Виховний захід:«О слово рідне, хто без тебе я? »

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТРАНСПОРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

 

Опис

виховної години

ТЕМА: «О слово рідне, хто без тебе я? »

 

 

 

 

 

 

 Розробив викладач: Іванова Г.С.

 

 

 

 

Одеса

План виховної години

Мета: Виховувати почуття глибокої любові до мови, свого роду. Ознайомити учнів з історією України, виховувати любов до рідної землі, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу.

Забезпечення виховної години: святкова прикрашена зала квітами, стінгазета,  мультимедійна установка.

На заняття запрошені викладачі  та студенти технікуму.

 

1 Мотивація: ознайомитись з історією свята, традиціями та обрядами. Розвивати творчі навички та вміння.

2 Структура заняття:

2.1 Організаційна частина.

2.2 Хід виховної години:

      - Виступ студентів

2.3 Підведення підсумків виховної години.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Єдиний скарб у тебе – рідна мова.

 Заклятий для сусіднього хижацтва.

 Вона твого життя міцна основа,

 Певніша над усі скарби й багатства.

 П. Куліш

 

 

 

Ми є діти українські,

 Хлопці та дівчата.

 Рідний край наш — Україна,

 Красна та багата.

 Рідне небо, ясне сонце,

 Місяць, зорі срібні,

 Рідний народ — українці,

 Всі до нас подібні.

 Рідна віра — Свята Трійця

 І Пречиста Мати.

 Рідна мова — нею вчились

 Бога прославляти.

 Присягаєм наш край рідний

 Над усе любити,

 Рідний народ шанувати

 І для нього жити.

 Присягаєм рідну віру

 Завжди визнавати,

 Говорить по-українськи,

 Молитись, співати.

 Що нам рідне, те нам буде

 І красне, і гоже —

 Присягаєм, що так буде,

 Поможи нам, Боже!

 

 

 

Сценарій

Ведуча 1 Доброго дня вам, студентиі гості нашого свята! Ми раді вас вітати на святі рідної мови! Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій землі — багатій і мальовничій Україні. Україна! В одному тільки слові бринить музика. Україна — це тихі води, ясні зорі, зелені сади, лани золотої пшениці. А найбільший її скарб — мова. Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

1-й учень

 О рідне слово, хто без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга,

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам'я.

 

Моя ти — пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім'я.

Тобою палахтить душа моя,

Втишається тобою серця спрага.

 

2 - й учень

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на вогні.

 

Так не засни в запиленому томі,

В неткнутій коленкоровій труні —

Дзвени в моїм і правнуковім домі!

 

Ведуча 2  Мова - це серце нації і канва, на якій людина вишиває узори свого буття. Мова – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле і майбутнє. Мова - це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття.

 Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Багато жорстоких років і століть пережила вона, мужньо зносячи наругу і царських сатрапів, і польсько – панських посіпак, і своїх панів та підпанків.

Українська мова - це велика культура та історія. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського. А скільки віршів складено про мову, її красу, багатство, чарівність.

Ведуча 1: Хто сказав, що наша мова груба?

                    Груба лиш тому, кому не люба

                    Де іще від матінки – матусі

                    Ти почуєш: спатоньки – спатусі?

                    Ну яка на світі знає мова

                    Зменшувальні форми дієслова?

                    Хоч у нас і кажуть, що невістка

                    Буцімто чужа у хаті кістка,

                    Та недавно ув одній господі

                    Чув таке я, що повірить годі.

                    Каже до невістоньки свекруня:

                    «Ти вже хочеш їстоньки, Віруню?»

                    Хто ж сказав, що мова наша груба?

                    Груба лиш тому, кому не люба.

                    Ну скоріше, незбагненна мова,

                    Лагідно – чарівно – загадкова .

                    Де ще в світі є така країна,

                    Як терпляча Україна – ненька,

                    Щоб у тих, хто їй завдав руїни,

                    Звала незлобливо – воріженьки?

Ведуча 2:   Хто любить, той легко вчить.

                    Якщо з українською мовою

                    В тебе, друже, не все гаразд,

                    Не вважай її примусовою,

                    Полюби, як весною ряст.

                    Примусова тим, хто цурається,

                    А хто любить, той легко вчить:

                    Все, як пишеться, в ній вимовляється, -

                    Все, як пісня, у ній звучить.

                    І журлива вона, й піднесена,

                    Тільки фальш для неї чужа.

                     В ній душа Шевченкова й Лесина,

                     І Франкова у ній душа.

                     Дорожи українською мовою,

                     Рідна мова – основа життя.

                     Хіба мати бува примусовою?

                     Непутящим бува дитя!

Ведуча 1: Українська мова й пісня супроводжує людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня – душа народу, це його краса і доброта. Ми, українці, - найспівучіший народ. За легендою, коли Бог обдаровував діточок, маленькій україночці в дарунок дісталася ніжна, ласкава, задушевна пісня. Бо наша мова – це наша пісня, а народ, котрий має таку пісню не може померти.

(звучить українська пісня)

Ведуча 2:  У нас українців із піснею нерозривно пов'язаний танок. Танцювальне мистецтво зародилося ще в давні часи. Протягом своєї багатовікової історії українська народна хореографія зазнала багато змін, але зберегла свої культурні корені. Народ створює в танці ідеальний образ, до якого він прагне і який стверджує в емоційно-художній формі. Танок - душа народу, і він є цінністю будь-якої нації.

( український гопак)

Ведуча 1: Мову потрібно постійно збагачувати новими словами, виразами, вдалими порівняннями, прислів’ями, щоб вона була барвистою і привабливою. Бо слово – це велика сила, яка може приголубити людину, розчулити, підняти їй настрій а може просто знищити, образити, завдати душевної рани. Треба постійно думати і вибирати такі слова, щоб не скривдити людину, бо як кажуть у народі “Слово не горобець, - вилетить не спіймаєш”. Як добре звучить українська мова у прислів’ях, що виражають мудрість нашого народу

Гра "Продовж прислів'я"

 1)Вік живи ... (вік учись).

 2)Вчення світло, а ... (невчення - тьма).

 3)Книга вчить, як ... (на світі жить).

 4)Хто дбає, той ... (і має).

 5)Праця чоловіка годує ... (а лінь марнує).

 6)Слово не горобець, вилетить ... (не впіймаєш).

 7)Більше діла - менше (слів).

 8)Які мамка й татко,... (таке й дитятко).

 9)Хто мовчить, той двох…(навчить).

 10)Дурний язик голові…(не приятель).

Ведуча 2: Мова і культура перебувають в одній поняттєвій площині і як духовні вартості органічно пов'язані між собою. Слово культура (від лат. cultura - догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створило людство протягом своєї історії. Плекаючи мову, дбаючи про її розвиток, оберігаючи її самобутність, ми зберігаємо національну культуру.

 Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Зараз ми пропонуємо вам повернутися в дитинство.

(мультик Жив – був пес)

Ведуча 1: Ось і підходить до кінця наше свято. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча 2: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Ведуча 1: "Мужай, прекрасна наша мово,

  Серед прекрасних братніх мов!"

  Цвіти над нами веселкою,

  Як мир, як щастя, як любов!

(Звучить пісня)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Методичне видання для бібліотекарів до Дня української писемності. – Суми: Обласна універсальна наукова бібліотека, 1999.

2. Л. В. Скуратівський та ін. Українська мова: Збірник текстів для переказів/. – Київ: Форум, 2001

3. Л. Струганець. Культура мовлення, – Тернопіль: Мандрівець, 2002