Виховний захiд на тему: «дружний колектив: який він?»

Виховний захiд на тему: «дружний колектив: який він?»

Мета: навчати учнів культури спілкування, пошуку конс­труктивних способів вирішення проблем них ситу­ацій; сприяти поліпшенню психологічного клімату в класі, налагодженню доброзичливих стосунків; ви­ховувати в учнів повагу одне до одного, відповідаль­ність за власні слова і вчинки.

Обладнання: ручки або олівці, чисті аркуші паперу.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «ШКОЛА ДРУЖБИ»

Учитель пропонує учням уявити себе вчителями «Школи дружби». Вони мають навчити своїх уч­нів товаришувати одне з одним і розповісти про способи, які б допомогли їм побудувати добрі стосунки з учителями, батьками, братами і сестрами, природою, тваринами.

Наприклад: щоб подружитися з братами і сестрами, вам по­трібно:частіше цікавитися їхніми справами;допомагати їм у домашніх справах;щиросердно поділяти їхні радощі та неприємності.

БЕСІДА може бути за такими темами: що ви порадите людині, яка хоче мати друзів, але не може їх знайти? Що потрібно зробити, щоб ваш друг дитинства залишався по­ряд із вами все життя? Чи хотіли б ви, щоб у вас було сто друзів? Як би ви зустріли людину, у якої сто друзів, про що б ви її за­питали?

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Дружба – це добре почуття, яке може виникнути лише на основі взаємоповаги. Зустріти в житті справжнього друга вважалось великим щастям для людини. У скіфів дружба скріплюва­лась щирою клятвою, що вважалась святою і непорушною.

Продовження додатку Г.

Сучасні тлумачні словники визначають: «Дружба – це близь­кі стосунки, засновані на взаємній прив’язаності людей, спіль­ності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей, активній заці­кавленості одне в одному».

Другом ми називаємо того, кому довіряємо. Якщо між людь­ми немає щирості, не може бути і дружби. У кожного з нас є вади. Отже, той, хто хоче мати друга без вад, залишається без друзів.

Справжній друг, який віддає частку свого серця, силу почут­тя, вартий того, щоб його цінували і берегли.

Із цього приводу доцільно звернутися до оповідання Бруно Ферреро «Двоє друзів».

Були собі двоє друзів – Франк і Тед. Франкові було двад­цять років, а Тедові – вісімнадцять. Дружили хлопці ще з ди­тинства і, коли виросли, вирішили разом вступити до війська. Перед виїздом із дому вони склали присягу, що берегтимуть одне одного.

Франк і Тед опинилися в одному батальйоні. А потім їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі. Якийсь час Франк і Тед перебували в обозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на ворожу територію. Батальйон під пекельним вогнем супро­тивника йшов уперед цілу ніч. З ранку вояки дісталися  якогось села. Раптом Франк помітив, що Теда ніде немає, а потім по­бачив прізвище товариша у списку пропалих безвісти. Франк підійшов до командира із проханням дозволити йому рушити на пошуки. – Це надзвичайно небезпечно, – сказав командир, – Якщо ти загинеш, батальйон втратить іще одного бійця. Я не можу ризикувати солдатом.

Продовження додатку Г.

Проте Франк вирушив на пошуки Теда. Минуло кілька годин, поки він знайшов його. Тед був смертельно поранений і скоро помер. Франк обережно підняв тіло друга на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл, і куля влучила Фран­кові у спину. З останніх сил Франкові таки вдалося донести друга до табору.

– Чи варто було вмирати, аби рятувати вбитого? — за­питав командир.

– Так, варто, – прошепотів Франк.

Запитання до учнів: – Як ви гадаєте, чому так відповів Франк?

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Оскільки тема нашої розмови – дружба, то, звичайно, не мож­на обійти увагою таке питання, як дружба в колективі. Мабуть, вам траплялося чути: «Це – дружний клас» або «У вас такий не дружний клас, кожний сам по собі».

Запитання до учнів можуть бути такі: Чим відрізняється дружний колектив від недружного? Чи важливо, щоб між учнями класу існували дружні стосун­ки? Чому? Що треба робити, щоб ваш клас став дружнішим, щоб ви жи­ли єдиним бажанням творчо працювати і вирішувати всі справи класу дружно? Чи важливо для дружби в класі, щоб усі однокласники добре навчалися і мали однакові інтереси?  Чому?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «Я ПОЗИЧАЮ ІДЕЮ»

Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обмір­кувати їх і визначити шляхи розумного вирішення запропонова­них конфліктів.

Учитель дає слово одному з учнів. Висловлюючи власну дум­ку, він каже: «Я позичаю ідею у...» – і називає ім’я будь-кого з однокласників. Викликаний учень також висловлює свою думку і звертається до наступного однокласника. Таким чином від­повідають усі учні класу.

Продовження додатку Г.

Ситуація 1

Учні шостого класу після уроків вирішили пограти у м’яч на шкільному майданчику, але виявилось, що його вже зайняли учні сьомого класу. Незважаючи на прохання, семикласники не хотіли залишати майданчик. Тоді шестикласники, грубо глузую­чи і жбурляючи каміння, стали їм заважати. Учні сьомого класу покинули гру і вчинили бійку із шестикласниками.

Запропонуйте розумневи рішення цього конфлікту.

Ситуація 2

Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля шко­ли. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла в бійку.

Запропонуйте розумне ви рішення цього конфлікту.

Ситуація З

Учениця відповідає біля дошки. Але варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу піднімають руки, щоб від­повісти. Деякі з них висловлюють невдоволення і кепкують, що дівчинка «не знає відповіді на таке просте запитання». Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається, на її очах виступають сльози.

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і одно­класники?

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

На жаль, коли між людьми виникає непорозуміння, зазвичай вони звинувачують у цьому одне одного або замовчують образу. Така поведінка недоцільна. Щире спілкування можна порівняти з ліками, якими лікують хворобу-образу. Не можна вирішити кон­флікт, не обговоривши його. Прагнення почути, зрозуміти думку одне одного здатне знищити ворожнечу. Зробіть крок на зустріч людині, не відвертайтесь від неї – таким чином можна лише поглибити образу. Чим більше ви ображаєтесь або обурюєтесь, тим

Продовження додатку Г.

менше у вас можливостей поновити стосунки. І завжди щиро вибачайтесь, коли відчуваєте, що неправі.

Варто навчитися розуміти оточуючих, інтуїтивно відчувати і вгадувати їхній настрій. Зараз ми спробуємо перевірити, на­скільки розвинене у вас це вміння.

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «СПІВЗВУЧНІСТЬ»

Два учні стають спинами одне до одного. За сигналом учителя вони починають розходитися. Ідучи кожний у свій бік, учні ма­ють постаратися (без будь-якого стороннього сигналу) одночасно обернутися і посміхнутися одне одному. Вони повинні самостійно визначити мить, коли слід обернутися.

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «МІСТОК»

Учитель крейдою малює на підлозі дві паралельні лінії, від­стань між якими дорівнює 30 см. На цей «місток» з обох боків стають два учні. Під «містком» тече «бурхлива гірська річка». Уч­ні мають домовитись між собою, як їм перейти «місток» і не зі­штовхнути одне одного в «річку». Дозволяється користуватися лише жестами і мімікою.

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Ми переконалися у тому, що досягти взаєморозуміння в сто­сунках можна, лише дотримуючись певних норм у спілкуванні. Про це варто пам’ятати щодня. Тому щоранку, вирушаючи в шко­лу, не забувайте взяти із собою «валізу чемності».

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «ВАЛІЗА ЧЕМНОСТІ»

Учитель малює на дошці великий чотирикутник – «валізу». Учні починають збирати до неї необхідні «речі» – добрі почуття і риси характеру, які слід плекати у собі. Школярі називають усе, що, на думку групи, допомагає людині у спілкуванні з оточуючи­ми, а вчитель записує відповіді на тлі чотирикутника.

Продовження додатку Г.

Список орієнтовних відповідей

Доброзичливість;   тактовність;   доброта;

справедливість;     миролюбність;   життєрадісність;

почуття гумору;   врівноваженість;   чесність; 

чуйність;    порядність;    співчуття.

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

А ще менш важливим є уміння дотримуватись даного слова, бо з цього починається довіра до вас. І якщо ви протягом сьогод­нішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне – вчасно усвідомити свою помилку, поди­витися на себе критично і разом спробувати знайти шляхи подо­лання труднощів у спілкуванні.