Виховний захід "Послухай музику Землі!"
Виховний захід для учнів початкової школи до Дня Землі. Матеріал можна використовувати, як урок екологічного спрямування так і виховна година, щоб розширювати знання дітей про природу, дати уявлення про красу українського довкілля; розвивати вміння бачити красу рідного краю, оберігати і збагачувати природу, прищеплювати бажання берегти і захищати українське довкілля; виховувати інтерес до усної народної творчості, народних прикмет про природу.
1
Виховний захід
«Послухай музику Землі»
Вчитель :
Ткач Світлана
Володимирівна
Мета: розширювати знання дітей про природу, дати уявлення про красу українського довкілля; розвивати вміння бачити красу рідного краю, оберігати і збагачувати природу, прищеплювати бажання берегти і захищати українське довкілля; виховувати інтерес до усної народної творчості, народних прикмет про природу.
Обладнання: штучні квіти для оформлення зали, загадки, прислів'я про природу написані на плакатах; газета на тему довкілля, малюнки про природу.
(На сцену виходять діти, які збирають квіти для вінка. Звучить музика, діти починають читати вірші.)
Учень І. Моя земля чарівна, наче казка!
Тут є усе: ліси, степи, поля,
Моря, озера, сонечкова ласка...
Зелені гори - дорога земля.
Учень 2. Найкраща в світі, світла, найрідніша,
Уся в барвінках, наче у вінку.
Заквітчана, красива, наймиліша
І чути всюди пісеньку дзвінку.
Учень 3. Це Україна - наша рідна ненька,
Де над ставками верби в ряд ростуть.
В садочку квітне вишенька біленька,
А журавлі з криниці воду п 'ють.
Учень 4. А ввечері тумани над рікою,
Мов білі лебеді, що тільки піднялись.
Пісні чарівні з радістю й журбою
У вічне небо стрімко понеслись.
Учень 5. Моя земля! Напоєна красою
І звуками, що в серденьку живуть.
Навіки ми пов 'язані з тобою.
Одна у нас з тобою довга путь.
Учень 6. У цім краю домівка наша рідна!
Коріння наше і уся рідня.
І землю цю нам берегти потрібно,
Про неї турбуватися щодня.
Учень 7. Щоб квітнув сад, родила добре нива,
Й земля була одягнена в ліси.
І щоб людина тут завжди була щаслива,
А на землі побільшало краси.
(Діти виконують танок метеликів)
1 метелик. Ніч відбула своє - втікає.
Чарівний ранок йде до нас.
Вже помалесеньку світає,
Бо ж сонечку вставати час.
Крайнебо радісно світліє,
І голубіють небеса.
Легенька хмарка рожевіє...
У світ вертається краса.
2 метелик. Де небо сходиться з землею,
Рожеве сонечко зійшло.
Швиденько виросло над нею
І підстрибнуло, попливло!
Скрізь стало радісно і світло,
Заграла барвами земля.
А від тепла –усе розквітло:
Ліс, гори, луки і поля.
3 метелик. Земля нам усміхається квітками,
Дарує всім любов, тепло й красу.
А квіточки своїми пелюстками
Дзвінку збирають вранішню росу.
Прозору й чисту, ніжну і тремтливу,
Що Всесвіт відбивається у ній.
І стільки в цьому мудрості і дива,
Лиш придивись, прислухайся, постій...
4метелик. І ти почуєш, що Земля співає,
І музика ця трепетна й жива.
Мелодія у серце проникає...
Чарівні звуки... зайві тут слова.
І ти побачиш незбагненну казку
У квітах, травах, в небі, у струмку.
Поглянь навколо, подивись, будь ласка,
На цю красу чарівну і дзвінку.
5метелик. Постій тихенько, прикипи душею
До ніжних звуків, світлої краси.
Ти нерозривний з рідною землею
І диво це у серденьку неси
Усе життя. Бо це твоя країна,
Вітчизна мила - це твоя земля!
Найкраща в світі - рідна Україна
До твого серця щиро промовля.
(Метелики танцюють Виходить група дітей, щоб відпочити на лузі. )
Діана. Весняний луг.
Погляньте, діти!
Яка краса ось тут живе!
Летять метелики на квіти,
І ніжна музика пливе.
Прокинулось усе, радіє,
Живе, сміється і росте.
А сонечко промінням гріє,
І від тепла Земля цвіте!
Олена. Ой, як тут багато квітів!
Як гарно!
Андрій. А справді, гарно, як у казці. Оце поки нас тут не було, то все оживало, співало, танцювало. А ми прийшли і все принишкло, правда?
Олена. Ну й вигадник! Але ми тут таки присядемо, бо така гарна галявина. Давайте будемо загадки загадувати про довкілля, бо кожен з нас приніс їх багато.
Діана. Правильно. Сьогодні ж свято, робити нічого не можна, то будемо відпочивати. А що то таке довкілля, не пригадаєте?
Андрій. Отакої! ТИ що, забула? Це ж усе, що навколо нас - бачиш?'3емля, квіти, метелики, пташки, звірі, комашки, ліси, поля, гори, річки - ну все, що нас оточує! Це луки - природне угрупування, це болото - природне угрупування. Водойми - природне угрупування. Це три царства живої природи. Одним словом, довкілля - уся жива і нежива природа, яка нас оточує.
Олена. Ага, це вся природа і все, що створено людиною, та й сама людина-теж частинка цього довкілля, частинка природи...
Сашко. Ага, якраз! Людина-то цар природи, а не її частинка. Людина наділена великим розумом. Придумали теж мені – частина природи! Людина - всесильна, вона все, що завгодно, може зробити! Тому вона - цар природи! А то напридумували якісь царства, природні угрупування... Нема ніяких царств, а людина цар!
Іванна. А от і ні! Людина - це Частина природи, і без природи сама не проживе. А природні угрупування - це такі царства, на які поділяються усі живі організми. Це дуже цікаво. Бо є три царства живих організмів. А ти хоч знаєш які це царства?
Сашко. Та ну тебе! Не знаю і знати не хочу, бо це все дурниці! Таке скажеш не проживе! Ще й як проживе! Дивись, що людина придумала: комп'ютери, різну техніку, у космос літає. Дуже їй потрібна твоя природа! Ха! Проживе і без природи і без ваших природних угрупувань, тільки голову забиваєте дурницями. Проживе і без ваших квіточок-семицвіточок, без вашої природи!
Іванна. А от і не проживе! А природних угрупувань ти не знаєш... А шкода Бо всі живі організми поділяються на організми-виробники, організми-споживачі і організми перетворювачі. А ти цього не знаєш. От якби вчив природу, то не сперечався б, а знав, що людина без природи не проживе!
Сашко. А я кажу - проживе! Багато ти знаєш! Проживе!
Іванна. А от і ні!
Андрій. Годі вам сперечатися! Ти, Сашко, не правий. Людина без природи не проживе. Це точно. Бо хоч вона і розумна, а без природи не може, вона ж сама творіння природи, подумай.
Сашко. Чому це не може?
Андрій. Давай подумаємо разом чому. ,У першу чергу їй потрібне повітря, щоб дихати. Без нього і двох хвилин не протягнеш, чи не так?
Сашко. Ну, повітря треба, хоча можна дихати з балонів...
Андрій. Ага і надовго цього вистачить?
Сашко. Надовго. Он у космос літають і можуть хоч сотню днів, а хоч тисячу жити і нічого.
Олена. А без води і трьох діб не проживеш, чи проживеш? Як кажуть: без води і ні туди, і ні сюди. А ти обійдешся?
Сашко. Проживу, космонавти ж живуть і без вашої природи обходяться...
Іванна. А він без повітря і без води буде жити. Він у нас - герой, якого ще світ не бачив!
Діана. Щось ти у нас, Сашуню, і без повітря обходишся, і без води. Я то думаю чого у тебе завжди такі чорні руки - це того, мабуть, що ти тренуєшся жити без води і не миєш їх. Так?
Сашко. А ну вас. Повітря, вода... Хіба це природа? Ніяка це не природа, просто - неживий матеріал...
Діти. А що ж?
Сашко. Це ж неживе! А природа - це те, що живе.
Андрій. Уся жива і нежива природа зв'язана між собою і без неживого не буде і живої природи, сам подумай. Усе живе - дихає, йому потрібна вода, їжа, рослини, тварини, тепло, світло і ще багато всього іншого.
Іванна. А їсти ти любиш, правда? А їжа де береться?
Сашко. А ну вас! Де береться, де береться... В магазині, звісно, де ж іще? Ллє ж людина - найрозумніша! Все одно - вона цар природи!
Діана. Що розум є в людини - це точно, але що вона цар природи - це ні. Вона її частина. Всього лише мала частинка. Але, мабуть, не тільки ти, Сашуню, так думаєш, а й інші. Бо якби всі люди думали по-іншому, то в світі не відбувалося б катастроф з вини людей.
Сашко. Яких ще катастроф?
Іванна. А Чорнобиль - цього тобі мало? Скільки він лиха приніс всьому живому... Вирвалась на волю атомна енергія і перестала бути керованою людьми.
Наслідки залишились на довгі десятиліття. От тобі і цар природи - людина. Зробила біду, а назад не повернеш. Не вміє ще людина керувати такими складними процесами та явищами. Нема в неї стільки розуму, щоб управляти ядерною енергією...
Андрій. А парниковий ефект, який загрожує всій планеті? От розігріється планета, розтануть льодовики і буде біда, потоп почнеться...
Олена. А бездумне осушення боліт? Винищення тварин, вирубка лісів?
Діана. Викиди промисловістю відпрацьованих газів в атмосферу, забруднення річок, морів... Цього тобі мало?
Сашко. Ну, воно то так. Але ж людина все-таки - головна.
Андрій. Головна - природа. А людині дано розум, щоб жити розумно, щасливо, вміло користуватись природними ресурсами, а не губити і не нищити їх. Тому всі ми повинні зрозуміти, що природа - це головне, а ми всього лише маленька часточка її і повинні любити і берегти природу. А найголовніше - жити в гармонії з природою.
Олена. А от прийшли ми сюди відпочивати, загадки загадувати. А через того Сашка про все забули. І почали суперечку...
Сашко. Ну, ти чого сердишся? Я теж приніс загадки, давайте посідаємо та й будемо відпочивати. Згода?
Іванна. Давайте, дівчата, постелимо ковдру і сядемо. Починаймо!
(Діти виконують пісню про природу.)
(Загадують загадки і відгадують.)
- Піднялися ворота - всьому світу любота. (Веселка.)
- Перше - сніп по обмолоті
На покрівлю хати,
Друге - жінка, ще точніше -
Материна мати.
А коли в одному слові
Поєднати те і те -
Буде квітка, що весною
Жовтим цвітом зацвіте. (Кульбаба.)
- Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і місяць.)
- Чого ти став та й дивишся, зірви мене - поживишся. (Ягода.)
- Вдень у небі гуляє, а увечері на землю сідає. (Сонце.)
6. Що люблю - не куплю, чого не люблю - не продам. (Молодість і старість.)
7.Коли мати входить в хату,
Всіх вона вкладає спати.
А як батько заходить,
Всіх на ноги підводить.
Хто зуміє відгадати,
Що за батько, що за мати? (День і ніч.)
- Вранці на сажень, опівдні на п'ядь, а увечері через усе поле. (Тінь.)
- Скажеш так чи надішлеш поштою –
Я від того нічим не змінюся.
Я людині нічого не коштую,
Але високо нею цінуюся. (Слова вдячності.)
10. Біжить без ніг в ярки, в рови,
Без рук, а має рукави.
Я відгадав уже, а ви? (Річка.)
11. Всі його люблять, всі його чекають,
А хто подивиться - кожен скривиться. (Сонце.)
12. Складаюсь з літер чотирьох,
І кожен мене знає.
А писне миша, вітерець задме –
А мене уже й немає. (Тиша.)
13.Ану, відгадайте, друзі, що це значить.
Він завжди за нею в небесах простує,
Його кожен чує, та ніхто не бачить,
її кожен бачить, та ніхто не чує. (Грім і блискавка.)
14.Зоря-зірниця, красна дівиця,
Небом гуляла, плакала-ридала.
Місяць побачив - не підняв.
Сонце встало й забрало. (Роса.)
15. Біг кінь білобокий понад яр глибокий.
Як упав - на весь світ заіржав. (Грім.)
16. Червоні коромисла через річку повисли. (Веселка.)
17.Навесні я тебе радую, влітку прохолоджую, восени годую, а взимку грію.
(Дерево.)
18.На чистому полі попутані коні, і вузлики знати, та не можна розв'язати.
(Небо та зорі.)
19.Що сходить без насіння? (Сонце.)
20. На неї птах сідає,
Вона його гойдає,
А звук ви замініть -
Звірятком стане вмить. (Гілка, білка.)
21.Спершу блиск, за блиском тріск, за тріском плеск. (Блискавка, грім,дощ.)
Діана. От скільки загадок діти знають. Я їх дуже люблю, через те, що вони такі маленькі і прямо про щось не говорять, а так закручено, що деколи важко зрозуміти, про що вона, та загадка. А як відгадаєш, то так радісно. Гадаєш, що хоч як була закручена, а ти здогадався, зумів розгадати - отже, ти розумний.
Олена. А сьогодні всі загадки були про природу, про довкілля, яке треба охороняти, дбати про нього. Адже від того, яким воно буде, залежить здоров'я наше і всіх людей. Тому треба посадити багато дерев, квітів.
Сашко. Навіщо? Вже й так насадили тих дерев повно... Куди не глянь -скрізь дерева!
Андрій. Сашко, чого ти весь час ідеш проти всіх? Ну, хіба не розумієш, що дерево - це життя, це чисте повітря, це краса, влітку - тінь, волога, місце для гніздування птахів. Це ж користь яка для всіх
Сашко. Це місце для гусіні й різних шкідників...
Іванна. Ага, правильно, це ще й місце для вредних Сашків, які лазять на ті дерева, ламають і нищать зелені насадження. Ось де справжні шкідники! Бо гусінь пташки з'їдають. А Сашки-пустуни - це такі шкідники, яких світ не бачив.
Діана. Ну, досить, не сваріться. Давайте ліпше придивимось до природи, пофантазуємо, пограємось, відпочинемо, бо сьогодні ж свято.
Андрій. Природа - це таке безмежне диво, що скільки б ти не дивився на цю красу, а вона все ж вражає, дивує, надихає. Вона сама і є дивовижною казкою.
Олена. Справді.
Довкілля вражає своєю красою.
Прокинулись берізки білі,
Дерева скоро зацвітуть.
Весна кружляє у довкіллі,
А в небі хмароньки пливуть.
Пташки вертаються додому.
І знову зазвучать пісні.
Долають всі зимову втому,
А дні теплесенькі, ясні!
Гра "Струмочок".
Діти парами стають один за одним. Між ними проходить одна дитина, вибирає когось із пари. Вони стають уже вдвох в кінці. Той, хто залишився, іде знову між дітьми і вибирає іншого.
Настя. Ви тут так захопились грою, що не помічаєте, що зараз дощ проллється на вас. Погляньте, яка хмара на горизонті. Всі квіти постуляли пелюстки, а вони граються і ні про що не думають, говорять собі, та й усе. Гайда додому, збирайтеся швидше.
Оленка. А й справді, зараз дощ буде, ось і перші краплі... Накривайтеся швидше
.(Накриваються ковдрою, на якій сиділи. На сцену вибігає Дощ.)
Дощ. А ось і я - Дощик краплистий, весняний, норовистий.
Я на землю прийшов, щоб її умити і водичкою живою все довкіл скропити.
Чого поховалися?Дощику злякалися?
Ану виходьте, разом погуляємо, бо ж я гуляка-дощ і самому мені зовсім не цікаво!
Разом нам буде весело!
(Співає пісеньку, а діти скидають ковдру і підтанцьовують.)
(Вибігає Вітер, кружляє по сцені.)
Вітер. Любий ти наш Дощику, припиняй.
З лісу, з поля й стежечки утікай.
Ми за сонцем скучили весняним,
За його проміннячком золотим.
Подощив нам трішечки, та й іди,
І погоду гарную приведи.
Дощ. Я без запрошення не йшов сюди,
Земля мене про це просила!
Казала: "Дощику, прийди,
Мені вологи дуже треба й сили ".
Я залюбки прийшов, полив поля,
Умив траву, листочки молоденькі,
Щасливо усміхнулася земля.
І все рости взялося помаленьку.
А зараз попливу в далекий край,
Щоб людям і землі добро творити.
Ну, Вітрику-вітриську, прощавай!
З тобою в парі нам довіку жити! (Дощ утікає, а Вітер ще кружляє. )
Вітер. Що ж, бувай, наш Дощику, прощавай,
А тоді, як просимо, прилітай.
Ми без тебе, Дощику, пропадем.
Залітай, як просимо, коли ждем.
Почекайте, хмари я розведу
І веселе Сонечко приведу!
Бо так треба світла нам і тепла,
Щоб земля вся квітами зацвіла.
Відкривайте, хмароньки, небеса,
Хай приходить Сонечко і краса. (Виходить Сонце.)
Сонце. Ви гукали мене? Ви чекали мене?
Ось я, Сонце, прийшло - вогняне і ясне!
Освічу і зігрію ліси і поля,
Щоб вам тепло було, щоб розквітла Земля.
І для кожного з вас подарую тепла,
Щоб душа ваша світла, як сонце, була.
Ви для мене тепер заспівайте пісні
Та ще й танці свої покажіть вогнянії
Я люблю вас усіх і даю всім тепло,
Щоб на рідній Землі людям добре було!
Сонечко. Погляньте, діти, хто це йде до нас?
Веселка. Це я- Веселка, бо для мене час.
Був дощ і хмари небо затуляли,
Тепер же хмари вдаль повідпливали.
А Сонечко краплинки освітило -
В та промені свої переломило.
І сталось диво в небі угорі,
Заграли дивні-дивні кольори.
Це райдуга-веселонька заграла,
Над ріками містки побудувала.
Щоб диво-казка до людей прийшла,
їм кольори барвисті принесла
І радість-казку, та чарівні мрії,
І веселкові, райдужні надії.
А кольорів у мене сім - вони відомі вам усім!
Щоб краще їх запам'ятати, давайте разом називати: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий!
(Діти беруть стрічки з Веселки і кружляють довкола неї під музику.)
Іванна. Опустила містки кольорові
Через ріки, озера й поля.
Гляньте, райдуги всюди чудові -
Стала казкою рідна Земля!
А тепер розкажіть, які ви знаєте прикмети про веселку?
1. Коли в небі з'являється кілька веселок - це на тривалий і теплий дощ.
- Веселка віщує зміну погоди: вечірня - гожу, а вранішня - дощову.
- Веселка на заході - на дощ, на сході - на гарну погоду.
- Якщо веселка після дощу швидко зникає - на добру погоду, коли довго п'є воду - на негоду.
- Висока крута веселка - на вітер, низька, положиста - на дощ.
От бачите, як цікаво знати прикмети про веселку. Глянеш на неї і будеш знати, якої погоди очікувати. А сьогодні веселка весела, кольорова, чарівна - це до гарної погоди!
Настя. От яка казка завітала до нас! Це все природа, дивовижна і неповторна. За якусь годину було сонячно, погідно і тепло. Та раптом напливли хмари, пройшов дощик і умив землю. Відшумів вітер і порозганяв хмари, виглянуло сонечко і з'явилась на небі дивовижна веселка, мов чарівна казка. Хіба ж не диво? Природа - це найдивовижніша казка! У природі все цікаве і дивовижне, неповторне і дуже красиве.
Валерія. Природа-це ще натхнення, творчість! Скільки дивовижних картин написали художники, скільки неповторних полотен вони створили! Ось і наші діти намалювали свої картини природи, бо хіба можна бути байдужим до краси навколишнього світу? (Виставка малюнків учнів класу. Діти захищають свої роботи.)
Настя. Скільки віршів написали поети! Сюжети для своїх творів і натхнення вони беруть у матінки-природи. Кожен з нас вдивляється у природу і відчуває нестримне бажання намалювати її краєвиди, оспівати її красу, осмислити чарівність і дивовижну незбагненність її витворів. Яке тут диво скрізь навколо мене! У рідному краю - така краса!
Барвисті квіти, листячко зелене, І голубі бездонні небеса!
Природа - це велике диво, на яке щодня дивишся і кожен раз бачиш у ній щось нове, чого не бачив раніше, чого не помічав. Вона вражає і захоплює, робить людину чутливою, світлою і, мабуть, добрішою.
(Діти читають власні вірші.
Вивішують свою газету з власними творами - малюнками і віршами.)
Валерія. А скількох людей саме природа надихала на створення чарівної, прекрасної музики, яка зворушує людські серця, робить їх чуйними, добрими, ніжними. (Звучить музика )
Прислухайся - Земля співає!
І линуть звуки чарівні.
Усе в природі голос має
Й свої наспівує пісні.
Від сну травичка потяглася,
А мак голівку розігнув.
Роса дзвеніти узялася,
Тихенько вітерець зітхнув.
Заграло листя на тополі,
І очерет зашелестів.
Чарівні звуки линуть в полі,
Звучать мелодії без слів.
Осика листячком тріпоче,
Сосна задумливо шумить.
Далеко в небі грім гуркоче,
З-під кореня вода дзюрчить.
А хвиля хвилю доганяє,
Щоб не спізнитися, бува...
Прислухайся, Земля співає,
Земля — звучить, вона — жива!
Щебече соловейко в гіллі,
А в небі ластівка дзвенить.
Лунають звуки у довкіллі...
Усе співає, все звучить!
(Діти виконують пісню )
Юля. Природа - це невичерпне джерело краси, натхнення, радості, щастя. У природі є все, щоб людина була не тільки ситою, здоровою, задоволеною, але й могла відпочити душею, творити, радіти і бути щасливою.
Маріанна. Тому природу треба любити і берегти.
- Треба вчитися її розуміти, вчитися дивуватися і бачити красу в кожному витворі природи:
- у стрімких потоках і тихій річці, у високих горах і зелених лісах, у синьому небі
- у дивовижних хмарках, які нагадують слоненят чи мавпочок,
- у безмежних полях і в малій калюжі, де відбилося велике небо,
- у далеких зірочках, що підморгують нам і кличуть та манять до себе.
- Природа - це велике і незбагненне Диво, яке людині треба розгадати протягом свого життя.
- І, мабуть, немає дивовижнішої і таємничішої казки за саму природу.
- А скільки в ній непізнаного, нерозгаданого, величного і дивовижного!
- Лише будь уважний, умій роздивитись і прислухатись, збагнути і здивуватись.
Всі: Природа - це справді велике диво!
Кельменецький ліцей
про публікацію авторської розробки
Додати розробку