Виховний захід до Дня української писемності й мови «СЛОВО ДО СЛОВА - ЗЛОЖИТЬСЯ МОВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід до Дня української писемності й мови

«СЛОВО ДО СЛОВА - ЗЛОЖИТЬСЯ МОВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: Ознайомити учнів з виникненням писемності; показати красу і багатство  рідної  мови,  її  різноманітні  можливості,  довести,  що  рідна  мова— це  духовна  святиня,  найбільший  і  найдорожчий  наш  скарб.  Сприяти  розширенню  словникового  запасу  школярів,  розвиткові   творчих  здібностей,  бажанню  берегти  свою  національну  культуру.  Розвивати  почуття  наці­ональної  гідності.  Виховувати  потребу  зберігати,  як  святиню,  все  те,  що  пов’язує  нас  із  рідною  землею;  любов  до  національних  традицій,  народної  мудрості,  до  краси  і  гармонії  рідного  слова.

Вихователь. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. Ми українці і любимо свою землю, свій рідний край, з його багатющими народними традиціями, славною історією, мальовничою природою, багатою мелодійною мовою.

      Згідно з указом президента 9 листопада оголошено Днем української писемності та мови. Але засновано його було значно раніше – ще в 1917 році – на честь преподобного Нестора Літописця. Він став достойним послідовником творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.

        Мова — це найбільше і найдорожче добро кожного народу, це жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування.

Пройшла наша мова тернистий і важкий шлях. Мову нашого простого українського народу передав нам у спадок і Григорій Сковорода, вдосконалив її І.П. Котляревський, а основоположником сучасної української мови став наш великий Кобзар — Т.Г. Шевченко. Він наказував нам, щоб ми любили, знали і вивчали її. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова.

У Конституції України, ст. 10, є такі рядки: «Державна мова в Україні є українська мова». Які б не були страшні сторінки нашої історії, наша рідна мова вижила і сьогодні розвивається.

(Лунає музика «Рідна мова»)

Ведуча: Доброго дня, дорогі друзі!  Ми розпочинаємо  тематичну виховну годину, присвячену Дню української писемності і мови.

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

(Перегляд відеофільму)

Учень 1:

О слово рідне!

Пращура молитва,

Громи Перуна,

Велеса поля,

Софія Київська—творіння Ярослава,

Слов’яномовна праведна земля.

Учень 2:

В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе,здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

 

Учень 3:

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

Учень 4:

О слово рідне!

Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось—ні!

Учень 5:

О слово рідне!

Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Учень 1 (зачитує висловлювання П.Мирного) «Найбільше  і  найдорожче  добро  в  кожного  на­роду—  це  його  мова,  ота  жива  схованка  людського  духу,  його  багата  скарбниця,  в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя,  і  свої  сподіванки,  розум,  досвід,  почування. Мова—така ж давня істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей».

Учень 2: Ми не кинемо своєї мови,  не зречемося своєї душі, як не зреклися її, не скорилися ворогам наші предки. Зародившись десь на світанні спільного слов’янського життя, українська мова на рідній споконвічно українській землі витерпіла страшні лихоліття, тортури, пережила утиски, заборони окупаційних властей на землях, що перебували під владою Польщі та Російської імперії, сталінські репресії.             

Звучить мелодія пісні "Реве та стогне Дніпр широкий'". На сцені учасниці зачитують одну із дат в скорботному календарі української мови. Після кожної дати звук музики посилюється і стихає, коли звучить наступна дата.

1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.             

1769 рік видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг

/775 рік - зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862.        рік - закрито українські недільні школи, безкоштовно організовані видатними діячами української культури.
1863.        рік - указ міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік- указ царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік - закрито всі українські театри.

1908 рік-   вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, "могуще визвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи".

1914 рік - російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

1983 рік—видано постанову про посилене вивчення російської мови у школах

 1989 рік—видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну, загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на третій план.

Музика замовкає,виходить ведуча і в цілковитій тиші читає поезію Ольги Яворської

                                           Молитва

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний Демон, що керує нами.

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О, Господи! Знайди нас всіх, знайди,

 Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

 Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас приведи!

О, Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово.

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

 Кохане слово, наше рідне слово.

 Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжелюдей.

Та, сповнена любові і відваги,

З-за грат летіла птахом до людей!

Ти наш вогонь на темнім полі битви.

 Невинна кров, пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Ведуча: Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча :Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови.

Я можу скласти розповідь, кожне слово якої починатиметься  з однієї літери .

 "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".

 Ведучий:

"Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".

Вірші про мову.

  Ведучий. О місячне сяйво і спів солов'я,

                Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів - не мова моя.

Це мова моєї Вкраїни!

Яка у ній сила — і кличе, й сія.

Яка в ній мелодія лине

В натхнення хвилини! О мово моя.

Душа голосна України!

Ведуча:  Мово! Пресвята Богородице мого народу!

 З     чорнозему,  любистку, м'яти, з дніпровської води,

 від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра берегине! Ти не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Ведучий.  Мово! Велична молитво у своїй нероздільній трійці, що ти єси і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія.

Мово! Ти висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами, давала силу і здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, хто молився за тебе. Ти множила край веселий і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, наповнювала душі Божим сяйвом.

Ведуча.  Мово рідна! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом, возвелич і порятуй народ навіки!

(Відео «Звучи рідна мова»)

Вихователь: Ось і підійшло до закінчення наше свято української писемності та української мови. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.