Виховний захід "Дзвінок останній прозвучить"

                Останній дзвінок

 

Ведуча.

День сьогодні такий незвичайний:

Встало сонце, умите в росі,

Скликав в школу дзвоник останній,

І зібрались на свято всі.

 

Ведуча 2.

У цю травневу світлу днину

Школа зібрала свою родину.

Гляньте навколо, як квітів багато!

Розпочинаєм шкільне прощальне свято.

 

Ведуча 1.

Ось зайдуть на лінійку востаннє

Наші друзі – найстарший клас.

Хай здійсняться всі ваші бажання,

Ми ласкаво запрошуєм вас.

 

Ведуча 2.

Застигла школа в німому чеканні,

Бо зараз стануть разом на поріг

Ті, що зі школи вийдуть не на одну, на тисячі доріг.

 

Ведуча 1.

Злинь же, музико, в небо гучніше,-

В добру пору лунай, в добрий час.

Вище голови! Йдіть веселіше!

Ми усі вже чекаєм на вас!

 

Ведуча 2.

Під рушниками оберегами

Хай перший ваш проляже шлях.

Нехай біжить він не по тернах,

А по квітучих полях.

 

(Вихід випускників під рушниками під музику. Вступне слово директора, відкриття свята, лунає державний гімн України).

 

Ведуча 1.

Дзвінок  останній-перший крок в житті,

Палкий порив і юності надії,

Нехай щастить вам друзі у житті

І нехай здійсняться світлі ваші мрії!

 

Ведуча 2.

Дорогі одинадцятикласники!  Вам слово.

 

Виступ одинадцятикласників.

 

1.Шепоче казку яблуневий сад

Про те, як він весною вкритий цвітом,

А в ньому рідна школа в добрий час

У світ відкрила двері нам привітно.

 

2.Школа моя, рідна школо!

Казка тепла й доброти,

 Стежка від тебе хрещата

В ється в далекі світи.

 

3.О школо рідна! Ти світило – в небі

У тьмі прозрінь і мороці доріг.

Ми все життя вертатимем до тебе,

Переступаючи із трепетом поріг.

 

4.Зупиніться, урочі хвилини!

Ви в школі останні для нас.

Не шуміть так тривожно берізки,

Ми не раз ще прийдемо до вас.

 

5.Минають роки й покоління,

Маленький дорослим стає

Та крила в житті лебедині

Нам рідная школа дає.

 

1.Шкільні роки так швидко пролетіли,

Їх журавлі за обрій понесли.

Я пам’ятаю айстри пломеніли,

Як перше в школу з квітами прийшли.

 

2.Тут перші кроки в навчанні робили.

Нас вчили щиро до людей іти.

Тут вперше ми кохали і любили

І Україну вчились берегти.

 

3.Дзвінок останній кличе у дорогу,

Бо час летіти з теплого гнізда.

Він будить в серці смуток і тривогу,

Та, як пташок, нас вабить висота.

 

4.Ми, наче білі птиці-лебедята,

Що ще такі невпевнені в собі,

Що зіпялись на неміцні крилята,

І все ж ми, школо, дякуєм тобі.

 

5.Не заросте стежина до порога,

Ми ще не раз із квітами прийдем.

І хоч яка важка буде дорога,

Собі ми місце у житті знайдем.

 

6.Закінчився останній урок,

Пролунає останній дзвінок.

Ми своє закінчили навчання,

А попереду вже – розставання.

 

7.Але світлий, просторий наш клас,

Тих, хто добре навчав усіх нас,-

Школярів, вчителів особливо,

Забути ніяк неможливо.

 

8.Як часто, дуже часто ми хотіли,

Щоб раптом всі ви захворіли.

І щоб на місяць чи на рік один

Оголосили в школі карантин.

 

9.Щоб математичка забула про урок,

З урок пролунав швидше щоб дзвінок.

Російська щоб десь зошити забула,

А українська на уроці щоб заснула.

 

10.Щоб на фізиці всі прилади зламались,

На хімії всі колби підірвались.

І щоб перерва 45 хвилин тривала,

А на урок щоб 10 вистачало.

 

11.Щоб наш коханий класний керівник

десь на безлюдний острів зник.

І прихопив з собою,

І щоденники й журнал.

 

12.Щоб прилетів Горинич Змій –

                  дванадцять глав

і інформатика з комп’ютером украв.

 

13.А як частенько ми бажали,

Щоб чарівники завуча украли,

І десь далеко занесли,

Щоб ми без розкладу жили.

 

14.Щоб воєн рук взяв протигаз

і з ним поїхав на Кавказ,

Щоб він назад не повернувся,

І наш урок щоб не відбувся.

 

15.Щоб усі трудовики взяли сокири і пилки

й пішли в тайгу, і ліс рубали

І назавжди, навіки,

Щоб школу всі позабували.

 

16.Історики, щоб в Спарту всі пішли

Й назад дорогу довго не знайшли.

І щоб німкеня загубила словники –

Нехай у них гніздяться павуки.

 

17.Щоб географічна так-сяк,

Зібравши карти у рюкзак,

Пішла в пустелю чи у гори,

Ну в крайнім випадку-на море.

 

18.Щоб дощ на фізкультурі йшов,

Або щоб вчитель не прийшов.

І завалився щоб спортзал, але у нас і так аврал.

19.Сьогодні в дзвоник цей останній,

Пробачте нас за наші ті бажання.

Ми хочемо, щоб ви були здорові,

Щоб більше не сивіли ваші скроні.

 

1.Тож запросимо вчительок перших

На останній дзвінок наш шкільний.

За їх нелегку роботу

Ми низько вклоняємось їм.

 

Ведуча1.Слово надається першим вчителям наших одинадцятикласників.(Виступ перших вчителів).

 

2.У школі кожен з нас до труднощів швиденько звик,

Бо поруч був чудовий помічник,

Це найдорожчі перші вчительки,

Що на шкільному ганку

Зустріли всіх нас вересневим ранком,

Коли ми ще маленькими були

І навчання своє у школі почали.

 

3.Всіх перших вчителів своїх вітаємо,

здоровя, щастя щиро вам бажаємо!

Ви перші на початку навчання

Подарували нам свої знання!

За це ми дуже, дуже вдячні вам-

Шановним нашим першим вчителям. (Квіти першим вчителям).

 

20.Затихнуть пісні. І почнеться урок.

Урок, на який не покличе дзвінок.

За парти не сядемо так, як завжди,

Учитель з журналом не війде сюди.

 

21.Учителько наша! Не будете там

Дванадцяток і двійок ви ставити нам.

Із того уроку не можна втекти,

Й погану оцінку не виправиш ти.

 

22.Перерв і канікул у ньому нема,

Хоч може минути там літо й зима.

Й не сорок п ять він триває хвилин,

А довгі роки не вгава його плин.

 

23.Урок цей для тебе – ти твердо затям-

і перший, й останній-

він зветься життям.

 

24.Як швидко минули за партами роки і дні.

У пролісках синіх всміхаються долі ясні.

То юність, мій друже,

Вклонилась тобі і мені,

І кличуть в дорогу нас стежки нові.

 

25.Ми для вас, дорогі вчителі,

Будем вічними учнями в школі,

Хоч підемо по цілій землі

І своєї шукатимем долі.

 

26. Хтось садитиме сад і гаї,

Хліб, як золото, сіяти буде.

Всі розкриють таланти свої,

Але школи ніхто не забуде.

 

27.Пустували не раз і не два

і уроки зривати уміли.

У вас боліла від нас голова,

Але ви все одно нас любили.

 

28.Ми підемо, а в вашім житті

всі залишимось: Діми, Оксани і Саші.

Пустотливі, швидкі і верткі,

Як колись ще у першому класі.

 

29.Тож пробачте сьогодні за все!

Жарти, витівки наші невдалі,

Нас життя на крилах несе

В невідомі, незвідані далі.

 

30.Ось і відліт із рідного гнізда,

В якому ми учились і зростали.

Де нас добру і розуму навчали,

Де нас зустріла юність золота.

 

31.Не старійте, вчителі, ніколи,

молодість вам більше до лиця.

Вас веде щораночку до школи

Яворина стежка без кінця.

32. вам доземно вклоняємось ми

за любов, за турботу, горіння.

Ми  дорослими стали людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння.

 

33.Ми вам, дорогі вчителі,

присвячуємо цю посвяту.

Хай зорі сяють вам ясні

І щастя буде так багато.

 

34.Щоб не чекали ви платні

і нерви свої не псували,

а щоб весь борг і відпускні

вчасно вам давали.

 

35.Щоб було повно на столі,

І в хаті вашій, і у школі,

Щоб довго діточки малі

Вас зустрічали біля школи.

 

36.А нас пробачте за усе,

Що вас так часто дратувало,

І що до ваших настанов

Ми прислухались дуже мало.

 

37.А в знак розкаяння прийміть

від нас ці гарні, ніжні квіти.

Вас пам’ятати і любить

Клянуться ваші другі діти.

 

Під тиху музику – квіти вчителям.

 

Клятва.

 

38.У нас клятва єдина і воля одна,

Єдині бажання у нас:

Ніколи, ніколи в віках не загине,

Память про вчителя й клас.

 

39.Це ви нам вказали цікавий і тернистий

незвіданий шлях до знань.

По ньому- клянемося вам урочисто!-

Ми будемо йти без вагань.

 

40.І де б не були ми, і що не робили б,

ми будемо згадувать вас.

Батьки наші другі, ми вас полюбили

І будем молитись за вас.

 

1.Білі птахи з чорною відзнакою

Креслять коло над шкільним гніздом.

Рідний доме, школо, до побачення!

Прощавай, тополе, за вікном!

 

 

Ведуча 1. (коли випускники заходять до школи).

Скільки літ промайнуло відтоді,

Дві косички злилися в косу.

Мабуть, побачили вперше сьогодні

В чистім погляді чисту сльозу.

 

Ведуча 2.

Світ багатий на добрих людей,

Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.

Може більше ніколи й ніде

Вам не випаде з ними зустріться.

 

 

Ведуча 1.

Буде новий день. І сонце зрання

Вирушить в свою одвічну путь.

Нових друзів стрінеш і кохання,

Тільки школу рідну не забудь!

 

Ведуча 2.

Кличе в школу дзвоник малиново

На урок останній доброти.

Не згуби учительського слова

На шляху своєму до мети.

 

Ведуча 1.

Все, що здійснилось, все, що наснилось,

Вічно вам буде зоріть.

Те, що зоріло, вам серце зігріло,

Не розгубіть, не розгубіть.