Виховний захід на морально-правову тематику "Ми маємо права, але маємо й обов'язки"

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

НА

МОРАЛЬНО - ПРАВОВУ

 ТЕМАТИКУ

„МИ МАЄМО ПРАВА,

 АЛЕ МАЄМО Й ОБОВ’ЯЗКИ”

 Ведучий. Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей виникла необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя, що бажав  би допомогти їй у вирішенні спорів.

 Тривалий час діяв неписаний закон „Хто сильний, той і правий”. Але коли виникли перші  держави, правителі яких прагнули встановити загальний справедливий порядок і норми життя для усіх громадян, у людське суспільство прийшов закон права. Тепер держава ставала на захисті й сильного, й слабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила.

 Ведуча. З тих пір минуло багато століть. Держави створювалися, розросталися, процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі й уряд не завжди  піклувалися про свій народ. Так, оголошуючи сусідній країні війну чи приймаючи  яке-небудь політичне рішення, правитель прагнув задовольнити лише свої інтереси  й зовсім не замислювався над долею простих людей. Отже, людству потрібно було щось придумати, знайти такого захисника, який міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватися про них.

 1-ий учень. 1945 року, після закінчення Другої світової війни – найжахливішої і найжорстокішої війни за всю історію людства – народи багатьох країн вирішити, що задля збереження миру їм слід об’єднатися. Навіщо? Для того, щоб будь-які конфлікти та суперечки між країнами в подальшому вирішувались не воєнним шляхом, а мирним, за столом переговорів. Саме з цією метою 1945 року була створена Організація Об’єднаний Націй  (ООН). До речі, одним із її засновників була Україна.

 2-ий учень. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію прав людини – документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканість, свободу совісті, можливість дотримуватись своєї релігії  й багато іншого.

 Ведуча. Загальна декларація прав людини – важливий і корисний документ. Але в ньому говориться про людей загалом – і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.

 3-ий учень. Саме тому 1989 року ООН прийняла окремий документ під назвою „Конвенція про права дитини”. Конвенція – це міжнародна угода. У ній держави беруть зобов’язання дотримуватись прав  кожної дитини. І наша держава також підписалася під цим документом, а значить – пообіцяла світові  піклуватися про своїх  маленьких громадян.

 4-ий учень.   Найбільше я хочу,

     Щоб мир був на світі,

     Як небо – у зорях,

     А сад наш – у цвіті.

 5-ий учень.

     Найбільше я хочу,

     Щоб сонце щоранку

     Зі мною віталось,

     Присівши на ганку.

6-ий учень.  Найбільше я хочу,

    Щоб рідна матуся

    Всміхнулась мені,

    Коли я усміхнуся.

7-ий учень.  Серденько дитяче хай смутку не знає

    Про це вам школярик малий нагадує.

    Ми вмієм сміятись, ми вмієм дружити,

    Ми хочемо в ласці і ніжності жити.

 До вашої уваги казкова правова вистава „Попелюшка”.

Попелюшка. 

              Мушу звечора до ранку,

     Працювати я на ганку,

     У кімнатах прибирати,

     Пил повсюду витирати.         

     Наварити смачно каші,                

      Чай налити повні чаші,

      Прати речі, прасувати,

      Скільки може це тривати...

      Я  втомилась!!!

Мачуха.  

               Попелюшко, ти ж ледащо,

      І годую тебе за що?                 

       Вмить прокинуться дівчата

               треба каву їм подати.

               Ти чому ж бо не працюєш,

        Ледарюєш, ледарюєш...

        Вмить берися до роботи

        Бо від тебе лиш клопоти...

Попелюшка. Матінко, та лихо з вами,

   Ледве я плету ногами.

   Ще від вчора не лягала,

   Лиш на мить я задрімала.

 Мачуха.    То тобі роботи мало!

     Зараз я за мить прийду,

     Ще і щось тобі знайду.

 Попелюшка.  Горе, лишенько, біда,

     Бо нема в мене життя

     Як побігти хочу в ліс чи в поле,

     То лиш чую я ніколи.

     Щоб з дівчатами пограти,

     Пісню гарну заспівати,

     Книжку хочу почитати,

     Трохи би помалювати.

     Кажуть: це ж бо не твоє

     Ще ж робота в тебе є.

  Мачуха.   Побіжи но до криниці,

     Набери іще водиці,

     Дров із двору принеси,

     Та у пічку поклади.

     Тіста трохи заміси,

     Та спечи нам пироги.

     Ще скопати треба грядки,

     Та берися вмить за прядки.

     Потім сіно поскладай

     Та вечерю нам подай

     Далі посуд ти помий,

     В глеки молока налий.

     Будеш вправно це робити,

     Зможеш трохи відпочити!

 Попелюшка.  Ой, нічого я не вдію,

     Бо перечити не вмію,

     Мушу лиш коритися

     З цим усім миритися

     Але мрію я про одне

     Може час колись прийде,

     Зможу я спокійно жити...

     Та не буду говорити.

     Не дай Бог почують де,

     То мені перепаде...

  Попелюшко!

 - Вже гукають. Побіжу, бо покарають.

 Ведучий.  Як бачимо, друзі, не легко жилось Попелюшці. Вона ще зовсім дитина, та повинна виконувати багато доручень своєї мачухи, важко працювати.

Яке ж право порушене відносно Попелюшки?

(Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь у розважальних заходах, що відповідають по віку).

      Ти знаєш, школа в нас яка?

     Я розповім тобі, мій друже.

     Там не покривдять малюка,

     Не вразять недозрілу душу.

     Ти вивчиш літери і лік.

     Ти знатимеш, як жити треба,

     щоб говорили всі про тебе:

     це – благородний чоловік!

     Добродій, бо добро він діє.

     Великодушний, бо душа

     велика в того, хто надію

     і мир на світі примножа.

     Якщо ти зайченя лякливе, -

     тебе научать буть сміливим.

     Якщо підступний, мов лисичка, -

     відучишся від тої звички.

     Якщо ти, наче вовк, гнівливий –

     Тебе научать доброті.

     Незграбний – виросте кмітливим

     і всього досягне в житті.

     Навчає школа бути гідним

     славетних предків і батьків,

     любить свою державу рідну

     і боронить від  ворогів.

Ведуча. 28 червня 1996 року назавжди увійде в історію нашої держави. Ця урочиста дата стала днем народження Конституції України, молодої незалежної держави. Нарешті здійснилася багатовікова мрія українців – ми стали вільним народом, здобули право самостійно обирати своє майбутнє.

Прийняття Конституції є закономірною і важливою віхою в історичному розвитку України. Ми стали свідками  воістину знаменної історичної події . Варто лише пам’ятати, що розбудова держави, її майбутнє, дієвість Основного Закону у неабиякій мірі залежить від свідомості й особистого внеску кожного з нас.

Передусім, Конвенція – це угода.

Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН  про права дитини – це угода між країнами. В ній записано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.

Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини  в перший же рік своєї незалежності. Різні державні інституції та міністерства покликані  відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитини  почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві України. Ти можеш не думати про них.  Ти можеш  не використовувати їх щодня. Втім, ти  маєш знати, що вони існують і вони невід’ємні від інших прав, гарантованих тобі державою.

Закони різних країн різні. Йдеться зокрема про цифру повноліття і про вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших – 12, в Україні – 14-16 років. Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклування. Також незмінним є  твердження про те, що всі  діти мають рівні права. Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони – твої.

Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які  має дитина

Я маю право жити на землі, 

Творити, дихати, учитись,

Примножувать багатства всі її

Своєю Україною гордитись.

Я маю право Україну восхвалять,

Боротися за неї і за честь стоять,

Безкрайнії поля її любити   

І щовесни журавликів із вирію зустріти

 Я маю право на веселку й на весну,

 На щедру осінь і на тепле літо,

 На зиму, так безмежно чарівну,

 І на лани із стиглим житом,

 На золотаве сонце в небесах,

 Що щедро Україну зігріває,

 На соловейка спів в гаях,

 І на любов батьків, безмежну і безкраю.

 Ведучий. „ Я маю право!” , „Чому ви порушуєте мої права?” – ці слова, на жаль, часто використовує людина в ситуаціях, коли сама неправа.  Зазвичай, заява про особисті права слугує виправданням пасивності, лінощів, прагненням отримати щось, нічого не даючи взамін.

 Зараз, друзі, перед вами будуть розіграні невеличкі ситуації, у яких діти недоречно заявляють про свої права.

Вистава „Ви не маєте права”.

 Мама. - Доню, прокидайся! Я іду на роботу, а тобі вже час до школи! Гляди не проспи!

       - Доню, ти чуєш мене?

Даша. –Угу! Чую, чую!

Ніби робити мені нічого як робити до школи. Краще ще посплю, а завтра скажу, що була хвора.

Ох якби потрапити у таку країну, щоб ніякої школи, мам, нотацій,  лише друзі, музика, шоколад...

Міцно  заснула Даша...

І сниться їй сон...

Даша. - Ой де це я! Ой а що це тут! Ви хто? І що ви тут робите?

Ведучий. - Це школа. Тут навчаються діти. А ти хіба не знаєш? Ти що в школі не буваєш?

Даша. - Що, школа? А що мені там робити?

Ведучий. - Вчитися, авжеж вчитися.

Даша. - Що? Ви не маєте права мене примушувати! Не маєте права!

Ведучий. – А у що це ти вирядилася? Це ж громадська установа, так одягатися до школи не личить.

Даша. -  Що? Не маєте права. Як хочу так і одягаюся, тобі яке діло. Он у вас півзалу нічим не кращі?

Ведучий. - А де твій портфель і чому ти постійно жуєш жувальну гумку? Це не етично.

Даша. – Не маєте права! Що за дурні звинувачення, хочу і жую. А портфель мені навіщо?

Ведучий. - Щоб підручники носити!

Даша. – Підручники! Не маєте права мене примушувати носити тягарі! Мій телефон і у кишені поміститься!

Ведучий. – Та ж на уроках телефоном заборонено користуватися.

Даша. – Що? Хто заборонив? Не маєте права!

Ведучий. - Послухай, ати окрім вислову не маєте права ще щось знаєш?

Даша. – Та я над цим не думала! Поки що мені і цього досить. А ви як вважаєте?

Ведучий. - Це до пори , до часу. Бо у твоєму випадку не про права йдеться а про обов’язки!

А не дотримання їх тягне за собою відповідальність, передбачену Конституцією!

Даша. – Та чим ви мене лякаєте, яка відповідальність мені таке слово невідоме.

Міліціонер. - А тепер прийдеться познайомитися. Прошу пройдіть за мною, я поясню вам у чому річ.

Даша. - Та я що? Та я ж нічого! Та за що ви мене? Я більше не буду!

Ведуча. - Пам’ятаймо друзі! Заявляючи про свої права, не забувайте про обов’язки, щоб не потрапити у таку халепу!!!

Дитя моє, права дитини

 Ти мусиш вивчити сумлінно.

 Це так потрібно, так важливо

 напевно знати в наші дні:

 коли з тобою справедливо

 вчиняють, а коли і ні.

 Тож прочитай, завчи напам’ять.

 Порадь і друзям почитать.

 Хай прочитають тато й мама.

 Закони всім потрібно знать!

 Будь добрим сином (чи дочкою),  поганим вчинком не зганьби ти  роду власного ніколи.

 Хай прочитають тато й мама.

 Закони всім потрібно знать!

 Будь добрим сином (чи дочкою),  

поганим вчинком не зганьби ти  

роду власного ніколи.

Люби свою сім’ю і школу   

 Свою Україну люби!

  Не забувай, моє дитя,

  щовечора молитись Богу,

  щоб світлою була дорога

  твого великого життя.

 Ведуча. Конституція надає дітям рівні права незалежно від їхнього походження,

не допускає ніякого насильства над людиною та її експлуатації. Держава бере на себе утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо них. Про все це йдеться у 52 статті Конституції України.

 5-ий учень. Основою духовного, економічного й культурного розвитку суспільства й держави є освіта. Метою освіти є всебічний  розвиток людини як особистості і як найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей.

 З давніх часів в Україні важливого значення надавали освіті. Великий князь Київської Русі Володимир Мономах радив: ”А коли добре щось умієте – то не забувайте, а чого не вмієте – того учітеся...”. Батько української літератури Тарас Григорович Шевченко також писав: ”Утітеся, читайте, і чужого научайтесь, і свого не  цурайтесь!”.

 У статті 53 Конституції записано, що „для кожного учня загальна середня освіта є обов’язковою”. Конституційно забезпечено доступність і безкоштовність освіти у державних навчальних закладах, вільність вибору щодо форми навчання.

 6-ий учень. Крім прав і обов’язків, які передбачає і забезпечує Основний Закон нашої держави, учні мають права й обов’язки, що визначаються Законом України „Про освіту”.

 Ведуча. Сьогодні кожен із вас більш широко й детально  ознайомився із основними документами, в яких іде мова про права й обов’язки дітей, школярів та їхніх батьків.

 І ваше завдання не лише знати, але й виконувати всі свої обов’язки, вміло і шанобливо використовувати свої права. І тоді у нашій державі завжди пануватиме мир, справедливість і добробут.

Розквітай прекрасна Україно,

     Рідна земле, матінко моя.

     Хай лунає мова солов’їна,

     Пісня неповторная твоя.

     Хай смереки, ясені, тополі,

     Квіти, луки, трави і сади

     Шепчуть вірші щедрі, добрі, вольні,

     Чисті, із джерельної води.

     Нам би вічно милуватись нею,

А лихі дороги обминуть, -

Дай напитись серцем і душею

І піти з тобою в мрійну путь.

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя!

 Життєвий досвід не тільки свідчить, а й вчить: не буде дітей – не буде держави. Діти – дзеркало будь-якої держави, вони її майбутнє. Ось  чому надзвичайно важливим є щоденно вживати всіх заходів щодо впровадження і дотримання Конвенції ООН. Для цього її потрібно знати, розуміти проголошені в ній права і підтримувати, брати активну участь у перетворенні їх в реальність.

Дано всім дітям права щасливо й творчо жити -

Картини малювати, хоровод водити,

Співати гарно, вправно танцювати,

Усе це за бажанням кожен може обирати.

Із вірою в Бога ми маєм зростати

Про це хочу я вам усім нагадати,

Хай молиться кожен, до церкви хай ходить.

І совість, й сумління його не підводить.

Живи з собою в злагоді і мирі,

Не заздри людям і не проклинай.

Хай буде радість, щастя у квартирі,

Люби батьків своїх, не ображай.

Не зневажай, зла не бажай нікому,

Ділись останнім і добро твори.

Будь справедливим, чесним будь в усьому

І щире слово людям говори.

Бо в добрім слові є тепло і ласка.

У світлім серці є любов свята.

А в мудрості, запам’ятай, будь ласка

І криється та істина свята,

Яка людьми нас робить в цьому світі

З душею чистою, мов сонця промінець,

То й будеш ти, як сонечко в зеніті,

І всі печалі зійдуть нанівець!

 Пісня

Наше життя – це боротьба

Це змагання добра зі злом.

І у цій боротьбі допоможе тобі

Допоможе тобі закон.

 П р и с п і в

Бо ми маємо право жити,

Ми маємо право любити

Ми маємо право творити добро на Землі

Бо ми маємо право жити

Ми маємо право дружити

Ми можемо кращим зробити життя

Сміливо і впевнено йди до мети

Правами завжди дорожи

Обов’язки також свої пам’ятай

Ніколи їх не забувай!