Виховний захід до Дня Збройних Сил України

День збройних Сил України. Зустріч із воїнами  ЗСУ.

Мета:  вшанувати світлу пам'ять тих, хто загинув на полях боїв з ворогом; познайомити учнів з учасниками АТО, які живуть в нашому місті; виховувати моральні чесноти,  почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї; сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації, патріотичності; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

(Відеоролік на честь збройних сил України)

Ведуча:  Сьогодні ми зібралися у святковому залі, щоб привітати сильну половину людства – мужніх, сміливих, відважних лицарів – зі святом – Днем Збройних Сил України.

 Українські воїни – це і солдати незалежної Української держави. Українські воїни – це і юнаки, які є в нашому залі і які в майбутньому стануть мужніми захисниками України. Ми вітаємо їх!!!

 І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів.

 Як, говорив Тарас Шевченко: «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля», тож маємо обов’язково шанувати тих, чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.

Ведучий 1: Професія військового — це вибір справжніх чоловіків, вірних синів своєї Вітчизни. На їх сильних плечах лежить величезна відповідальність, яку не можна порівняти з відповідальністю будь-якої іншої професії. За їх широкими спинами —рідна країна, мир в якій вони постійно бережуть. Військові завжди готові прийняти перший удар ворога на себе.

Ведучий 2:

Збройні сили України —

Слава, гордість, міць країни!

Захищають мир, свободу

Служать рідному народу!

Щира шана і подяка

Хлопцям, молодим солдатам,

Що строкову службу чесно

Сприйняли, як борг почесний!

Матері й батьки шановні

Вихованням послідовним

Відчуття патріотизму

І повагу до Вітчизни

У серцях дітей зростили —

Вартувати відпустили

Мирну, вільну і єдину

Незалежну Україну!

Тож вшануймо в день святковий

Всіх без винятку військових!

Завдяки їх чесній службі

Живемо у мирі, дружбі!

Адже мир тоді панує,

Коли армія чатує!

Ведуча: 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. До недавна ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.

Отож, сьогоднішнє свято ми не можемо не розпочати із вшанування пам'яті героїв, які віддали життя за нашу рідну землю.

(Хвилина мовчання….)

Ведуча 3: Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасає. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали

журавлями...

Ведуча 4:

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали.

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі.

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали.

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки.

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою.

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні.

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

(Відеоролик про загиблих під час війни.)

Ведучий 5:

Коли будуть, мамо, питати,

Нащо смерть я зловив за руку,

Я вже буду, рідненька, мовчати,

Буду в серці твоєму стуком.

Коли будуть, мамо, питати,

На якому вмирав я полі,

Ти скажи, що на Україні,

На межі тирана і волі.

Коли будуть, мамо, питати,

Що в житті я хотів зробити,

Заплющ очі, бач – я, маленький,

Хочу жити і хочу любити.

Коли будуть питати, мамо,

Чи боліло мене вмирати,

Не клади на могилу квіти –

Їм ще важче буде помирати.

Коли будуть, мамо, питати,

Чи не страшно ховати сина?

Страшно, люди, ховати не тіло,

Страшно те, що у тілі людина.

Коли будуть питати, мамо,

Звідки кралась у душу тривога?

Вибачай, вже летіти мушу,

Тепер в небі я, в сотні Бога.

( Пісня: «Хай буде весна»)

Ведучий 1: Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Збройних Сил України сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Другої  світової війни.

Ведуча 2: І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Призначення власної армії, захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. « Бажаєш жити в мирі –готуйся до війни», – говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань.

Слово для привітання надається директору коледжу .

Слово надається воїнами  ЗСУ .

(Відеоролик до дня козацтва 2022 рік)

(Відеоролик про тих, хто зараз боронить нашу землю.)

Ведучий 5: Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє. Ми говоримо про війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоб світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні!

Ведуча 3: Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...

Ведуча 4: Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Ведучий 5: Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведуча 6:

Я хочу сказати простими словами,

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те , як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!

В моєї країни чудові сусіди,

Запрошують в гості і я до них їду.

Сусіди і самі в нас часто бувають.

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

В моїй Україні є чесна влада,

Про неї в народі складають балади.

Працює й працює, з ранку до ночі,

Щоб людям відкрито дивитись у очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,

Отримують і надають допомогу,

І молодь моя не п'є і не курить,

Займається спортом, співати так любить!

В моїй Україні чемні дівчата!

А хлопці вміють їх щиро кохати!

Навчаються жити, читають книжки,

І горді від того наші батьки!

В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, Дніпро, терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,

Моя Україна! Люблю її! Крапка!

(Відеоролик-привітання)

Ведуча: Дякуємо кожному захиснику, хто ризикуючи власним життям, з честю і гідністю виконує свій громадянський і військовий обов'язок, мужньо протистоїть агресорам. Ми - Українці, ми - підтримуємо українське військо, підтримуємо свою власну країну - своє майбутнє. Ми віримо в мирне майбутнє України! 

Ви — наші захисники, опора держави. Спокій наших домівок, спокій близьких — у ваших надійних, сильних руках. Прийміть вітання з найкращими побажаннями: добра, світлого настрою, професійних успіхі