Виховний захід на тему: "До мови торкнемось руками"

Виховний захід на тему:»До мови торкнемось руками»

Учениця Сьогодні в українців свято –

Писемності та мови день,

Вітати поспішаємо завзято,

Вірші складаємо, співаємо пісень.

Бажаєм мові процвітати,

Народу, щоб її не забував.

В писемності та мові наша сила.

 Як націю єднає нас.

Щоб наша гордість не пропала,

Надії вогник, щоб не згас.

Усіх вітаємо зі святом.

Щиросердно зичимо добра.

І хай у світі різних мов багато.

 Солов’їна мова в нас одна!

(На сцену виходять ведучі в українських костюмах )

ВЕДУЧИЙ  1.  Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.

ВЕДУЧИЙ 2. Отак воно усе й пішло, 
Що на початку було Слово, 
Тоді на світ з’явилась Мова, 
Назвімо третім – Джерело. 

ВЕДУЧИЙ 1. Ви не дивуйтесь! 
Все, як треба, 
Була такою воля Неба: 
Сам Бог послав нам цей струмок, 
Що став володарем 
ВЕДУЧИЙ 2. Людина в світі б не жила, 
Коли б не мала Джерела – 

ВЕДУЧИЙ 1. Не цурайтесь мови, люди, 
Рідного джерельця, 
Хай вона струмочком буде, 
Хай дійде до серця, 
ВЕДУЧИЙ 2.  Хай вона в казках лунає 
І щодня, і в свято, 
Соловейком хай співає 
В українських хатах.

Відео «Казка про день української писемності та мови»

Презентація «День української писемності та мови»

ВЕДУЧИЙ 1. Сьогодні в нас чудове свято мови та писемності. Це свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам'ять святого преподобного Нестора-Літописця.

ВЕДУЧИЙ 2. Преподобний Нестор-Літописець – киянин, у 17 років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.

ВЕДУЧИЙ 1. Найвизначнішою працею Нестора-Літописця є «Повість временних літ» - літописне зведення, складане у Києві на початку  ХІІ століття.

ВЕДУЧИЙ 2. Прямим попередником слов’янської мови є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм. Брати переклали слов’янською мовою грецькі церковні книги, заклавши основи слов’янської писемності

Відео Українська мова – легенда минулих років»

 

ВЕДУЧИЙ 1. А чи завжди люди вмiли писати? Чи спiлкувалися вони між собою за допомогою мови?

ВЕДУЧИЙ 2. Про це можна довiдатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле. Просимо переглянути легенду про виникнення писемності.

 

 Відео(Iнсценiзація легенди про виникнення писемності).

Жило на землi плем’я розумних людей. Вмiли вони полювати, готувати їжу на вогнищi. А всi ці знання зберiгали в пам’ятi, а дiтки вчились у батькiв, спостерiгаючи за ними.

I жила в цьому племенi сiм’я: мама, тато i донька Ая. Одного разу пiшли тато з Аєю до лiсу i вистежили здоровенного ведмедя. Тато хотiв вполювати звiра, та списа забув удома. Взяв тодi вiн шматок кори i намалював листа дружинi (писати тодi вмiли тiльки так).

Мама «прочитала» листа i закричала. Збiглися всi родичі племенi. А жiнка їм пояснила, що її чоловiка хоче ведмь з’їсти, i показала кожному листа. . Всi схопили зброю i кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичiв, подумав, що його хочуть убити, i почав утiкати. Бiгав, доки не натрапив по дорозi на старця-мудреця. Почав просити у нього захисту.

. Коли все з’ясувалося, то люди племенi ще довго смiялися. Та старiйшини задумались i, щоб не було плутанини, вирiшили придумати iнше письмо, щоб легше було тлумачити написане. І придумали лiтери.

Не знали, як же назвати всi цi лiтери, а тут перед ними дiвчинка гралася на iм’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я. Згодом були названi всi лiтери.

Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.

ВЕДУЧИЙ 1. Зараз вам може бути смiшно, але одного разу грецький iсторик Геродот, який жив ще у V столітті, писав, що скiфи направили персам «лист», який складався з жаби, мишi, птаха та п’яти справжнiх стрiл. Що б вiн мiг означати?

 

ВЕДУЧИЙ 2. Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, i лiтати, як птах, то ви будете засипанi нашими стрiлами, як тiльки ступите на нашу землю.

 

Пісня      Мова колискова + відео без звуку

ВЕДУЧИЙ 1. Багато столiть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.

ВЕДУЧИЙ 2. Наше слов’янське письмо — знайомі і звичайнi лiтери абетки — пройшло довжелезний шлях, поки дiйшло до нас. На нашу землю ця азбука прийшла тисячу рокiв тому. Увесь час вона змiнювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогоднi й користуємося. Важко навiть сказати, скільки людей протягом столiть доклали зусиль, щоб сьогоднi ми з вами могли читати і писати.

 Та не завжди мова вiльно могла звучати і розвиватися в Україні.

СЦЕНКА

ВЕДУЧИЙ 1. Ой, хтось до нас іде!

 

ВЕДУЧИЙ 2.:Це ж іде наша Рідна мова, а там далі – хлопчик на сопілці грає та бавиться гурт дітей.

 

ВЕДУЧИЙ 1.Такий гарний край, сонячний,багатий і широкий, а вона все йде та йде… Іде та плаче, плаче та сльози втирає. Так багато хат, шкіл, церков, а для неї немає місця…

Хлопчик:Чому ти тут, бідна дівчинко?

Дівчина: Прогнали мене.

Хлопчик:(сердито) Хто посмів тебе прогнати? Невже правда? Чи є на світі такі лихі люди? Таж тепер увесь світ визнає людські права?

Дівчина: Ти, мабуть, мене шануєш і не дозволиш, щоб мене забили…

Хлопчик: І чи завжди так було?

Дівчина: О, ні! Колись я була щаслива і багата! Моя мати була вільна, славна, увесь світ її знав. А тепер? Усе змінилося.

Підбігають діти.

Ганнуся: Яка бідна, заплакана дівчинка!

Марійка: Яка сумна сирота! Хто ти? Як називаєшся?

Дівчина: Я – Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою. На чужині також мене забувають, у хату не пускають.

Ганнуся: Нещаслива ти, наша рідна мова! Бідна мово! Ми тебе не забудемо!

Марійка: Ти будеш із нами жити – нам будеш оповідати вірші, казки, байки!

 

Хлопчик: Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чи її діти.

ВЕДУЧИЙ 2. Так говорили діти, їхні очі світилися вогниками. Дівчина перестала плакати, поглянула на дітей та й каже…

 

Дівчина: Знаю, любі діточки,. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте. Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому, хочуть мене забити, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серцях українських дітей, які мене – Українську Мову – не забувають і ніколи не забудуть!

 

ВЕДУЧИЙ 1. Сумна, невесела історія. Але я впевнена, що в нашій школі з рідною мовою так ніхто не поводиться. А тому я закликаю всіх: любіть рідну мову!

Пісня                      Рідна мова

 

ВЕДУЧИЙ 2. Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ.

ВЕДУЧИЙ 1.  Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову. Ось кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови».

Звучить тихо пісня «Господи помилуй нас » Петриненка і виходять діти

 

УЧЕНЬ1. 1720 рiк - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

УЧЕНЬ 2. 1775 рiк - зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях.

УЧЕНЬ 3.1796 р. – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

УЧЕНЬ 4.  1862 рiк — закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

УЧЕНЬ 5. 1876 рiк — указ росiйського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пiсень.

УЧЕНЬ 6.1884 рiк — закрито всi українськi театри.

УЧЕНЬ 7. 1908 рiк - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкiддивою.

УЧЕНЬ 8.  1914 рiк — росiйський цар Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали.

УЧЕНЬ 9.  1938 рiк — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi укранськiй.

УЧЕНЬ 10  1983 рiк — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

УЧЕНЬ 11. 1989 рік - видано постанову, яка закрiплювала в Українi російську мову як офiцiйну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні...

Музика замовкає,виходить ДІВЧИНА із запаленою свічкою і в цілковитій тиші читає поезію Ольги Яворської                                           Молитва

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний Демон, що керує нами.

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О, Господи! Знайди нас всіх, знайди,

 Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

 Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас приведи!

О, Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово.

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

 Кохане слово, наше рідне слово.

 Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжелюдей.

Та, сповнена любові і відваги,

З-за грат летіла птахом до людей!

Ти наш вогонь на темнім полі битви.

 Невинна кров, пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Пісня  Мова барвінкова+ відео без звуку

ВЕДУЧИЙ 2..Одного разу частини мови — діти однієї матері — зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший.

Іменник. 
Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4 відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...

ВЕДУЧИЙ 1. 
Тут його перебив Прикметник.

Прикметник. 
Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: "Прийшла весна" (пише на дошці). Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне! (Пише знову). "Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна". Запам'ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи. У реченні виступаю означенням і присудком.

ВЕДУЧИЙ 2. 
У розмову вступив Числівник.

Числівник. 
Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в реченні головним або другорядним членом.

ВУДУЧИЙ 1. 
Слухав це займенник і йому урвався терпець.

Займенник. 
Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, коли вас
іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка?

ВЕДУЧИЙ 2. 
Не витримало й Дієслово!

Дієслово. 
То все байки! Ви разом — ледарі! Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, Іменник — завод — чи знає без мене, що він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього дня.
У реченні також виступаю головним і другорядним членом.

ВЕДУЧИЙ 1.
Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.

Прислівник. 
Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я можу бути тільки обставиною.

Прийменник. 
Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв'язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення (пише). "Учень йде ... школи". Що тут пропущено, хто скаже? (Діти говорять і він вписує пропущений прийменник "до" або "із". Отож, покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із школи...

Сполучник. 
І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з'єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.

ВЕДУЧИЙ 2.
Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.

Частка. 
А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття...

Вигук.
Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу піднести голос.

ВЕДУЧИЙ 1. 
Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому одягнена їх рідна мати-Мова.

Мати-Мова. 
Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі.
Хай віднині панують між вами дружба і згода.

Разом (беруться за руки). 
У дружбі й злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!

Мова. 
От і добре, що ви все зрозуміли.

Пісня                    Рідна мова

ВЕДУЧИЙ 2.
Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. 

1-й учень.

Зневажати мову мамину - бiда,

Котра пустими зробить нашi душi.

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що коренi калини сушить.

2-й учень.

Зневажати мову— зрадити себе,

А зрадникiв хто може поважати.

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

3-й учень.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був, і є, і буде у віках.

ВЕДУЧИЙ 1
Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…» 
(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках) 

Мати: 
Як би тобі, доню, в світі не було, 
Не скупись ніколи людям на добро. 
Бо і так доволі хтось насіяв зла, 
І холонуть душі наші без тепла. 

Донька: Забувають діти мову матерів. 
Глянь, від того болю світ аж посірів. 
Стогне від розпуки зранена земля, 
І сивіти стала матінка моя. 

Мати: Доню моя, доню, синьоока зірко, 
У житті буває солодко і гірко. 
Як би твої очі не манили зваби, 
Не посмій вчинити Батьківщині зради. 
Не посмій зламати гілку калинову – 
Сиротою станеш, як забудеш мову. 
Можеш призабути запах рути –м’яти, 
Але рідну мову мусиш пам’ятати. 
Можеш не впізнати голосу діброви, 
Та не смій зректися маминої мови!

ВЕДУЧИЙ 2.
Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй же землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, єдина, неділима – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі, і нікому ніколи не вдасться поставити її на коліна.

ВЕДУЧИЙ 1.  Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності! 
(Всі учасники шикуються зі свічками) 
Молитва за мову 
– Боже милосердний, що на небі, 
Українську мову збережи. 
– Всім, хто має в серці віру в Тебе, 
Об’єднатись в слові поможи. 
– Уклади в уста мого народу 
Незнищенні істини прості, 
– Щоб ніколи рабству на догоду 
Не збивався з істини путі. 
– Дай нам милосердя і терпіння, 
– До байдужості не доведи! 
– Від змертвіння і від запустіння

Усі: Отче, збережи і захисти! 
Пісня           _____________________________

Перший учень:

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові

Другий учень:

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

Третій учень:

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти - розуму народного скарбниця!

Четвертий учень:

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти - як і насущий хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

Ведучий: Отже, ми пригадали історію виникнення писемності, та, прослухавши виступи  товаришів,  у котре відчули красу нашої рідної мови.

Лунає пісня «Україна»(музика і слова Тараса Петриненка).

Ведуча 1: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча 2: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть із тобою.

Флешмоб «Мова єднання»