Виховний захід "Прийшла осінь золота"

 

 

 

 

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ІЗ ЕЛЕМЕНТАМИ НАРОДОЗНАВСТВА

«Прийшла осінь золота»

(звичаї та традиції Слобожанщини. Осінній цикл)

 

 

 

 

 

Підготувала

вчитель української мови та літератури, вищої кваліфікаційної категорії

Лєбєдєва Ольга Станіславівна

 

 

 

 

 

 

2018

 

 

 

Мета:

 ознайомити учнів із звичаями та традиціями Слобожанщини осіннього періоду (з використанням народознавчих елементів);

навчати використовувати у повсякденному житті традиції та звичаї свого народу;

виховувати повагу та любов до минулого нашого народу, його історії.

 

Сценарій заходу

Дійові особи:

Ведучий

Ведуча

1 господар

1 господиня

2 пари: парубок і дівчина

2 господар

2 господиня

2 пари: парубок і дівчина

3 господар

3 господиня

1 пара: парубок і дівчина

 

Декорації на сцені

Зала святково прикрашена в українському стилі: вишитими рушниками, кетягами калини, витворами народного мистецтва. На задньому плані розміщено три макети українських хаток, що символізують собою три осінні місяці Вереснева, Жовтнева, Листопадна. В центральній частині сцени прилаштовано плакат із назвою свята. Зліва на сцені стоїть великий стіл із довгими лавами. На ньому – барвиста вишита скатертина, розміщено глиняний глечик із житнім та пшеничним колоссям, тарілі з городиною, на вишитому рушникові – паляниця, пироги. Справа на сцені облаштовано тин, що символізує українське подвір’я. Понад ним проходять виконавці дійства.

(Заходять ведучий та ведуча)

Ведучий. Добридень, шановні гості. (разом)

Ведуча. Ось і залишилися позаду літні канікули.

Ведуча. Ми всі сумуємо за довгими сонячними літніми днями.

Ведучий. На зміну їм прийшла чудова пора -  золота осінь.

Ведучий. І сьогодні ми запрошуємо Вас (разом ведучі) сплести святкове мереживо осені.

Ведучий. Розпочинає наше свято Плотнікова Яна з піснею «Мальована хата»

Ведуча. Слова і музика до якої написав Анатолій Михайлович Салогуб, учитель музичного мистецтва Барвінківської гімназії №1 (Додаток№1)

Ведучий. От і мчить вже осінь над українською землею на своїх золотих конях, везе із собою прекрасні народні свята.

Ведуча. Ця рудоволоса красуня завжди була шанованою в народі, адже разом із нею в оселю селянина приходив довгоочікуваний, здобутий важкою літньою працею достаток. Вона начебто підводила підсумок річній праці господаря і на полі, і на огороді, і в господарстві.

Ведучий. Недарма ж про осінь складено так багато прислів’їв та приказок:

1. Весна багата на квіти, а осінь – на сніпки…
2. Осінь усьому рахунок веде.
3. Курчат восени лічать.
4. Восени і горобець багатий.

Ведуча. Кожен осінній місяць має свою обрядовість, кожен відтворений у народному фольклорі й відзначений особливими прикметами. А щоб дізнатися, як вшановували наші пращури господиню Осінь, запрошуємо Вас на гостину до мешканців фольклорного села Обрядки.

(Ведучий і ведуча відходять на задній план сцени, де розташовано плакат «Село Обрядки», а потім сідають за стіл. У цей час звучить весела українська мелодія, а на сцену виходять господар і господиня І хати, 2 пари: парубок та дівчина).

Хата «Вереснева»

 

Господар. Доброго здоров’ячка, дорогі гості!

Господиня. Ласкаво просимо Вас до нашої оселі – Вересневої.  (вклоняється  глядачам).

Господар. «Серпень страву готує, а вересень її до столу подає», - кажуть  у народі. І не дарма. Вересень – найбагатший урожайний місяць осені. Він закінчує всі основні польові роботи селян і розпочинає осінньо-зимовий цикл народних свят.

Господиня. І перше найвизначніше свято вересня – Семена Стовпника. Відзначається воно 14 числа. Християнським календарем – це перший день осені, а в давнину – ще й перший день нового року.

(Господарі сідають за стіл, входять парубок і дівчина).

Парубок. До цього свята годилося обсіятись озиминою, закінчити всі літні польові та городні роботи. Наставав час братися до ремісництва: господарям лагодити польовий інвентар, піклуватися про те, щоб хата взимку була тепла, а родина - взута, а господиням - сідати за вишивання, прядіння та плетіння.

Дівчина. Але дні ставали вже коротшими, а вечори - довшими. Тож першим помічником господарів тепер ставав «просвіт» – прилад для освітлення. Саме йому і присвячується чудовий прадавній обряд – « Свіччине весілля».

Парубок. У повсякденному побуті селян посвіт відігравав символічну обрядову роль – збереження родинного щастя, продовження родовідних традицій. 

(І пара проходять до столу сідають, а господар і господиня тим часом готуються запалити посвіт. На сцену виходять із-за першої хатки ІІ пара: парубок і дівчина).

ІІ Парубок. Урочисто запалений на початку осені посвіт мав зберігатися в оселі аж до весни. Цей ритуальний вогонь оберігали всією родиною. Якщо він ненароком згасав, то це вважалося лихим передвістям.

ІІ Дівчина. Ранком цього дня, упоравшись із роботою, господар одягався у святкове вбрання, діставав зі схованки кабицю й лаштував її посеред хати. А господиня тим часом прикрашала посвіт барвінком та хмелем. На урочисту обрядовість завжди запрошували гостей.

 (ІІ пара: парубок і дівчина підходять до столу, де встають господарі підпалювати посвіт).

Господар. Ласкаво просимо, приходьте до нас! (звертається до глядачів)

Господиня. (піднімаючи вгору світильник). Захисти худібку, пшеницю та всяку пашницю, дай нам охоту раненько вставати, при світлі працювати – щоб нашому красному роду не було переводу!

(Усі учасники обрядового дійства вклоняються глядачам і сідають за стіл. Звучить весела українська народна мелодія. Із-за ІІ-ї хатки виходять господар і господиня, 2 пари: парубок і дівчина).

Хата «Жовтнева»

Господар. (звертається до глядачів). Добрий день Вам, любі гості!

Господиня. Радо вітаємо Вас у нашій оселі – жовтневій (вклоняється глядачам).

Господар. «Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок із раю». От і настала вже справжня осінь. Усе навколо вкрилося золотим килимом листя.

Господиня. А  в наші Обрядки 14 жовтня завітало свято Покрови.

І Дівчина. Саме з цього дня традиційно розпочинаються веселі вечорниці, що триватимуть аж до Великодня. Довгими осінні­ми та зимовими вечорами збиралася в давнину молодь в одній хаті. Для проведення вечорниць дівчата шукали простору і зручну хату самотньої жінки і йшли до неї просити дозволу «справляти вечорниці». Після взаємної згоди господиню обраної хати молодь називала вже «вечерничина мати»

І Парубок. До цієї хати хлопці та дівчата в складчину зносили свічки для освітлення, харчі для вечері та ласощі. А господиня вечорниць готувала для молоді різні наїдки.

ІІ Дівчина. Але на вечорниці сходились не для того, щоб пробайдикувати вечір. Ці молодіжні зібрання головним чином були спрямовані на те, щоб молодь навчилася спілкуватися між собою і дружно працювати.

ІІ Парубок. За своїм змістом вечорниці бували двох видів: 6уденні й святкові. На буденних молодь поєднувала розваги з працею, на святкових - розважалася, танцювала, грала в різні ігри.

І Дівчина. Зазвичай вечорниці проходили так. Увечері дівчаті сходилися до обраної оселі й починали працювати: пряли, вишивали або плели. Робили есе дуже старанно, адже вранці роботу мали показати своїм матерям. Існувала на вечорницях і гуртова робота. Якщо якусь дівчину нещодавно було засватано, а в неї не вистачало приданого, то подруги допомагали їй - вишивали для неї весільні рушники.             

ІІ Парубок. А як зовсім звечоріє, до хати поспішали і хлоп­ці, їм також знаходилася праця. Вони плели рукавиці, лагодили упряж. На Закарпатті хлопці різьбили дерев’яні вироби, плели кошики. Взагалі всі хлопці та дівчата намагалися показати одне одному свою працьовитість та спритність у роботі. (Хлопці, які за столом сидять, плетуть кошики).

І Дівчинка. Але, звичайно, не може бути вечорниць без жартів, розваг та веселих пісень. Адже юність не любить сумувати.

  (Усі учасники обрядового дійства вклоняються глядачам і сідають за стіл. Звучить весела українська народна мелодія. Із-за ІІІ-ї хатки виходять господар і господиня, пара: парубок та дівчина).

Хата «Листопадна»

 

Господар. День добрий чесній громаді!

Господиня. Ласкаво запрошуємо вас до нашої осе­лі - листопадної. (Вклоняється глядачам.) «Листопад - верес­ню онук, жовтню син, а зимі рідний брат», - говорять у народі. Дійсно, це найхолодніший місяць осені й найпохмуріший, Проте і він гостинно вітає нас святами.

Господар. А найурочистіше з них — Заговини, що відзначаються 27 листопада (в останній день перед Пилипівським постом)

Парубок. Святкового вечора господині традиційно готують смачну обрядову вечерю. До неї обов'язково мають увійти такі страви, як борщ, смаженя, різноманітні пиріжки. Це останній день року, коли можна вживати скоромну їжу, адже з настанням Пилипівки (28 листопада) і до самого Різдва триватиме піст.

Дівчина. Саме тому на святкову вечерю Заговин зби­раються сільські громади, щоб весело та урочисто провести осінь.

(До глядачів виходять із-за столу всі учасники свята. Вишиковуються для хорового співу. Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене»). (Додаток 2.)

Ведучий. От і добігло до кінця наше свято. Щиро дякуємо всім за увагу.

Ведуча. І, звичайно, сподіваємось на нові зустрічі з вами, любі гості.

(Усі учасники свята прощаються з глядачами. Свято закінчується).

(Додаток 3.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Бріцина, О.Ю., Довженюк Г.В., Шумада Н.С. Український фольклор. Хрестоматія 5 -11. – К.: Освіта, 1998. – 750с.
2. Павлюка, С.П., Горинь Г.Й., Кирчіва Р.Ф. Українське народознавство: Навч.посібник./- Л.: Фенікс, 1994. – 608с.
3. Шлов, І.Я. Українознавець: Дослідження/ Спроба першого прочитання наукових праць  М.Ф. Сумцова. – Х.: Майдан, 2000. -172с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

МАЛЬОВАНА ХАТА

 

Сл.. і музика А.Салогуб

 

           1. Як не любити, як не любити землю свою,

Бо краще жити, бо краще жити в ріднім краю.

 Рідну домівку, рідну домівку я побілю,

І візерунком хату обгорну.

Приспів. Гори і ріки, трави і квіти,

Я намалюю рідну красу.

Сонцю і небу як не радіти,

Вами прикрашу хату свою.

2. Вже скоро свято, вже скоро свято, прийде рідня.

    Фарбами сяє, фарбами сяє, хата моя.

    Нехай радіють, нехай радіють, рідні батьки,

   Краще хатини в світі не знайти.

 

Додаток  2

 

Пісня «Зеленеє жито, зелене»

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хороші гості у мене,

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гот до ладу.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито будем жать,

Дорогих гостей не забувать.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3