Виховний захід «Моя батьківщина - Україна»

Виховний захід   «Моя батьківщина -  Україна»

 Мета: поглибити знання учнів про свою Батьківщину – Україну, про символи України, традиції українського народу, красу рідного краю. Розвивати пізнавальні інтереси учнів, увагу, мислення, уміння працювати з картою; виховувати любов до України, української мови, бажання примножувати кращі надбання народу.

Обладнання:  вислови про Україну, державні  та народні символи України, хліб, вишиті рушники, карта Європи.

                                              Хід заходу

Вчитель. Бесіда за темою «Україна – рідний край».

 - У якій країні ми живемо? Як її називаємо? Як ви розумієте, що таке Батьківщина? (Край,  де народилися, живемо, де живуть і працюють батьки; школа, вулиця, на якій я живу; моя родина: тато, мама, сестричка, бабуся, дідусь, рідна домівка.)

- Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами ми можемо її назвати? (Вітчизна, рідний край, земля батьків, Україна – ненька, рідний дім, рідна сторона.)                                                                                              

Україна — це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку — це наша найдорожча у світі Батьківщина. Вона для кожного з нас одна.                                                                                                                                                 

Кожен народ любить свою батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності. А ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною, завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки.  

                                                                                                                                                          Учениця                                                                                                                           Країн є багато на світі                                                                                                                                                    Та тільки одна Україна!                                                                                                                                             Це там, де волошки у житі

Це там, де моя Батьківщина.

Де птахи у небо летять                                                                                                                                                                             І струшують легкі пір’їнки,

Де друзі горою стоять,

Де в квітах сховались домівки.

Юлія Хандожинська

Учень

Від серця й до серця – одна Україна,

Козацький ще дух не погас,

Сьогодні не впадемо ми на коліна

В складний, непростий для всіх час.

Ми – нація, дух міцний, ті, хто повстали

Із заходу, сходу, дорослі й малі,

Ми стільки вже бачили всього й втрачали

Що ми не підемо з своєї землі!

Юлія Хандожинська

Учениця

А я дівчинка маленька,

Україна — моя ненька...

Край Карпатський — батько мій  -

Любий серцю, дорогий.

В мене стрічка у косичці,

Файні квіти на спідничці,

З гір водичка у відерці,

А Вкраїнонька у серці.

Через річку, через поле

Я піду по стежці в гори

І смерічці заспіваю,

Як я землю цю кохаю.

Хай почує спів мій пташка

І замріяна ромашка,

І усі карпатські села,

Бо щаслива я й весела

Учитель. Слова, що йдуть від серця — найщиріші і найтепліші. Тому настав час скласти колективний вірш про Україну зі щирих і теплих слів. Я почну, а ви добиратимете останнє слово другого рядка в риму.

Моя Україна найкраща у світі

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
Моя Україна — найкраща у світі!
Моя Україна — це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні джерельця.
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і ріки глибокі.
Міста старовинні і замки прекрасні,
Великі будови і дуже сучасні.
Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна — це пісня весела.
Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата, така мелодійна, чудова!
Її обереги — верба і калина.
Найкраща у світі — моя Україна.
Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.
То як же нам, дітям, її не кохати!
Моя Україна — козацькая слава!
Така волелюбна і мирна держава.
Вона дорога нам, і рідна, і мила,
Бо світ перед нами, як мати, відкрила.
Вітчизно свята, дорога Україно,
Для кожного з нас ти у світі — єдина.

Вірш «Моя Батьківщина — найкраща у світі» — Надія Красоткіна

Учитель.

Україна у нас одна-єдина. Як і всі держави, вона має свої державні символи.

(Слухання казки супроводжується демонструванням державних символів України.)

Давним-давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними, сміливими і дуже любили свою матір, готові були віддати за неї своє життя.

Підросли вони і вирішили піти в люди та прославити свою матір.

Першим пішов старший син. Мати, щоб він про неї пам‘ятав, подарувала йому золоту корону з трьома промінчиками. Пішов син. І за корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала дорогу до кращого життя, дали першому сину ім‘я – Тризуб. Середньому сину мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми хорошими справами прославив він свою матір. Дали люди йому ім‘я – Прапор.

А там, де був молодший син, завжди звучала дзвінкоголоса пісня, тому що мати подарувала молодшому сину голос солов‘я. І дали йому ім‘я – Гімн. Із того часу йдуть завжди разом – Тризуб, Прапор і Гімн, прославляючи рідну землю.                                                                                                                                                      Учень

Наш прапор

Небеса блакитні
Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.

Образ цей не зблідне,
Хоч минуть жнива.
Це знамено рідне —
Злото й синява.

Прапор наш, як літо,
В сонці майорить.
По долині — жито,
По горі — блакить.

Прапор наш — не битва,
Не рушничний дріб:
По горі молитва,
По долині — хліб.                                                                                                       Дмитро Павличко

 Учень                                                                   

Тризуб

Наш герб — тризуб. У ньому сила
Отця небесного і сина.
Уважно придивись до нього —
На Духа схожий він Святого,
Що голубом злетів з небес
І у людських серцях воскрес.
Тризуб, немов сім’я єдина,
Де тато, мама і дитина
Живуть у мирі і любові
На Україні вольній, новій.                                                                                        Віра Паронова

 (Діти співають перший куплет гімну України).

Інсценізація вірша Ю Шкрумеляка «Українські діти»

Вчитель Хто ти, хлопчику маленький?
Учень Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!
Вчитель А по чім тебе пізнаю?
Учень
По вкраїнському звичаю,
В мене вдача щира й сміла,
І відвага духа й тіла,
І душа моя здорова,
Українська в мене мова.
Вчитель А скажи, де Край твій рідний?
Учень
Там, де неба круг погідний,
Там, де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні;
Де лани, степи безкраї,
Де орел буйний літає,
Де Карпат вершки високі,
Де потоків дна глибокі;
Де Дністер і хвилі Прута,
Де Дніпро, старий Славута;
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою
За Вкраїну любу свою.
Вчитель

Крім державних символів, Україна має ще й національні рослинні символи та обереги. Давайте назвемо їх. Усім відоме прислів'я: «Без верби й калини нема України». Крім верби і калини в Україні в особливій пошані і топо­ля, вишня, а серед квітів: барвінок, чорнобривці, мальви.                                                                          

Учениця послухайте вірш Антоніни Листопад “Калина”:

Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля,
Материнський білий цвіт.
Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси пречиста врода,
З неба – почерк журавля.
Посадіть калину коло тину,
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
Буде честь їй і хвала.
Вчитель. Ось лежить хлібина на вишитому рушникові, бо в Україні такий звичай — вишивати рушники і на них подавати хліб, коли проводжають у далеку дорогу, коли зустрічають дорогих гостей. Це символ любові і достатку, щедрості і щирості.

Учень.

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,
Хай буде в світі більше в нас братів!
Хай в кожній хаті будуть короваї,
Щоб люд ніколи хліба не просив!
Олександр Будаш

Учень.

Їж, сину, хліб та пам’ятай, що в ньому
Саме життя закладено людей.
І сонце українське, й звуки грому,
Мозольний труд і усмішка очей.
Олександр Будаш

Учитель.  Погляньте  на карту Європи. Бачите, скільки різних держав у ній? Усі країни мають свою мову, і кожен розмовляє і думає своєю, рідною. Мову нашого народу довго переслідували, забороняли, щоб знищити її назавжди.

Учениця

Ой, яка чудова,

Світла і багата

Українська мова,

Мова мами й тата!

Мова мами й тата, діда і бабусі.

Знаю її добре, ще краще навчуся.

Марійка Підгірянка

Учениця

Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати –

Нас повік не роз’єднати.

М. Сингаївський

Вчитель. З покоління в покоління передають батьки дітям любов до рідної землі. Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України! Україна – це ви! Любіть, бережіть і прославляйте рідну землю.