Розвивати в учнів уміння систематизувати матеріал, працювати з різними джерелами інформації; передавати красу рідного краю за допомогою слова, в малюнках і фотографіях. Виховувати любов до рідного краю, бажання більше дізнаватися про минуле і сьогодення; патріотів своєї держави, які в майбутньому будуть працювати на благо своєї Батьківщини.
Свято – захист проекту «Шандрівка моя – це країни рідної земля»
Гранатир Іванна Миколаївна
вчитель початкових класів
2019 рік
Зміст
Тема. Шандрівка моя – це країни рідної земля.
Мета. Підбити підсумок за за інформаційним методом проектів, присвячених вивченню історії походження назви села Шандрівки; розширити знання учнів про географічне положення рідного села, його рослинний та тваринний світ.
Розвивати в учнів уміння систематизувати матеріал, працювати з різними джерелами інформації; передавати красу рідного краю за допомогою слова, в малюнках і фотографіях. Виховувати любов до рідного краю, бажання більше дізнаватися про минуле і сьогодення; патріотів своєї держави, які в майбутньому будуть працювати на благо своєї Батьківщини.
Тип проекту. Інформаційно – пошуковий, творчий.
Завдання проекту:
Рекомендації.
Створити дві творчі групи:
-«історики» досліджують історію походження назви села та його зміни в історичному розвитку;
- «географи» досліджують географічне положення Шандрівки і складають малюнковий план місцевості;
-« поет» складає вірші про рідне село;
- «художник» передає красу Шандрівки в своїх картинах;
- «фотограф» оформляє виставку фотографій «Мої односельці»
Тривалість. Один місяць.
Презентація проекту
I Організаційна частина
Звучить музика.
Вчитель Україна — це сад вишневий,
солов'їні гаї і пшеничні поля,
Україна — це світ черешневий,
де в ромашках співає земля.
Україна - це чисті джерела,
і ноги босі у чистій росі,
де волошками пахне Говерла,
і пшеничний вінок у косі.
Це країна - вільна й безмежна,
бо ми родом з козацького роду,
і буде вона НЕЗАЛЕЖНА за волею свого народу!
1. Я народилась в Україні
І почала життя своє.
Тут небеса високі й сині,
На що не глянеш — все моє!
Трава для мене зеленіє.
Для мене світлі дні ясні.
І сонце пестить та леліє,
Летять до серденька пісні.
Тут кожна квіточка співає.
Струмочок ніжно жебонить.
І краю кращого немає,
Де б я могла так вільно жить!
2.Моя земля – це Україна!
Це вишиванка, що веде в життя
Це – перша колискова пісня…
Це рідний дім і вишня край села…
3.Серед степів село моє чудове
там на світанні запахи медові,
теплом вітрів овіяні степи,
а в цьому краї народились ми.
4.Стоїть, заціловане всіма вітрами,
колиска любові і пісня душі.
Тут стелеться легко дорога до мами
стежина дитинства веде в спориші.
5.Пісенний мій краю, любов моя вічна
тут пам’ять козацька і слава батьків.
Так хочеться довше дивитися в вікна,
вдивлятися в очі своїх земляків.
6.Мій край чудовий – Шандрівка,
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина
Чарівна пісня солов’я.
7. Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі
Звідсіль веде дорога в світ.
Пісня «Маленька країна»
II Зміст проекту
Вчитель. Кожна людина живе у селі чи у місті, і саме з цих маленьких місцинок складається наша велика Батьківщина, що зветься Україною. Наша Шандрівка і є одним з тих маленьких чарівних куточків. Учні 4 класу протягом місяця працювали над проектом « Шандрівка моя - це країни рідної земля». Нам цікаво було дізнатися, звідки утворилася назва нашого села, яким було воно протягом різних історичних періодів, де воно
розташоване, з якими селами межує. Саме над цими питаннями працювали наші науковці, і вони готові нам сьогодні його розкрити і продемонструвати результати своєї роботи.
Ми - розумні і кмітливі,
Юні науковці.
Ми науку розвиваєм,
Про державу нашу дбаєм.
У нашій групі працювали 2 історики і 2 географи. Результати своєї праці ми відобразили у газеті.
1 історик. Наше село Шандрівка має цікаву історію.Виникло воно із зимівника запорізького козака Павла Шандра в 60 – ті роки 18 століття. Козак побудував у селі конюшні,ферми, в які завіз корів і племінних коней. Під час останнього набігу татар в 1769 році село було повністю зруйноване і пограбоване. Це були страшні спустошення.
Зруйнувавши Запорізьку Січ російська влада знищила козацькі зимівники, в тому числі і зимівник козака Шандро,на честь якого назване наше село і почала встановлювати свої закони.
З 1781 року село мало назву Павлівка. Воно знаходилося на лівому березі річки Оріль. Петро Іванович Турчанінов, який був воєнним, і купив цю землю, як дачу, почав заселяти сімейних людей у будинки, які ж сам і будував.
2 історик.- Надю, ти знаєш, що мене найбільше здивувало, коли ми опрацьовували з тобою матеріали пошуково – історичної експедиції, керівником якої була вчитель історії нашої школи Володько Юлія Миколаївна?
1 історик. -Що ж тебе так вразило, Світлано?
2 історик.- У 1910 році у нашому селі проживало 1600 чоловік, працювала школа, церква, лавки, ярмарок.
1 історик.- А мені запам’ятався 1916 рік.У нас було два училища – Павлівське земське однокласне з трьома відділеннями та Павлівське однокласне церковне училище,яке складалося з 4 відділень, а ще церковно – приходська школа, в якій навчались 3 роки. З 1925 року наше село вже знову називалось Шандрівкою Павлоградського округу. А проживало тоді у нас 1286 чоловіків і 1371 жінка, хоча господарств було всього 420.
2 історик. У Шандрівці у 1932 – 1933 роках було створено два колгоспи. В цей час село пережило страшний голодомор, вимирали цілі сім’ї,були і випадки канібалізму. Але життя продовжувалось. До 1941 року у нас працювала семирічна школа,була олійниця,мельниця,магазин, пошта.
1 історик. Важким випробування для нашого села,як і для всієї нашої Батьківщини, була Велика Вітчизняна війна. Шандрівка була окупована фашистами без бою. У нашому селі був штаб гестапо, який знаходився у приміщенні, де зараз працює сільська рада. Окупанти розстріляли 300 радянських бійців. Було вивезено в німецьке рабство 119 чоловік молоді. Після війни Шандрівка починає швидкими темпами відбудовуватись. У 1950 році був побудований пам’ятник воїнам – визволителям, біля нього знаходиться братська могила, в якій поховано 47 чоловік.
2 історик. В цей час успішно працюють тваринницькі ферми, свинарник,вівчарні, пташник.
У 1970 році побудована наша середня школа,новий магазин, фельдшерський пункт.
У 1995 році під час науково- практичної конференції збудовано у центрі села красивий сучасний двоповерховий дитячий садок, а з 2000 року почалась газифікація нашого села.
1 історик. Шандрівка має 8 вулиць. Центральною є вулиця Шевченка,на якій розташовані всі адміністративні будівлі нашого села.
А зараз ми передаємо слово нашим колегам – географам.
Географи
1 географ.Село Шандрівка має вигідне географічне положення.Знаходиться в Дніпропетровській області,Юр’ївського району.Межує з такими населеними пунктами: із заходу – село Орілька Новомосковського району,зі сходу – село Чорнявщина нашого району,на півночі – село Бучки Сахновщанського району, на півдні – село Чаплинка Юр’ївського району. Шандрівка межує з Новомосковським районом Дніпропетровської області та Сахновщанським районом Харківської області. Через село пролягає траса Дніпродзерджинськ – Лозова,прокладена у зв’язку з будівництвом водоканалу Дніпро – Донбас.
На території села знаходиться 20 курганів та курганних могильників.
2 географ. Рослинний і тваринний світ нашого села різноманітний. У наших степах живуть різні звірі: заєць, кабан,лисиця,вовк,дикі козулі ,вужі,степові гадюки. Проживають птахи: лелеки.дикі гуси,качки,орли,сови,ластівки,зозулі, шпаки,жайворонки,синиці,дикі голуби.
1 географ. У селі є природні й штучні водойми. Природні – це річка Оріль. Штучні – це канал Дніпро – Донбас, в яких водяться різні види риб: щука,лящ,окунь, судак , карась, короп.
2 географ. Різноманітний і рослинний світ.На луках росте ковила,конюшина, польова ромашка,перекотиполе,мати – мачуха, молочай, проліски,червоні тюльпани. В лісосмугах ростуть породи листяних дерев і кущів: клен, дуб, ясен, акація, верба, шипшина, терен,ожина, малина.
Вчитель. Велике спасибі нашим юним науковцям за презентацію своїх робіт. А зараз ми запрошуємо до виступу наших митців.
«Митці»
Ми – митці, молодці,
Ми прекрасного творці.
Ми – художники й поети,
Пишем вірші та портрети.
Наша група складається з трьох чоловік – поета, художника і фотографа.
1.Фотограф презентує виставку фотографій «Мої односельці».
Шандрівка - це моє рідне село. Для мене воно найкраще у світі. Тут я зробила свої перші кроки,промовила перше слово.У рідній Шандрівці я пізнаю красу рідного краю. Я захоплююсь фотографією. Люблю фотографувати рідні краєвиди. А коли ми почали працювати над проектом, мені захотілося сфотографувати людей, якими я захоплююсь, і які живуть поряд з нами. Свою фотовиставку я назвала «Мої односельці»
Це бабуся Маруся. Вона живе одна. Ми всім класом ходимо до неї в гості, провідуємо і допомагаємо їй. Вона розповідає нам про своє дитинство,яке припало на важкі воєнні і післявоєнні часи,про свою працю у рідному селі. Їй уже років. Все життя працювала чесно. Ми всім класом її дуже любимо і поважаємо.
А це фотографія мого прадідуся Бердника. Він ветеран Другої світової війни. Ми всією сім’єю майже кожного дня провідуємо його і допомагаємо. Він багато розповідав мені про війну. Мій прадідусь боровся з фашистами. Я горджусь своїм дідусем,і хочу ,щоб він жив ще довго – довго.
Перед вами фотографія тата нашого однокласника Андрійка - Бардаков Олексій. У нього золоті руки. Він сам виготовляє чудові меблі.
Цю жінку звати Бутова Ольга. Вона талановита вишивальниця. Її вишивки ми бачимо завжди на вечорницях,які проходять у нашому селі. Бабуся Оля сказала, що залюбки навчить мене вишивати.
А це Любов Петрівна. Вона все життя пропрацювала у нашій школі вчителем. Зараз на заслуженому відпочинку. Любов Петрівна виховала багатьох учнів, в тому числі і наших батьків. Її учні завжди з любов’ю згадують свою першу вчительку. Ми завжди вітаємо Любов Петрівну з Днем вчителя,а наш однокласник Андрійко часто їй допомагає,бо вона сусідка його бабусі.
2.Художник демонструє свої малюнки.
Для мене Україна – це моя рідна Шандрівка. Тут я народилася і живу. Тут живуть мої рідні: мама, тато, братик Богданчик, дідусь і бабуся.
Наша Шандрівка багата на прекрасні, казкові місця, де завжди можна приємно відпочити і помилуватися навколишньою природою. Свою виставку малюнків я назвала «Рідні краєвиди».
Моє село прекрасне в будь-яку пору року. На цьому малюнку я намалювала свою матусю і братика Богданчика. Ми часто ходимо всією сім’єю в чудову осінню пору за грибами. Ми збираємо маслята, печериці, лисички, опеньки і одночасно милуємось красою осіннього лісу та вдихаємо його аромати.
Не менш привабливою є Шандрівка і зимою, коли земля вкривається пухнастою білою ковдрою. На цьому малюнку ви бачите гірку біля моєї хати, з якої ми з друзями часто спускаємося на санчатах.
Моя улюблена пора року – це весна. В цей час Шандрівка, немов пробуджується після довгого зимового сну. Повітря пахне свіжістю, дзвенять струмочки, зацвітають дерева. Все це я намагалася відобразити у своєму малюнку.
А цей малюнок, немов запрошує вас приїхати до нас, в Шандрівку, влітку. Тут ви зможете покупатися, позасмагати, пограти в різні ігри так, як я і мої друзі.
Я хочу, щоб моя Шандрівка і вся Україна завжди була мирною, багатою і такою прекрасною, як на моїх малюнках.
У кожної людини в житті є щось найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. Недаремно ж люди кажуть, що в рідному домі і стіни допомагають, так воно і є. Для мене Шандрівка – це моя рідна мальовнича найкраща в світі Україна, надихнула мене на створення віршів та легенди, які ви можете прочитати у моїй збірці «Шандрівка моя – це країни рідної земля».
ЗБІРКА ВІРШІВ
«ШАНДРІВКА МОЯ –
ЦЕ КРАЇНИ РІДНОЇ ЗЕМЛЯ»
Учениці 4 класу
Шандрівської середньої
загальноосвітньої школи
ВОЛОДЬКО ЄВИ ВЛАДИСЛАВІВНИ
У кожної людини в житті є щось найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. Недаремно ж люди кажуть, що в рідному домі і стіни допомагають, так воно і є. Тільки в рідному краю людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Це велике і дуже сильне почуття. Тому я і присвятила цій темі багато своєї творчості, а саме - віршів.
Шандро, кажуть, був козак,
А це, друзі, добрий знак.
Надумав хутір заснувати,
До речі, Шандрівкою назвати.
Розливи річки тут Оріль,
І степ, і поле, й в’ється хміль.
Все навкруги красиве й миле,
Краса його усіх скорила,
А я над все її люблю.
Радість, воля і краса,
Чиста вранішня роса
Рідний край мій чарівний,
Ти для мене рай земний.
Ти для мене, для дитини,
Маленька часточка Вкраїни.
Тут земля моя і рідний дім,
Мої батьки й блакитне небо.
Росту щаслива я у нім,
А що мені ще більше треба.
Найкращий в світі – рідний край!
В житті про це ти пам’ятай!
Живуть по світу різні люди
Та кращого ніде не буде.
Країни є великі і малі
На безмежній красивій землі.
Та найбільший в житті оберіг -
Це дитинство і рідний поріг.
Це село моє – рідна земля,
Як же дуже люблю тебе я.
Україна люба, мила,
Гарно дітям тут гуляти,
Кругом краса, скоріш дивись!
І радіти не барись.
Україна - наша Батьківщина,
Це поля, озера, ріки
Ось Дніпро тут протікає,
Небо синє в нас буває.
Жовте сонечко тут сяє,
Соловейко в нас співає.
Це й музичні джерельця,
І квітучії поля.
Це країна почуття і
Країна майбуття.
Цвіте калина біля ганку,
Бузько на хаті клекотить.
Немає більшого нам щастя
Як в Україні рідній жить.
Степи безкраї і лани широкі,
І не повторні співи солов’я.
І хоч маленька я,
Та знаю певно:
Найкрасивіша в світі -
Шандрівська, земля!
СЕЛО
Десь в далині там світліє
Ріднеє наше село.
Сонечко лагідно гріє
І заглядає в вікно.
Діточки грають під дубом,
А в солов’їнім краю
Музика - пісня вже лине,
Душу чарує мою.
Я вибігаю із дому
В ранню літню пору,
Бачу росинки – краплинки,
Схожі на свіжу сльозу.
Люблю я дуже тишу й спокій,
Люблю ліси, яри глибокі
І щоб завжди все так було,
Бо я люблю своє село.
Вишиванка
Вишиванку вишиваю,
Сидячи на ріднім ганку.
Вишила уже матусю,
Татуся й свого братусю.
Залишилось небагато:
Дідуся, бабусю, хату,
Песика свого та ляльку,
Синє небо та полянку
Іще трішки, небагато -
Ще поля квітучі пахнуть,
І веселку над ставочком,
Діти грають в холодочку
Пісеньку співає пташка,
Розмовляють всі про ласку.
На річці плавають качата,
В подвір'ї бігають курчата.
Я вишиваю Батьківщину
Своє село, свою родину.
Звідки взялась Україна?
Якось ішов Івасик із школи і подумав: “Звідки взялась Україна?” З цією думкою він дійшов аж додому. Коли хлопчик був на місці, то він спитав у своєї матусі: “А звідки взялась Україна?” Матуся йому почала розповідати.
«Жила-була дівчинка. Вона була ніжна, мов квітка, яка росте серед поля, радісна, мов маленька дитинка, яка раділа кожній хвилині, гарна, мов весна.
Вона любила життя. Сумувала і раділа, плакала і сміялась. От якось проходив біля її хати старенький дідусь. Він побачив, як дівчинка плаче. Підійшов до неї і спитав: «Дівчинко, а чому ти плачеш?” А вона каже: «Б’ють мене, дідусю, кривдять мене злі нелюди!» Упала вона, обняла рученятами круг себе і перетворилася на кусочки землі. Дідусь похрестив її і назвав Україною. Відтоді наша земля так і називається.»
Івасик із задоволенням слухав розповідь матусі. Потім розказав цю легенду своїм друзям.
Сьогодні страшно в світі жити,
Бо рідну землю ворог рве.
Скоріш війну б нам припинити,
Живе навколо усе мре.
І щастя наше геть розтало,
Багато горя в нас стає.
І радості тепер так мало,
Життя не те – твоє й моє.
Усім бажаю я сьогодні миру,
Хай з небосхилу йде війна!
Щоб відчували щастя, радість щиру,
Хай буде проклята вона!
Земля моя горить у вогні,
Так страшно й гірко сьогодні мені.
Росія руйнує села й міста,
Для неї ця істина дуже проста.
І скрізь залишає руїни
З коханої мною країни.
Вбиває людей і нищить поля,
І стогне від болю рідна земля.
Й маленьке серденько крає,
Спасіння від горя немає.
Росія убиває Україну,
Вбиває жінку і малу дитину.
Палають села і горять міста -
Така в нас доля непроста.
Приносить смерть і повний жах
По незахищених людських хатах.
Та Україну їй не розтоптати,
І українців їй не подолати.
І пошкодує, що прийшла до нас,
Розплати прийде грізний час!
Не хочем ділитись на Захід і Схід,
А будем єднати великий наш рід.
Єдина сьогодні держава
Й навіки велика їй слава!
І вогник любові, щоб в душах не гас,
Й чужинці ніколи не рвались до нас.
Не можна нікому її розділить
І буде Вкраїна єдиною жить!
І малоросами нам ніколи не жить,
Ми будем неньку свою боронить!
Я хочу вам розказати свою легенду «Звідки взялась Україна? та прочитати акровірш про наше село.
Я кожний день зі своїми рідними дивлюсь телевізор і переживаю за наших солдатів, які віддають своє життя за нашу Батьківщину. Свої думки і переживання я висловила у своєму вірші, який назвала «Хай з небосхилу йде війна».
Вчитель. Спасибі нашим митцям за презентацію своїх робіт. А зараз проведемо вікторину між нашим групами та розгадаємо кросворд, щоб перевірити, які знання вони отримали, працюючи над проектом.
Вікторина.
3. Що знаходиться біля пам’ятника загиблим героям?
4. В якому році побудована наша школа?
5. Скільки вулиць є у Шандрівці?
|
|
|
ш |
и |
п |
ш |
и |
н |
а |
|
|
|
|
|
|
р |
о |
м |
а |
ш |
к |
а |
|
|
|
|
|
|
к |
л |
е |
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
у |
б |
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
е |
р |
е |
н |
|
|
|
|
|
|
а |
к |
а |
ц |
і |
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
е |
р |
б |
а |
|
|
п |
р |
о |
л |
і |
с |
к |
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
к |
а |
л |
и |
н |
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
з |
а |
є |
ц |
ь |
|
|
|
|
|
|
|
|
л |
е |
л |
е |
к |
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
з |
о |
з |
у |
л |
я |
|
|
|
|
|
|
|
в |
о |
в |
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
о |
р |
е |
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
ш |
п |
а |
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ї |
ж |
а |
к |
|
|
|
|
|
к |
а |
б |
а |
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
л |
а |
с |
т |
і |
в |
к |
а |
1.Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає? (шипшина)
2.Жовтенька голівонька,
Біленька хустинонька,
Що я за квітонька? (ромашка)
3. Кожний рік на ньому виростають вертольоти,
Жалко,що кожний вертоліт лише на один політ. ( клен)
4.З жолудя він проростає,
В кроні сил чимало має.
Кабани плоди смакують,
Люди міць його цінують. (дуб)
5.Кущ весною розквітає,
А над ним бджола літає.
Дивно! Квіточки - біленькі,
А от ягоди - чорненькі! (терен)
7.Стоїть над водою з розплетеною косою .( верба)
8.Я найперший зацвітаю
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку. (пролісок)
9.У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. ( калина)
10.Не ходжу я, а скакаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би я коня.(заєць)
11.Довгі ноги - довгий ніс.
Прилетів – обід приніс.
Смачних жабеняток
Для своїх маляток.(лелека)
12.Сіла пташка на дубку,
Завела своє: ку-ку!
Стрепенувся їжачок,
І зайці, й козулі:
Всіх збудив той голосок –
Пісенька…(зозулі)
13.Сірий, ікластий,
Хоче вівцю вкрасти.( вовк)
14.Із гори крутої мчать
два могутні крила у хазяїна… (орла)
15.Ось хатина, в ній – Співак
Як цю пташку звати…( шпак)
16.Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і незлий.
Вдень ховається. Вночі
йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?...(їжачок)
17.Він ікластий і сердитий,
Дуже любить землю рити.
Жолуді весь час шукає
Й малюків смугастих має. (кабан)
Вчитель. Дорогі діти! Запам’ятайте, де б ми не були, скільки б не пройшли шляхів, ми завжди повертаємося на рідну землю, в рідну оселю.
Кожному з нас особливо дорогий той куточок, де ріс, де став людиною. Ви — майбутнє рідного села, нашої Шандрівки, нашої України. Пам’ятайте свій рід, своє покоління, не забувайте свою домівку й рідну Батьківщину. Своїми знаннями, працею, здобутками будуйте сильну квітучу державу! Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ, шануйте його дзвінку пісню і мелодійну мову.
1.З душі моєї ллється пісня,
Коли я бачу цю красу.
Її відлуння незабутнє
Для тебе в серці я несу.
2.Для тебе рідне і єдине,
Моє ріднеє село,
Бо більш такого в цілім світі
Нема, не буде й не було.
3.Тут все навколо особливе:
І подих вітру, й шелест трав,
І тиха пісня солов’їна,
Яку ніхто ще не співав.
4.Краси такої в цілім світі
Ти не знайдеш, як не шукай,
Бо все це рідна Шандрівка,
Це мій єдиний рідний край.
4.Живем ми в гарному селі,
Куточку мальовничому.
Гудуть улітку тут джмелі,
А взимку гостей кличемо!
5.Яка б пора це не була,
Завжди у нас красиво,
Росте маленька дітвора –
Весела і щаслива.
6.І так завжди, із року в рік,
Радієм новій зміні,
Яка залишиться навік,
В Шандрівці, на Україні.
7.Хай ніжні співи солов’я доносяться з діброви,
Хай буде мирним небокрай, хай сонце в небі сяє.
Хай лине пісня над селом, хай колосяться ниви.
Комори повняться добром, і будьмо всі щасливі!
Пісня «Не даваймо суму жити»
Література
1