Сентименталізм – ідейно-художній напрям в європейській літературі другої половини XVIIIст., якому властиве звернення до переживань і почуттів простих людей, до їхнього внутрішнього світу.
Сентименталізм – ідейно-художній напрям в європейській літературі другої половини XVIIIст., якому властиве звернення до переживань і почуттів простих людей, до їхнього внутрішнього світу.
Характерними є такі ознаки: підвищений інтерес до людських почуттів; елегічний або співчутливий тон розповіді; найпростіша композиція твору; сюжет розгортається послідовно; герої абсолютно ідеальні зовнішньо і внутрішньо; зацікавленість у змалюванні побуту, звичаїв простих людей; підкреслено мопальну вищість простих людей над панами; на шляху закоханих обов’язково виникає перешкода, яка, як правило, закінчується смертю; у творах сентименталістів багато описів природи, пророчих деталей, символів-натяків на трагічну розв’язку твору; смерть героя неминуча.
Сентименталістами є: Г.Квітка-Основ’яненко (повісті „Маруся”, „Сердешна Оксана”, „Козир-дівка”, „Щира любов”), І.Котляревський („Наталка Полтавка” частово), ранні твори Т.Г.Шевченка („Причинна”, „Катерина” частково), Є.Гребінка („Розповіді пирятинця”, „Записки студента”).