Виховний захід " Доленосна ніч на Андрія".

Доленосна ніч на Андрія

(українські вечорниці)

 

На сцену виходять ведучі в українському національному одязі.

Дівчина: Українські вечорниці

                 Починати вже нам час,

                 Хай і сміх, і пісня ллється

                 В серці кожного із нас.

 

Хлопець: Обійдіть весь світ безмірний

                  І скажіть, в якій країні

                  Так зберігся скарб безцінний,

                  Як у нас на Україні?

 

Дівчина: Просим всіх у нашу хату,

                 Превелику, пребагату!

                 Від зірниці до зірниці

                 На вкраїнські вечорниці.

 

Хлопець: Гей, на наших вечорницях

                  Хто сумний – розвеселиться!

                  Співи, танці, небилиці –

                  Гарні будуть вечорниці!

 

Звучить музика. Виходить господиня, одягнена по-зимовому. У руках тримає кошик. У кошику хліб, сало, яблука. Її перестріває молодиця.

 

Молодиця: Добрий день,Степанидо! То що, цю зиму вечорниці до твоєї хати перебралися?

 

Господиня: Та дівчата так же просили. А що тут такого? Нехай молодь повеселиться. Он на Андрія і зберуться, погадають…

 

Молодиця: А я так думаю, що будуть у тебе не вечорниці, а одне сороміцтво.

 

Господиня: І звідки ж така думка мудра у твою дурну голову влізла? Чи не через вухо?

 

Молодиця: А хоч би й так! і Надька Михайлова так казала і Олена Андрійчикова, і Вірка Василева, і геть усі!

 

Господиня: Чим же я вашим бабським язикам не догодила, що полову за вітром розносять? Чи не тим, що молодиць на вечорниці не закликала? А хіба можна мужніх жінок з пуття збивати?

 

 

Молодиця: Можна чи не можна, а ми б тобі хати не пересиділи. Та й молодим би дали лад. Бо то все молоде дурне. Хіба ж воно знає до пуття, що таке вечорниці? А гадання? Чи ж вони втямлять? Кажу тобі, що будуть не вечорниці, а сороміцтво!

 

Господиня: А мені ваші чоловіки хати не перевернуть за ваші посиденьки?

 

Молодиця: Відколи це ти така ляклива стала? Ми з своїми чоловіками самі раду дамо, не бійся! Як не будуть роззявляки,то самі за нами на вечорниці прибіжать.

 

Господиня: А вже ж! Та воно всім кортить молодість згадати!

 

Молодиця: Ой, кортить!

Ой, коли ж той вечір буде,

Що багато хлопців буде,

І великих, і малих,

І розумних, і дурних,

І убогих, і багатих,

Що б було з ким жартувати!

 

Господиня: Ех, скинути нам би років по десять…

 

Молодиця: Та ми ще й зараз нівроку, ще й дівчат можемо навчити, як хлопцям голову крутити!

 

Господиня: Я біжу, бо роботи ще маю багато! А ви приходьте зарання, щось допоможете!

 

Молодиця: Не бійся, нас двічі просити не треба!

 

Молодиці розходяться в різні сторони. На сцені сільська хата: стіл на покутті, лава, рушники, ослін, миски, горшки, піч. У хаті сидять молодиці: хто в'яже, хто вишиває, хто пір’я скубе, хто так сидить. Лине стиха українська  пісня « Цвіте терен».

 

 

Молодиця: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну.  Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх?

 

Молодиця 2: Справді, дівчата, які ж гарні наші пісні.

 

Починає тихо співати, інші жінки підхоплюють її. « Місяць на небі…»

Господиня вечорниць починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися.

 

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Працюєш удома, допомагаєш  батькам цілісінький день –руки й ноги відвалюються.

Байдуже! За сміхом і жартами про втому забуваєш. Як зберемося парубки та дівчата, хата ходором ходила. Як  стіни тільки видержували. Літа-літа… Летять, наче орли сизокрилі. (Співає)

 

„Ой, верніться, літа мої,

Хоч до мене в гості....”

 

Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню...

 

Жінка:

 

Не вернемось, не вернемось.

Немає до кого.

Було б же нас шанувати,

Як здоров”я свого.

 

Господиня: Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало.

 

Жінка: Не треба, Степанидо, не край мого серця (Співають разом).

 

„Ой за гаєм зелененьким

Брала вдова льон дрібненький,

Вона брала-вибирала,

Тонкий голос подавала.....”

 

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

 

Дівчата:

• Добрий вечір, господине.
•  
• Міцного вам здоров’я.
•  
• Дякуємо, що не відмовили  у проведенні вечорниць.
•  
• Ось вам гостинці від нас.
•  

– Їжте на здоров’я.

Степанида:

0.                      От  дякую вам, дякую, дівчата! Проходьте, сідайте. Чого ж це ви так пізно?
1.                       

Дівчата:

• Ой тітонько,  треба ж до зими приготуватися.
•  
• Роботу усю до кінця довести. 
•  
• То ж удома і працюємо.
•  

2. -  Батьки перепочити не дають!
3.  
4. -  Те зроби, те зроби!

 

Дівчата роздягаються.

Господиня: Дівчатонька, у нас теж ще повно роботи. Давайте мерщій допомагати.

 

Дівчата починають допомагати молодицям дерти піря, місити тісто, одна йде по воду, інша підкидає дрова у піч, дві дівчини застеляють лави. Усі разом співають пісню «В кінці греблі шумлять верби».

 

1-а д. А що, Оксани ще не було?

 

Господиня: Та ще не приходила. Давайте переставимо стіл на середину хати, щоб було зручно для гадання. А там і Оксана прибіжить.

Гавкає собака.

Вбігає ще одна дівчина, гарна, бойова.

 

Оксана: Добрий вечір вам! Вибачте, забарилася.

 

Господиня: От вам і ваша отаманша. А дівчата вже паніку підняли.

 

Оксана: Ледь вирвалася. Мати кажуть: "Ото за ворота і назад",- й нічого навіть слухати не хочуть.

 

1-а д. Що то за гуляння, що з-за воріт завертання?

 

2-а д. Як гуляти, то гуляти – три дні дома не бувати!

 

3-я д. Залишайся, бо без тебе і гуляння не гуляння!

 

1-а м. Ти спитай свою мамцю, коли вона з вечорниць додому поверталась?

 

2-а м. Та її мати так лупцювала, що на весь куток було чути.

 

Оксана: А-а! Про мене! Нехай і мене б'ють та лають, а я не залишу вечорниць.

 

Господиня: Ото видно, що ти хорошої матері дочка!

 

4-а д. Скоріше б хлопці музиків привели. Самі ноги в танок просяться.

 

3-а м. Та нащо нам музики, коли маємо свої язики?

 

4-а м. Заспіваємо дівчата веселої!

 

(Пісня "Ой що ж то за шум учинився")

 

Молодиця: Олено! А чого ти сьогодні вдосвіта попід плотом на чотирьох лазила?

 

Олена: І нічого я не лазила!

 

1-а м. Ой, то було щось подібне до тебе. Я до мами зраненька бігала ,тай бачила.

 

Олена: Носить вас нечиста сила зранку попід плотами.

 

2-а д. Ой, Олено, то ти може коноплі засівала?

 

Олена: Та ж коноплі. Але ж то треба так, щоб ніхто не бачив, а то вся ворожба пропала.

 

1-а м. А я ледве зі страху не вмерла. Біжу, ще темно, коли за клунею щось темне лазить: "Андрію! Андрію! На тебе коноплі сію, димкою волочу, бо дуже заміж хочу". Дивлюсь -  пес – не пес, людина – не людина, я й присіла з переляку. Придивилася, а воно ж Олена.

 

2-а д. Та тебе, Олено, Микола і без конопель візьме. Тільки за тобою і несе очима.

 

2-а м. А чого то коло тебе, Марійко, вся вишня обскубана? Невже заміж хочеш? А не зарано?

 

Марійка: І все то ви, тітонько, бачите. Чи вам більше роботи нема, як за нами дивитися?

 

Молодиця: А ти не огризайся до старших. Я колись на Катерини всю вишню обламала, поставила у воду – вона до різдва й розцвіла. А я в м'ясниці і заміж вийшла. І надівуватися не встигла.

 

2-а д. Може вже почнемо ворожити? Вже зовсім темно.

 

Господиня: Е-е ні! Зачекаємо. Бо ще робота є. Треба ще квасолю перебрати, вареники доліпити. Та заспівайте якої, бо хлопці не будуть знати куди йти.

 

(Пісня "В саду гуляла") .Дівчата співають, кладуть на стіл стільницю і швиденько ліплять вареники. Олена на кухні помішує кашу, а Марійка підкидає дров у піч. Щось шепочуться і посміхаються одна до одної.

 

Господиня:  Ну що ж, вареники на окріп. А ви, дівчатонька, швиденько приберіть на столі, будемо гадати. Хто перший?

 

1-а м. Дайте-но мені склянку з водою і яйце. Хто хоче знати, чи за багатого вийде заміж, чи ні?

 

(молодиця проколює гострий кінець яйця і випускає з нього білок у склянку з водою)

 

1-а м. Дивись! Якщо буде якась споруда – то жених буде багатий, а коли трава – то бідний.

 

1-а д. Ого, які будівлі, в палацах будеш жити.

 

Господиня: Та, що там бідний чи багатий, лиш би був добрий! Ану, дайте мені дві нитки ( чорну і червону), і миску з водою. Я їх скручую і кидаю у миску, якщо вони розкрутяться, то заміжжя буде добре, а залишаться скручені – погано. Кому погадати?

 

5-а д. Мені, тітонько. Господи, лиш би все було добре.

 

1-а д. Буде тобі добре, як у бога за дверима.

 

2-а м. (до двох дівчат) А ви знімайте чобіт з лівої ноги. Переставляйте чоботи до порога, котра перша стане на поріг – та першою і заміж вийде.

 

Дівчата виконують завдання, запропоновані молодицею.

 

 

 

 

3-а м. А тепер, дівчата підемо на вулицю. І не забудьте запитати у першого зустрічного його ім'я. Так буде називатися і ваш чоловік. І ложки, ложки захопіть. Будемо долю гукати. Запам'ятайте: підемо на перехрестя доріг, постукаємо ложкою об ложку і спитаємо: "Доле, де ти?". Як почуєте сміх чи пісню, то добра буде доля.

 

Дівчата виходять. На авансцені зявляються хлопці.

 

1 хл. Ось тут зачекаємо. Ще не всі зібралися.

 

2 хл. А хто з дівчат за отамана цього року?

 

4 хл. Оксана.

 

3 хл. Знову вона? Слухай, Миколо! Ти отаман, вона отаман! То ви б може б того… Ну, може обкрутимо вас. І вам добре, і нам легше!

 

Отаман: Я й без тебе знаю що мені робити. А чим то ми для тебе такі тяжкі.

 

5 хл. Та ти ще нічого, а от Оксана – крута дуже. Не дівка, а генерал.

 

6 хл. А йому б таку, щоб слова проти не сказала.

 

3 хл. Оксана порядок любить!

 

Отаман: А йому порядок, як кістка в горлі. Слухай, якщо знову осоромиш нас перед усім селом, як минулий раз, то дивись, у мене рука тяжка.

 

1 хл. Через тебе вечорниці мало з хати не вигнали, ледь вблагали.

 

3 хл. От же, що вигадали! Та ж тоді мені було підсипано. Клята баба якоїсь біди продала замість горілки.

 

7 хл. Та й смачна була біда, коли ти випив чуть не літру сам!

 

8 хл. Тихо, хлопці! Чуєте?

 

(стукіт ложок і голоси дівчат. "Доле, де ти?").

 

2 хл. Я ту-у-т! (Зареготали)

 

Отаман: Та тихо ви!

 

(Вибігають на край сцени дві дівчини. Одна роззувається і кидає чобіт.)

 

6-а д. Подивимось, куди чобіт показує, туди й заміж вийдеш.

 

(чобіт падає на краю сцени. Один з хлопців швиденько хапає його. Дівчина озирається.)

 

7-я д. Ой лишенько, деж мій чобіт?

 

6-а д. Темно, то й не видно.

 

7-я д. Господи, мене батько вб'є.

 

Заходять дівчата, хваляться.

 

1-а д. А мій чоловік буде Василем зватися.

 

2-а д. Тю, дурна, та у нас всього два Василі на ціле село: одному два роки, другому сімдесят. Хоча дід того року овдовів, чим не жених?

 

3-я д. А до мене доля відзивалася. Так тоненько, як панна. "Тут я", - каже.

 

Хлопці тоненько :"Тут я, тут! Спішу до тебе, моє серденько!" Регочуться під хатою. Стукають у двері.

 

Оксана: От, вражі парубки. Та це ж вони з нас насміхаються.

 

Хлопці: Пустіть до хати!

 

Дівчата: Гарненько попросіть!

 

Хлопці стукають.

 

Дівчата: Агов, хто такий?

 

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

 

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

 

Хлопці: Пустіть, бо гірше буде!

 

Дівчата: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

 

Хлопці: ( вдають, що злякалися) Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися,   та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели!

 

Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців. Ті роздягаються, перешіптуючись між собою.

 

2 хл. Дівчата, готуйте могорич!

 

Оксана: Голодній кумі хліб на умі.

 

Отаман: Ну могорич, не могорич, але викуп дайте!

 

Оксана: За що ж?

 

1 хл. А що то за генерал, як у нього один солдат босий? (Показує чобіт).

 

7-я д. Ой – мій чобіт! (Хоче вирвати, хлопці ховають.)

 

2 хл. Е-е, ні! Викуп!

 

Оксана: Ну хлопці, голубчики! А ми вам вареників, та сала з часником, та каші пшоняної наваримо, та квасу. (Поки говорить, наближається до хлопців і вириває чобіт у них із рук.)

 

2 хл. Ех, пропав могорич.

 

Хлопці вдають, що сердяться. Дівчата починають їх зачіпати. Виходить одна, починає співати, пританцьовуючи:

 

Полюбила коваля, така доля моя,

Я ж подумала – кучерявий,  в нього чуба нема…

 

Хлопець до неї співає:

 

Галю, Галю чорнобрива, чого в тебе брови криво,

На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...

 

Дівчата:

 

А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив.

А я тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала!

 

Хлопці:

 

По дорозі жук, жук, по дворі чорний,

Подивись на мене, дівко, який я моторний...

 

Хлопці починають танцювати „Гопака”.

 

Дівчата:

 

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротах, крутить головою,

Він, сердега, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур’яни та й наробив шкоди.

 

Хлопці:

 

В Заліщиках густо хати, вітер не провіє,

Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

 

Дівчата:

 

Як почали старі баби з кочергами гнати,

То мусів Гриць штани дерти, гарбузи латати.

 

Хлопці:

А я один залатаю, а другий зашию,

А той третій беру в руки – та все бабу в шию.

Хлопці і дівчата сміються.

 

Господиня. Хоч не знаєм, звідки ви: чи з полудня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати.

 

Хлопці сідають біля дівчат.

 

5 хл. Дівчата, давайте вже ваші вареники.

 

1-а д. Вареники потім, а зараз нам конче потрібний собака.

 

1 хл. Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо?

 

Оксана: Нічого не знаємо. Ідіть за собакою. А ні, то півня шукайте, бо будете голодні.

 

(Дівчата виштовхують хлопців на "вулицю").

 

 Господиня: А ви дівчата, мерщій свої "андрійчики" розкладайте. Та на ослінчик положіть, щоб собака дістав. Цікаво, чий коржик перший собака з'їсть? Хто у нас перший заміж вийде.

 

(Хлопці перевдягають одного у "собаку").

 

3 хл. Дівчата, гасіть світло, бо собака боїться до хати йти, тільки щоб свічки горіли.

 

Дівчата гасять світло, запалюють свічки. Собака  гарчить, їсть "андрійчики". Один, другий, третій. Хоче втекти, а дівчата його завертають.

 Він лягає на підлогу й каже: "Все! Більше не можу!"

 Хлопці регочуть, а дівчата сердяться.

 

Оксана: Всю ворожбу нам збили!

 

8 хл. А чим вам наш пес поганий? І злий, і волохатий, і ваші пісні "андрійчики" їв.

 

9-а д. Та він такий хороший, як і ви! Очерет густий, та надуткуватий. Гарні хлопці на натуру, та придуркуваті.

 

9 хл. Та він же хотів усіх вас пожаліти, але живіт замалий!

 

10-а д. Ми думали гарбузи – воно ж гарбузиння. Ми думали парубки – воно ж чортовиння!

 

3-я д. Ну й жених! А що вже хороша походка: одна нога косолапа, а друга коротка!

 

2 хл. Дівчата, голубоньки! Ні один пес не хотів до вас у хату йти! Та хіба ж я гірший?

 

1-а д. Та мій пес за тебе в сто раз кращий!

 

2 хл. Але ж він тебе не посватає, а я хоч зараз! (обнімає її за плечі)

 

1-а д. Ой, баламуте! (відштовхує)

 

Отаман: Ой, дівчата, не дуже носа задирайте, бо як ніхто не засватає, то знатимете, як парубків зневажати.

 

Оксана: Ов-ва! Ото налякали! Краще похваліться своїми дівчатами.

 

1 хл. Та моя Одарка – добра господарка, хуру дров спалила, борщу не зварила.

 

2 хл. А моя Секлета – добра господиня, три снопи нажала, та й тих не зв'язала.

 

3 хл. Моя Хівря проста, наїлася проса. Туди-суди повертається, з неї просо висипається.

 

3-я д. Ну і язики у вас, хлопці, гострі, мов ножі.

 

Отаман: А ми -  хлопці- запорожці, вдалі та веселі, як спіймаєм – то тримайтесь стелі.

 

(Пісня "Мав я раз дівчиноньку")

 

Господиня:

 

А давайте згадаємо, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили.

 

Інсценізуються уривки з класичних українських п”єс І.Нечуя-Левицького”Кайдашева сім”я”, Г.Квітки-Основ”яненка „Сватання на Гоначірвці”.

 

Господиня: Ой і добре ж ви співаєте, душу піснями звеселяєте. Але ж ми мало не забули, що сьогодні свято Калити. Ану, хлопці, хто Калиту почепить? Давайте виберемо пана Калитинського, який буде нас смішити та сажею мастити.

 

9-а д. Нехай буде Тарас.

Тарас бере в руки квач із сажею і готується до роботи.

 

Молодиця: Калиту слід кусати, не допомагаючи руками й не сміючись. До калити їдуть на коцюбі. Завдання пана Калитинського – розсмішити вершника Кочержинського.

 

8хл. Оце знайшли складне завдання.

(хлопець сідає "верхи" на кочергу і вибрикуючи ногами їде до калити).

- Їду, їду калиту кусати!

 

- А я буду по губах писати!

 

- Ти писнеш чи ні, а я на білому коні, то й калита – мені!

 

(намагається вкусити калиту, але Калитинський мастить його сажею).

12 хл.  Давайте я спробую.

             Їду, їду калиту кусати!

(швидко відкушує кусок калити).

 

 

 Господиня: А тепер розділимо калиту серед усіх.

 

3-я д. Калита, калита, солодка була, як ми її з'їли, то до сонця полетіли.

 

2-а д. Смачна калита – як вкусила, аж душа сонцем засяяла.

 

1-а д. Кажуть, хто першим відкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде, тому добро в домі буде.

 

Заходить дядько.

 

Дядько: Добрий вечір вашій хаті. Як у вас весело! А чи не бачили моєї жінки?

 

(молодиця ховається за спинами)

 

 Господиня: Не бачили!

 

Оксана: Не було її тут!

 

2 хл. Ми її не знаємо. А яка ваша жінка?

 

Дядько: (по- п'яному притупує)

Моя жінка знакомита,

Задрипана ззаду свита,

І на ногу налягає,

І на плечах горбик має.

А на носі така булька,

Як за десять грошей кулька.

Ззаду свита з реп'яхами –

Ото жінка моя сама!

 

Молодиця: А щоб тебе Бог побив, п'яниця нещасна! І тут мене знайшов! А щоб тобі язик відсох! Таке на мене наговорюєш!

Чи ти сватав мене вночі?

Чи вилізли тобі очі?

Було б сватати удень – розпитатися в людей.

Наші люди не татари, усе б тобі розказали.

Де у мене горбик, де у мене булька.

Що в людей хлоп, як хлоп,

А в мене свистулька.

 

 

Дядько: Жінко, не казися! Сідай,  мене запроси.

 

1 хл. От же чортів дядько! Жодних вечорниць не пропустить.

 

Дядько: Та хіба ж це вечорниці? От колись були вечорниці: по всьому селу пісні було чути та музику.

 

3 хл. Ну музики і в нас є. Нумо, дівчата та хлопці, потанцюємо.

 

Грають музики, всі танцюють.

 

12 хл.  А мені пари не вистачило. Потанцюю з кочергою.

 

                        (Бере кочергу і пішов у присядку навколо неї ).

 

 (Натанцювавшись, дівчата сідають на лави, а хлопці до них женихаються, заважають їм працювати).

 

5 хл.:        Мені сю ніч приснився дивний сон.

 

 6 хл. :           Сон рябої кобили? (всі сміються)  Ти краще дай

 

                       відповідь на таке питання: чому жінка створена з

 

                       ребра Адама?

 

5 хл. :         Так це ж єдина кісточка у людини, що не має  мозку.

 

7 д. :        Та не будемо сваритись! А ми вам краще піснею

 

                        відповімо. Тільки уважно нас слухайте.

 

Співають:      1. Іде, іде, іде дощ

                           На білу березу,

                           А я свому миленькому

                           Сорочку мережу.

                           Сестра дала ниточок,

                           Мати – полотенця,

                           А я сіла й вишиваю

                           Від щирого серця.

 

 

 

 

 

                        2.Мати моя мила,

                           Не дай мене за рудого,

                           Бо я чорнобрива.

                           Мати жалю завдала,

                           За рудого віддала.

                           Та ще й мені наказала,

                           Щоб я його шанувала.

                           А я його шаную,

                          Як собаку рудую.

 

                        3.Під лавою припинаю,

                           Помиями напуваю.

                           Прив’язала до стола,

                           А він зуби вискаля.

                           Скаль, скаль, вражий сину,

                           Поки знайду хворостину,

                           Хворостину знайшла

                           Та й відсердилася.

                           Я на свого миленького

                           Змилосердилася.

 

8 хл.    Спасибі й за це, любі дівчата.

 

9 хл.         А от які з вас господині, чи вмієте ви біля печі ходити

 

              та їсти варити? Де ж наші вареники?

 

7 д. :       Та вже й наварили.

 

Співають :     Наші хлопці, наші хлопці, вареників хочуть / 2р.

 

                     -   Навари, милая, навари, милая,

                       Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.

 

                      -  А я дров не маю, ви мої хороші,

                       А я дров не маю, хлопці мої гожі.

 

                       - Нарубай, милая, нарубай, милая,

                       Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.

 

                       - Я рубать не вмію, ви мої мої миленькі,

                       Я рубать не вмію, мої соловейки.

 

                      -  Научись, милая, научись, милая,

                       Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая.

 

                      -  А я сил не маю, ви мої хороші,

                       А я сил не маю, хлопці мої гожі.

 

                      -  Не балуй, милая, навари, милая,

                       Пирогами пригости, моя чорнобривая.

 

Дівчата частують хлопців варениками. Починають грати музики і всі знову пускаються в танок.

 

Дядько: Ой, бабулечко моя, щебетушко, йдемо потанцюємо, моя душко!

 

Молодиця: Які танці! Ти б людей посоромився! Вони сидять, а ти старий танцювати будеш (Показує на зал).

 

Дядько: (придивляється в зал) Хто там ще сидить? Ой лишенько, яка громада! І давно ви тут сидите? Напевно, геть чисто зголодніли? А ну, господині, страви на стіл, та й гостей не забудьте.

 

Господиня: А як же, усе в нас є: і пряники, і медяники,

І з повидлом пиріжки,

І пухнасті пампушки,

І налисники, й  млинці,

І коржі на молоці.

 

Молодиця: І каша гречана, бо без каші на Андрія, не буде куті на Різдво.

 

Дядько: Та все це з піснею, весело!

 

Співають веселу пісню.

 

Хлопці (починають прощатися) :

 

Дякуємо господині! Залишайтесь здорові! (кланяються)

 

Господиня:  Спасибі і вам, будьте здорові, йдучи.

 

Дівчата (співають пісню):

 

Ой у вишневому саду

Там соловейко щебетав,

Додому я просилася,

А він мене все не пускав...

 

Дівчата під пісню зодягаються і співають разом з хлопцями:

 

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

 

Ще раз кланяються господині, глядачам і виходять.

 

 

Ведуча. Отак минала доленосна ніч на Андрія. Дівчата ворожили, хлопці бешкетували, веселилися. Свято наповнювало буття людини благородним змістом.