Виховний захід на тему: "поспішайте творити добро"

«Поспішайте творити добро»

Мета: виховувати в учнів почуття чуйності,доброти, милосердя, поваги до батьків та старших людей; викликати в дітей співчутливе ставлення до знедолених, немічних, стареньких, прагнення їм допомогти.

Вихователь. Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше говоримо ми про них, а чи кожна душа відкрита для добра?

 З давніх-давен закономірно вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок знедоленому, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку. Хотілося, щоб ви, діти, після нашого заходу збагатили свої серця любов’ю до людей,  щоб назавжди викорінили із своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панує любов і повага, мир і спокій.

Ведучий 1. Сьогодні в Україні проживає 2 млн. одиноких людей; 15 тис. в будинках престарілих; у злиднях живе 1млн.150тис., багато на вулицях бездомних, безпомічних. Усі вони потребують нашої уваги, теплого слова, нашої допомоги, підтримкиВедучий 2.  Доброта і милосердя – два крила, на яких тримається людство. Ми не повинні забувати про  тих людей, які потребують допомоги.

Така їх доля – залишатися сам на сам зі своїми проблемами, хворобами. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь із нас завітав до них.

1-й учень.

Живе одинока людина,

Чого ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина

Ніким у житті не любима.

2-й учень.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалене горем від світу.

3-й учень

Не забудь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живем,-

У могилу е бери провину.

4-й учень

Коли тебе в тяжку годину

Людина виручить з біди,

Про це добро, а ж поки віку

Ти, синку, пам'ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

Ти сам зробив добро колись,

Про це забудь аж поки віку

Мовчи й нікому не хвались.

5-й учень

Не говори про доброту,

Коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа.

Яка з глибин душі росте,

Коли її не маєш ти.

То раниш людяне в людині

Немає вищої святині

Як чисте слово доброти.

6-й учень

Робить добро мене навчає мати

І чисту совість не віддають за шати.

Благословенний мамин заповіт

Ніхто в мені не зможе поламати.

Живи - добро звершай!

Та нагород за це не вимагай,

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра

Ведучий 1. Старість – не радість. Ніхто її не жде, а вона сама приходить, непомітно підкрадається до кожної людини. І ви, діти, повинні шанувати стареньких, бо й самі колись будете такими. Старість уперта бестія, що покриває зморшками обличчя та руки, чіпляє на плечі горб.  А в очах безнадія, розпач.

Ведучий 2. Дуже прикро, що в наш час будинки для пристарілих переповнені старенькими, що виховали своїх дітей, а на старість стали їм непотрібними. Поважайте своїх батьків, зігрівайте їх своєю любов’ю, так як вони зігрівали ваше ніжне дитинство. Бо хто батьків цурається, того Бог карає.

Учениця Виглядала мати із вікна

Виглядала мати на дорогу.

Другий поверх. Мовчазна стіна.

Не розділить радість чи тривогу.

Старість подивляється на шлях, -

Бо й оце зосталось тільки світу…

Привезли сюди на «Жигулях»

Позавчора рідні її діти.

Тут, мовляв, їй буде веселіш,

(От, сиди, стара, і веселися),

Від думок полиново гіркіш, -

Рідні діти матері зреклись.

Хворе серце плаче по ночах,

Та не шле прокльон до їх порогу.

Озовись надією в очах,

Гомінка напружена дорого

Пісня.» Мамина сорочка.»

Ведучий 1. Серед багатьох наших добрих символів - оберегів є батько і мати, бабуся і дідусь, чиєю любов’ю і вічною турботою ми завжди зігріті живемо. А чи завжди пам'ятаємо про них, та чи платимо за це увагою?

Ведучий 2. Можливо інколи ми забуваємо про них у щасливі і радісні хвилини. Але коли у нас горе чи біда, то чомусь ми таки звертаємось до батьківського дому, до маминої безмежної доброти.

Ведучий 1.  Поки живі батько і мати, бабуся і дідусь, то ніяке зло не страшне для дітей та онуків. Бо день і ніч вони складають Богові молитву за своїх дорогих кровиночок.

                 Вірш: «Молитва».

Ведучий 1.Велика біда, коли старість втрачає опору. До кого притулитися? З ким доживати віку? І діти турбуються про своїх батьків, бо злочином вважається

покинути їх, коли вони стають немічними. І ми звами мусимо любити і поважати старших.

  Вірш «Схилилась яблуня до тину».

Ведучий 2. Як часто не вистачає онукам ніжної, теплої бабусиної руки.

Як не вистачає матерям мудрої поради. І не гоїться в серці рана.

Лише притуплюється біль.

-  В серці гоїться рана –

Душу біда напекла.

Бабцю, чого ти так рано

З дому навіки пішла?

З міста приїдеш в неділю.

Гляну - бабусі нема.

Двір наш неначе спустілий.

Хата - неначе німа.

Йду за село,де калина

В ноги вклонялась тобі.

Спогад за спогадом лине

Я коло тебе в журбі.

Ти ж мене бабцю, любила,

Більш, ніж себе, берегла,

Словом, слізьми освятила

Шлях мій в життя край села.

Ласкою ніжно ти гріла,

Гріла ти душу мою,

І в узголов′ї сиділа

Тихо, поки не засну.

Все забувалось погане,

Кликали дні і діла.

Бабцю, чого ти так рано

З дому навіки пішла

Ведучий 1. Біль з роками притуплюється, але пам'ять ні. Негараздам завжди змінює добро.

І ми вам підносимо без вагань

Букет святкових привітань

Хай білосніжним килимом

Стелиться ваше життя

Сповнене радості щастя, добра

Щоб були здорові, щоб були багаті Щоб любов і мир панували в хаті. Хай доля й удача в житті не минають

Хай доля дарує літа

А в серці довіку до віку живе доброта

Ведучий 2.

Ми вам зичимо здоров’я

Від джерельної води

Щастя від квітучої весни

Душевної краси, від ранкової роси

Багатства від землі святої

Хай люди вас поважають

А друзі ніколи не забувають.

Ведучий 1.

Нехай усім незгодам, не буде вороття

Хай мрія прекрасно веде вас в життя

Щоб ладилось все і велось до пуття.

Ведучий 2.

Хай же зло і горе обмина ваш дім

Щоби сміх і радість завжди були в нім

Щоб цвіли ви завжди,як весняний цвіт

Щоб прожили в мирі, більше сотні літ.

Ведучий 1.

Хай про вас почують, лише добру вість

Щоб до вас у хату, йшов хороший гість.

Щиро бажаєм, вічно молодіти

До сторіччя із дітьми і внуками дожити.

Хай завжди врожайно буде на столі.

Радісно на серці, світло на душі.

Пісня: «Не давайте суму жити».

Вчитель. Діти! Певно кожен із нас хоче, щоб до нього ставились із добротою, любов’ю, та й ви з любов’ю та добром ідіть до людей

Учень 2.

Зло нічого не дає крім зла.

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро добром спіши віддати, -

Мудрість завше доброю була.

Учень 3

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Що вона зробила, що могла.

Учень 4.

Кажуть: хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла ніколи не робив,

Того Бог послав на небо

Ясно зіркою сіять…

Правда, мамо, то все душі,

А не зорі там горять?

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила,

Щоб добро робити вміла,

А робить не вміла зла.

              Звучить пісня ( робіть добро)

Готуючи наше свято учні учні 7 класу зрозуміли, що милосердя й доброта роблять нас справжніми людьми. Доброю вважаємо ту людину, яка в різноманітних життєвих

ситуаціях, свідомо вибирає добро, здатна поступитися власними інтересами, бажаннями.

Ось яка пригода сталась в нас.

(виходить стара  бабуся, на зустріч біжать двоє хлопців.)

Миколка. Добрий день бабусю! Може вам допомогти?

Іванко. Ти що ми спізнюємося в кіно.

Микола. Нічого підемо іншого разу. Ми ж пам»ятаємо про добрі справи;

Творіть добро, щоб кращим став цей світ,

Не знали горя щоб старі й малі.

Творіть добро, піклуйтеся про інших-

І посвітлішає усюди.

Іванко. Ну гаразд. Давайте бабусю ми вам допоможемо.

бабуся. Дякую вам внучата, що допомогли. Дай Бог вам здоров/я

Що треба для щастя й усмішки людини?

1-й учень. Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня.

.2-й учень. Оселя затишна й чуйна родина.

3-й учень. Мамина пісня щоб завжди жила.

4-й учень. Щоб зорі вночі у вікно зазирали.

5-й учень. Сади буйним цвітом цвіли навесні.

6-й учень. Пташки від зорі до зорі щебетали.

7-й учень. Бажання збувались великі й малі.

8-й учень. Щоб небо не плакало з горя важкого.

9-й учень. Земля не здригалась від туги й жалю.

10-й учень. Бажаємо щастя простого й земного.

11-й учень. В добрі хочу бачить Вкраїну свою!

Вчитель.Усі ми — люди. Тож будьмо добрими, ЛЮ­ДЯНИМИ,милосердними, нехай не черствіють наші душі в щоденних клопотах. Бережімо ж свої серця відусього злого. Володимир Мономах у своєму «По­вчанні дітям» закликав:

• не забувайте убогих, подавайте сиротам;
• не майте гордощів у своєму серці, шануйте старших.

Діти! Життя таке коротке. Намагайтесь його прожити гідно, з честю. Нехай у кожній душі запанує любов і радість, добро і світло! Тільки люди­на наділена високими благородними рисами

Звучить пісня « А я бажаю вам добра»