Виховний захід "Галина Гордасевич – символ наполегливості, правдивості, доброти"

Висока могила з сирої землі,

Лежить в тій могилі козак молодий.

- Товаришу любий, мене схорони,

Хреста на могилі постав із сосни,

І хто тут проїде, пройде повз мене,

Той шапку зніме і мене спом’яне.

І в голову мені не прийшло, що в ту мить я зробила свій перший злочин супроти радянської влади, бо потім той вірш фігурував серед доказів моєї націоналістичної настроєності. Смішно, правда?”

Ведучий: Дитинство Галини Гордасевич минуло на Поліссі, в Рівненській області, де закінчила семирічку і в 1950 р. вступила в Острозьке педучилище.

ОСТРОЗЬКІ СОНЕТИ - 1

Тобі я цей вінок сплела,
О місто юності моєї!
Тебе увінчують лілеї
Довкруг шляхетного чола.

Стрічало гідно ти заброд,
Та нагороди не потрібні:
Твоїх нарциcів зорі срібні
Дорожчі всяких нагород.

Десь вітер у садах затих,
Не подолав кущів бузкових,
А з вуличок твоїх крутих
І легендарних і казкових

Героїв тіні бачу я.
Тут доля почалась моя.

ОСТРОЗЬКІ СОНЕТИ - 2

Тут доля почалась моя,
А доля міста значно старша.
Не воля княжа чи монарша
Отут, де річка Вілія,

Його звела, а предок наш
Сюди прийшов. Тут квітли липи.
І він сказав: - О, як тут ліпо!
І коней відпустив у спаш.

Та втім же, він тут був один,
То ж шкоди не було нікому,
І, може, декілька родин
Прийшли ще рік чи два по тому.

Щоб їх від ворога беріг,
Вони отут звели остріг.

Ведучий: Через ув’язнення батька, відразу потрапила під пильний нагляд органів КДБ. 13 березня 1952 р. була затримана міліцією на три доби за провокативним звинуваченням у крадіжці.

Ведучий: При обшуку в неї виявили щоденник і вірші. У Рівненському обласному управлінні КГБ від 16-літньої дівчинки домагалися зізнання в антирадянських настроях. 

Ведучий: Хоча її “зв’язків з бандерівцями” довести не вдалося, все ж винесли вирок - десять років “за складання націоналістичних віршів”. Після смерті Сталіна була амністована, відбувши неповних три роки.

Вірш «Передвиборча агітка» Твори. – том 1. - ст.123

Ведучий: Згодом приїхала на Донбас, де минула більша частина її життя. Спочатку працювала робітницею на будівництві й вчилась у вечірній школі. Потім - на труболиварному заводі, одночасно вступила на металургійний факультет Донецького інституту, але після смерті свого першого сина захворіла на депресію і залишила навчання.

За парту сідає старша дівчина, середня виходить.

Галина Гордасевич: Не стояла я осторонь активної громадської праці. В середині 1960-х років стала членом літературного об’єднання «Обрій» в Донецьку, була одним із організаторів на Донеччині Товариства української мови, Руху, «Меморіалу», Демократичної партії України, була делегатом усіх установчих з’їздів.

Вірш «Донецький кряж» Твори. – том 1. - ст.85

Ведучий: В 1961 р. народила сина Богдана. Згодом з чоловіком розлучилася.

Вірш зрада Твори. – том 1. - ст.216

Син був щастям і розрадою Галини

Вірш «Мій син заснув» Твори. – том 1. - ст.16

Ведучий: У середині 1960-х років знову почала писати вірші, трохи пізніше — прозу і критичні статті. 

Вірш «А я тебе літо любила» Твори. – том 1. - ст.27

Ведучий: Новий імпульс у творчості надає переїзд із Донецька до Львова - хоч і недовго судилося тут пожити – лише трохи більше 10-ти років.

Вірш Повернення на батьківщину Твори. – том 1. - ст.72

Ведучий: 11 березня 2001 року перестало битися її мужнє серце.

Заповіт

Коли помру – колись таки помру –

Хоч вірю, що це станеться не скоро, –

То дайте спокій сивому Дніпру,

Де кручі і високі осокори.

На Личаківський також не несіть,

Там надто пишно і до того ж тісно!

Ні-ні, не хочу! Навіть не просіть!

Сказала так – хай буде нині й прісно.

На цвинтарі малому схороніть,

Де хрестики і написи наївні.

Нікому йти туди не бороніть,

Нехай то будуть кози або півні.

Вони зчиняти бійки мастаки,

І я малою трохи їх боялась.

Ага, ще напис напишіть такий:

«Жила. Любила. Плакала. Сміялась».

Ведучий: Виконуючи мамин заповіт, син Богдан хоронить її на старовинному Монастирському кладовищі у Кременці. Життєве її коло замкнулося: тут вона народилася, тут же віднайшла вічний спочинок.

Ведучий: Відспівували покійну в писанковій церкві Чесного Хреста, у тій самій, де й хрестили. В останню дорогу її провели львів’яни, дублянці, тернополяни і рідні кременчани. Сталось це 13 березня 2001 року. Відтоді вона належить Вічності. А ще вічності належать її високохудожні, зворушливі твори.

Під легку музику учні зачитують:

Ведучий: Які ж власне твори, книги створила Галина Гордасевич і залишила своїм нащадкам-читачам?

Ведучий: Найперше - це 16 поетичних збірок, вісім з яких уже побачили світ, решта ще чекає на видавництво. Їх тематика різноманітна.

Ведучий: Першою вийшла у 1999 році збірка «Вибране сином». Це поетичний збірник, який дає узагальнюючі уявлення про творчість поетеси з усього її багаторічного доробку.

Ведучий: Далі йде нумерація циклу збірок усього поетичного доробку, який розпочала видавати сама поетеса, а продовжити довелося її синові Богданові. Першою в серії значиться збірка поезій на історичну тему – «Рядок з літопису».

Ведучий: Друга збірка має назву «Ера України» – громадського звучання та патріотичного виховання. Тут увагою не можна обійти жодного твору. І скільки рядків бере за душу.

Ведучий: У третій збірці «І сказав Ісус» подаються поезії релігійної тематики і просто роздуми про життя, бо поетеса йшла до релігійного світобачення не вимушено, а органічно, відтоді, як ще себе й не пам’ятає, але, за оповідями мами, ще малям у неї на руках підспівували хорові «Господи помилуй».

Ведучий: Релігійну тематику змінює лірика піднесено-веселого й радісного настрою. Її назва – «Ішла весна по місту». Заголовна поезія стала ліричними крилами, заспівом книги.

Ведучий: «Над озером холодної води» – назва наступної, п’ятої збірки. У ній зібрано ліричні вірші смутного та журливого настрою.

Ведучий: Шоста збірка «Сонце, вітер і жінка» присвячена знову коханню і жіночій долі.

Ведучий: Не менш значимим досягненням Галини Гордасевич є автобіографічний роман «Соло для дівочого голосу». А про данину нам усім - документальний роман «Степан Бандера: людина і міф». Письменниця на підставі багатьох джерел розповідає про Степана Бандеру, про конкретні факти його життя, боротьби і смерті.

Ведучий: А ось книжка, яка започатковує кількатомне зібрання творів письменниці. Перший том об’єднав поетичний доробок письменниці. Сюди увійшли поезії усіх сімох попередніх збірок. Це із збірки «Вибране сином», «Рядок з літопису», «Ера України», «І сказав Ісус», «Ішла весна по місту», «Над озером холодної води», «Сонце, вітер і жінка», «Станція Ворожба». А наступний, другий том, укладено з прозових творів, а саме повісті «Ноїв ковчег», «Із сімейного альбому» та автобіографічного роману «Соло для дівочого голосу».

Ведучий: І ось ми повертаємося до останньої збірки поезій Галини Гордасевич «Станція Ворожба». У передмові до неї син Богдан додав: «Тільки одна збірка повністю залежала від мами, бо це історія її особистого одного кохання, і тільки вона могла визначити вибір і послідовність віршів у цій збірці. І ось коли я в лютому 2001 року поклав на її робочий стіл верстку збірки «Станція Ворожба», то в заключній частині роботи над нею з мамою трапився інсульт, від якого вона незабаром померла. Я не випрошую співчуття: мені воно мами не поверне. Я тільки прошу звернути увагу на те, як красиво, як романтично пішла з життя поетеса Галина Гордасевич: вона наново переживала те своє кохання – і не змогла пережити... Вона померла як справжня Жінка: вона померла від Кохання».

Ведучий: Підводячи риску у цьому короткому дослідженні життя і творчості Галини Гордасевич, спробуємо визначити ос­новні постулати:

1 Як людина Галина Гордасевич пройшла важку, стра­дницьку дорогу, всіяну гострими шипами, і пройшла її з честю.

2. Як письменниця ^— поетеса, прозаїк, публіцист, драматург - створила непересічні твори, які залишать, після їх ширшого оприлюднення, слід в українській літе­ратурі.

3. Як мати - народила двоє дітей, але доля судила виховати тільки одного сина і втішитись онукою. Отже, залишила для України продовження свого роду, самої себе.

4. Як громадська діячка - була активним трудівником на ниві новітнього українського життя: стояла біля вито­ків кількох організацій, партій, товариств, була членом ДемПУ.

5. Для рідної землі — Крем’янеччини, як і для всієї України - вона символ наполегливості, правдивості, доб­роти

Галина Гордасевич: Я народилась на Волині, дитинство пройшло на Поліссі, працювала на Донбасі, але все ж повернулась на свою Волинь. Тут, навіть, школа, в улюбленому Кременці, носить моє ім’я. Тут я і залишилась…

Звучить пісня «Волинь моя»

Поліський краю дорогий,
Мені ти став колискою.
Озер блакить і синь лісів
Для мене стали піснею.

Приспів:
Волинь моя,
Краса моя,
Земля моя сонячна.

Шумлять, колишуться хліба,
Як хвиля в морі грається.
Моя заквітчана земля
До сонця усміхається.

Приспів.

Де ще знайти таку красу,
Як в казці намальовану,
Як нерозплетену косу,
До серця причаровану.

Приспів.

6