Виховний захід "Прощавай, 4 клас"

 

Свято прощання з першою учителькою!

Добрий день, вам наші гості

Гарне свято прийшло до нас

Так  світло й урочисто в цьому залі

Кульки яскраві повсюди висять.

Злинь же музико в небо гучніше

В добру пору лунай в добрий час

Вище голови йдіть веселіше

Ми ласкаво запрошуєм вас

Із нагоди закінчення початкової школи зустрічайте винуватців цієї події

    Веселий!

• Але клас, який засвоїв  усі науки початкової школи...
•  4   КЛАС
• МИ

Невеликий, але дружний колектив.

Любителі поговорити на уроках

Візьмемося за діло – начувайтеся.

Весела купа дівчат

 І лише двоє хлоп’ят

Головний біль Оксани Богданівни.

НАШ

 Середній вік – 10 років, а загальний – близько  сто.

Знак зодіаку – Діва, колектив був створений 1 вересня у 2013 року.

Улюблений день тижня – неділя.

Статистичний звіт за 4 роки. Все підрахували, все врахували.

 Учень: За 4 роки у нас було 3789 уроків.

Учень: На них ми перегорнули 5987 сторінок підручників.

Учень: В школу і назад подолали шлях, рівний 1002 км.

Учень: Підросли на 1657 см.

Учень: Потовщали на 186 кілограмів і тепер маємо вагу півтони.

Учень: Якщо скласти в одну лінію всі підручники, які ми вивчили за 4роки, то її довжина буде рівна відстані до Місяця і зворотному  шляху до Землі!

Учень: Ну, пару разів посварилися, один раз побилися…

Всі разом. А так ми просто чудові діти!

 

1. Невже у нас випускний?
2. Так, чотири роки – це не жарт!

 

 

1. А пам’ятаєш, яким гарним було свято Миколая?
2. А яке гарне було Букварикове  свято?

1. А як ми вчилися прибирати клас, підмітати шкільне подвір’я?

2. А пам’ятаєте, якими малюками прийшли ми в перший клас, нічого не

    вміли.

1. Так, цілком вірно, я ось, наприклад, не вмів шнурки зав’язувати, я і зараз      не вмію. Але нічого, у мене попереду ще сім шкільних років. Навчусь.

 

1.  На свято разом ми зібрались знову,

 Щоб порадіти, поспівати вам.

 І подивитися на весняну обнову,

 Що шле Земля всім селам і містам.

 

2. Весна у літо переходить плавно,

 Час розставання також підійшов.

 Здавалося, що зовсім ще недавно

 З нас кожен — в перший клас прийшов...

 

 3.Та ось пройшло уже чотири роки,

 Час розставатись, розлучатись час.

 Великі зроблені в навчанні кроки,

 Хоч й далі знов чекає школа нас.

 

Ех, повернутись би на мить назад!

Еге, якби ж так можна було! Але час назад не повернеш...

Якщо дуже захотіти  - то можна повернутися назад .

  4-  3- 2- 1

Звучить дзвінок

Здається, ми вже перенеслись у минуле
— А з чого все починалося...
5.У день вересневий, як мрія, далекий,
Колись малюками прийшли ми до вас.
Хай линуть літа, наче в небі лелеки,
Здається, що вперше заходимо в клас.

     Ну що, згадаємо, дівчата і хлоп’ята,          

     Чотири роки нелегких?                                           

     Нехай почують наші  мами й тата,                                 

     Що ми робили тут без них.  

  

В той день світило    сонце ясно.

        Навколо так було  прекрасно.

     І вчителька промовила  звертання:

     «Ну що, розпочнемо   навчання?

 

 

Перший клас,  перший клас!

     Скільки справ зустріло нас

     Треба фрукти    рахувати                                   

      По складах книжки читати .

 

А письмо – це справжні муки:             

       Від напруги ниють руки.                             

       Але ж увесь час веди                                    

       Знаки, літери, склади.                                   

       В зошита задрались вуха,

       Ніби він уважно слуха. 

 

ПІСНЯ «ПЕРШИЙ ДЗВОНИК»

 

Ось  другий дзвінок вас в дорогу покликав

І весело і сумно всім водночас

І як не хитруй а вже стали великі

Бо всі перейшли у другий клас

лунає дзвоник.

            Другий клас – пішла таблиця

            І вночі вона нам сниться.

            Ми її вчимо, вчимо,

            На уроках  «горимо»!

  

  Різні дії як насіли,

       Розібрати їх не сила                                                                       .    

      Додавання, віднімання,

       Жарти, мінімум старання.

      А от множити, ділити

      Годі – браття говорити.

 

12.  Стали вряд частини мови.                   

     Як багато, чесне слово!                                         

     Як би тут не розгубитись                               

      І хоча б чогось навчитись!                                                                                                   

 Ми всі засвоїли чудово:                                

       Прикметник, суфікс, дієслово.                         

       Диктантів купу написали.                           

       Досвідченими трохи стали.  

 

Так, неповторні шкільні роки. Запам’ятаються  вони і уроками,  і шкільною дружбою, і багатьом таким, що  не поясниш словами. І, звичайно ж, суперництвом між дівчатками і хлопчиками.

 

ПІСНЯ «ГЕЙ МИ ХЛОПЦІ… ре - мінор

 

Пройшов перший рік і другий

Вже третій наступив.

Здається, всього навчились маленькі школярі

 

ІРА  Ось і третій рік ми в школі

       А сюрпризів ще доволі.                          

       Цифри вирівнялись строєм,                             

   Нелегкі завдання в мові:

  Скільки звуків, букв у слові,

   Підмет, присудок знайди,

  Вірно речення склади,

  З дієсловом розберись

    І відмінювать навчись....

   Не питають, чи ти здібна,

Всім же грамотність потрібна!!!

ПІСНЯ «ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА»

 

Сміх навколо розсипає

Дружня учнівська сім’я

вас  до школи скликає

Четвертий рік навчання

 

НАДІЯ Далі йде 4 клас

До ДПА готують нас.

Грізно потяги гудуть,

Пароплави все пливуть...

Треба шлях порахувати,

Звідкись час і швидкість взяти.

Не задача – просто мрія:

Розбери тут, яка дія!

Їздимо ми по планеті 

Як мить одна пройшло чотири роки,
І нам із вами розлучатись час.
Великі зроблені в навчанні кроки,
У вересні прийдемо в п'ятий клас.
Щоб вчитися і світ цей пізнавати,
Йти у життя хорошими людьми,
Батькам і вчителям допомагати —
На все це сподіваємося ми.

Важко прощатися з нашим затишним гніздечком — початковою школою і рідною вчителькою. Вона ж не просто вчителька була для нас, а друга мама. З нею ми ділилися своїми таємницями, все їй розказували.

Вона завжди за нас заступалася, робила стільки доброго для нас, цікаво про все розповідала... А тепер нам треба йти в школу другого ступеня, бо ми вже підросли. Трохи лячно...

І чого це тобі лячно? Ти що, заєць, який тіні боїться? Буде так як і було, бо всі вчителі люблять дітей, відносяться до них з повагою. Ідуть сьогодні у школу працювати лише ті, для кого робота в школі — це покликання! І не треба боятись. Я знаю деяких вчителів — це надзвичайно цікаві люди!

 

Коли вперше до школи йшли, то взагалі страшно було, бо не знали нічого, але ж звикли, нам сподобалося, тому я не сумніваюся, що і в школі другого ступеня буде все гаразд!

 

А я пригадую, як вперше на лінійці боявся відпустити мамину руку, так страшно було! А коли вчителька мене взяла за руку — весь страх пройшов!

ІРА . Не скажу, що мені не страшно було, але коли учителька всміхнулася до мене — весь страх щез!

 

 Здається, ніби все вже пригадали, все сказали...

 

Лінь. Як це ви все сказали, як це ви про всіх згадали? Ой, лишенько моє! А ще вони кажуть, що ні про кого не забули, ви таке чули? А про мене? Я завжди з ким-небудь з вас жила, дружила, так оберігала від роботи, так плекала, так пригрівала коло себе, щоб не перетрудилися, не втомились... і на тобі, яка чорна невдячність! На свято не запросили, навіть не згадали добрим словом! І це ви так зі мною вчинили? А я ж ваша дорогоцінна Лінь! Як же ви без мене підніметеся на вищу сходинку? Як ви там будете без мене? Збираєтеся йти, а мене, свою дорогу супутницю, забули. А вам без мене аж ніяк не можна, дорогенькі.

 

 

Іди геть! Нам без тебе не просто можна, а треба йти. Тебе ми мусимо залишити. Ти знову нам будеш заважати, знову ненависні низькі бали принесеш. Іди геть! Побула з нами, доки ми були маленькі, і досить, ми вже підросли і зрозуміли, що ти нам не потрібна. Іди геть!

 

Лінь. Ви чули? А ще кажуть, що вони виховані, підросли, а як розмовляють зі старшою жінкою, ой лишенько ти моє, що маю робити? Та я все одно із кимось із вас перейду до наступного класу, бути такого не може! Завжди переходила і тепер перейду. Я сама жити не можу, пропаду... Цього допустити не можна... (Лінь лащиться до кожної дитини, а всі відскакують від неї.)

 

Усі хором Йди від нас, погана Лінь,
Йди й не повертайся.
Пропади назавжди!
Згинь! Навіть не старайся
Повернутися до нас,
Нам тебе не треба.
Ми тебе у п’ятий клас
Не візьмем до себе!

 

Ось такої, припхалася, а без неї так добре було!

 

Головне — не підпустити її до себе близько, то вона не пристане.

 

Я гадаю, що треба силу волі виробляти, щоб впоратися з лінню.

 

Певна річ. Треба себе поважати і любити, тоді Лінь назавжди забуде дорогу до нас.

 

Добре, що пішла, мені аж страшно стало. Це ж треба, яка нахабна! Людей не соромиться, пристає до всіх. Але добре все, що добре закінчується. Вона пішла, а ми без Ліні підемо у п’ятий клас.

 

Ми  до  батьків  сказати  хочем  слово             

 І  привітати  хочем  від  душі.                                 

 Бо  без  батьків  чого  ми  в  світі  варті ?          

  Без  маминої  ласки  і  тепла,                                

  Без  батьківської  строгості  і  жарту,        

  І  без  свого  родинного  гнізда

                        

Ночами, рідненька, не спала,

   Коли я бувало хворів.

   Любов’ю мене лікувала

   Ще краще від всіх лікарів

 

                           Хай щастя тобі усміхнеться,

                            Хай все удається в житті.

.                           Хай квіти для тебе лиш квітнуть,

         Хай ранки цвітуть золоті!

 

       Мій любий татусь!                                       

       Він і столяр, і слюсар,                                          

       І шофер, і електрик,                                              

       І найкращий спортсмен.                                   

       Любить маму, комп’ютер, газети,

       Та найбільше він любить мене

 

Бабусі кохані, найкращі у світі!

              Безмежно вам вдячні усі ваші діти:

Мій рідний, лагідний дідусю,
Я до землі тобі вклонюся
За теплоту твою і ласку
За мудре слово, гарну казку.

Дорогі наші, рідні, найніжніші і наймиліші у цілому світі батьки!
За любов і ласку,
За ніжність, любов і терпіння,
За те, що ми живемо, бачимо сонце, чуємо спів птахів, милуємося росою на квітах,
За мудрі поради ми завдячуємо татам,
За те, що додавали нам сили –мамам
Низький вам уклін до землі.

ПІСНЯ «ПРЕКРАСНІ ЗВЕРТАННЯ» соль - мінор

Сьогодні трохи дивне і тривожне свято, бо всі роки ми знаходилися під надійним крилом нашої вчительки — другої мами. З нею було добре і затишно, цікаво і весело.

А сьогодні останнє свято разом з нею, бо подолали всі разом першу сходинку на вершину країни Знань, закінчили початкову школу і прощаємося з класом, з рідною і дорогою вчителькою Оксаною Богданівною.

Чотири роки дружно працювали,
Контрольні й тести гарно всі складали,
Навчились за собою прибирати,
І не смітити, й меблів не ламати.

 

Ми писати вчились, вчились малювати,

       З піснею дружити, друзів завели.

       Ми усі навчились з сонечком вставати,

       В початковій школі весело жили.

 

 

Нас навчала вчителька працю поважати,

        З добротою в серці завжди йшла до нас.

        Нас вона навчала розуміти жарти

        І тоді сміявся весело весь клас.

 

Ще ми полюбили, коли в школі свято,

        Кожен був артистом, говорив слова.

        Готувались діти весело й завзято,

        А в душі звучала музика жива.

 

  І була нам вчителька, наче друга мама,

        Всіх навчала пестила і любила нас.

        А тому засвоєна нами вся програма,

        І тому здружився в школі весь наш клас.

 

Перші кроки в школі просто не даються.

       Сміх тут був і сльози, радість і печаль.

       А сьогодні з вчителем ми вже розстаємось,

       І прощатись з нею якось трохи жаль.

 

До вас у вересні прийдуть нові малята,
Щоб вперше цей поріг переступити.
Притуляться маленькі журавлята,
А ви навчати будете їх жити.

 

Спасибі за тепло, палку любов і ласку,
За добре слово, віддану любов.
Пробачте нам всі витівки, будь ласка,
До Вас ми повертатись будем знов і знов.

        Вам уклін низенький і любов палку

        Посилають діти променем в віконце

        І дарують щиро пісеньку дзвінку.

ПІСНЯ «БУКВАРІ І ЧИТАНКИ» соль – мінор

Ми  всі  закінчили  четвертий  клас,

         І  старше  життя  вже  чекає  на  нас.

        Але  ми  сьогодні  на  нашому  святі

        Велике  “спасибі”  хочем  сказати

        Всім  вчителям  в  урочистий  цей  час

        За  те,  що  навчали  добре  Ви  нас !.

 

Прийміть від нас любов палку і щиру,
Ми дуже-дуже щиро любим Вас.
Бажаєм Вам тепла, добра і миру,
А самі йдем навчатись в п'ятий клас.

Ми були поряд кілька років . Кожен з вас проявляв себе по різному . І щодня ми відкривали себе один одному

Д.    Та  що  там говорити,  давайте залишимося у початковій школі!

Х.     Я з задоволенням, та хіба це можливо?

 

 А тепер       настав  час  дати  клятву  п’ятикласника.

Ми,  учні  4  класу,  що  переходимо  до  5  класу,  клянемось:

–       Прибігати до школи на перший урок з очима, що горять від допитливості.

Клянемось !

–        З  вовчим  апетитом поглинати всі знання і переварювати їх до кінця, щоб не  було  гальма.             

Клянемось !

 – Не  доводити  вчителів до температури кипіння – 100 С.      Клянемось!

–     Бути швидким.  Але  не  підвищувати  швидкості до 60 км/год  при  пересуванні  по  шкільних  коридорах.      Клянемось !   

–     Витягувати  із  учителів  не  жили.  Витискувати  не  піт, а  міцні  знання  і  навички.                            Клянемось !

 – Плавати  тільки  на  “добре”  і  “відмінно”  у  морі  знань,  пірнаючи

до  самих  глибин.               Клянемось!

-              Із  гідністю донести високе звання  “Учень Романівської школи»  до  закінчення  навчання! 

Клянемось!    Клянемось!     Клянемось!                                      

Учениця.    Ти  хто ?

Дівчинка.   Я  твоє  дитинство.  Сьогодні я залишаю тебе.

Учениця.    Почекай,  не  йди.  Залишись  ще  хоч  трохи.

Дівчинка.  Не  хвилюйся.  Я приходитиму до тебе у снах.

Учениця.    Я  тебе  ніколи  не  забуду !

Дівчинка.   Прощавай ! ! !

ПІСНЯ «ЗАЧЕКАЙ ДИТИНСТВО» ре – мінор

     Стелися  нам,  дорого  ясна,

         Весела,  довга  і  прекрасна,

        В  здоров’ї  добрім,  в  мирі,  в  дружбі

        На  цій  шкільній  нелегкій  службі!

ДОДАТОК (пісні)

 

Є в нашій мові прекрасні звертання,
Добрі і мудрі, чудові слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.
Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!

 

Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
Щоб у душі його сонце цвіло.
Татку, татусеньку, таточку, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе я обняти,
Ти мій порадник, заступник і друг!

 

Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню, бабусю моя.
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я.

І до дідуся іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястим струмочком біжить.

Слово могутнє, яка в ньому сила!
Скажеш з любов’ю — і радість росте!
Слово хороше народжує крила,
Ви не забудьте ніколи про те.

Донечко, синку, сестрице, братусю,
Дружна, велика, щаслива сім’я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю —
Мій оберіг і родина моя!

                            

„ Ми бажаєм вам добра ”

1. Одна земля одна надія І сонечко на всіх одне

Воно усіх теплом зігріє Воно нікого не мине.

І буде знов весна на світі Надії людям дарувать

І будем ми на світі жити І про  добро пісні співать

Приспів:А ми бажаєм вам добра, а ми бажаєм вам тепла

                     Любові завтра і сьогодні, а ми бажаєм вам добра

                               Щоб наче сад душа цвіла, щоб зорі падали в долоні.

 

2. Коли біда простягне руки, прийдуть печалі і жалі

Згадай  крізь  терени розлуки, що є любов  на цій землі.

І буде знов весна на світі, надії людям дарувать

І будем ми на світі жити, і про  добро пісні співать.

 

Перший дзвоник.

1. Рано ранесенько встану як ніколи

Зайчики сонячні грають у вікні

Так мені весело, бо іду до школи І співаю радісні пісні

Приспів:

Перший дзвоник, перший дзвоник пролунає

Переливи, переливи золоті

Я сьогодні, я сьогодні починаю

Першу стежку у житті

2. Травами, росами вкрилися доріжки

Ляльку, ведмедика дома залишу

Стануть слухняними зошити і книжки Перше слово мама напишу

Приспів

3. Вчительку лагідно я візьму за руку

Мама хвилюється я їй посміхнусь

Підемо разом ми по шляхах науки  Разом я нічого не боюсь

Приспів

                         

 

Букварі і читанки, парти в два ряди,

Наша перша вчителька в серці назавжди.

Споришева стежечка, стежечка-мережечка,

Що водила нас ще й у перший клас,

Що водила нас ще й у перший клас.

 

Сонце світлі зайчики сипле у шибки,

Кришуть крейду пальчики, пишуть палички.

Добре нам читається, вчителька всміхається,

А як хтось не зна - хмуриться вона.

А як хтось не зна - хмуриться вона.

 

Скільки розгадали ми з нею загадок,

Скільки прочитали ми віршів і казок.

Стороною рідною, рідною-погідною

Йшли через покіс у багряний ліс,

Йшли через покіс у багряний ліс.

 

Наша перша вчителька інших науча,

Букварі і читанки їм вона вруча,

Споришева стежечка, стежечка-мережечка,

Інших перший раз повела у клас,

Інших перший раз повела у клас.

 

Зачекай моє дитинство

Дитинство наше радісним було

Та раптом віддзвеніло й відцвіло,

 Злетіло тихо в сині небеса

І, мабуть, не повернеться назад.

                 Приспів: Зачекай, моє дитинство! Зачекай!

                                 Не спіши летіти у далекий край!

                                 Наче птаха, білі крилоньки згорни, |

                                 Щоб подовше ми лишалися дітьми! | (2)

 А я кричу дитинству: "Зупинись!"

 А я його благаю: "Повернись!"

 Воно сміється лагідно мені:

Я повернусь до тебе уві сні...

                          Приспів.

Все далі в небі зірка осяйна,

 Мені завжди світитиме вона,

 Від лиха берегтиме у житті,

Освятить всі дороги і путі.

                          Приспів.

Перша вчителька

Ми маленькими були, розуміли мало.

Кожен ранок нас в дворі вчителька стрічала.

 

А тепер усі ми як одна сім’я

Найрідніша в світі вчителька моя.

 

Промайнуло стільки днів і весна настала,

Непомітно з малюків ми попідростали.

 

Нас чекає стільки див і шляхів багато

Тільки рідних вчителів будем пам’ятати.