину.

 

Ведуча:

Стій, Білочко! Не треба в нас горішками кидати! Краще розваж нас, а то наші діти вже засиділися, може, навіть, вже й змерзли.

 

Білочка:

Що ж, це мені до снаги. Зайчики, не бійтесь, стрибайте сюди, будемо веселитися! (Зайці несміливо виходять). Друзі, повторюйте разом з нами…

 

Ведуча разом з Білочкою та Зайчиками проводять руханку «Танці-зігріванці»
 

Лунає пісенька лисички, з’являється лисичка. Назустріч виходить Вовк.

Вовк:

Ох, який я голодний! З’їм першого хто мені попадеться.
Лисиця:

 О, це ти, куме! Куди так рано зібрався?
Вовк:

Куди! Куди! На Кудикову гору! Онде так їсти хочу, що й тебе проковтнув би, якби ти не була моя кума. Що там у тебе в кошику? Може, мене погодуєш?
Лисичка (у бік):

 Маю свіжу рибу, але не для Вовка. Діти називають це Морозивом.
Вовк:

 Не такий я дурний, щоб сніг їсти! Давай мені те, що в тебе в кошику!
Лисичка:

Там тільки сніг! Ось будь чемним, не заводься зі мною, то Святий Миколай тобі щось подарує!
Вовк:

 Але я зараз хочу їсти і чую носом рибу!

Вовк женеться за Лисицею, Лисиця тікає

 

Ведуча: (розповідь супроводжується мультимедійною презентацією)

Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні їжі. Та він був сирота, мама вмерла рано, за нею і тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Микола їх жалів, але не знав, як допомогти.

Був у Миколи старий учитель. Одного разу вони читали Святе Письмо: "Коли ти робиш добро, нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця…"

- Як це розуміти? – запитав в учителя замислений Микола.

- Коли ти робиш добро іншому, то не треба про це голосно всім розказувати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

Стояла глибока осінь. Миколка знав, що багато дітей у їхній околиці живуть бідно, у голоді і холоді. От родина старого Олександра. Мати хвора, в Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирала на дорозі ломаччя, щоб було чим затопити в печі.

Увечері Миколка тихо, щоб слуги не бачили, подався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав у своїй скринці пару нових шкарпеток, нові постолики. Все це склав у велику торбину і сховав під своїм ліжком. Коли в домі  всі поснули, він тихенько вислизнув із ліжка, пробрався до Олександрової хатини, поклав там торбину й чкурнув додому.

Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими дарунками. Але хто це міг зробити? Кому подякувати?  З того часу Миколка часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який їм допомагає. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола.

Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати. Одного разу, коли Миколка тільки-но склав торбинку і вийшов із свого подвір’я,  його наздогнав старий слуга. Думав, що то злодій. Тоді й стало відомо всім, хто піклується про бідних.

Минули роки. Микола вивчився, став священником. Усе своє добро роздав бідним людям і служив їм, як тільки міг. За це Господь дав йому силу творити добро ще більше. Коли ж  Микола помер, його причислили до святих. Відтоді всі згадують святого Миколая, свято його відносять до грудня і цього дня роблять одне одному подарунки.

А десь високо в небі тієї ночі чути срібні дзвіночки. То на санчатах їздить Миколай і заглядає в кожне віконце: чи не оминули якої дитини? Переїздить з хмарки на хмарку. Дзвіночки ніжно теленькають. Старий місяць весело усміхається в засніжені вуса. Він знає, що тієї ночі всі мають бути щасливими. І ті, що дарують, і ті, що подарунки роблять. Бо найбільше щастя в житті – робити добро.  

Лунає лірична мелодія, з’являються Янголи

 

1 Янгол:

Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила опадають. Доведеться везти вертольотом. А попереду ще багато праці!
2 Янгол:

 Так, деякі діти до останнього дня посилали святому Миколаєві листи, і навіть, телеграми. Всі пишуть, що чемні, але чи це справді так? Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні. І все записуємо до книжки.
1 Янгол:

До однієї книжки чемних, а до другої – збиточників.
2 Янгол:

 В одній книжці – добрі справи, а в отій – гріхи, грішки й усякі збитки (показує на книжку Першого Янгола).
1 Янгол:

То це я гріхи ношу? Недарма ж моя ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так: не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Ану, почитаю. (Читає напис на товстій книзі). “Реєстр для чемних дітей”. А покажи твою! (Читає). “Реєстр збиточників”.

Що ж ти наплутав! Дивись, скільки в нас добрих дітей – ось вони сидять (показує на зал), усміхаються й чекають на гостину отця Миколая. А нечемних зовсім мало, та й тих ми ще перевіримо й може викреслимо з поганої книжки.
2 Янгол:

 Як же це я переплутав?!
1 Янгол:

 Бо хоч ти й Янгол, а потребуєш окуляри. Ось вони якраз і лежать на снігу. Видно, отець Миколай тобі авансом подарунок послав.
2 Янгол:

(надягає окуляри). О, тепер добре бачу!
1 Янгол:

 А за те, що переплутав, мусиш нести оцю товсту книжку! (Передає свою книжку Другому янголові).
2 Янгол:

 Добре вже. Ходімо ж кінчати свою роботу.
 

Янголи ідуть зі сцени
Пісня “У міста і села”

 

На фоні музики з’являються чорти Круть та Хвиць

Круть:

 Йой, як тут холодно! (цокотить зубами). Я заздрю Вовкові, Лисиці й навіть Зайцеві, бо в них такі пухнасті кожухи. А в нас сама шкіра і кості. Я замерз, як чорт.
Хвиць:

 Так, у нашій прекрасній Батьківщині – Пеклі – дуже тепло.
Круть:

Еге, часом загаряче. Я радий часом вирватися з пекла й побрикати по світі.Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш генеральний секретар Пекельного Союзу дав наказ наловити якнайбільше грішників.
Хвиць:

А як не наловимо... то пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або викине з роботи й не дасть нам нашої улюбленої їжі – гарячої смоли.
Круть:

Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів. Одягнувся якось у школярську уніформу й просив смоли в Івасика, а він сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок жуйки, і я нею ледве не вдавився. І як діти таке паскудство їдять. Як воно їм зуби не повириває?
Хвиць:

 Тихо, тихо! Ось діти йдуть до школи. Може, серед них є нечемні. На кожного нечемного ми приготуємо різку в подарунок.

Зявляються двоє хлопчиків
 

Андрійко:

 Сонце світить, та не гріє,
Морозище аж шаліє,
Ой, ховайте, діти вуха,
Налітає завірюха.

Тарасик:

Вітер свище, як батіг
Просто в очі сипле сніг.
Не страшний нам сніговій
В школу підемо мерщій.
Андрійко:

 Тарасику, сьогодні до нас святий Миколай прийде!
Тарасик:

 Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе.
Андрійко:

А ти був чемний?
Тарасик. Так! А ти?
В цей час підкрадаються Чортики
Андрійко:

Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім побачимо (чортики підстрибують з радощів).
Тарасик. А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Тарасом на честь нашого великого поета Тараса Шевченка, тому я мушу бути завжди чемним.
Круць. (підштовхує Андрійка): Скажи йому щось нечемне!
Андрійко:

Тільки дурень може бути завжди чемним.
Тарасик:

 Що ти кажеш? То виходить я дурень?
Круць: (підштовхує Андрійка)

Покажи йому язика!
Андрійко:

 (показує язика). Хвиць підкрадається до Тарасика).
Хвиць:

 Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його!
Тарасик:

 Ой ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще й такий гарний день. (обертається). А це хто? Ти часом не чортик! Моя бабуся казала, що Чорти бояться хресного знамення. Ось я тебе перехрещу! (піднімає праву руку, намагається перехрестити Чорта).
Чортики:

Ой, не роби цього! Ой-ой-ой!

 

Чорти тікають, хлопчики біжать  за ними
 

Лунає казкова мелодія, з’являються Герда та Білосніжка

Герда:

 Дівчинко, як ти потрапила до цього казкового лісу? Хто ти?
Білосніжка:

Я - Білосніжка. А мої чарівні гномики Мудрунчик, Чхунчик, Веселунчик, Задумчик, Буркунчик, Дрімунчик дуже мене любили. Але я надкусила отруєне яблуко, заснула і опинилася в цьому холодному лісі.
Герда:

 А мене звати Герда. Я йду до холодної країни Лапландії знайти Кая. Лісові голуби мене сповістили, що бачили Кая. Він летів над лісом у санях із злою Сніговою Королевою, а величезна біла курка несла на спині його санчата.

Виходять брати-Морозенки
Білосніжка:

 А ось Морозенки! Вони допоможуть нам! Ходімо до них!
1 Морозенко:

 Що нині за днина?
Що нині за свято?
Що сюди зібралось
Людей так багато?
2 Морозенко:

 Знаю, що за днина,
знаю, що за свято,
то прийшли Вкраїні
і нам честь віддати
всім нам честь віддати
Бога привітати
І про Миколая
З нами заспівати.

1 Морозенко:

Ми браві молодці морозенки. Примчали сюди з привітом на рідну землю. Наші брати з-за меж України вітають вас усіх із Різдвом і Новим Роком та просять про них не забувати.
2 Морозенко:

 А від вас ми понесемо привітання до братів на різних землях і побажання волі, щастя й здоров’я.

1 Морозенко:

 Ми промели широкий шлях – для нашої прекрасної Снігової Царівни і Снігуроньки.

Чути дзвіночки і тиху мелодію виходять Снігуронька та Снігова Царівна
2 Морозенко:

 Ось вони! Вітаємо, тебе, Царівно та Снігуронько!
Снігуронька:

 Снігова Царівно! Подивись, як тут гарно! Яке чудове місце для зустрічі із Святим Миколаєм.
Снігова Царівна:

 Сніжиночки! Летіть-но сюди. Причепуріть ялинки свіжим снігом, вистеліть шлях до святого отця, щоб йому було зручно їхати.

 

Лунає лірична музика, вибігають Сніжинки, кружляють по сцені

 

Ведуча (за сценою, на фоні мелодії)
У студеній високості
Народилися сніжинки
І летять на землю в гості
Діамантові пушинки.
Ой, які ж вони хороші!
Кажуть люди і дерева
У таночку у пороші,
Наче білі королеви.

1 Сніжинка:
Гей, пушинки, гей, сніжинки!
Дружно, весело, завзято
Закружляєм в хуртовині
З-під Полісся на Карпати
Ген по всенькій Україні.

2 Сніжинка:
Ми сніжиночки біленькі,
Ми крилаті і легенькі.
Ми раненько встали вранці
Закрутилися у танці.

3 Сніжинка:
Нас багато – не злічити
Не спіймати, не спинити.
Все навколо, місто ціле
Буде чисте, сніжно-біле.

4 Сніжинка:
Ми сніжиночки біленькі
Ми крилаті і легенькі
Ми раненько встали вранці
Закрутилися у танці.

 

Танок сніжинок

Снігуронька:

 Святий Миколай вже незабаром над’їде. Ви, Морозенки, підіть у ліс і покличте всіх звірят. А ви, Сніжиночки, летіть до будинків, стукайте у віконце, позбирайте всіх дітей.

Всі герої виходять на сцену
Снігова Царівна:

 Отож, якщо бажаєте,
Вітаю, Вас, ялиночки,
Вітаю, Вас, звірята,
Послухайте хвилиночку,
Що маю Вам сказати.
Почерез ліс увечір
Всечесний Миколай
На зустріч із малечею
Поїде через гай.
Виходьте теж на шлях,
Його ж усі ви знаєте -
І звір, і кожний птах!

Білочка:
Ми знаємо, ми знаємо
У день веселий цей
Чекаємо, чекаємо
Святого Миколая
І чемних всіх дітей.

Миколай:

 Вітаю вас, діточки і звірята! Зібралось вас тут багато. Бачу, що ви не байдикували. Мені розповіли мої Янголи, що всі ви розумні і чемні були: у школі вчилися, батькам допомагали і рідною мовою скрізь розмовляли. Хоч часом на зле вас Чорти підмовляли, та ви їх усіх повідганяли і чемно зустріли мене цього року. Ви діти чудові, чудові нівроку. Тож пильно учіться, до школи ходіть, свою Україну шануйте й любіть – любіть її вірно, свою Україну – і я вас ніколи й ніде не покину.

Усі учасники свята виконують пісню «Ой хто, хто Миколая любить...»

 

Ведуча:

А тепер, діти, повертайтесь у свої затишні класи, там уже на вас чекають подарунки від Святого Миколая. (У цей час подарунки вже лежать у кожного на парті).

 

Під музичний супровід усі діти повертаються до своїх класів та отримують солодкі подарунки.