Виховний захід " Рідна мова - пісня солов'їна"

Ведуча  1

Україна…  Рідний край… Рідна мова… Скільки почуттів з’єдналося  в

цих  словах, скільки ніжності, любові та ласки!

Ведуча 2 

Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу – це не просто звуки. Мова – це душа народу, це його тре –

петне серце.

Учениця 1

Мова! Українська мова,-

Вона співуча, лагідна, дзвінка…

Мова! Українська мова-

Єдина, рідна, дорога така.

Учениця 2

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря брилі антів – це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни!

Учениця 3

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине!

Натхнення хвилини!

О мово моя, душа голосна України!

Учениця 4

Мов райдуги арки над морем полон,

Що в небо музикою лине,

Де славить життя золоте жайворон,

Це мова моєї Вкраїни!

Учениця 5

Це матері мова

Я звуки її

Люблю наче очі дитини!

Учениця 6

О мово вкраїнська!

Хто любить її

Той любить  свою  Батьківщину!

Пісня « Молода Україна»

Ведуча 1

В Україні українська мова функціонує як національна мова держави, нею розмовляють ті , хто любить свою Вітчизну і гордиться її історією , хто не уявляє себе без причетності до свого волелюбного народу. У Конституції України у статті 10 записано: « Державною мовою на Україні є українська»

Ведуча 2

9 листопада було відзначено День української писемності та мови. Бо саме завдяки їй ми об’єдналися в один народ , в одну націю , бо як стверджував відомий український письменник Панас Мирний, “ найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова , ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття.

Це одне з наймолодших  державних свят. Його запроваджено у 1997 році за ініціативою Всеукраїнського товариства « Просвіта» імені Тараса Шевченка.

З’являється дівчина

Мова французька бринить , як струна,

Мова німецька – це шепіт вина.

Мова італійська – як пісня співуча,

Мова грузинська – це вогонь жагучий.

Моя ж українська- гроно калинове,

Весною – ніжний шепіт вербовий,

Серед осені – курликання тужливе журавля,

А влітку – закоханий спів солов’я,

Серед спраги – джерело цілющої води.

Мово наша батьківська,

Богом ти дана нам завжди!

Пісня « Батьківська мова.»

Ведуча 1

За горами високими , за морями глибокими є славна і благодатна земля. З давніх – давен під блакитним небом там вирощують золоті хліба, плекають квітучі сади, складають найкращі в світі пісні.

  Владарка цього краю – Мова Солов’їна. Держава її поділена на князівства з дивними назвами: Лексика, Фонетика, Граматика, Стилістика.

Одного разу княгиня Граматика викликала своїх дітей – доньку Морфологію і сина Синтаксиса – й звеліла їм.

Граматика

- Зберіть у палац усіх своїх вельмож , хочу почути, який лад і порядок дають вони в князівстві , чим займаються мої піддані та чи вміють шанувати злагоду і єдність…

Ведуча 2

І прийшли до палацу вельможі , і кожен сказав слово про себе та свою родину.

Іменник

- Я вітаю тебе , пресвітла княгине, від імені найчисельнішого , найважливішого, найчастіше вживаного племені слів. Ми, іменники, називаємо все: предмети, явища, почуття… Ось погляньте : світить (що?) сонце, кругом ( хто?) діти. Як сонце і вода породжують усе живе на землі, так і ми живимо мову. І в реченні можемо бути будь – якими членами…

Прикметник

- Усе , що сказав мій брат Іменник, - правда.  Та не слід забувати й інші племена. Без мене, Прикметника, не скажеш, що квітка – гарна, дівчина – вродлива, матуся – ніжна, а Вкраїна – рідна.  Адже важливо знати не тільки, хто ми, а й який, яка, яке, які ми.

Займенник

 - Я не можу вихвалятись, як Іменник і Прикметник, бо ми, Займенники, не такі чисельні й не такі яскраві.

Нас небагато, ми маленькі, але завжди готові прийти на допомогу ближньому. Я і ти, ми і ви, він, вона, воно, вони – всі ми, вірно служимо Матінці Мові.

Числівник

- Усім хочеться заможно жити. А якщо хочеш бути багатим – мусиш уміти лічити гроші. Отже, без нас Числівників, годі й братися хазяйнувати.

Дієслово

- А без мене взагалі не можна уявити життя. Зі мною сонце світить, земля родить, люди працюють, діти  вчаться, граються, ростуть. Разом з Іменником – граматична основа речення, його головні члени: Підмет і Присудок.

Прислівник

- Так, брате Дієслово. Ти – рух, дія. Але чи знали б усі, де, коли, як і з якою метою ти звершуєш свої справи, якби не ми, скромні Прислівники? Вдень і вночі, влітку і взимку, колись і тепер – завжди поруч з тобою – я, Прислівник.

Прийменник

- Я хоч і не маю самостійного значення, та виконую важливу і благородну місію. Я слова між собою єднаю, дружбі їхній сприяю. Без мене не визирнеш у віконце, не розкажеш про кінофільм, не сядеш за стіл, не підеш до школи, не поділишся з другом.

Сполучник

- Ми з Прийменником – службові, вірно служим нашій мові.

Граматика

- Ви порадували мене, добродії, переконавши у тому, що її Величність Мова Солов’їна житиме і процвітатиме вічно. Бо всі ви живите дружно, в єдностій гармонії. А в єдності – сила народу.

Танець « А ми дівчата з України»

Ведуча 1

Українська мова… Скільки глибини в цих словах! Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі ставків.

Ведуча 2

Наша мова… Вона нам рідна , як батько і мати, як та земля, на якій ми зростаємо! Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, бо ця мова зрозуміла  нам. І без неї немає нашого народу!

Читець 1

Чому люблю я українське слово,

Співучіше за пісню солов’я?

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Де є іще такі слова привіту,

Такі красиві, сонячні пісні?

Вкраїнська серед мов усього світу

Здається найбагатшою мені.

Читець 2

І зайвих слів для вислову не треба –

Є речення короткі і ясні.

Вона подібна зорепаду з неба,

Польоту птаха у височині.

…Уста виводять ніжну колискову,

А за віконцем зіронька сія…

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Пісня « Мова солов’їна”

Ведуча 1

Україна та її культура сьогодні святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба.

Ведуча 2

Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак.

( Звучить мелодія пісні « Думи мої, думи мої» )

Учасниці оголошують подію і несуть в руках дати скорботного календаря.

Учень 1

1720 – указ Петра I про заборону книгодрукування українською мовою.

Учень 2

1775 – зруйновано Запорізьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

Учень 3

1863 – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

Учень 4

1876 – розпорядження російського імператора Олександра II , спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери.

Учень 5

1884 – закрито всі українські театри.

Учень 6

1908 – вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

Учень 7

1914 – російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

Учень 8

1938 – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови , чим підтинає коріння українській.

Ведуча 1

Душогуби стояли вже близько. Багато чого їм вдалося.

Ведуча 2

Але рідна мова наша вистояла!

Учень 1

Стікала кров’ю, у війні палала.

Учень 2

Глибокі рани досі ще болять.

Учень 3

Але й тоді навколішки не впала.

Учень 4

Бо бачила – сини її стоять.

Учень 5

Це патріоти руки розбирали.

Учень 6

Руїни повоєнні до основ

Учень 7

Міцний родинний дім відбудували.

Учень 8

І мову рідную звільнили від оков.

Пісня « Гімн українській мові»

« Як би тобі, доню…» ( Діалог матері з дочкою)

Мати:

Як би тобі , доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Донька:

Забувають діти мову матерів

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля

І сивіти стала матінка моя.

Мати:

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути – м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови!

Ведуча 1

Світ захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших мов світу.

Ведуча 2

У 1934 році на конкурсі мов у Парихі українська мова була визнана поряд з французькою і перською як найкраща, найбагатша мова світу.

Ведуча 1

За мелодійністю українська мова займає друге місце серед мов світу, поступаючись лише італійській. І ми пишаємося, що маємо таку мову.

Ведуча 2

А хто ж робить найбільший внесок у розвиток рідної мови? Звичайно, це письменники. Зверніть увагу на їх портрети. Тому сьогодні учні принесли символічну квітку улюбленому письменнику.

Ми любим квіти дарувати,

Й коли настане слушний час-

Все те, що хочемо сказати,

Ці квіти висловлять за нас.

(Учні по черзі виходять до вази і ставлять у неї квіти)

1 Троянду – Володимиру Сосюрі ( за вірші про кохання)

2 Колоски – Олександру Довженку ( за вірність рідній землі)

3 Калину – Василю Стусу (за страждання на засланні)

4 Чорнобривці – Іванові Франку ( За оригінальність, жанрову неповторність)

5 Котики верби – Марко Вовчок (