Виховний захід «Ніхто не забутий, ніщо не забуте…» (до Дня пам’яті та примирення)

Виховний захід

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте…»

(до Дня пам’яті та примирення)

Ведучий 1.

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

Ведучий 2.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О, весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

Ведучий 1.

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

І травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Ведучий 2.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

 Ведучий 1.

Урочиста лінійка Пам’яті оголошується відкритою. (Гімн України).

Ведучий 1.

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939 – 1945 рр. Не щезне  в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над ворогами. Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Ведучий 2.

Минають роки, відлітаючи у вічність … Все далі і далі відходять  від нас грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!...»

(стук серця, на його фоні – голос декламатора)

Диктор:

Ніхто не забутий… На попіл ніхто не згорів!

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть…

І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть. (Пауза)

Ніхто не забутий! На попіл ніхто не згорів!

(сирена, кулеметні черги, зриви, вибухи)

Ведучий 1.

   Друга Світова війна почалася 1 вересня 1939 року. Того вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворилася у світову пожежу.

   Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запалала вся Україна…

Ведучий 2.

Звістка про початок війни дійшла до жителів с. Бахчовик та ближніх хуторів 23 червня 1941 року. В цей і наступні дні три селища (які тоді були у складі Волноваського району) було мобілізовано в діючу Армію близько 120 чоловік. Не повернулися з кривавих боїв, пропало без вісти 62.

(на середину сцени виходить хлопчик і дівчинка)

Хлопчик.

Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:

Дівчинка

Іди!...

 Хлопчик

Подивилась у вічі:

Дівчинка

Бо треба…

Хлопчик

Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце:

Дівчинка

Іди!...

Хлопчик

На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса…

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

(звучить пісня «Степом, степом»)

Ведучий 1.

   Жителі нашого села, як і жителі району і області, працювали на будівництві оборонних укріплень на Дніпрі, біля Бердянська, Маріуполя, у Володарському лісі. Але не дивлячись на ці заходи, ворог рухався на схід. За кілька днів до окупації с. Бахчовик , між радгоспним селищем та станцією Карань було здійснено подвиг. Відступаюча група полковника Колосова В.М. (2 танкової бригади, 2 полки протитанкової артилерії, 3 прикордонні загони) розгромили загін фашистів у складі 8 танків, 9 автомашин, 6 гармат, ворог втратив 200 солдатів і офіцерів. Село Бахчовик, як і навколишні села було окуповано 13 жовтня 1941 року.

Ведучий 2.

Минули дні і роки пролетіли,

А дня того забуть ніхто не міг.

Тут навіть сосни з горя посивіли,

Тут навіть камінь плаче край доріг.

Ведучий 1.

Хіба ж забудеш, як палали хати?

Гойдались мертві у страшній петлі,

І на шляху валялися хлоп’ята ,

Багнетами прибиті до землі.

        (Виходить мати, на голові у неї чорна хустина. На фоні музики каже)

Мати.

Помилуй його, куле, обмини…

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір… Батько на війні –

Обом повоювати довелося…

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай… Помилуй … Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану…

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І  в саме серце влучила – таки

Ще юного, безвусого солдата.

(Звучить лагідна музика, на середину сцени виходять хлопець і дівчина, звучить діалог)

Хлопець

Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,

Як весна перейшла в тепле літо.

Нам судилося іти на жорстоку війну

І обох нас – убито…

Дівчина

Убито…

Хлопець.

І кохання забилось в риданнях й журбі…

Як же так? Не здійснилися мрії…

І мене не обняти ніколи тобі…

Дівчина

І у мене немає надії…

Хлопець

Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,

Бо тепер ми – дерева і квіти.

Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,

Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина

Пам’ятаю … А ти пам’ятаєш, як ми бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець

Так… Ми щиро кохали, були ми людьми,

Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина

Гілка роду на нас обірвалася враз.

Не судилося зійтися в коханні.

Хлопець

Йти на танки в атаку був даний наказ…

Обірвалось життя на світанні.

Дівчина

А були б у нас діти:  дівчатко, хлоп’я.

Вечори і погожі світання…

Хлопець

В нас була б пречудова велика сім’я,

Бо було в нас безмежне кохання.

 

Дівчина

Не судилось, не сталось, міраж просто все…

Хлопець

Не здійснилось… а вітер пелюстки несе…

(Музика)

Ведучий 1.

В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії  й  Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

Ведучий 2.

Сьогодні ми усі віддаємо дань пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни та приносимо слова вдячності тим, хто залишився живим. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

                         (Пісня у виконанні дівчат)

Ведучий 1.

Коли німецькі фашистські війська захопили наш край, колгоспи і радгоспи не були розформовані. Ворог змушував працювати на полях все населення віком від 15 до 65 років.

Ведучий 2.

Ще однією бідою під час окупації стало те, що фашисти насильницьким чином стали вивозити молодь на примусові роботи в Німеччину. Пізніше цих людей стали називати «остарбайтери» («східні робітники»). З села Бахчовик в Німеччину було вивезено 5 дівчат.

Ведучий 1.

Забирали в трудову неволю молодь, не молодшу 1925 року народження. Починалось це все із комісій та переписів населення, які підходили по вікові та стану здоров’я для роботи в Німеччині. Молодь, щоб не потрапити в списки на вивезення, робили собі хвороби, заводили рани, сверблячки, отруювалися отруйними рослинами, порушували собі зір, заводили воші, ховались в терниках і балках, їхали до родичів в інші населені пункти. Але все ж деякі, потрапили в неволю під час облав.  

Ведучий 2.

Вивозили через станцію Волноваха. Коли приїхали в Німеччину, німці відбирали на різні роботи, як невільників на турецьких ринках: перевіряли зуби, волосся і т.п. дівчата із села Бахчовик просили їх не розлучати. Але хто ж слухав рабів.  Одна дівчина потрапила на сільськогосподарські роботи, а ще 4 дівчат – на фабрику з виготовлення протигазів. Розмістили їх у бараках, з яких вихід у місто бів суворо заборонений. На роботу ходили під конвоєм із собаками. Годували бруквою 1 – 2 рази на день.

  Ведучий 1.

Як дорого коштує перемога! Але ми все витримали – і перемогли. Перемогли тому, що захищали Батьківщину. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.

Ведучий 2.

Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,

Хто покриві землю рідну собою,

Поклонімося всім, хто пав у бою,

Хто свободу відстояв героєм.

Разом.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

Ведучий 1.

Хвилина мовчання …

Вона більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів…

Ведучий 2.

Про подвиг безіменний всього не вимовить словами,

Лиш тільки серце може розказати, але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль, тому я прошу всіх полеглих пам'ять вшанувати.

(звучить хронометр)

Ведучий 1

Вже весни не вперше травою прикрили

Відмітки війни, навіть цятки малі.

Лиш братські могили, лиш братські могили

Болять, не стихаючи, рідній землі.

Ведучий 2.

Когось не діждались, хто рідний і милий,

І пам'ять обпалену біль заповзла,

Воєнні могили, високі могили-

Завжди біля вас материнська сльоза.

Ведучий 1.

Ота сльоза ніколи не зітреться,

Що в правді нашій і чужій вині…

Лишила Батьківщина біля серця

Своїх синів, загиблих на війні.

Ведучий 2.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, усім, хто не прийшов з війни.

                                 (пісня)

Ведучий 1

Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Дев’яте травня – свято Перемоги.

(пісня «День Перемоги»)

 

Ведучий 2

Це  свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків завжди буде жити!

 Ведучий 1.

Урочиста лінійка Пам’яті оголошується закритою.

(Гімн)