Виховний захід "Про що говорять народні звичаї"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:ознайомитидітей з зимовиминароднимисвятами та звичаямиукраїнського народу; поповнюватизнанняучнів про найдорожчінаціональнінадбання, духовну окрасу народу; формуватиестетичні смаки і навички проведення народних обрядів та традицій українців; виховуватиповагу до досвіду і мудростірідного народу,почуттягордості за духовнебагатствоукраїнців.

Епіграф:Сила традицій і сила творчості в їхпоєднанні - животворнеджереловсякоїкультури. Петро Савицький

Хід заходу

Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгийвік.

Пухнасті білі сніжинки танцюють танок за вікном, проте в хаті тепло і затишно. Швидко закінчується день і починається ніч. Морознимподихом зачарована природа. Ось такий він наш грудень, та саме з нього починаються зимові свята.

Сьогодні ми з вами, діти, вирушимо у віртуальну подорож і дізнаємося звідки беруть свій початок свята та які є традиції святкування свят зимового циклу.

Станція 1. Радуйся, земле!

Радісна новина приходить в кожну українську оселю з настанням зими. І новина ця – народження маленького Ісусика, Сина Божого, «який ся народив і весь світ звеселив». І народила його Мати – Непорочна діва Марія, а опікуном і батьком став святий Йосиф. Діти ходять від хати до хати з радісною вісткою про велику подію, яку сповістили над Вифлеємом ангели. Люди веселяться, співають, прославляють Господа Ісуса Христа.

***

У різдвяні свята

Радощів багато.

Всі спішать і метушаться,

Бо Різдво – велике щастя.

Всі зібралися разом:

З Новим Роком і Різдвом!

Один одного вітають,

Щастя кожному бажають,

Вже мороз малює вікна,

Сяє зірка, сніг рипить.

І колядка над землею

З білим ангелом летить.

 

***

Коли скрипить мороз надворі,

І наступає Новий рік.

Вітаєм ми Різдво Христове,

Впускаєм щастя на поріг.

В цей день всі ходять  колядують,

Вітаючи Різдво Христа,

Усі радіють і святкують,

Бо це є радість непроста.

 

***

Вітаю вас з Різдвом Христовим,

Бажаю щастя, миру й долі,

Щоб бути цілий рік здоровим,

Щоб була злагода у домі.

Нехай вертеп із колядою

Розвеселить кожну хатину.

І переможною ходою

До щастя дійде Україна!

 

Пісня «Мете хуртелиця»

 

 

Станція 2. Молитвою очищені

 Віряни починають готуватися до щасливої події. І 27 листопада, в день апостола Пилипа, у світ заходить сорокаденний піст, який називають «Пилипівкою».З приходом посту люди відмовляються від гучних забав, від деяких страв, а найголовніше – від шкідливих звичок та поганих думок. Найкраща підготовка до зустрічі Ісуса Христа –це щира молитва до Бога, боротьба зі спокусами, бажання стати кращим.

***

 Вклонимось доземно,

Бо ми діти чемні

Всі закони Божі знаєм,

Бога щиро прославляєм.

І діти, і люди

Готуються всюди,

Щоб достойно на сім світі

Сина Божого зустріти.

 

 

Станція 3. Вечорниці – трудівниці  

У Пилипівку люди доробляли всі справи, що не закінчили восени. Довгими зимовими вечорами терли льон, пряли, ткали, вишивали, розучували колядки. По селах хлопці і дівчата, щоб не сумувати, збиралися гуртом у якоїсь господині на вечорниці. Хлопці приносили дрова, щоб добре напалити у печі, а дівчата брали прядиво, шитво і займалися рукоділлям. Працюючи, співали молитовні пісні, колядували. Звичайно, не обходилося без байок, анекдотів та жартів. Господиня варила пироги або пекла пампухи і частувала гостей. Під опівніч, подякувавши Господові за прожитий день, молодіж розходилася по домівках.

***

Вечорниці! Вечорниці!

Посходились трудівниці,

Жартували, пряли, шили.

Та зірки їх сполошили!

 

На вечорницях праця супроводжувалася гарною піснею. Тож ми сьогодні постараємося відтворити один з епізодів таких вечорниць. За допомогою комп’ютера ми завітаємо у давнину і станемо учасниками цього дійства.

          Перегляд відео.

 

 

 

 Станція 4. «В Єрусалимськім Храмі новина»

Першим великим Днем Пилипівки є празник Введення в храм Пресвятої Богородиці, що святкують його 4 грудня. Празник Введення розповідає про дитинство Діви Марії та її приготування до найвищої гідності: бути Матір’ю Божого Сина.

 Коли нарешті Господь вислухав молитви праведних Йоакима й Анни, Він дав їм донечку. Ті назвали дитя Марією, так як об’явив ангел. Вірно додержуючи обітницю, через 3 роки батьки привели її до Єрусалимського Храму. Назустріч вийшов родич їх Захарія  відправив урочистий обряд віддання дівчинки на службу Богові та ввів її до святині. Батьки попрощалися і щасливі повернулися в Назарет.

 Початок  нового  господарського  року  у  введінських  повір’яхвиступає  досить  виразно.  Хто  в  цей  день  вранці  прийде  першим до хати, той буде першим «полазником» на новийгосподарськийрік. За народнімвіруванням перший полазник приносить до хатищастяабоневдачу.
Якщо першим до хативвійдемолодийгарнийчоловік, а до того ще і з грішми — добра ознака: ввесьрік у хатібудутьусіздорові і будуть «вестися» гроші. Якщо ж увійде до хатистарийкволийчоловік, а до того ще й бідний — поганаознака: і хворі в хатібудуть, і злиднізаведуться... Анайгірше, як увійде до хати стара жінка — «то вже добра не жди...» Тому старші та бідніші люди колись стримувалисязаходити до чужоїхати в день Введіння. Недобрий знак, якщо в цей день хтосьізсторонніх приходить щонебудьпозичати.

***

 Свято любить дітвора

Сина Божого, Христа.

То ж усі простії люди

Прославляти Діву будем,

Бо всі знають, що Марія

Принесла у світ Месію!

 

***

У батьків Марії

Збуваються мрії,

Подалися у дорогу,

Щоб донька служила Богу.

Радісно дитині

У Божій святині.

З Ласки Господа врочисто

Завели у Храм Пречисту!

 

 

Станція 5. День святих святкувати

 

Особливо цікавими традиціями та ритуалами славиться день святої Великомучениці Катерини, 7 грудня. За легендою, вона стала нареченою Ісуса. І була вірною, не зрадила Христові та ще й привертала до нього інших. За це була жорстоко страчена. Це свято називають святом жіночої долі. І на вечорницях дівчата часто ворожать на долю. Ще одним жіночим святом є день святої Великомучениці Варвари, 17 грудня. Вона так гарно вишивала, що самому Ісусу Христу вишила ризу. За те, що вона не зреклася християнства, їй батько-язичник власноручно відрубав голову. В цей день не можна прати, білити, зате вишивати не заборонено.

 

***

Дівчата в цей день ворожили.
Гілкивишні у воду садили.
Якщо скоро вишня розів’ється,
То дівчині доля усміхнеться.

 

Брали горщиккаші та рушник,
Виходили з хати до воріт.
Кожнадівчина по черзі
Викликала долю в серці.

 

Потімдовгоприслухалася,
Щобїй доля обізвалася.
Кому — майбутнєщасливе,
Кому — свекруху сварливу.

 

Тож святую Катерину
Не забудь у цю годину
Вшанувати і згадати,
І молитву прочитати.

 

Станція 6. На Андрія, на Андрія…

Андрій Первозванний – один із Христових апостолів, брат апостола Петра, перший з учнів Ісуса Христа, святий покровитель України. День його пам’яті 13 грудня. На Галілейському озері Ісус покликав його із собою одним із перших, тому і назвали апостола Первозванним. Разом з братом і синами був у числі найближчих Христових учнів. Його вважають першим благовісником Єванглія Христового на землях України. Адже після зішестя Святого Духа саме йому випав жереб іти проповідувати Христову Віру у сучасну Україну. Він добрався до Дніпра і зупинився під горами на березі. Пізніше над цим місцем засяяла Благодать Божа  було засновано місто Київ та збудовано багато церков.
Народнітрадиціїцього дня маютьстародавній характер: угадуваннядолі, кусання "калити". Дівчатаворожать так само, як і на Катерину, а ввечерісходяться разом ізхлопцями до простороїхати – щоббуло де розбігтися для кусаннякалити.
Калита — це корж ізбілогоборошна, щойоговипікаютьдівчата разом для веселого дійства. Запікаютьїї так, щобвгризтибуловажко, в діркувсуваютьчервону нитку і підвішують калиту до сволока. Один кінецьстрічкидовгий і спущений донизу так, щобможнабулосмикати за нього і підтягати калиту вгору.

***

Влаштували на Андріявечорниці
Спритніхлопці та дівчата-чарівпиці.
Веселощі по хатах лунають,
Усі один одного розважають.

 

Печуть "калиту" гетьусідівчата,
Щобсмачненький корж кусали хлоп’ята.
Всіхрозважає жартами "Калитинський",
На коцюбі верхи скаче "Коцюбинський".

 

 На цій станції у нас є кілька хвилин до відправки, тому відпочинемо з користю.

Зараз ми дізнаємося, що чекає вас у наступному році. А для цього треба виконати такі вправи.

 

 

 

 Встаємо. А тепер

 Два притопи

 Три прискоки

 Руки в боки

 Тягнем стопи

 Вперед руки

 Присідайте

 І записку витягайте

 

 А тепер зачитайте, що чекає кожного з вас цього року.

 

 

Станція 7. Величаємо Тебе, святителю Христовий

 Відоме славне ім’я святого Миколая по всій українській землі.  Ще з дитинства він був побожним, милосердним, слухняним і щедрим хлопчиком. Коли виріс, став Христовим слугою. Отець Миколай все своє майно роздавав бідним.

День Святого Миколая – найулюбленіше, найвеселішедитяче свято. Дітичекають на День Святого Миколаяцілийрік і мріють про чудовіподарунки. Але їх отримують тільки чемні діти.

Давайте переглянемо відео.

***

Коли завірюха мете у дворі,

А зірка у небі сіяє,

З далеких холодних незнаних країв

Святий Миколай завітає.

Вночі хуртовина, вночі заметіль,

І вітер повсюди гуляє,

Та щедрий і добрий Микола Святий

До діток усіх поспішає.

 

Ой хто, хто Миколая любить

 

 

 

 

Станція 8. Мати Богородиці.

 

Свята Анна – Мати Богородиці і Вседіви. День її пам’яті святкуємо 22 грудня. Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Разом зі своїм чоловіком довго і наполегливо просила Бога в молитвах про потомство. І одного дня з’явився ангел Господній, який приніс радісну звістку, що їх молитва вислухана.

Цього дня дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкувати різдвяні свята. Дівочі громади мали свої традиції. На сходках обирали отаманшу – старшу дівчину, яка організовувала дівочі справи і керувала громадськими справами. На дівочих східках не було обряду посвяти, але діяло неписане правило: сюди могла приходити та дівчина, яка вміла вишивати, шити, прясти. Правда, екзамен їй не влаштовували, проте спостерігали чи не лінується вона, чи володіє секретами рукодільництва.

 

***

 У день праведної Анни,

 Матері Вседіви,

 Приймаємо Божу манну

 В колядках і співах.

 Бог надію їй вселяє

 На Дитя Всечисте

 Та на світ благословляє

 Марію Пречисту.

 Станція 9. «Бог Предвічний народився»

 День перед празником Христового Різдва називається у нас Святий Вечір. Свят-вечором завершується піст Пилипівка. 6-го січня люди дотримуються строгого посту. Долівку хати вистеляють соломою, стіл під скатеркою – сіном, а в куті ставлять дідух. Це символічно нагадує вертеп і ясла, де народився Ісус. Коли в небі з’являється перша зірка, батько три рази обходить навколо свою господу, заходить до хати, запалює свічку на столі. Родина молиться і сідає до Святої Вечері. За звичаєм на столі має бути 12 страв, тому що в році стільки місяців, у центрі – кутя. Повечерявши, діти ідуть колядувати. Від хати до хати несуть радісну вістку про народження Христа і колядками прославляють Господа Нашого Ісуса Христа.

 Христове Різдво – це одна з найдивовижніших подій Відкуплення людського роду. Всі три святкові дні християни організовують «Вертепи». З шопкою та восьмикутною зіркою вони ходять по хатах, щоб прославляти Дитятко Боже.

 

***

За столом сидить родина,

І святкує Україна.

Скоро зіронька засяє

І людей всіх привітає,

 Бо в стаєнці поміж сіна

Породила Діва Сина.

 

***

 На Різдво Ісуса

 Заспівають зорі,

 Заговорить риба

 У річках і морі,

 Сонце затанцює,

 Пташка защебече,

 Місяць усміхнеться

 І настане вечір.

 

 Пролетить комета

 Із самого раю

 І напише в небі:

 «Із Різдвом вітаю!»

 

 

 Станція 10. «Ти, дівчино красна…»

Вечір під Новий рік 13 січня називають «Щедрим Вечором». В цей день на вечерю можна вживати м’ясні, тобто не пісні страви.

Цей день присвячений преподобній Меланії. Тому у багатьох місцевостях молодь ходить маланкувати. Один з хлопців переодягається на Меланку, а інші – на князя, княгиню, діда, бабу, цигана і обов’язково має бути коза. Ходять до тих господарів, де є дівчата, маланкують і піджартовують.

 

 

***

 У нарядах, вишиванках,

 Йде по вулиці «Меланка».

 По морозі чи у хугу

 Чути їх на всю округу.

 Викликають дівча з хати,

 Щоб їй замаланкувати.

 

 

 Станція 11. «А той другий празник – Святого Василя»

 

 14 січня – Старий Новий Рік. Вранці цього дня ходять малі хлопчики «засівальники» і житом, пшеницею посівають на добро, на щастя в наступному році.

 День цей присвячений Василію Великому, який був вихований змалку в християнському дусі. Навчався в найкращих школах і там став начальником усіх шкіл. Але він почув у собі голос Божий – допомагати людям. Тому прийняв хрещення, став монахом, а потім – священником, єпископом і врешті митрополитом. Він проповідував, допомагав бідним, писав книги про релігію.

 Засівальні слова.

 

 Станція 12. «Щедрик, щедрик, щедрівочка»

 Важливим був і вечір під Водохреща. Його називають «Другим Свят-вечором» або «Щедрим вечором». Цього дня прийнято святити в церкві воду, щоб Бог оберігав від різних негараздів. На вечерю теж готують 12 пісних страв. Перш, ніж сідати за стіл, всі кутки хати скроплюють свяченою водою і на одвірках тістом рисують хрестики. В цей вечір діти весело щедрують і отримують гостинці.

***

 Щедрик, щедрик, щедрівочка!

 Прилетіла ластівочка.

 Щебетала, щебетала

 І у двір наш завітала.

 Поселилася в садочку,

 Дарувала щедрівочку

 На потіху всій родині

 Й нашій славній Україні!

 

 Станція 13. «А той третій празник – Святе Водохреща»

«Христос Хрещається!» - «В річці Йордані!» щиро вітають один одного українці 19 січня на день Водохреща. Невід’ємним атрибутом цього свята є прикрашений васильком  квітами хрестик, прикріплений на брамі, а всі обряди в цей день пов’язані з водою. Після ранкового Богослужіння в церкві процесія вирушає до річки чи водоймища. Місце водосвяття прибране з обох боків ялинками, а ополонка прорубана у формі хреста. Люди тримають заквітчані глечики, щоб набрати свяченої води.

Цей день – пам'ять хрещення Ісуса Христа. І два тижні поспіль вода у всіх водоймищах вважається свяченою, а та, що принесена додому, цілий рік не втрачає силу святості і зцілення.

***

 По водичку-йорданичку

 Гайда, діти, до кринички,

 Бо цілющу силу має

 Про здоров’я наше дбає.

 Встанемо до церкви рано

 Наберем води у збанок,

 Понесемо освятити,

 Щоб щасливо рік прожити.

 

 

 Станція 14. «Голос того, хто кличе…»

 

 20 січня святкуємо свято Івана Хрестителя. Святий Іван, за церковним переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з’явлення Ісуса Христа.

 З цього дня починається період сватань та весіль. В головні зимові свята – Різдво, Новий Рік, Водохреща – жінкам і дівчатам не можна ходити по воду, бо це гріх – це роблять за них чоловіки і парубки. Чоловікам же від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна було ходити у шинок. Зате на «Івана» молодиці ставили їм могорич, за те, що добре воду носили. 

 

 

 

 Станція 15. День святих святкуємо

 Після Різдва 12 лютого святкуємо пам'ять трьох великих і дуже відомих учителів, проповідників і Отців святих Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Вони пояснили нам догмати про Святу Трійцю, Христове Божество та Пресвяту Євхаристію.

 

***

 Малює доня палички,

 Виводить пензликом слова.

 А в небі зірочки-свічки

 І звістка радісна нова.

 

 Бо пише доня добре слово,

 І ще до нього слова два.

 Виходить в неї все чудово:

 Мир! Мама! І Земля!

 

 Станція 16. «Світло віри»

 Різдвяні свята закінчуються празником Стрітення Господнього. Святкують його 15 лютого. У цей день зустрілися Старий Завіт з Новим. Пресвята Богородиця принесла Ісуса до храму, а Святий Дух привів туди праведного старця Симеона, який пророчо розповів Марії, про випробовування, які її очікують.

 Ми на свято Стрітення приносимо до церкви освячувати свічки, бо Господь прийшов у світ, щоб подолати темряву і запалити в наших душах Світло Віри. А стрітенську свічку зберігаємо цілий рік у домі, як оберег від громовиці.

***

Білі коні рвуть підкови,

Пастері по полю бродять.

Настрій в нас іще святковий,

А Різдво уже відходить.

Ще зима вітрами грає,

Сипле снігом, як зірками,

Ясний місяць догорає,

Б’є порожніми мисками.

 

 

 

***

Скільки радості дарує

Нам Різдво Христове!

Щастям, втіхою вирує

Світле свято Господове!

 

 

 

Січень швидко так минає,

Свята радісні пройшли.

В вікна лютий заглядає,

Кличе нас всіх до весни!

 

 

 Народнітрадиції та звичаїзавждибули духовною основою життяукраїнців. Вони формувалисяпротягомбагатьохстоліть і є складовоючастиною не лишеісторіїнашого народу, а й сьогодення. Нинінароднітрадиції та звичаї стали одним ізголовнихчинниківвідродженняукраїнського народу, йогонаціональноїсвідомості та люд­ськоїгідності. І кожен з нас є спадкоємцемцього великого скарбу, продовжувачемтрадиційнародноїкультури.

 

 Наша подорож підійшла до кінця. Але попереду радісні Різдвяні свята. А яке Різдво обходиться без колядки?