Виховний захід на тему " Ми не забудемо тебе,Тарасе"

“Ми не забудемо тебе, Тарасе”

Мета: Ознайомити дітей з життєписом великого сина українського народу — Т.Г.Шевченка. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет. Вчити дітей наслідувати Т.Шевченка та виконувати його заповіти.

Обладнання: святково прибрана світлиця, портрет Т.Г.Шевченка прикрашений рушником, стіл, квіти, запалена свічка, виставка дитячих малюнків до віршів Шевченка “Тобі, Кобзарю”.

Вчитель: Дорогі діти, шановні гості. Сьогодні ми зібралися у цій світлиці, щоб вшанувати пам'ять генія України, нашого Кобзаря — Т.Г.Шевченка.

(Заходить жінка в селянському одязі, несе запалену свічку, ставить біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда.

(Сідає, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна, вона співає “Колискову”)

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка поки людина не вмре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив тматусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі — ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить чисто і світло, це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить по голові, обоє виходять)

Ведуча: 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім'ї селянина-кріпака народився Тарас. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся по бур'янах, за що його прозвали “малим приблудою”:  В тихий день весняний

Хлопчик народивсь

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас

Він не вчився в школі

Він ягнята пас

Ведучий: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка “в науку”. Дивна це була наука. П'яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах, за найменшу провину карав. Будучи відомим поетом Т.Шевченко згадував ту школу.

Ведуча: Та недовго тривала Тарасова “наука”. Несподіване горе випало на

долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати.

Ведучий: Скоро після смерті матері в 1825 р. помер і батько. Смерть батька

приголомшила малого Тараса.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були та голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!... А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята...

Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші “Мені тринадцятий минало”. (Вірш “Мені тринадцятий минало”)

Ведучий: В Петербурзі Тарас зустрічається з художниками Сошенком, Брюловим, поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності поета і викупили його з неволі.

Ведуча: Тарас виправдав їхні надії. В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з 2 срібними медалями і званням “вільного” художника. Тарас малює портрети, картини, робить ілюстрації до віршів.

- Ось які ілюстрації до віршів Шевченка намалювали учні школи.

 (Виставка малюнків “Тобі, Кобзарю”)

Ведучий: Багато віршів написав наш Кобзар. Він дуже любив рідну природу, річку, верби, гай, червону калину.

 (Вірш «Тече вода з-під явора», «Садок вишневий коло хати»)

 Пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”

Ведуча: 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати хворого поета прийшли і друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет:  Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій

Щоб лани широкополі

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути

Як реве ревучий

Учень: Уклін тобі, Тарасе

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б'ється

Те серденько дитяче

За тебе вічно б'ється

За твої заповіти

Чого батьки не зможуть

Те сповнять їхні діти

Ведучий: Шануйте рідну землю, наш народ, нашу рідну мову, своїх матерів, будьте гідними онуками великого Кобзаря.

Діти (хором):  Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові

тебе пом'янули

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули!