Виховний захід "ПИЛЯВЕЦЬКА БИТВА В ІСТОРІЇ ПОДІЛЛЯ"

ПИЛЯВЕЦЬКА БИТВА В ІСТОРІЇ ПОДІЛЛЯ

Найяскравіша прикмета сьогодення – зростаючий інтерес найширших верств українського народу до скарбів духовної культури рідного краю, зокрема, в галузі історії. Особливу увагу привертає Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, яка дала поштовх радикальним змінам у соціально-економічному житті України і відкрила для її народу можливості щодо прискореного суспільного розвитку.

     З питань дослідження історії козацько-селянського повстання, яке переросло в національну революцію, завше привертала увагу вчених битва під Пилявою 1648 року. Це переможна битва козацько-селянського війська, очолюваного Б. Хмельницьким, проти польсько-шляхетського війська під містечком Пилявцями. Аби придушити визвольний рух на Україні, польський уряд протягом літа 1648 р. сформував велике військо (32 тис. шляхтичів, 8 тис. найманих німецьких жовнірів і кілька десятків тисяч озброєних шляхетських слуг), доручивши командування коронному конюшому князеві  В.Д. Заславському, коронному підчашому М. Остророгу і коронному хорунжому О. Конецпольському. «Рушили хоругви одна за одною, несучи як мак розквітлі ратища (з прапорами) і шоломи. Не бачив ніколи до того світ наш кращих людей і коней...». Так описує початок походу у творі «Війна домова» тогочасний польський письменник С. Твардовський. На початку вересня  польсько-шляхетське військо виступило з Глинян (поблизу Львова) на Волинь. Назустріч йому з Маслового Ставу через Паволоч – Хмільник та Старокостянтинів вирушило козацьке військо (близько 80 тис.) і загін буджацьких татар (600 чол.). Свідчить автор літопису Самовидця: «... народ посполитий на Україні, почувши про розгром військ коронних... зараз почали скупчуватися у полки, не тільки ті, котрі козаками бували, але й ті, які ніколи козацтва не знали...».  Під  Пилявцями, де  р. Іква  розливається у стави і болота, українське військо збудувало табір, укріплений 6-ма рядами возів і земляними валами. Поряд Полтава, Гадяч).

1. «Бойова тривога»:

Хто швидше збере розкидані чоботи і надягне їх на ніжки перевернутих стільців? Учасникам гри зав’язують очі.

Четвертий конкурс «Глечик із кашею»:

Готується глечик із кашею і шість ложок. Яка команда швидше з’їсть? (...).

Ведучий:  Пропоную вибрати з числа  вболівальників  двох найсміливіших козаків. Оголошую конкурс "Пампушки". Суть конкурсу "Пампушки": хто з учасників команд швидше з’їсть пампушки без рук, із заплющеними очима? Переможцеві вручається приз "Золоте намисто" - вінок із цибулі.

Ведучий: Вболівальники можуть обміняти свої гроші на "вільно конвертовані" козацькі гроші /козацький червінець, запорізький фунт лиха, козацький п’ятак/. З цими грішми ви можете пройти до пампушок та поласувати цією козацькою стравою.  (Музична пауза).     

Ведучий: Оголошую конкурс на знання історії побуту козаків. Запитання до конкурсу:
    1.Що таке гопак?
    2.Які вони, козацькі вуса?
    3.Якого звичаю дотримувались козаки, ідучи в бій?
    4.Які завдання ставили перед парубком при посвяченні його  в козаки?
    5.Як вибирали наречену для козака?
Приз команді за перемогу у цьому конкурсі  - "На всіх потроху"  (в’язка бубликів).   

Дівчина в українському костюмі:

Запорізька Січ! Скільки подвигів, скільки велетнів-героїв народила вона: Богдан Хмельницький,  Іван Сірко, Петро Сагайдачний, Тарас Трясило, Данило Нечай, Іван Богун...

Ведучий:
     Ні, що не кажи, а світ таки перемінився. Хоч би і запорожці. Ну які вони тепер запорожці? Ой, куди все ділося? Але ж нема вірнішого приятеля, ніж добра жінка. Отже, дорогі жінки, прийміть уклін за вашу працю, за добру ласку! А ви, козаки, давайте затягнемо нашу пісню.

Звучить пісня «За світ встали козаченьки».

керівні посади обирали розумних і найсміливіших.

Перше змагання (між отаманами):

1.Чи впізнаєте ви славетних гетьманів?

    - Був він сонцем на руїні і таке ім’я в нас має.

    - У городі, у Глухові, стрільнули з гармати, не по однім козаченьку заплакала мати.

    - Не в буйнії вітри в темнім лузі бушували, то козаки свого славного батька ховали

    - Червоною гадюкою несе Альта вісті, заспівали козаченьки пісню тії ночі, ночі кривавої, що славою стала.

1. Хто більше знає приказок та прислів’їв про козацькі часи? Завдання виконується разом із командою.

Друге змагання:

Ведучий: Козаки були гарними воїнами, тренували  пам’ять, зір, слух. А  яка пам’ять у вас?

1. Команди отримують листи, на кожному з яких написано 25 слів. Через 1 хвилину представник від кожної команди повинен назвати якомога більше з цих 25 слів.
2. Козак-розвідник приніс звістку, яку треба розшифрувати.

У нашого Омелька

Невеличка сімейка:

Тільки він та вона,

Та старий, та стара,

Та Іван, та Степан,

Та Василь, та Панас,

Та той хлопець, що в нас,

Та дві дівки косатих,

Та два парубки вусатих,

Та дві Христі в намисті,

Та дві ляльки в колисці.

Скільки людей бачив козак?

Третє змагання

Ведучий: Позмагаємося в жартівливій грі.

2. «Розвідники»:

   На підлозі розкладені папірці з написами міст і селищ. За 1 хв. із зав’язаними очима треба зібрати їх якомога більше. Після того пояснити, які події пов’язані з даними населеними пунктами (Жовті Води, Пилява, Берестечко, Суботів, Чигирин, Андрусів, окремим табором стала кіннота М. Кривоноса. Підступи до позицій козацько-селянського війська захищала козацька піхота, яка збудувала шанці на греблі через Ікву. 18 вересня підійшло польсько-шляхетське військо і стало табором на протилежному березі. Це був значний прорахунок поляків. У «Війні домовій» С. Твардовського про це сказано так: «Перша невдача була в тому, що ті, хто стояв на чолі, від кого залежала вся справа, пішли з-під Костянтинова, не маючи ні для обозу, ні для воєнних дій зручного і вигідного місця, не знаючи місцевих гір і схилів, що вони показалися на очі ворогові раніш ніж оточили його. Стояли без ніякого ладу, де хто хотів, не маючи ні кінця, ні початку через повільність переправи несчисленних возів по малоприступних горах і вибоїнах».

      21 вересня битву почав надвірний загін магната Я. Тишкевича, який за допомогою драгунів і німецьких жовнірів після кількох запеклих штурмів захопив козацькі шанці на греблі. Надвечір 22 вересня в козацький табір прибуло 4 тис. буджацьких татар. Вранці 23 вересня українські полки перейшли в наступ і заволоділи греблею. Проти них виступила шляхетська кіннота і зав’язала безладний бій, в якому зазнала великих втрат. С. Твардовський свідчить, що коли гусари великим загоном прийшли сюди, вони не могли в цій тіснині не тільки розташуватись для зустрічі з ворогом, а навіть списів підняти не могли, і довелося їм списами марно землю орати і замітати прапорами гразюку,  якої тут було стільки, що хоч вивозь її. А в цей час шанці були взяті за греблею, піхота геть уся з гарматами знищена і з кінних хорогв, що переправилися на той бік, жодна не вернулась ціла. Найгірше довелося сандомирському полку з каштеляном Вітовським, волинцям з Киселем і Тарновському. Карбовського було вбито...

    Вважаючи битву програною, польсько-шляхетське військо вночі проти 24 вересня почало відступ, який перетворився на панічну втечу. «Почалась тривога. Звідки вона взялась  - невідомо. Почалося з старших. Бачачи, скільки нашого війська лишилось, боялись вони, що не можна їм подолати цю велику силу, яка щодень росте, коли ще й хан зі своїми незчисленними ордами наступає,- особливо тому, що ворог, першим прийшовши сюди, всі зручні місця захопив, а їм тільки гори і вибоїни залишив. І в них немає доброго поля ні для битви, ні для правильної оборони. Тепер тільки зрозуміли вони свою грубу помилку, що пішли з-під Костянтинова і потрапили в ці прокляті місця. Там було б в них і рівне місце, і фортеці в тилу. Одно лишається тепер – відступати.

Те, що пани думали, вже на конях сидячи, легким гомоном, а потім невгасимим пожаром швидко розтікалось. Замість того, щоб іти у порядку, кинулись усі з возами, з страшним шумом, не слухаючи гетьманів і не оглядаючись».

    Під час переслідування козаками багато польської шляхти загинуло. Ось як про це пише очевидець: «Поранених, хворих – усе кидали і ввіряли життя своє своїм ногам. Все добро і багатство, яке мали тут поляки, все віддали на поживу своїм хлопам».     Всі, хто тільки що мав: знатні – всю пишноту своїх родів, бідні – вислужене ними кривавим потом, - усе звезли сюди. Хоч би самі вози зважити! Обкованих возів було до ста тисяч. А безліч коней при них, а вантаж – як усе це оцінити? А при них челядь, слуги, що лишилися при возах і не мали змоги їх захистити.      Пани-проводирі, такі ж швидкі, як і хоробрі, перші повернулися додому, хоч у багатьох із них дорога була дуже далека. Розгромлене ж військо  у безладі тікало. Ледве, загнавши коней, коло самої Вісли спинилися, щоб стерти піт і стримати стукаюче, як молот серце».

   В цій битві козацьке військо відзначилося великою силою, швидкістю, вмінням. Талант полководця Хмельницького проявився у здатності відмовитись від оборонної тактики бою і несподівано нанести противникові удар. Гетьман був неперевершеним тактиком маневреної боротьби. У бою Хмельницький застосував скомбінований наступ кінноти і піхоти. Козаки дуже вдало використовували запорізькі звичаї. Особливо при спорудженні так званого табору з возів. Не останню роль відіграло те, що Хмельницький зібрав навколо себе блискучих полковників, які знали воєнне мистецтво і вміло вели боротьбу, відзначались військовим талантом.

1.                  Пилявецька битва закарбувалась на віки в історії як блискуча перемога козацько-селянського війська. Вона мала величезне воєнне і політичне значення. Крім того, в результаті перемоги під Пилявою була звільнена територія нашого краю. щоб мотузка не зачепила ноги. Той, чия нога буде зачеплена, стає поводирем.
2.              «Хто швидше?». Курінь шикується на одній лінії  в колонах по одному, в 20-25 м від виставлених попереду прапорців. За командою «Вперед!» курені біжать до прапорців, оббігаючи їх, і повертаються назад. Виграє той курінь, який раніше повернеться на лінію.

На закінчення змагання – жартівливе стрибання в мішках на швидкість і збереження рівноваги.

Журі підводить підсумки свята, оголошує переможця. Курінь, який посів І місце, нагороджується грамотою і цінним подарунком, а курінь, який посів ІІ місце, грамотою.

Лунає «Запорізький  марш», під який курені урочисто марширують  залою.