Виховний захід "На вітрилах шкільної парти"

Заболотна Ю.В.

с. Червона Кам’янка

Оформлення сцени:

•                   на авансцені – учнівська парта з рожевими вітрилами з надписом року випуску та мигаючими вогниками навколо;
•                   паралельно парті з іншого боку запалені свічки по кількості випускників;
•                   задник сцени уквітчаний повітряними кульками та вогниками і плакати «Ми отут, як одна родина – тато й мама, вчитель і я. то ж нехай же квітне Україна», «»;
•                   музичне оснащення.

 

На фоні «Лунної сонати» Бетховена в темноті і з запаленими свічками звучать слова:

І ведучий.

Тихо – тихо мерцают свечи…Чьи – то тени по залу мелькают…

Собираются гости на вечер и машины к крыльцу подъезжают.

ІІ ведучий.

Вся в цветах  танцевальная зала и паркет серебрится прохладой.

Ну, скорей бы, скорей бы начало выпускного большого парада!

І ведучий.

Век сегодняшний очень уж сложен, но сегодня грустить не годится.

Разве бал в наше время возможен? Или нам этот бал только снится?

ІІ ведучий.

Но распахнуты настежь все двери! И достигло предела волненье!

Так давайте мы в сказку поверим! Начинается бал! Вне сомненья!

Під мелодію «Мій ніжний і ласкавий звір» вальсує пара, що запрошує випускників. Поступово засвічується зала.

І ведучий.

Затихнуть пісні і почнеться урок, урок, куди не продзвенить дзвінок.

За парти не сядете вже, як завжди. Учитель з журналом не ввійде сюди.

ІІ ведучий.

Учителі ваші не будуть там високих і низьких балів ставити вам.

І з цього уроку не можна втекти, й погану оцінку не виправдати.

Перерв і канікул у ньому нема, хоч може минути там літо й зима.

І ведучий.

Й не 45 хвилин триває, а довгі роки не вгаває його плин.

Урок цей для тебе – ти твердо затям.

І перший, і другий… Все зветься життям.

ІІ ведучий.

Дорогі друзі. Шановні вчителі, батьки, гості! Мим зібралися сьогодні з нагоди особливого свята, якого немає у жодному календарі: в цьому святі зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум прощання і радість зустрічі з майбутнім. Сьогодні прощаються з рідною школою наші випускники.

Класний керівник.

Дозвольте розпочати наш випускний вечір – неповторне свято юності – «На вітрилах шкільної парти».

По слідах героїв Гріна, сторінками добрих книг.

Ви під парусом незримим йшли вперед із року в рік.

Всі бувалі і відомі, не страшні їм бурі, хвилі.

В морі знань вони, як вдома і в шторми, і в штилі.

Оголошуємо радо, що на нашім кораблі

Зараз буде вся команда з капітаном на чолі.

(У віршованій формі класний керівник представляє кожного випускника, який піднімається на сцену і його вітає весь зал).

Нехай цей вечір запам’ятається вам друзі, якщо не на завжди, то надовго. А тому, свято наше починається.

Звучить Гімн України.

І ведучий.

Вирішені останні екзаменаційні задачі.

ІІ ведучий.

Написані твори, листи, побажання.

Разом.

Бал! Бал! Випускний бал!!!

Звучить пісня «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались».

І ведучий.

Отож найстарші гості всі зібрались,

Усі до випускного старанно готувались.

ІІ ведучий.

Ну що ж, сідайте всі зручніше

І не шуміть, сидіть тихіше!

Ми вечір наш вже починаєм,

Всіх до уваги закликаєм!.

І ведучий.

Дорогі випускники! Раді за вас! Раді за нас!

Співчуваємо вам! Співчуваємо нам!

Вітаємо всіх присутніх з святом!

ІІ ведучий.

Вже через декілька хвилин ви отримаєте Атестати зрілості і на вас звалиться стільки справ, що ви зможете просто розгубитися.

І ведучий.

Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи.

ІІ ведучий.

І навіть не вітатися з рідними учителями.

І ведучий.

А можете приходити сюди щодня.

ІІ ведучий.

Маєте право вчитися далі.

І ведучий.

Або зовсім не вчитися.

ІІ ведучий.

Виходити заміж або женитися хоч завтра.

І ведучий.

Ніколи не женитися і не виходити заміж.

ІІ ведучий.

Прийти в перший клас рідної школи, тримаючи за руку власного сина чи доньку.

І ведучий.

Але, на превеликий жаль, уже ніколи не зможете дістати сердитий запис у щоденник

ІІ ведучий.

Вислухати, що гірших учнів за вас у школі не було і вже не буде.

І ведучий.

Ніколи вже не прогуляєте уроки і не отримаєте низький бал.

ІІ ведучий.

Але завжди пам’ятайте про своє призначення – бути людиною.

І ведучий.

На Атестати зрілості ви здали останній екзамен і полегшено зітхнули.

ІІ ведучий.

У світ дорослий ви прийшли творить і мислити, шукати і знаходити.

Ще вчора діти, а тепер птахи на вильоті

І свою долю вам Вітчизна хоче ввірити.

От і настала ця довгождана, неповторна і трепетна хвилина.

І ведучий.

З напутнім словом до вас звертається директор школи.

Вручення Атестатів.

ІІ ведучий.

Вас вітають ті з ким ви провели серйозні уроки на вихованість.

(Заступники директора по виховній та навчально – виховній роботі, директор школи. Вручення Атестатів зрілості).

І ведучий.

Директор – дядя строгих правил –  сегодня написал приказ.

А прочитать меня заставил приказ для всех: для нас, для вас!

ІІ ведучий.

Параграф первый. За старанье – вы получаете признанье

И что важнее – Аттестат. Ну, кто же этому не рад?

Бери, владей и не теряй! На дубликат не уповай,

Нигде в залог не оставляй,чужим его не доверяй.

І ведучий.

Второй параграф я читаю. Простите: как начать не знаю.

Ведь он, родители, для вас!

За то, что вечер высший класс, мы благодарность вам приносим.

ІІ ведучий.

И, Боже мой, вас очень просим стеречь любимое дитя

До завтра утрашнего дня. Чтоб дорогой он не остудился,

На улице не простудился, водой холодной не облился.

І ведучий.

Ведь долог праздник. Труден час. Директор очень просит вас

Глаз не спускать с дитя родного, чтоб он не ел, не пил такого

С чего могло бы затошнить, с чего головка заболит.

Ведь труден день, неровен час!

ІІ ведучий.

Параграф третий. Самый главный. Читаю вам с тревогой явной.

Хотим Вас с праздником поздравить,  но право за собой оставить –

Закрыть сей праздник в тот момент, коли случится инцидент,

И будет кто – то уличен в распитии напитков крепких.

І ведучий.

Тут сразу будет кончен бал, и, соблюдая ритуал

Погаснут звёзды, лампы, свечи, и завершится этот вечер!

И, просим вас, младое племя, и вас, умудренных отцов,

Порядок строго соблюсти, прекрасно вечер провести!

ІІ ведучий.

Ну, в добрый путь! Счастливый час! Ещё раз – поздравляем вас!

Ведь мне порукой ваша честь. И смело вечер вам вверяю!

І ведучий.

Дорогі випускники! Напевне цього літа ви чекали найдовше – довгих 11 років. Крок за кроком ви йшли до цього дня, долаючи перешкоди, переживаючи поразки та святкуючи перемоги.

ІІ ведучий.

І, нарешті, непроста праця у складній, але чудовій країні знань завершена. Підтвердженням цьому є Атестат зрілості, відзнаки за навчання та похвальні грамоти.

І ведучий.

Дорогі випускники! Тепер у ваших руках виблискують путівки в доросле життя. А шлях до отримання цієї путівки ви отримали одного чудового вересневого ранку. Ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до неймовірно гарної і світлої будівлі – до школи. Вас зустріли усміхнені й красиві – ваші перші вчителі.

ІІ ведучий.

Ти знаєш, як ішли до школи і думали: «Який цей світ?

Так довго тут навчатись. Коли минуть ці 11 літ?»

І ведучий.

Зовсім – зовсім недавно – одинадцять років тому

Ви, маленькі зернятка, прийшли у школу свою.

Все здавалось казковим, світ рожевим весь був!

Як любили ви школу! Хто б дитинство забув?

ІІ ведучий.

Як ви тихо сиділи, як ловили слова.

Все нове, незбагненне повторити сповна.

І ведучий.

Перша вчителька. Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у світ чарівних знань, такий складний і невідомий. Це на неї (назвати перших вчителів) – добрих, лагідних і водночас строгих дивилися ви з надією, у них шукали захисту.

ІІ ведучий.

Ви ловили кожне їхнє слово, пильно вдивлялися в очі, шукаючи там відповіді на запитання, що вас хвилювали. Шановні вчителі – це Ви такі розумні, неповторні для наших випускників ви найкращі, впевнено вели своїх вихованців по сходинках пізнання. То ж якими великими, добрими, чуйними повинні бути Ваші серця, щоб вмістити біль і радість колись сорока однієї крихітки. Ви, як мами і тата – неповторні.

І ведучий.

Цю естафету впевнено підхопив класний керівник (назвати). Разом з нею ви набували вмінь, навиків, пізнавали доросле життя. За сім років доросління було все – успіхи і невдачі, розпачі і перемога. Шкода, що вас сьогодні, що вас не 41, як 1 вересня ____року, але гордо можете сказати – самі витривалі.

ІІ ведучий.

Добре, що не втрачаєте зв'язок з друзями – однокашниками, на помилках яких і учитеся. Нехай  на шкільному небозводі не згасає зірка вашої дружби, а знову й знову загорається в ювілейні дні ваших зустрічей з юністю.

І ведучий.

Строга й весела, м’яка і вимоглива, говірка і вміючи слухати, дисциплінована – так (назвати ім’я класного керівника) вимагала й від учнів чуйності, врівноваженості, товариськості, поваги до оточуючих. На протязі семи років постійно була поряд, ділила радості і горе, вболівала за долю кожної дитини. Вона мала особливий підхід до кожного.За традицією з напутнім словом до вас звертається ваша друга мама, ваш класний керівник.

Слово класному керівникові.

Класний керівник.

Милі дітоньки, рідні квітоньки, час настав вам у світ летітоньки.

Ви міцні тепер соколятонька, самостійнії, не ягнятонька.

Крила виросли і зміцнилися, в далеч дальнюю нагострилися.

Нехай стеляться мрії – лебеді, нехай світ для вас стане легенем.

Нехай щастя вам та й по вінечка, нехай доля вам піє півничком.

Хай під ноги вам зорі падають, не встигали щоб мрії згадувать.

Дай Бог щастя вам та й дубового, а здоровячка та й кедрового.

Щоб ішли туди, де родилися, пили воду, де трудилися ,

Їли хліб лиш той, що зростив ваш піт, не зустріли б ви у дорозі бід.

Шанували всіх, хто добру вас вчив, не печалили, хто для вас лиш жив.

Поважали всіх, хто вже вік зносив, не образили, хто не має сил.

По світах ідіть гордо й весело, на плечах несіть перевесла ви.

Щоб як стрінеться біда – лишенько і звязали ви, не полишили,

Не злякалися, не звихнулися,  у покорі ви не зігнулися.

Будьте дужі ви, не спіткайтеся і громадоньки ви не цурайтеся.

Їй служіть добром, поважайтеся.

Навіть птах летить в даль незвідану, лише зграєю, лише з рідними.

Хай збувається все, що хочете, славу родові ви примножите.

ІІ ведучий.

То ж дні ішли, роки летіли. Навчання – радісне й сумне.

Якщо 12 балів – в тебе крила, а одиниця – совість дорікне.

І ведучий.

Хтось пригадає рідну мову, чи математики шляхи.

А хтось це незабутнє свято, що залишиться крізь віки.

ІІ ведучий.

Виходять у світ вчорашні учні, що винесли усі шторми.

В руках у них вже Атестати, то ж в добру путь випускники.

Співають «Прощальну» на мелодію «Олімпійського мішки».

Слово випускникам.

Хлопчик.

Что происходит сегодня?

Дівчинка.

Бал выпускной.

Хлопчик.

Первый наш бал, полагаете?

Дівчинка.

Да, полагаю! Мы ведь давно к этой цели заветной шагали.

И вот сегодня простимся со школой родной.

Хлопчик.

Что же за всем этим будет?

Дівчинка.

Взрослая жизнь!

Хлопчик.

Взрослая жизнь, вы уверены!

Дівчинка.

Да, я уверена! Оксфорд и Кембридж готовы открыть свои двери!

Нам ведь осталось только туда поступить.

Хлопчик.

Что же за всем этим следует?

Дівчинка.

Следует жить! Школу закончив к новым стремиться вершинам.

Хлопчик.

Вы полагаете знания будут цениться?

Дівчинка.

Говорять випускники.

Перший.

Я полагаю, что следует в ВУЗ поступить. Ну от ы все. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки. Й на випускних екзаменах відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

Другий.

Здавався недосяжним горизонт, а світ казковим за шкільним порогом.

Чекали нас уроки і книжки, в світ пізнання несходжені дороги.

Третій.

Дитинство наше мов вчорашній день. Ось – ось майне у темінь ночі –

Аби світанок від дзвінких пісень проглянувся і нам заглянув в очі.

Четвертий.

Ми підійшли до першої мети –  шкільним порогом звуть її в народі,

І сльози, й пісня, й радість – все в душі. А чого більше – перемірить годі.

П’ятий.

Останній бал, прощальний випускний дівчатка в платтях білих, мов лебідки.

А хлопці – помужнілі і стрункі. І школа вся в огнях, як дивна квітка.

Шостий.

Чому ж, учителю, ти посмутнів, Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?

Ти ж сам терпляче у цей день привів шляхи в майбутнє зорями позначив.

Сьомий.

Така вже доля, вчителю твоя – зустрітись, аби згодом попрощатись.

Із серця в серце перелить добро й учителем навіки залишатись.

Восьмий.

Усе було: і мрії, і бажання. І хтось радів, а хтось чомусь зітхав.

Все відгуло… Настав вже час прощання

Дев’ятий.

Усе було: неждані зрізи знань і шостими уроками контрольні.

І радощі забав – усе спливло, ріка веселих і невтішних справ.

Десятий.

Усе було за одинадцять років в школі: підказки, жарти, спогади сумні.

Все уже сплило, і нині в дружнім колі   згадаймо ті щасливі й незабутні дні.

Одинадцятий.

В цей урочистий вечір ми щиро дякуємо вам, дорогі учителі, за знання і вміння, любов і ласку, за чуйне і уважне ставлення, за терпіння й настанови.

Дванадцятий.

Ми рідній школі у музей ромашку – символ довіряємо.

На згадку про веселий дружній клас. Ким станемо, іще не знаємо,

Та з впевненістю завіряємо: що школу нашу ми ніколи не забудемо

І на землі цій молодими завжди будемо.

(Вручають директору школи символічну ромашку: на кожній пелюстці прізвище, ім’я учня, власна мрія і підпис).           

Тринадцятий.

Усе скінчилося, ми – випускники. Здавалося, що 11 літ – це забагато.

Ніхто не думав, що так швидко промайнуть вони.

Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,

Хоча б ще тиждень в школі нам побуть.Пройтися школою в останній раз

І зазирнуть у кожен клас.

Чотирнадцятий.

Все пригадати до найменшої дрібниці,все залишити в пам’яті у нас:

Ось там сиділи на вікні, завдання списували ми швиденько.

Отут співали ми пісні, від вчителів ховалися частенько.

П’ятнадцятий.

Клас бойовим наш був завжди, веселим, дружним і активним.

На вечір – ми, на конкурс – ми, не було місця тут пасивним.

Шістнадцятий.

Нічого в світі вічного немає, усе колись з’являється й зникає.

Це знають всі і це не зміниться ніколи. Лише одне і вічне – шлях до школи.

Пісня «Когда уйдем со школьного двора».

Сімнадцятий.

Як сонце зійде – ми покинем школу, розлетимося в світ по всій землі.

Та не забудемо в житті ми вас ніколи.

Разом: Спасибі, дорогі учителі!

І ведучий.

Прийшов час прощатися. Але за час спілкування з вами сьогоднішні ваші випускники багато в чому навчилися. І саме сьогодні розуміють, що не лише вони, а й ви колись були такими як ми. Цей невеличкий секрет сьогодні на згадку від випускників _____ року дарують вам.

ІІ ведучий.

Коли вчителі були маленькими, вони, як всі інші діти любили побавитися, погратися. Ось, наприклад, маленький ____ любив поганяти у футбол, побігати навперегони. І завжди був перший. Доля так розпорядилася, що сьогодні він директор нашої школи.

Вісімнадцятий.

Якщо в школу запізнився, не дай Боже накурився,

Чи заняття прогуляв, на уроках ловив гав.

Не уникнути біди – до директора іди!

Головна людина в школі – підкоряйся його волі.

Дев’ятнадцятий.

Шановний __________! Сьогодні вам найкращі побажання

І найтепліші сонячні слова. Нехай здійсняться всі ваші бажання –

Поваги від оточуючих вам в усі віка.

(Вручають квіти.)

І ведучий.

Коли вчителі були маленькими вони відзначалися відповідальністю і принциповістю.

ІІ ведучий.

Наприклад маленький __________ в дитинстві любив возитися з журналами. Спочатку це були «Барвінок» та «Малятко», а коли подорослішав йому довірили «Огоньок» та «Крокодил».

І ведучий.

Перевірка класних журналів є результатом набутого досвіду в дитинстві.

Двадцятий.

Шановний _________________!

Навчанням у школі він керує, часто розклад корегує.

Вчителям дає поради на уроках і педрадах.

Біоллогія  й людина, зоологія й культура поведінки –

Нам прищеплює сповна, зичить щастя і добра.

Тож у цей святковий день побажаєм вам пісень

І щоб серце не боліло у тривозі, хороших лиш людей вам на путі,

Хай щастя буде другом у житті.

Вам наші квіти.

ІІ ведучий. Коли вчителі були маленькими їхніми улюбленими святами були Новорічні ранки, ігри та забави.

І ведучий. Памятним і незабутні м, як для випускників, так і батьків стали ранки, що проводили вчителі та вихователі початкових класів.

Двадцять перший. Все в школі починається з першої вчительки.

Усім вчителям, а особливо нашим дорогим_____________________говоримо:

Вчителько рідна, вчителько мила, ти для малечі, як сонце ясне:

Вчите ви писати, читать, рахувати, вдячні вам діти довіку за це.

В дорогу далеку підем мандрувати, пізнаємо немало життя сторінок.

А ти, для нас, учнів, як другая мати – у пам’яті нашій твій кожний урок.

Всі наші квіти і памятні стрічки для Вас.

ІІ ведучий. Коли вителі були маленькими, їх часто заохочували за особливі заслуги. Наприклад, маленька__________________ в дитинстві любила рахувати до десяти

І ведучий. А потім вона виросла і їй дозволили рахувати до пів на одинадцяту.  Та це була не межа її підрахунків. І математика це довела. А підрахунки на зоряному небі це підтвердили.

ІІ ведучий. Коли вчителі були маленькими, вони були дуже допитливими. Так______________________завжди в дитинстві жаліла бездомних кошенят. Бувало побачить на вулиці кошеня, приголубить, обігріє, напоє молочком і давай викладати фізику.

І ведучий. Кошенята молоко пили залюбки, а от фізики засвоювали поганенько, особливо в березні. Тепер вже учні малюють кошенят для вителів на компютері.

Двадцять другий.

Ви мене на уроці збудили і сказали:

«Скоріше до школи. А задачу таку десь відрили,

Не могли дати легшу хоч трішки. Замість марно на парті дрімати,

Мушу я біля дошки потіти, теорем штук із пять пригадати

Й над квадратним рівнянням корпіти.

Двадцять третій.

Хоч фізик наш поеми не складає і  полководцем бути він не може.

Дякуємо, що навчили нас як вкручувати лампочку

І шлях вимірювать нараз. Дорогі наші, спасибі за науку.

ІІ ведучий. Коли вчителі були маленькими, вони були такими ж неслухняними, як і ми.

І ведучий. Дехто з них, через те, що їм не дозволяли допізна читати цікаві книжки, частенько збиралися у сільській бібліотеці, змушуючи діставати бібліотекарів запорошені екземпляри.

ІІ ведучий. Добре, що їм поталанило і вони стали філологами. Тепер є з ким ділитися своїми знаннями.

Двадцять четвертий.

Весела, життєрадісна, спортивна, енегрії їй не бракувало,

Вона і нас частенько заряджала.

__________________за нас душею вболівала

І зарубіжної літератури нас навчала.

Двадцять пятий.

Шановна_______________!

На ваші уроки чудові приходили ми залюбки,

Учительці рідної мови свої довіряли думки.

Ви завжди нас розуміли і помилки вибачали.

І весь час від нас хотіли,щоб ми грамотно писали.

Дорогі наші___________________________________!

Хай вам весни щастя пророчать, хай зозулі на радість кують.

Спасибі за все!

І ведучий. Коли вчителі були маленькими, вони вже в дитинстві проявляли свої таланти. Так, наприклад,____________________, вивчила німецьку мову раніше ніж українську.

ІІ ведучий. Першим німецьким словам її навчили хлопчаки на рідній вулиці. І лише згодом вона дізналася від мами, що деякі слова були далеко не німецькими.

Двадцять шостий.

Без іноземної у світі не прожить, і без ваших знань там нічого робити –

Не зможемо нічого зрозуміти, то ж іноземну треба добре вчити –

Для себе за кордоном світ відкрити.

____________________ побажаємо,

Щоб серце не знало розлуки й печалі, хай радість приносять Вам учні.

І ведучий. Коли вчителі були маленькими вони часто дивували всіх оригінальним баченням навколишнього світу. наприклад _________________ в дитинстві любила змішувати пісок з водою і з цієї сумішші ліпити статуетки людей.

ІІ ведучий. Але дорослі все ніяк не могли вгадати – хто це. І лише дитя знало, що то був Менделеєв, який і визначив її подальшу долю.

Дважцять сьомий.

Шановна___________ на уроках здорово усіх ганяла

Біологію і хімію у нас викладала.

Вам, шановна вчителько, хай квітне черемшина,

І цвіте під школою калина.

На ділянці квіти, а у школі діти люблять Вас і ждуть.

І ведучий. Коли вчителі були маленькими, вони часто проявляли свою вдачу. Так _____________________ під акомпонемент ____________________ любили шикувати дітей і командувати «ліворуч», «праворуч»,  «кроком руш».

ІІ ведучий. Всі діти чітко виконували його команду і лише _______________ та __________________ ішли строго по компасу.

Двадцять восьмий.

З фізкультурою ми дружим, ДПЮ ми любим дуже.

Часто бігали й стрибали, часу вільного не мали.

На уроках не гуляли – і стрункі та дужі стали.

Двадцять девятий.

Карту добре ми вивчали, по країнах мандрували.

Географії уроки - просто диво, берегти природу нас учили.

Дорогі вчителі! Із Вами весело й цікаво.

То ж прийміть у цей день нашу шану,

Щиру вдячність дітей і любов безкорисну.

Тридцятий.

Кажуть школа споконвік – то є храм науки.

Та до чого всі знання, як не вміютьт руки.

Щоб зростали не ледачі, а старанні,

Є хороший їм урок – трудове навчання.

Ми щиро вітаємо всіх працівників МНВК,

Що не тільки знають, а й уміють все робити

Й іншого навчають.

Тридцять перший.

Вам бажаєм, щоб до праці було пригощання

І щоб в учнів працювати не зникло бажання.

Щоб дівчатка вміли рушник вишивати.

Ну, а хлопці, щоб могли все ремонтувати.

Ще бажаєм, щоб красу ви могли творити,

Щоб було із вами всім веселенько жити.

Спасибі.

І ведучий. Колись були маленькими не лише вчителі, а й інші співпрацівники школи, які в дитинстві полюбляли бешкетувати.

ІІ ведучий. Так маленька ___________________ любила малювати на піску гілочкою. І дражнити перехожих гаманцем на мотузці.

І ведучий. А наші шановні ________________ полюбляли викупувати кошенят та цуценят у багнюці.

ІІ ведучий. А ці два молодці за втіху вважали стрільбу з рогатки по горобцях, а разом з ними і по вікнах.

І ведучий. А от маленька ________________ легко розмальовувала портрети знаменитостей в книгах, що попадали під руки.

Тридцять другий.

Дякуємо щиро всім тим, хто працював для нас у школі.

Нас вибачте за те, що було щось не так.

Всі витівки малі траплялись мимоволі –

Все згладить в серці час і ваша доброта.

ІІ ведучий.хвилиночку! це ще не все. Коли вчителі були маленькими, вони були дуже прискіпливими. Так, маленька ____________ у будь – якому блискучому предметі бачила антикварну річ.

І ведучий. А коли підросла, побувала на археологічних розкопках, подорожувала за кордоном про що сьогодні розповідає своїм учням на уроках історії.

ІІ ведучий. Та для сьогоднішніх випускників вона була не лише вчителем іс торії, а й класним керівником, тобто другою мамою.

Тридцять третій.

Ділити печалі і радості звик наш класний, наш рідний такий керівник.

Ми вас спасибі хочемо сказати, була ви нам як рідна мати.

Тридцять четвертий.

Погодьтеся, такого як ми класу

Ніколи не бул й н буде більш.

Уміли ми завзято вчитись і гуляти

І слухати й заважали вам історію викладати.

Але швидко вечір готувати ми любили повсякчас.

Дорога, рідна наша!

Не забудемо ми вас – каже вам ваш дружній клас.

Тридцять пятий.

Пробачте нашу неслухняність, забудьте, що не так було.

Дай Бог Вам більше гарних учнів, а ми із школи вже йдемо.

Вам на згадку наші квіти і пам’ятна стрічка.

Пісня «Школа».

На сцену виходять випускник і випускниця та маленькі хлопчик  і дівчинка.

Дівчинка.

Ти впізнала мене?

Випускниця.

Здається так, ти моє дитинство.

Дівчинка.

А пам’ятаєш, як хлопчина смикав тебе за кіски?

Випускниця.

Так, памятаю.

Дівчинка.

А як ти захворіла вітрянкою і до тебе , змученої хворобою, прийшов весь клас? Де й недуг дівся.

Випускниця.

Цього забути неможливо.

Дівчинка.

А коли закохався в тебе білочубий хлопчина і невідступно носив за тобою твій же портфель?

Випускниця.

І це я памятаю не покидай  мене. Мені стає дуже сумно.

Дівчинка.

Не сумуй за мною. Я буду приходити до тебе у снах. Спогадах, під час зустрічі випускників. І ти завжди памятай мене. Бо я найщасливіша пора у твоєму житті

Дівчинка.

Залишся ще хоч на мить.

Випускниця.

Дякую тобі за це.

Випускник.

Ну як у тебе справи?

Маленький  хлопчик.

Та як сказати? Поволі став звикати!

Директор строгий і страшний, похмурий і не говіркий.

А завуч – певне телепат! Бо звідкіля він знає,

Що в мене у кишенях склад?  

Випускник.

Так він бризкалки збирає.

Маленький  хлопчик.

А справді в нього зошит є, що він чорним зветься? 

Випускник.

Так, друже! Бачу місце в нім для тебе теж знайдеться.

Маленький  хлопчик.

А як уроки? Де їх вчать, із групою чи вдома? 

Випускник.

Та на перервах, між дзвінками! Усім ця річ відорма.

Маленький  хлопчик.

Одна учителька у нас, чому ж у вас багато?  

Випускник.

Усі вважають – старший клас, простіше научати!

У нас там азбука, «Буквар», а тут одна турбота, -

Диспут, гра чи семінар – от і вся робота.

Маленький  хлопчик.

А як у тебе з фізкультурою? 

Випускник.

У мене й так міцна фігура.

Маленький  хлопчик.

Буду їсти досхочу! Не доженуть, бо утечу!

То ж візьміть мене до вас – хочу я у перший клас! 

Випускник.

Оц, друже, поспішаєш ти! Хоч трохи треба підрости!.

 Разом.

Друзі! Це, звичайно, жарт! Жаль, що йде життя поволі!

За науку вдячні ми вчителям і рідній школі!

Звучить пісня «Детство».

І ведучий.

А діти вже летять, скронь торкає крилом сивина.

Теплих весен дощі проливають за ними жалі.

Та для них, для дітей ви лишаєтесь вічно красивими.

Наші друзі зівжди, дорогі, найрідніші батьки.

ІІ ведучий.

Я цілую, бабусю, твої стомлені руки, я вклоняюсь низенько твоїй доброті.

Сивочолий дідусь, ти глава нашого роду,

Ти навчив розуміти людське добро і зло.

І ведучий.

Від випускників, ваших дітей та онуків прийміть букет пошани і любові.

Уклін низенький до землі і щира дяка за ласку, ніжність, мудрість й віру.

Звучить пісня «Рідна мати моя».

ІІ ведучий.

Слово батьківське здавна цінилось, воно має велику вагу для дитини.

Час настав – батьки дають пораду синові і доньці – повні любові і ласки.

І ведучий.

Кінчається все, все проходить, любов до батьків немає ніколи кінця.

Просимо батьків до слова.

Слово батькам (в руках із хлібом – сіллю звертаються до дітей).

1. Ми вас благословляємо у добрий путь, на добрі діла.

На гарну стежку наставляєм, щоби вони рівною була.

2. Донечко мила, любий мій синочку, виберіть чесну життєву стежину.

Юності вашої квітне розмай, я вам пахучий спекла коровай.

3. Лагідні руки йе тісто місили, хай не бракує снаги вам і сили.ю

Любляче серце цого зігрівало, щоб у житті вам добро квітувало.

4. Впала у тісто солона сьоза, щоб обминала вас життєва гроза:

Квітне калина по хлібові цім – щоб не забули ви батьківський дім.

5. Благословляю вас сьогодні в путь я, діти, щастя вам бажаю.

На кращу долю, на любов, на радість вас благословляю.

6. Хай будуть добрими шляхи, якими будете ходити.

Бажаю вам себе знайти і недаремно вік прожити.

7. Дай вам доле на плече легкої ноші,

    На життєвій стежині лиш друзів хороших.

    Для серця – дзвінких пісень, водограю,

    А щастя великого й радості скрізь, завжди і без краю.

Випускник.

В нас клятва єдина і воля єдина, єдині бажання у нас.

Ніколи, ніколи в віках не загине пам'ять про вчителя й клас.

Це ви нам вказали цікавий, тернистий незвіданий шлях до знань,

По ньому клянемось врочисто ми будем іти без вагань.

І де б не були ми, і де б не робили ми будемо згадувати Вас.

Батьки наші другі, ми вас полюбили і будем молитись за вас.

Випускниця.

Сьогодні у нас щасливий, радісний і водночас сумний день.

Багато ще в житті кожного з нас буде вечорів, урочистих і святкових.

Але ніколи не  забудеться сьогоднішній вечір,

Коли таке миле і рідне дитинство стало раптом важким і неможливим,

Бо дуже вже потрібно йти в самостійне життя.

Все життя ми будемо згадувати цей святковий, трішечки сумний час,

Коли розлучаєшся з дитинством.

Будемо памятати привітання і теплі ваші побажання.

То ж слухай, рідна Батьківщино! Ми обіцяємо

Бути гідними продовжувачами справи своїх батьків,

Впевнено будувати нове життя в Україні!

Клянемось! Клянемось! Клянемось!

ІІ ведучий.

Школа не закінчиться випускним балом, бо ж людина вчиться все життя.

Пройдуть роки і кожен з вас, оцінюючи прожиті роки запитає себе:

«Що позаду? Що корисного я зробив?»

І ведучий.

То ж вирушаючи в дорогу ти, дорогий випускник

Повинен дотримуватися традиційних обрядів нашого народу.

Класний керівник.

«И в этот вечер я хочу разбить тарелочку на счастье,

Что б были вы всегда людьми в хорошую погоду и ненастье..»

Але через пять років подаруйте у шкільний музей її цілою,

Як символ єдності  і дружби між вами.

ІІ ведучий.

З діда – прадіда повелося дарувати в дорогу рушник,

Щоб стежина ген – ген простелилась. Родовід щоб ніколи не зник.

І ведучий.

Дорогі діти, прийміть ці рушники,

А разом з ними батьківське благословіння у дорогу,

Доросле самостійне життя.

(Батьки створюють живий коридор з вишитих українських рушників, діти по черзі під пісню «Чорнобривці насіяла мати», що виконує бабуся випускника проходять крізь нього, і вже заром з батьками створюють єдиний моноліт.)

ІІ ведучий.

Пусть же будет небо высоким, ясным солнце и счастливый путь.

Счастье, радость и мир широкий вас стремительно в даль зовут.

І ведучий.

Будет трудно – крепись! Будет больно – не плач!

Будет ветер – не гнись! Глаз в ладонях не пряч!

ІІ ведучий.

Еслы грозы – смотри! Если слёзы – сотри!

Если страшно – держись! Помни:

Разом: жизнь – это жизнь!

І ведучий.

Окончен бал и гаснут свечи неуспевшие сгореть.

Выпускной прощальный вечер – всё запомнить бы успеть!

І ведучий.

Эти свечи, эти лица, этот праздник выпускной,

Ничего не повторится никогда для нас с тобой.

Разом:

Огонёк гореть устал,

Гаснут свечи, кончен бал.

Батьки, випускники і всі присутні виконують пісню «Прощальный вальс».