Виховний захід "Послухай музику Землі!"

Про матеріал

Виховний захід для учнів початкової школи до Дня Землі. Матеріал можна використовувати, як урок екологічного спрямування так і виховна година, щоб розширювати знання дітей про природу, дати уявлення про красу українського довкілля; розвивати вміння бачити красу рідного краю, оберігати і збагачувати природу, прищеплювати бажання берегти і захищати українське довкілля; виховувати інтерес до усної народної творчості, народних прикмет про природу.

Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

«Послухай музику Землі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   Вчитель :

                                                                         Ткач   Світлана

                                                                           Володимирівна

 

 

 

 

Мета: розширювати знання дітей про природу, дати уявлення про красу українського довкілля; розвивати вміння бачити красу рідного краю, оберігати і збагачувати природу, прищеплювати бажання берегти і захищати українське довкілля; виховувати інтерес до усної народної творчості, народних прикмет про природу.

Обладнання: штучні квіти для оформлення зали, загадки, прислів'я про при­роду написані на плакатах; газета на тему довкілля, малюнки про природу.

 

(На сцену виходять діти, які збирають квіти для вінка. Звучить музика, діти починають читати вірші.)

 

Учень І. Моя земля чарівна, наче казка!

Тут є усе: ліси, степи, поля,

Моря, озера, сонечкова ласка...

Зелені гори - дорога земля.

Учень 2. Найкраща в світі, світла, найрідніша,

Уся в барвінках, наче у вінку.

Заквітчана, красива, наймиліша

І чути всюди пісеньку дзвінку.

Учень 3. Це Україна - наша рідна ненька,

Де над ставками верби в ряд ростуть.

В садочку квітне вишенька біленька,

А журавлі з криниці воду п 'ють.

Учень 4. А ввечері тумани над рікою,

               Мов білі лебеді, що тільки піднялись.

              Пісні чарівні з радістю й журбою

               У вічне небо стрімко понеслись.

Учень 5. Моя земля! Напоєна красою

                І звуками, що в серденьку живуть.

                Навіки ми пов 'язані з тобою.

                Одна у нас з тобою довга путь.

Учень 6. У цім краю домівка наша рідна!

                Коріння наше і уся рідня.

                І землю цю нам берегти потрібно,

                 Про неї турбуватися щодня.

Учень 7. Щоб квітнув сад, родила добре нива,

 Й земля була одягнена в ліси.

І щоб людина тут завжди була щаслива,

 А на землі побільшало краси.

(Діти виконують танок  метеликів)

1 метелик. Ніч відбула своє - втікає.

                          Чарівний ранок йде до нас.

Вже помалесеньку світає,

Бо ж сонечку вставати час.

Крайнебо радісно світліє,

І голубіють небеса.

Легенька хмарка рожевіє...

У світ вертається краса.

2 метелик. Де небо сходиться з землею,

 Рожеве сонечко зійшло.

Швиденько виросло над нею

І підстрибнуло, попливло!

Скрізь стало радісно і світло,

Заграла барвами земля.

А від тепла –усе розквітло:

Ліс, гори, луки і поля.

3 метелик. Земля нам усміхається квітками,

Дарує всім любов, тепло й красу.

А квіточки своїми пелюстками

Дзвінку збирають вранішню росу.

Прозору й чисту, ніжну і тремтливу,

               Що Всесвіт відбивається у ній.

 І стільки в цьому мудрості і дива,

Лиш придивись, прислухайся, постій...

4метелик. І ти почуєш, що Земля співає,

І музика ця трепетна й жива.

Мелодія у серце проникає...

 Чарівні звуки... зайві тут слова.

 І ти побачиш незбагненну казку

У квітах, травах, в небі, у струмку.

Поглянь навколо, подивись, будь ласка,

 На цю красу чарівну і дзвінку.

5метелик. Постій тихенько, прикипи душею

До ніжних звуків, світлої краси.
Ти нерозривний з рідною землею
І диво це у серденьку неси
Усе життя. Бо це твоя країна,

Вітчизна мила - це твоя земля!

Найкраща в світі - рідна Україна

До твого серця щиро промовля.

(Метелики танцюють Виходить група дітей, щоб відпочити на лузі. )

 

Діана. Весняний луг.

Погляньте, діти!

Яка краса ось тут живе!

 Летять метелики на квіти,

 І ніжна музика пливе.

Прокинулось усе, радіє,

Живе, сміється і росте.

А сонечко промінням гріє,

                      І від тепла Земля цвіте!

Олена. Ой, як тут багато квітів!

            Як гарно!

Андрій. А справді, гарно, як у казці. Оце поки нас тут не було, то все ожива­ло, співало, танцювало. А ми прийшли і все принишкло, правда?

Олена. Ну й вигадник! Але ми тут таки присядемо, бо така гарна галявина. Давайте будемо загадки загадувати про довкілля, бо кожен з нас приніс їх багато.

Діана. Правильно. Сьогодні ж свято, робити нічого не можна, то будемо відпочивати. А що то таке довкілля, не пригадаєте?

Андрій. Отакої! ТИ що, забула? Це ж усе, що навколо нас - бачиш?'3емля, квіти, метелики, пташки, звірі, комашки, ліси, поля, гори, річки - ну все, що нас оточує! Це луки - природне угрупування, це болото - природне угрупування. Во­дойми - природне угрупування. Це три царства живої природи. Одним словом, довкілля - уся жива і нежива природа, яка нас оточує.

Олена. Ага, це вся природа і все, що створено людиною, та й сама людина-теж частинка цього довкілля, частинка природи...

Сашко. Ага, якраз! Людина-то цар природи, а не її частинка. Людина наділена великим розумом. Придумали теж мені – частина природи! Людина - всесильна, вона все, що завгодно, може зробити! Тому вона - цар природи! А то напридумува­ли якісь царства, природні угрупування... Нема ніяких царств, а людина цар!

Іванна. А от і ні! Людина - це Частина природи, і без природи сама не про­живе. А природні угрупування - це такі царства, на які поділяються усі живі організми. Це дуже цікаво. Бо є три царства живих організмів. А ти хоч знаєш які це царства?

Сашко. Та ну тебе! Не знаю і знати не хочу, бо це все дурниці! Таке скажеш не проживе! Ще й як проживе! Дивись, що людина придумала: комп'ютери, різну техніку, у космос літає. Дуже їй потрібна твоя природа! Ха! Проживе і без природи і без ваших природних угрупувань, тільки голову забиваєте дурницями. Проживе і без ваших квіточок-семицвіточок, без вашої природи!

Іванна. А от і не проживе! А природних угрупувань ти не знаєш... А шкода Бо всі живі організми поділяються на організми-виробники, організми-споживачі і організми перетворювачі. А ти цього не знаєш. От якби вчив природу, то не спе­речався б, а знав, що людина без природи не проживе!

Сашко. А я кажу - проживе! Багато ти знаєш! Проживе!

Іванна. А от і ні!

Андрій. Годі вам сперечатися! Ти, Сашко, не правий. Людина без природи не проживе. Це точно. Бо хоч вона і розумна, а без природи не може, вона ж сама творіння природи, подумай.

Сашко. Чому це не може?

Андрій. Давай подумаємо разом чому. ,У першу чергу їй потрібне повітря, щоб дихати. Без нього і двох хвилин не протягнеш, чи не так?

Сашко. Ну, повітря треба, хоча можна дихати з балонів...

Андрій. Ага і надовго цього вистачить?

Сашко. Надовго. Он у космос літають і можуть хоч сотню днів, а хоч тисячу жити і нічого.

Олена. А без води і трьох діб не проживеш, чи проживеш? Як кажуть: без води і ні туди, і ні сюди. А ти обійдешся?

Сашко. Проживу, космонавти ж живуть і без вашої природи обходяться...

Іванна. А він без повітря і без води буде жити. Він у нас - герой, якого ще світ не бачив!

Діана. Щось ти у нас, Сашуню, і без повітря обходишся, і без води. Я то ду­маю чого у тебе завжди такі чорні руки - це того, мабуть, що ти тренуєшся жити без води і не миєш їх. Так?

Сашко. А ну вас. Повітря, вода... Хіба це природа? Ніяка це не природа, про­сто - неживий матеріал...

Діти. А що ж?

Сашко. Це ж неживе! А природа - це те, що живе.

Андрій. Уся жива і нежива природа зв'язана між собою і без неживого не буде і живої природи, сам подумай. Усе живе - дихає, йому потрібна вода, їжа, рослини, тварини, тепло, світло і ще багато всього іншого.

Іванна. А їсти ти любиш, правда? А їжа де береться?

Сашко. А ну вас! Де береться, де береться... В магазині, звісно, де ж іще? Ллє ж людина - найрозумніша! Все одно - вона цар природи!

Діана. Що розум є в людини - це точно, але що вона цар природи - це ні. Вона її частина. Всього лише мала частинка. Але, мабуть, не тільки ти, Сашуню, так думаєш, а й інші. Бо якби всі люди думали по-іншому, то в світі не відбувалося б  катастроф з вини людей.

Сашко. Яких ще катастроф?

Іванна. А Чорнобиль - цього тобі мало? Скільки він лиха приніс всьому жи­вому... Вирвалась на волю атомна енергія і перестала бути керованою людьми.

             Наслідки залишились на довгі десятиліття. От тобі і цар природи - людина. Зро­била біду, а назад не повернеш. Не вміє ще людина керувати такими складни­ми процесами та явищами. Нема в неї стільки розуму, щоб управляти ядерною енергією...

Андрій. А парниковий ефект, який загрожує всій планеті? От розігріється планета, розтануть льодовики і буде біда, потоп почнеться...

Олена. А бездумне осушення боліт? Винищення тварин, вирубка лісів?

Діана. Викиди промисловістю відпрацьованих газів в атмосферу, забруднен­ня річок, морів... Цього тобі мало?

Сашко. Ну, воно то так. Але ж людина все-таки - головна.

Андрій. Головна - природа. А людині дано розум, щоб жити розумно, щас­ливо, вміло користуватись природними ресурсами, а не губити і не нищити їх. Тому всі ми повинні зрозуміти, що природа - це головне, а ми всього лише ма­ленька часточка її і повинні любити і берегти природу. А найголовніше - жити в гармонії з природою.

Олена. А от прийшли ми сюди відпочивати, загадки загадувати. А через того Сашка про все забули. І почали суперечку...

Сашко. Ну, ти чого сердишся? Я теж приніс загадки, давайте посідаємо та й будемо відпочивати. Згода?

Іванна. Давайте, дівчата, постелимо ковдру і сядемо. Починаймо!

(Діти виконують пісню про природу.)

(Загадують загадки і відгадують.)

  1.   Піднялися ворота - всьому світу любота. (Веселка.)
  2.   Перше - сніп по обмолоті

На покрівлю хати,

Друге - жінка, ще точніше -

Материна мати.

А коли в одному слові

Поєднати те і те -

Буде квітка, що весною

Жовтим цвітом зацвіте. (Кульбаба.)

  1.   Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і місяць.)
  2.   Чого ти став та й дивишся, зірви мене - поживишся. (Ягода.)
  3.   Вдень у небі гуляє, а увечері на землю сідає. (Сонце.)

6. Що люблю - не куплю, чого не люблю - не продам.      (Молодість і старість.)

7.Коли мати входить в хату,
Всіх вона вкладає спати.
А як батько заходить,
Всіх на ноги підводить.
Хто зуміє відгадати,

Що за батько, що за мати?       (День і ніч.)

  1.       Вранці на сажень, опівдні на п'ядь, а увечері через усе поле.       (Тінь.)
  1.       Скажеш так чи надішлеш поштою –

Я від того нічим не змінюся.

Я людині нічого не коштую,

Але високо нею цінуюся.            (Слова вдячності.)

10. Біжить без ніг в ярки, в рови,
Без рук, а має рукави.

Я відгадав уже, а ви? (Річка.)

11. Всі його люблять, всі його чекають,

А хто подивиться - кожен скривиться. (Сонце.)

12. Складаюсь з літер чотирьох,
І кожен мене знає.

А писне миша, вітерець задме –

А мене уже й немає. (Тиша.)

13.Ану, відгадайте, друзі, що це значить.
Він завжди за нею в небесах простує,

    Його кожен чує, та ніхто не бачить,

її кожен бачить, та ніхто не чує. (Грім і блискавка.)

14.Зоря-зірниця, красна дівиця,
    Небом гуляла, плакала-ридала.
    Місяць побачив - не підняв.
    Сонце встало й забрало. (Роса.)

15. Біг кінь білобокий понад яр глибокий.

 Як упав - на весь світ заіржав. (Грім.)

16. Червоні коромисла через річку повисли. (Веселка.)

17.Навесні я тебе радую, влітку прохолоджую, восени годую, а взимку грію.           

                                                                                                                    (Дерево.)

18.На чистому полі попутані коні, і вузлики знати, та не можна розв'язати.

                                                                                                           (Небо та  зорі.)

19.Що сходить без насіння? (Сонце.)

20. На неї птах сідає,
         Вона його гойдає,
         А звук ви замініть -

         Звірятком стане вмить. (Гілка, білка.)

21.Спершу блиск, за блиском тріск, за тріском плеск. (Блискавка, грім,дощ.)

Діана. От скільки загадок діти знають. Я їх дуже люблю, через те, що вони такі маленькі і прямо про щось не говорять, а так закручено, що деколи важко зрозуміти, про що вона, та загадка. А як відгадаєш, то так радісно. Гадаєш, що хоч як була закручена, а ти здогадався, зумів розгадати - отже, ти розумний.

Олена. А сьогодні всі загадки були про природу, про довкілля, яке треба охо­роняти, дбати про нього. Адже від того, яким воно буде, залежить здоров'я наше і всіх людей. Тому треба посадити багато дерев, квітів.

Сашко. Навіщо? Вже й так насадили тих дерев повно... Куди не глянь -скрізь дерева!

Андрій. Сашко, чого ти весь час ідеш проти всіх? Ну, хіба не розумієш, що дерево - це життя, це чисте повітря, це краса, влітку - тінь, волога, місце для гніздування птахів. Це ж користь яка для всіх

Сашко. Це місце для гусіні й різних шкідників...

Іванна. Ага, правильно, це ще й місце для вредних Сашків, які лазять на ті дерева, ламають і нищать зелені насадження. Ось де справжні шкідники! Бо гусінь пташки з'їдають. А Сашки-пустуни - це такі шкідники, яких світ не бачив.

Діана. Ну, досить, не сваріться. Давайте ліпше придивимось до природи, пофантазуємо, пограємось, відпочинемо, бо сьогодні ж свято.

Андрій. Природа - це таке безмежне диво, що скільки б ти не дивився на цю красу, а вона все ж вражає, дивує, надихає. Вона сама і є дивовижною казкою.

Олена. Справді.

Довкілля вражає своєю красою.

Прокинулись берізки білі,

Дерева скоро зацвітуть.

 Весна кружляє у довкіллі,

А в небі хмароньки пливуть.

Пташки вертаються додому.

 І знову зазвучать пісні.

Долають всі зимову втому,

А дні теплесенькі, ясні!

Гра "Струмочок".

Діти парами стають один за одним. Між ними проходить одна дитина, вибирає когось із пари. Вони стають уже вдвох в кінці. Той, хто залишився, іде знову між дітьми і вибирає іншого.

Настя. Ви тут так захопились грою, що не помічаєте, що зараз дощ проллється на вас. Погляньте, яка хмара на горизонті. Всі квіти постуляли пелюстки, а вони граються і ні про що не думають, говорять собі, та й усе. Гайда додому, збирайтеся швидше.

Оленка. А й справді, зараз дощ буде, ось і перші краплі... Накривайтеся швидше

          .(Накриваються ковдрою, на якій сиділи. На сцену вибігає Дощ.)

Дощ. А ось і я - Дощик краплистий, весняний, норовистий.

Я на землю при­йшов, щоб її умити і водичкою живою все довкіл скропити.

Чого поховалися?Дощику злякалися?

Ану виходьте, разом погуляємо, бо ж я гуляка-дощ і самому мені зовсім не цікаво!

Разом нам буде весело!

(Співає пісеньку, а діти скидають ковдру і підтанцьовують.)

(Вибігає Вітер, кружляє по сцені.)

        Вітер. Любий ти наш Дощику, припиняй.

З лісу, з поля й стежечки утікай.

Ми за сонцем скучили весняним,

За його проміннячком золотим.

Подощив нам трішечки, та й іди,

І погоду гарную приведи.

Дощ. Я без запрошення не йшов сюди,

Земля мене про це просила!

Казала: "Дощику, прийди,

Мені вологи дуже треба й сили ".

Я залюбки прийшов, полив поля,

Умив траву, листочки молоденькі,

Щасливо усміхнулася земля.

І все рости взялося помаленьку.

А зараз попливу в далекий край,

Щоб людям і землі добро творити.

Ну, Вітрику-вітриську, прощавай!

   З тобою в парі нам довіку жити! (Дощ утікає, а Вітер ще кружляє. )

              Вітер. Що ж, бувай, наш Дощику, прощавай,

А тоді, як просимо, прилітай.

Ми без тебе, Дощику, пропадем.

Залітай, як просимо, коли ждем.

Почекайте, хмари я розведу

І веселе Сонечко приведу!

Бо так треба світла нам і тепла,

Щоб земля вся квітами зацвіла.

Відкривайте, хмароньки, небеса,

Хай приходить Сонечко і краса. (Виходить Сонце.)

        Сонце. Ви гукали мене? Ви чекали мене?

Ось я, Сонце, прийшло - вогняне і ясне!

Освічу і зігрію ліси і поля,

Щоб вам тепло було, щоб розквітла Земля.

І для кожного з вас подарую тепла,

Щоб душа ваша світла, як сонце, була.

Ви для мене тепер заспівайте пісні

Та ще й танці свої покажіть вогнянії

Я люблю вас усіх і даю всім тепло,

Щоб на рідній Землі людям добре було!

     Сонечко. Погляньте, діти, хто це йде до нас?

    Веселка. Це я- Веселка, бо для мене час.

Був дощ і хмари небо затуляли,

Тепер же хмари вдаль повідпливали.

А Сонечко краплинки освітило -

В та промені свої переломило.

І сталось диво в небі угорі,

Заграли дивні-дивні кольори.

Це райдуга-веселонька заграла,

Над ріками містки побудувала.

Щоб диво-казка до людей прийшла,

їм кольори барвисті принесла

І радість-казку, та чарівні мрії,

І веселкові, райдужні надії.

   А кольорів у мене сім - вони відомі вам усім!

 Щоб краще їх запам'ятати, давайте разом називати: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий!

(Діти беруть стрічки з Веселки і кружляють довкола неї під музику.)

Іванна. Опустила містки кольорові

Через ріки, озера й поля.

Гляньте, райдуги всюди чудові -

Стала казкою рідна Земля!

 А тепер розкажіть, які ви знаєте прикмети про веселку?

1. Коли в небі з'являється кілька веселок - це на тривалий і теплий дощ.

  1. Веселка віщує зміну погоди: вечірня - гожу, а вранішня - дощову.
  2. Веселка на заході - на дощ, на сході - на гарну погоду.
  3. Якщо веселка після дощу швидко зникає - на добру погоду, коли довго п'є воду - на негоду.
  4. Висока крута веселка - на вітер, низька, положиста - на дощ.

От бачите, як цікаво знати прикмети про веселку. Глянеш на неї і будеш зна­ти, якої погоди очікувати. А сьогодні веселка весела, кольорова, чарівна - це до гарної погоди!

Настя. От яка казка завітала до нас! Це все природа, дивовижна і неповтор­на. За якусь годину було сонячно, погідно і тепло. Та раптом напливли хмари, пройшов дощик і умив землю. Відшумів вітер і порозганяв хмари, виглянуло со­нечко і з'явилась на небі дивовижна веселка, мов чарівна казка. Хіба ж не диво? Природа - це найдивовижніша казка! У природі все цікаве і дивовижне, непо­вторне і дуже красиве.

Валерія. Природа-це ще натхнення, творчість! Скільки дивовижних картин написали художники, скільки неповторних полотен вони створили! Ось і наші діти намалювали свої картини природи, бо хіба можна бути байдужим до кра­си навколишнього світу? (Виставка малюнків учнів класу. Діти захищають свої роботи.)

Настя. Скільки віршів написали поети! Сюжети для своїх творів і натхнення вони беруть у матінки-природи. Кожен з нас вдивляється у природу і відчуває не­стримне бажання намалювати її краєвиди, оспівати її красу, осмислити чарівність і дивовижну незбагненність її витворів. Яке тут диво скрізь навколо мене! У рідному краю - така краса!

              Барвисті квіти, листячко зелене, І голубі бездонні небеса!

             Природа - це велике диво, на яке щодня дивишся і кожен раз бачиш у ній щось нове, чого не бачив раніше, чого не помічав. Вона вражає і захоплює, робить людину чутливою, світлою і, мабуть, добрішою.

(Діти читають власні вірші.

Вивішують свою газету з влас­ними творами - малюнками і віршами.)

Валерія. А скількох людей саме природа надихала на створення чарівної, прекрасної музики, яка зворушує людські серця, робить їх чуйними, добрими, ніжними. (Звучить музика )

Прислухайся - Земля співає!

І линуть звуки чарівні.

Усе в природі голос має

Й свої наспівує пісні.

                        Від сну травичка потяглася,

А мак голівку розігнув.

Роса дзвеніти узялася,

Тихенько вітерець зітхнув.

 

Заграло листя на тополі,

І очерет зашелестів.

Чарівні звуки линуть в полі,

Звучать мелодії без слів.

 

Осика листячком тріпоче,

Сосна задумливо шумить.

Далеко в небі грім гуркоче,

З-під кореня вода дзюрчить.

 

А хвиля хвилю доганяє,

Щоб не спізнитися, бува...

Прислухайся, Земля співає,

Земля — звучить, вона — жива!

Щебече соловейко в гіллі,

А в небі ластівка дзвенить.

Лунають звуки у довкіллі...

Усе співає, все звучить!

 (Діти виконують пісню )

Юля. Природа - це невичерпне джерело краси, натхнення, радості, щастя. У природі є все, щоб людина була не тільки ситою, здоровою, задоволеною, але й могла відпочити душею, творити, радіти і бути щасливою.

Маріанна. Тому природу треба любити і берегти.

  • Треба вчитися її розуміти, вчитися дивуватися і бачити красу в кожному витворі природи:
  • у стрімких по­токах і тихій річці, у високих горах і зелених лісах, у синьому небі
  •  у диво­вижних хмарках, які нагадують слоненят чи мавпочок,
  • у безмежних полях і в малій калюжі, де відбилося велике небо,
  •  у далеких зірочках, що підморгують нам і кличуть та манять до себе.
  • Природа - це велике і незбагненне Диво, яке людині треба розгадати протягом свого життя.
  •  І, мабуть, немає дивовижнішої і таємничішої казки за саму природу.
  • А скільки в ній непізнаного, нерозгаданого, величного і дивовижного!
  • Лише будь уважний, умій роздивитись і прислухатись, збагнути і здивуватись.

Всі: Природа - це справді велике диво!

 

Кельменецький ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
7 листопада 2018
Переглядів
240
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку