Виховний захід на тему: «ЗДОРОВА ПРИРОДА – ЗДОРОВА ЛЮДИНА»

Тальнівська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради

Виховний захід на тему:

«ЗДОРОВА ПРИРОДА – ЗДОРОВА ЛЮДИНА»

Підготувала класний керівник 7 класу

Костяк Л.В.

 

Мета. Поглиблювати знання учнів про природу, її красу та багатства, сприяти розумінню необхідності захищати і берегти навколишнє середовище, виховувати любов і повагу до рідної землі, трепетне ставлення до всього живого на ній.

Обладнання. Плакати, ілюстрації, вислови:

«Природа – єдина книга, кожна сторінка якої наповнена глибоким змістом». Й.В.Гете

«Природа – вічне джерело людської творчості, людського мислення». М.Рильський

Час проведення: 40 хв.

Хід виховного заходу

Вступне слово вчителя

Поняття Батьківщини для кожного з нас нерозривно пов’язане з образами її благословенної природи. Туманний ранок і осінній день, гречане поле і літній нескінченний степ, солов’їний гай і вишневий садок – усе це зливається в єдиний образ рідного краю. У природі все тісно пов’язане між собою. Сьогодні ми проведемо усний журнал на тему: «Зігріємо землю своєю любов’ю, для наших нащадків її збережемо»

СТОРІНКА ПЕРША – НЕМАЄ ЛІПШОЇ КРАСИ, ЯК САДИ І ЛІСИ.

Учениця.

Люби природу не як символ душі своєї,

Люби природу не для себе,

Люби для неї. М. Рильський

Учень.

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина, –

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина.

Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, –

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина. П.Осадчук

Учень. Чи не здається вам, що той, хто серцем не приріс до рідного краю, і природу любить тільки як споживач? Ось чуємо, наприклад, що за останні роки лише в Україні зникло дві тисячі малих річок. «У кожної, навіть маленької річки, є на землі заслуги», – зауважував російський письменник В.Пєсков. Чи відгукнеться болем у серці черствої, байдужої людини загибель великої річки чи малого потічка?

Якщо вона змалечку не усвідомила, що природа – наше національне багатство, що треба любити землю, на якій ми народилися, то годі від неї чекати відповідальності.

Учениця.

З-під ясеня, з-під кореня

Джерела б’ють остуджені,

Іди сюди, наморений,

Спинись отут, натруджений,

Напийсь води керничної –

І знов де сила зродиться,

І серце присолодиться,

Й душа захороводиться.

Напийсь води керничної –

І заспівай розлогої,

І звичної, і вічної

Над вічною дорогою… П.Усенко

СТОРІНКА ДРУГА. ДАВНЯ МУДРІСТЬ – СУЧАСНИКАМ НАУКА

Скільки років землі —
і мільярд, і мільйон,

а яка вона й досі ще гарна! Л. Костенко

Учень.

Природа й досі залишається багато в чому для нас загадкою. А в давнину вона просто зачаровувала людей своєю красою, незбагненністю та силою. Щоб якось пояснити будову світу, розтлумачити явища природи, наші предки вдавалися до персоніфікації. Так земля видавалася їм живою істотою, яку не можна ображати, завдавати їй болю. Казкові богатирі завжди тримали нерозривний зв’язок з землею: припавши до неї, отримували надзвичайну силу, відірвавшись – втрачали її. Землю називали матір’ю, годувальницею, святинею. Їй кланялися, нею клялися і проклинали.

Існували повір’я про вітер, туман, блискавку, грім, дощ тощо.

Дніпро, свою велику ріку, наші предки шанобливо іменували Славутичем. По ньому проходив відомий шлях «з варяг у греки». Як багато пов’язано в пам’яті народній з цією рікою!

Учень.

Ніколи я не знав, що так люблю –

До болю, до смертельного жалю –

Понад Дніпром сріблясті верболози,

Березу, що прозорі ронить сльози

На тиху, присмирнілу мураву,

Бур’ян в напівзасипанім рову,

Де часом вальдшнеп, поетична птиця,

Між листям жовтим від стрільця таїться.

Ніколи я не знав, як тяжко жить

Без солов’я, що в пісні аж тремтить

Своїм тільцем маленьким і гарячим…

Коли таке ми раз в житті побачим,

Як бачив я в ліщині, при горі,

Насупроти рожевої зорі,

Над рівним ставом, – ніжної отрути

Ніколи нам, довіку не забути! М.Рильський

СТОРІНКА ТРЕТЯ. У ХВОРОЇ ПРИРОДИ ЗДОРОВИХ ЛЮДЕЙ НЕ БУВАЄ!

Чого хвилюються народи

І люди замишляють зло?

Хто їм сказав: «Вінець природи»?

Хіба для них її чоло? Л. Костенко

Учениця. Чи часто ми замислюємося над тим, чому околиці сіл, міст збідніли на лелечі гнізда, замулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов’їні переспіви? А може, в цьому є і кожного з нас провина? Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: корінець гриба ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках лікарських рослин ми нерідко забуваємо: висмикнута із землі травичка навічно позбавлена свого родоводу; розчавлена на квітці бджола вже ніколи не запилить маточку; зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, не стане на дорозі пісковому буревію, перечавлене гусеницею трактора джерело захиріє і зникне; націлене над розмахом качки дуло рушниці осиротить виводок; вилитий недбайливцем мазут залишить на довгі літа мертву пляму на живому тілі землі.

Учень.

Важкі дерева падають вночі,

На землю кладучи

Свої столітні думи…

І біль, і жаль, і стогін беручи,

Земля усе, Як в гімнах, вознесе

В зелено-юних шумах…

І вічної природи перестиг

Ні літ, ані століть не ожене,

не знадить…

А Вічність все, собі потрібне, знайде –

Чи буде щастя дзбан, чи буде тільки біль…П.Усенко 

Учениця.

Якщо чорні клуби диму і стічні води забруднюють повітря і річки, страждає не тільки природа – хворіє і страждає людина. І рибам, і птахам, і звірям, і травам, і деревам, і квітам для життя необхідні зони спокою. Потурбуватися про це може тільки людина. Захищаючи природу, людина захищає себе. «Заходьте в світ, де склиться джерело, де в честь оратая пшениця гне стебло, де дерево життя не зав’яда ніколи», – закликав М.Рильський.

У хворої природи здорових людей не буває. Є тільки один спосіб співіснувати з природою. Це — пізнавати її закони й узгоджувати з ними свої дії. За порушення цих законів людство вже несе відповідальність за її Кодексом, куди жорстокішим, ніж кримінальний. Якщо говорити образно, природа вже починає судити за законами воєнного часу, де основною формою покарання є смерть. Єдиний вихід для нас — берегти довкілля, рідну природу і тоді вона стане для нас люблячою і мудрого праматір’ю.

Природа, наче матір щира,

зичить всім добра:

Тендітній пташці, равлику, людині.

І, наче, правда-матір, зболено кара

за все те зло, що їй знічев’я чиним

О. Зеленько.

Так, справді карає природа нас за нерозумне ставлення до неї. Карає Чорнобилем, нітратами, парниковим ефектом, озоновими дірами, посухами, голодом, страшними хворобами, вкорочуючими віку людству.

Ми дикі люди, ми все винищуєм.

Ми з матір’ю-природою на ти.

Ми свій кінець пришвидшуєм.

Ліна Костенко.

Де взяти здоров’я? Відповідь ще наші прадавні предки знали — у природи, їм добре відомі були і лікувальні властивості першого сонячного променя, і користь роси, й цінність лісового повітря, і цілющість прохолодної води . Тож бережімо, цінуймо те, що найближче, найдоступніше, найприродніше — рідну природу. Природа — це наше здоров’я.

СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА – ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ.

Наш обов’язок – зберегти

повітря і водойми – чистими,

ґрунти – родючими,

рослини – зеленими,

а тварин – живими!

Учень.

Людина на земній кулі знищила понад 270 видів диких тварин. Серйозно постраждав і рослинний світ. Тому у 1948 році при Міжнародному союзі охорони природи було створено комісію, а у 1949-1966 роках — Міжнародну Червону книгу, в якій описані види рослин і тварин планети, яким загрожує небезпека повного вимирання. Нині під загрозою зникнення на Землі знаходиться близько 20-25 тисяч рослин, 600 видів птахів, 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, комах, молюсків. І не лише беззахисні тварини потрапили до цього списку: тут і величезний носоріг, і прудкий гепард, і нездоланний тигр.

Все на землі, все треба берегти –

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду. Б.Лепкий 

Багато країн мають свої Червоні книги. У таку книгу включають рослини і тварин з надією, що після охоронних заходів зникне загроза їх загибелі. Врятовану тварину або рослину переводять до «Зеленої книги врятованих». На жаль, це буває дуже рідко.

Учень.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI). Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана у 1980 році під назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин. Після набуття Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ» (наклад — 2400 примірників), в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Друге видання налічувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.

У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 542 види тварин, 826 видів рослин і грибів. Функціонування Червоної книги України регулюється Законом України “Про Червону книгу України” від 07,02,2002, № 3055-III

Земля – це неоціненний дар. Берегти її, вести непримиренну боротьбу за її здоров’я і красу – наш святий обов’язок.

СТОРІНКА П’ЯТА . НЕХАЙ ЗЕМЛЯ КВІТУЄ ВСЮДИ, ПРИРОДУ ЗБЕРЕЖІМО, ЛЮДИ!

Той, хто садить паростки кленові,

Хто діброви молоді ростить,

Сам достоїн людської любові,

Бо живе й працює для століть.

М.Рильський

Учениця.

Спинися, людино, адже ти – найрозумніша істота природи! Навіщо нищиш своє право на щастя жити? Воно дається тобі тільки один раз! І всі блага землі перед тобою. Чому ж користуєшся ними так бездумно? Чому ти дивишся на світ як нерозумний споживач?

Отямся, людино, доки ще не пізно! Поглянь навколо – які кольори, пахощі, звуки! Це твоя земля. На все це дивишся, все це вбираєш у себе, сповнюєшся високістю простору, що навкруги, і відчуваєш, що ти не в силі не любити цей рідний куточок землі.

Люби природу, насолоджуйся нею, зігрівай теплом свого серця, цінуй і бережи! Коли потрібна твоя допомога – надай її. Зроби, що в силі: очисти замулене джерельце, нехай біжить, дзвенить свою пісню лісовий струмок, дарує благодатну воду і квітці, і дереву, і тварині, і людині. Не забирай у неволю їжачка, не кидай камінець у жабку, не тривож птахів, не ламай калину, не руйнуй мурашник, посади деревце…

Слово вчителя ( підбиття підсумків)

Закінчити наш усний журнал я хочу рядками сучасного поета-аматора Віктора Геращенка:

Обережно ступай, не зламай живі квіти,

Бо вони, як і ти, потребують тепла.

Адже все на землі прагне бути зігрітим:

Зупинися, не смій заподіяти зла!
 

Обережно ступай, нахились, придивися,

Не гаси під ногами земного життя.

Десь співає цвіркун, заховавшись між листям,

Он гніздечко – не руш, і другому затям.

Ось біжить по землі працьовита комаха.

Не дави, не топчи, не руйнуй, не ламай.

Все потрібне землі: і рослина, і птаха –

Ти ж людина, не звір –

Обережно ступай!

 Віктор Геращенко

 

 

Література:

 

1. Kuchka.info > Виховні заходи >  Здорова природа-здорова людина > Виховнізаходи– Режим доступу www.malyicherniatyn-school.edukit.km.ua – Назва з екрану.