Виховний захід до Міжнародного дня рідної мови «Рідна мова лиш одна – єдина, хоч скільки б мов у світі не було»
Мета заходу: ознайомити учнів з витоками святкування Міжнародного дня рідної мови; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання вивчати українську мову та спілкуватися нею; розвивати усне мовлення, пам'ять, увагу ,виховувати любов до рідної мови, до національної культури, прагнення бути справжніми українцями.
Хід заходу
Ведуча.
Моя країна — рідна Україна,
Яскрава зірка, світле диво з див,
Моя країна — м'ята і калина,
Земля, яку наш Бог створив і освятив.
Умив джерельною і чистою росою
Прикрасив квітами, красу їм передав.
Підніс високо сонце над рікою
І місяць золотий за обрієм сховав.
Люблю тебе, прекрасна Україно,
Волошки в житті, яблуневий цвіт.
Смереки в горах та стрункі ялини...
Для мене це найкраще — це мій світ!
Ведуча. Дорогі діти, шановні гості! Вітаю вас на світлому святі, яке зібрало нас у цьому залі. Сьогодні, 21 лютого, ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Як стверджував відомий український письменник Панас Мирний, «найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття».
НАША МОВА СОЛОВ'ЇНА
Солов'ї розливаються ніжно
У зеленім веснянім гаю,
Син до матері каже: — Ця пісня
Дуже схожа на мову твою.
Посміхається мати до сина:
— Пам'ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов'їна,
Зігріває людей все життя.
Наша мова живе й буде жити,
Бо вона, ніби подих весни —
Пам'ятай ти завжди про це, сину,
Рідне слово теплом огорни.
Пісня «Червона калина»
Ведуча. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Дата для Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічні події, що сталися в Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а весь світ відзначає День рідної мови.
1. Мова кожного народу –
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші трелі солов’я.
2. На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен - клени у діброві
По-кленовому шумлять.
3. Солов’їну, барвінкову,
Колискову – навіки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
4. Берегти її плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина – так, як мати,
Мова в кожного із нас.
Ведуча. В Україні українська мова функціонує як національна мова держави, нею розмовляють ті, хто любить свою Вітчизну і гордиться її історією, хто не уявляє себе без причетності до свого великого волелюбного народу. У статті 10 Конституції України у записано: «Державною мовою в Україні є українська мова»
Відео «Цікаві факти про українську мову»
Ведуча. Ніхто достеменно не знає, скільки мов існує в світі. Вважається, що майже 7 000 мов. Усвідомлюючи цей факт, розумієш, наскільки ти особливий – бо розмовляєш мовою, яка є однією з 7000 тисяч мов у цілому світі. Мовою ми виражаємо всі свої почуття. В словах захована наша душа, все найцінніше, що ми плекаємо в своєму серці, світовідчуття, наша історія.
РІДНЕ СЛОВО
Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька,
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і я його люблю.
А. Камінчик
Ведуча. У світі українська мова визнана за одну з наймилозвучніших. Тисячі українських пісень чарують серця людей своєю красою і неповторністю.
Я із калини сопілку зроблю,
Щоб розбудити ранкову зорю.
Мову свою усім серцем люблю,
Нею співаю і говорю,
Мовою рідною славлю я день,
Працю і хліб, що лежать на столі.
Скільки звучить українських пісень
В рідних куточках святої землі.
Мово прекрасна моя, не мовчи!
(Пісня «Батьківська мова» )
Ведуча. Наша мова не раз в своїй історії переживала темні часи. Книги українською мовою спалювали, закривали україномовні школи, та знищували українських письменників.Оскільки правда завжди перемагає, так і наша мова була, є і буде цією правдою, світлом, що вказує шлях кожному українцю. Все завдяки небайдужим українцям вірним синам і дочкам України, які, нерідко ціною свого життя, відроджували мову надавали їй нового звучання всіляко захищали її. Тому наш обов’язок перед ними – зберегти і примножити українське слово, щоб їхня жертва не була даремною. Щоб кожним нашим словом ми вшановували їх пам’ять та утверджували Українську державність.
Ще жива ти, Україна,
Ще не вмерло слово,
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мова!
Не одне лихе століття
Тиранів терпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.
Квітла, мов лілея ніжна
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.
Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простій бідненькій хаті
Та в мужицькій свиті.
Тож давайте, українці,
Мову поважати,
Що пройшла через тортури
Та залізні грати!
Що створила, наче долю,
Пісню колискову…
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово.
Відео «Гімн українській мові»
Ведуча. Сьогодні, в День рідної мови , я пропоную й вам перевірити свої знання рідної мови.
Наш мудрий народ склав дуже багато прислів’їв та приказок про мову та слово. То ж давайте зараз їх пригадаємо всі разом.
(Діти пригадують прислів’я та приказки про мову, слово)
Хто не робить…(той не їсть).
Що посієш…(те й пожнеш).
Життя прожити - …(не поле перейти).
Вік живи…(вік учись).
Під лежачий камінь…(вода не тече).
Сім раз відмір…(раз відріж).
Слово – не горобець…(вилетить – не впіймаєш).
Без верби і калини …(нема України).
Книга вчить, як …(на світі жить).
Фразеологізми збагачують і прикрашають нашу мову. Дібрати синоніми до фразеологізму.
Викинути з голови (забути)
Душа в п’яти сховалася (злякатися)
Мозолити очі (набридати)
Задирати носа (зазнаватися)
Згущувати фарби (перебільшувати)
Аж ребра світяться (худий)
Хоч в око стрельни (темно)
Прикусити язика (замовкнути)
Як сніг на голову (несподівано)
Робити з мухи слона (перебільшувати)
Зуб на зуб не попадає (холодно)
Ніде яблуку впасти (тісно)
Ведуча.
Є в нашій мові те, що не вмирає — тепло любові, пам'яті, надій.
Із гумором співдружна Україна, так сміємось на здоров'ячко у ній.
Сценка «Баби Параска і Палажка на святі рідної мови»
Палажка. Люди добрі! Оббріхує мене клята Параска на кожному кроці. Доки гризла мене за господарку, тепер дорікає, що я балакаю не так, як вона хоче. Я, — каже, — не культурна, жию уже у двай-цік первому віці, а говорити по-людськи не умію. Придумала ж таке, моя сварлива сусіда. Чекай-но, який же тепер рік? А! Згадала! Це ж уже двох тисяч двадцять третій…
Параска. От ти знову говориш, як баба часів Івана Нечуя-Левицького. Ми живемо у двадцять першому столітті. Потрібно говорити культурно. Запам'ятай, що на календарі тепер дві тисячі двадцять третій рік. Ех... І коли до тебе розум постукає?
Палажка. Стукав уже, стукав, і не один. А до тебе ніхто не приходить, бо господиня з тебе нікудишня: ні грядки не маєш на городі, ані курки на подвір'ї.
Параска. Що це? Палажка недочуває, чи вдає, що не чує? Палажко, якщо будеш слухати мої поради, то станеш культурною людиною.
Палажка. І яке тобі діло до мене. Ти що шукаєш зачіпки до сварки? На моє безголов'я і хати наші на одному кутку. Люди добрі! Що мені робити? Може, спродуватися, пакуватися та їхати на кубанські степи? Дав же мені Бог сусіду — нічого й казать!
Параска. Та і мені прикро, що таку сусіду маю: як «захарамаркає» щось, то і не второпаю, про що говорить. Ходи лише до мене в гості, я тебе кавою пригощу. Ходи-ходи...
Палажка. Що це ти мені махаєш?
Параска. Не махаю, не говори так не культурно. Я тобі подаю знак, щоб ти до мене зайшла до хати. Маю дома запашну каву, хочу тебе почастувати.
Палажка. А печення у тебе є? Чи, може, пиро-жено слойоне, творожні кошички, блінчики пекла? Конфети якісь маєш? З ними добре кофе пити.
Параска. Почастую тебе всім, лише культурно скажи. Я ж тебе вже вчила
Палажка. Та я так лишень жартую. Пам'ятаю добре, що багато людей у нас збаламутилися і говорять так, що не завжди їх розуміємо. Я ж запам'ятала, що слова «кофе» в українській вимові немає, а є кава; замість «блінчики» потрібно говорити «млинці»; замість «конфети» — цукерки; не «печення», а печиво; не «пирожено слойоне», а тістечка листкові; замість «творожні кошички» — сирні корзинки і тд. Люди добрі! Я спродуватися не буду, нікуди із України не поїду, бо тут моя хата, тут мої земляки і мова моя — найкраща для мене з усіх мов.
Параска. Звертаємося до всіх українців: любіть, вивчайте, збагачуйте нашу мову!
Ведуча. Дорогі друзі! До вас наше слово. Саме до вас! Тільки від порога рідної мови ви можете виходити на широкі магістралі світу. Слово довірилося вам і повірило у вас. Не сполохайте рідного слова, захистіть його, притуліть його до серця, поповніть ним своє життя. М. Лотоцький «Не говори: в нас мова солов’їна»
Не говори: в нас мова солов’їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Ведуча. Сьогодні, знагоди Дня рідної мови учні 5-тих класів підготували флешмоб «Що для мене рідна мова?»
10. Мова – про життя найперше слово
11. Мова - сміх і радість немовляти
12. Мова - неповторне слово "Мати"
13. Мови слово – гімн величний
14. Мова – батьківська порада
15. Мова – це запах любистку
16. Мова – це моя мрія
17. Мова – пісня колискова
18 . Мова– душа голосна України