Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Виховний захід "Хліб - усьому голова" (4Б клас)

Про матеріал

Захід "Хліб - усьому голова" спрямований на підвищення рівня морально - етичного виховання учнів, шанобливого ставлення до найбільшої цінності людини - хліба.

Перегляд файлу

Хліб - усьому голова

Свято

 

E:\Свято хлiба\DSC_0146.JPG

 

Мета. Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу до людей праці; ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями нашого краю.

Обладнання. Сюжетні малюнки, колоски пшениці, коровай та різноманітні вироби з тіста, вишивані рушники, малюнки дітей про хліб, виготовлені самими учнями, свічки.

Вчитель. Добрий день, любі гості!

Щиро вітаємо Вас у нашій господі!

Учениця. Гостей дорогих стрічаєм Круглим, пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

Шанобливо хліб підносим І, вклонившись, щиро просим:

- Любий гостю наш, приймай Хліб гостинний - коровай.

Учениця. Візьміть у руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Вчитель. Хліб — усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі - хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах... Це пахне хліб.

З Учениця. Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

Любов'ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб—

Духмяно пахне хліб!

Ведуча І. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому? (Вірш "Чим пахне хліб".)

Учні. 1. Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Всі. Хліб пахне працею людською.

2. Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?\

Всі. Він пахне щастям хлібозбору.

 

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати Зерном наповнені машини?

Всі. Хліб пахне соками земними.

4. Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

 Весною, влітку і зимою?

Всі. Хліб пахне рацістю людською.

Діти, виконують пісню «Сіяв батько жито»

 

1

Сіяв батько жито,

Де поля зірчасті,

Шоб усім нам жити

У добрі  щасті.

І садила квіти

Біля вікон мама,

Щоб краси у світі

Не було замало.

 

Приспів:

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б чорна кривда

В неї не забігла.

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

 

2

Золотиться  колос,

Ллє зерно на руки,

Ніби батьків голос –

До дітей і внуків.

Мальви й чорнобривці

Розрослися  рясно,

Начебто гостинці

Маминої ласки.

 

Приспів:

 

Діти читають вірш «Хліб і слово»

1.У стінах храмів і колиб

Сіяє нам святково,

Як сонце, випечений хліб,

І виплекане слово.

 2.І люблять люди з давнини,

Як сонце незагасне,

І свій духмяний хліб ясний,

І рідне слово красне.

3. Бо як запахне людям хліб,

їм тихо дзвонить колос,

І золотом сіяє сніп

Під жайворонка голос.

4. Цей сплав чудесний, золотий

З ядристих зерен літер:

«Не кидай хліба, він - святий,

Не кидай слів на вітер!»

 

Ведуча 1. Звідки ж бере початок шматок хліба?

Ведуча 2. Зараз я розповім вам казку про золоту зернину.

Золота зернина

Жила-була золота Зернина. Лежала вона в засіку і мріяла про те, яку користь вона може принести  людям.

- Іди скоріше на поле і зарийся в землю, - почула вона чийсь голос. Послухала Зернина, побігла на поле і зарилась в землю, та й заснула. Прокинулась вранці, а у неї на маківці зелений росток виглядає. Обдивилась Зернина і бачить, що навкруги багато-багато таких ростків. Все поле з чорного перетворилось в зелене. Росла Зернина, росла і перетворилась в зелену рослину з колоском. Колосок під жарким сонцем скоро пожовтів. Поле з зеленого перетворилось на золоте. Незабаром по полю пішли великі комбайни і Зернина разом з іншими своїми братами і сестрами потрапила на тік. Із золотої вона перетворилась на біле борошно. На хлібокомбінаті з неї спекли великий і смачний коровай. І Зернина з білої перетворилась на рум’яну.

Отож, кожна Зернина хоч і мала, але корисна і дорога, тому що це хліб.

 

Учень. Жито дозріває на горі за гаєм.

Зерна обважніли на міцнім стеблі,

Колоски схилились, - це вони вклонились

За тепло, за щедрість матері землі.

 Учень. Дзвенить колоссям нива золота,

Сповняє лан ранкова світла повінь.

І літній день, краси й наснаги повен,

В вінок пшеничний пісню запліта.

Та пісня ллється, радісна й проста,

Де простяглись хлібів дозрілі гони,

Де гримотять комбайнові загони,

 Збираючи пшениці і жита.

Урожай (виходить).

Я - Урожай добірний,

Багатий, щедрий, вірний. (Вклоняється)

 Щастя, радості цій господі,

Хто глядів мене ціле літо

Зимуватиме смачно і сито.

Кажуть, виріс я на городі

І у полі, на ниві, в саду,

А господаря  не знайду.

  •                   А скажіть мені, хто мене доглядав?
  •                   А скажіть мені, хто мене викохав?
  •                   Хто у спеку збирав,
  •                   У комори засипав?

Учні (разом). Це - хлібороб!

Учень. Він землю молоду, красиву

Тримає на своїх плечах.

У нього руки мозолясті,

У нього серце, як вогонь,

І сходить день у щасті

З його натруджених долонь.

Учениця. Чи є більше щастя на землі,

Як сіять хліб, виплескувать достаток!

 У хлібі тім життя бере початок,

В нім сила нездоланних трударів.

Учень. Нехай же з року в рік,

Із роду в рід—

Не буде хліборобам переводу.

Хай слава їхня вічно не заходить,

Аж поки сонце ллє на землю світ!

Учень. Шануй же руки в мозолях ,

Вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.

 

Учень. Добрий  врожай  у просторах безмежних,

Праці віддячують щедрі поля...

Горда країна моя незалежна,

Вільна й свята українська земля!

Діти співають пісню «Це моя Україна».

Це моя Україна

1. Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна.

Приспів:

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, - одна!

2. Пробудилась тополя,

І безмежному полю

Вже співає веснянки вона.

Приспів:

3. Нахилилась вербиця,

Щоб напитись водиці,

Заквітчала всю землю весна.

Приспів:

4. І зіркам колискові

 Шепчуть хвилі Дніпрові,

Лине музика ніжна, ясна.

Приспів:

Ведуча

Не всі землю обробляють, але всі хліб їдять. Багато людей прикладають свою працю, щоб ми з вами їли смачний хліб. І тому ми з пошаною ставимося до праці тих, хто вирощує хліб.

Для того, щоб люди змогли зібрати гарний врожай їм потрібні, а що і кому потрібно, ми з вами дізнаємось, коли відгадаємо загадки.

1. Гарне на вроду, їсть масло і п’є воду:

Ходить з краю в край,

Ріже чорний коровай. (Трактор)

2. Де йшла сотня косарів

Вийшло п’ять богатирів:

Косять, в’яжуть заодно

 І молотять на зерно.

(Комбайни)

 

3. У пору літню, в час осінній,

Навесні - в гарячий час -

Косять, жнуть вони і сіють,

Орють лан у котрий раз.

(Хлібороби)

4. Зуби має, а їсти не просить.

(Борона)

5. Ні чоловік, ні звір, а має вуса.

(Овес )

6. Крилами махає, а не літає.

(Млин)

7. Що два тижні зелениться,

А два тижні колоситься,

А два тижні одцвітає,

А два тижні наливає, 

А два тижні підсихає?

(Жито)

Діти інсценізують пісню «Вийшли в поле косарі»

Вийшли в поле косарі

 

1. Вийшли в поле косарі,

Косить ранком на зорі.

 

Приспів:

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

 

2. До обіду покосили,

Гострі коси потупили.

 

Приспів:

 

3. По обіді спочивали,

Гострі коси поклипали.

 

Приспів:

 

4.А ввечері холодком

Йшли додому всі рядком.

 

Приспів:

Вчитель. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті - то багатство, сіль —то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою - це була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості.

Діти співають пісню «Навесні посію зерна в полі чистім»

 

Навесні посію зерна в полі чистім

 

1. Навесні посію зерна в полі чистім,

Хай над ними світить сонце променисте,

На веселім вітрі зашумить колосся,

Стане золотою урожайна осінь.

2. І зерно в комори річкою поллється,

А коли помелють, борошном назветься.

На заводі пекар хліб спече з любов'ю,

Скаже: «Любі діти, їжте на здоров'я!»

 

Виходять пекарі, декламують вірш «Хліб».

 

                Хліб

1. Білу хлібину нині я випік.

Пахне зі столу, сонечком світить.

Котик-муркотик хоче шматочок.

Хай поласує котик-коточок.

2. Хоче шматочок Жучка-ласунка.

Хай поласує Жучка-пустунка.

Татко додому йде і не знає,

Що отут пахне, що це тут сяє.

3. Люба матуся теж порадіє –

Буде цілушка матінці рідній.

Лиш місяченьку, лиш місяченьку –

Тільки шкоринку, тільки маленьку.

 

Діти співають пісню «Материн солодкий хліб»

 

Материн солодкий хліб

 

1. Материн солодкийй хліб,

Мов дитинства щира ласка.

На сніданок, на обід,-

Кажуть, шо не хліб, а паска.

 

 

2. Материн солодкий хліб –

Що замішений руками.

То життя безсмертний слід,

Наче пам'ять над віками.

 

3.Материн солодкий хліб

Ще не раз і в снах присниться…

То цілющий дивосвіт,

То життя мого криниця.

 

Учень. Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні -

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І паска, й паляниця. (Діти по черзі вимовляють одну назву виробу.)

Ще - бакалійник і калач,

Перепічка і піцца,

І завиванець, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки, сухарики і хрусти.

Ведуча 1. Це все - хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під

нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським потом. Він дає силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх труднощах.

Ведуча 2. Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів,

 переступати які було великим гріхом.

 Учні. 1. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається

людське життя.

2. Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток,

потріскається — чекай новини.

3. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати.

4. Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу на померлі душі.

 5. По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї.  Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.

 6. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

7. А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно в цій господі, воно поселить в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

 

Учні говорять слова і засівають світлицю зерном.

Учень 1. Сієм щедро, сієм рясно,

Учень 2. Сієм радість, сієм щастя.

 Учень 1. Засіваємо світлицю-

Хай росте овес, пшениця,

Хай шумить колосся в полі,

Хай цвіте щаслива доля.

Учень 2. Сієм, сієм зернята,

Щоб земля була багата,

З наших рук приймала ласку

На життєву щиру казку!

 

Діти співають пісню «Сівачі»

 

Сівачі

1. Сійся родися

Жито пшениця,

Жито пшениця,

Всяка пашниця.

2. Хай в нашій

Пахне хлібами,

Пахне хлібами

Ще й пирогами

3. Щоб виростали

Діти – орлята.

Вчилися праці

В мами і тата.

Ведуча 1. А чи хто з вас куштував хліб від зайчика, принесений батьком з поля? (Так!) Звідки ж він береться?

Учень.

Їздив заєць до млина                   Понесли зайці гостинці

П'ять пудів змолов зерна            Пташенятам і звірятам,

Цілу ніч у хатці тихо                   Хлопченяткам і дівчаткам.

Випікала хліб зайчиха.               Аж хрумтять окрайчики — ?

Рано-вранці у хустинці               Добрий хліб від зайчика.

Ведуча 2. Що то було радощів дітворі отримати такий дарунок від вуханчика.

 

Українська народна пісня "Ой на горі жито, сидить зайчик"

 (учні виконують пісню з рухами).

 

Ой на горі жито, сидить зайчик.

 

1. Ой на горі жито, сидить зайчик.

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик. Двічі.

2. Ой на горі просо, сидить зайчик.

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла

Як той зайчик. Двічі.

3. Ой на горі гречка, сидить зайчик.

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла

Як той зайчик. Двічі.

 

Ведуча 1. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті.

 

Прислів'я:

 

1. Глибше орати — більше хліба мати.

2. Сій вчасно, вродить рясно.

3. Земля — матінка, а хліб — батечко.

4. Паляниця — хлібові сестриця.

5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

6. Риба - вода, ягода - трава, а хліб - усьому голова.

Діти виконують сценку «Ледар і Трудівник».

Виходять Ледар і Трудівник. У Трудівника в руках паляниця.

 

Ледар.

Добрий день, друже!

Трудівник.

Добрий день!

Ледар.

 Ой, який смачненький хліб ти несеш додому. Дай мені шматочок.

 Трудівник.

Я б тобі дав, але він дуже дорогий.

Ледар.

Чому? Що треба зробити, щоб на столі з’явився смачний хліб?

Трудівник.

Треба виорати землю.

Ледар.

 І можна їсти?

Трудівник.

Треба зерно посіяти.

Ледар.

І хліб вже готовий?

Трудівник.

Треба дочекатись, коли  з зерна виросте злак.

Ледар.

А тоді вже їсти?

Трудівник.

Ні, його необхідно просушити й змолотити.

Ледар.

Тоді,вже їсти?

Трудівник.

Ні, треба зерно змолоти, а потім спекти хліб.

Ледар.

Тоді вже їсти?

Трудівник.

Так. Тільки ледачому не дадуть.

 

Ведуча

Певно, чули ви, малята.

Вже не раз такі слова:

Хліб потрібно шанувати!

Хліб — усьому голова!

 

Діти співають пісню «Пшениченька»

 

Пшениченька

1. Сонце гріє, вітер віє, а вода тече.

Наша мати пшениченька золоту сорочку тче

2. А в тій золотій сорочечці, як маля,

Буде красуватися, буде усміхатися вся земля.

3. Сонце гріє, вітер віє, а вода тече.

Наша мати пшениченька золотий коровай пече.

4. А золотий коровай на столі засія –

Буде веселитися і благословитися вся земля.

 

Звучить музика. Діти запалюють свічки.

 

 Ведуча 2. Хліб не завжди був такий смачний і буденний... Голод — таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття.

У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих.

Ведуча 1. А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, "село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті — «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.

І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Вчитель. Сьогодні ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу. ( Хвилина мовчання. Діти гасять свічки.)

Ведуча 1. Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці.

Ведуча 2. В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів. (Діти вклоняються.)

 

Учень. І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Учень. В народі ж хліб, мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

 З хлібиною в барвистих рушниках.

Учень. Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Учні (разом). Його величність - годувальник Хліб!

 

Мама з дочкою виконують пісню «Зеленеє жито, зелене».

Діти і всі гості підспівують.

 

 

 

Зеленеє жито, зелене

 

1 .Зеленеє жито, зелене,

 хорошії гості у мене,

 зеленеє жито женці жнуть,

хорошії люди в гості йдуть. Двічі.

 

2.3еленеє жито, зелене,

 хорошії гості у мене,

 зеленеє жито ще й овес

 тут зібрався рід наш увесь. Двічі.

 

3.Зеленеє жито, зелене,

хорошії гості у мене,

зеленеє жито на лану,

хорошії гості до ладу. Двічі.

 

4.3еленеє жито, зелене,

 хорошії гості у мене,

 зеленеє жито будем жать,

 дорогих гостей не забувать. Двічі.

 

 

Ведуча 1. Пам'ятаймо, що в хлібі - велика праця.

Ведуча 2. Пам'ятаймо завжди, що хліб - святий.

Вчитель. Шануймо його так, як шанували наші предки.

Ведучі виносять коровай  на рушникові

Ведуча. Гості наші дорогенькі!

Добра Вам бажаємо,

І за добрим звичаєм

Хлібом пригощаємо!

 

Вчитель.  Люди сіють хліб. Щедро оспівана ця праця людська. Зерно для людини і досі залишається земним дивом. Воно безсмертне. Кинуте в землю, стає колосом. Наливається соками землі й сонця. Красується. Радує урожаєм.

 

Звучить музика, усі присутні смакують випічки.

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
12 січня 2018
Переглядів
951
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку