Виховний захід "Шевченко - світова наша слава"

                           Виховний захід

Дата: 09.03.2020

Клас: 5

Тема: «Тарас Шевченко – світова наша слава»

Мета: 

1)Практична:

- провести виховний захід на тему: «Тарас Шевченко – світова наша слава»

2)Виховна:

- виховувати почуття національної гідності у дітей, гордості за великого    патріота  України.

- прививати любов та шану до слова українського Пророка.

3)Освітня:

- показати світову велич Кобзаря, його значимість для всіх людей на планеті, розкрити неосяжність його таланту.

4)Розвивальна:

-розвивати в учнів бажання читати твори української літератури, зокрема твори Т. Шевченка

Обладнання: вишитий портрет Шевченка, книга «Козар», свічка у свічнику, дерево життя і творчості поета ( складене із гілочок, на яких ростуть вирізані із зеленого картону листочки із записом знаменних дат життя Шевченка).

Хід заходу

                                                                                        Свою Україну любіть.

Любіть її во время люте.

В остатню, тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Т. Шевченко

I. Організаційна частина.

Вступне слово вчителя

Не випадково сьогоднішній наш захід, присвячений пам’яті великого кобзаря, ми почали з виступу бандуристів. Адже мова піде про бандуру /кобзу/ , про кобзарів, про великого кобзаря Шевченка.

З давніх – давен людям відоме «дерево життя» /показує дерево/. Це є символом зв’язку минулого з сучасністю. Зображення дерева життя зустрічається на давніх каменях і свідчить, що люди в сиву давнину знали про нерозривний зв'язок минулого, теперішнього і майбутнього.

Все навколишнє – це наслідок минулих подій, а в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Отже, щоб бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, його культуру.

І саме тому сьогодні на нашому святі ми згадуємо кобзарів України.

II. Основна частина.

Ведучий 1: Епіграфом до нашої розмови я взяла слова великого поета України, її пророка Т. Г. Шевченка. Саме про нього ми будемо сьогодні говорити, саме його вірші ми будемо сьогодні слухати. Т. Шевченко – не просто поет, твори якого ми вивчаємо в шкільній програмі. Це велика людина, хоча народився в бідній селянській родині, це великий талант, бо Бог наділив його хистом художника, і прекрасним голосом, і  даром пророчим поетичним, хоча не дав йому талану. Це великий українець, хоча більшу частину свого життя прожив за межами України, навіть помер на чужині, та думками і мріями завжди був тут, де «Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем», де «Реве та стогне Дніпр широкий», де «Серед степу широкого, на Вкраїні милій» пройшло його дитинство.

Ведучий 2: Шевченко в кожного свій. Відкривати його для себе ви будете поступово, знайомлячись із його поезіями, читаючи його Щоденник, аналізуючи його складне, але таке духовно багате життя.

В Україні з нагоди святкування 202-річчя від дня народження поета стартував проект «Мій Шевченко», фрагмент якого я пропоную подивитись вам.

1-й читець.

Вірш – “Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте, сизокрилі

Мої голуб’ята,

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти…

…Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами

Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами”.

Ведучий 1: Тарас Шевченко народився в селі Моринці у сім’ї кріпаків Григорія і Катерини Шевченків, яких по вуличному називали Грушівські.

Змалку допитливий хлопчина любив  слухати пісні кобзарів, розповіді свого діда Івана та блукати степом у пошуках золотих стовпів, які підпирають небо.

2-й читець.

Не  на  шовкових  подушках, 

Не  у  величному  палаці,

В  хатині  бідній  він  родивсь,

Серед  неволі,  тьми  і  праці.

 3-й читець.

Він  народився  в  неволі ,

Виріс  борцем  проти   гніту,

Бився  за  щастя  народу,

Бивсь  проти  царського  гніту.

Ведучий 2: Дуже рано він став сиротою, спочатку померла мама. У церковній книзі було записано, що померла вона «з натуральної хвороби», а насправді від тяжкої роботи на панщині. А батько, що не міг сам доглянути шестеро дітей, одружився знову. Мачуха була жорстокою до  сиріт, а коли помер і батько, то життя для них у хаті не стало, пішли в найми, а Тарас помандрував шукати своєї долі у дяків-малярів, бо дуже хотів навчитися малювати. На слайді ви бачите  скульптуру маленького Тараса, яка стоїть у селі Шевченкові. Свою рідну хату намалює він, коли буде уже вільною людиною і мріятиме знову повернутися в Україну, у те «найкращеє село, у те, де мати повивала мене малого, і вночі на свічку Богу заробляла, поклони тяжкії б’ючи».Покинувши рідну хату, Тарас опиняється в панському дворі спочатку на кухні, а потім його везуть у Петербург, бо панові потрібен козачок.

4-й читець.

У   тяжкій   неволі  ріс   малий  Тарас.

Він   не  вчився   в  школі,   він   ягнята  пас.

Вмерли   мама   й  тато   -   сирота   в   дяка.

Тут  була  в   хлоп*яти   грамота   така. 

5-й читець.

Нишком   він  малює   статуї  в  саду,

Вночі  пише   вірші   про  людську  біду.

Ведучий 1: Пан Енгельгардт не жив у селі. Він мав помешкання у Санкт-Петербурзі. Козачка з Тараса йому зробити не вдалося, недарма ж ім’я Тарас перекладається з грецької  бунтар, тому пан віддав його вчитися на кімнатного живописця до майстра Василя Ширяєва. У вільний час, а це було влітку, в основному вночі, у білі петербурзькі ночі він бігав у Літній сад і перемальовував статуї античних богів, відточуючи свою майстерність.

6-й читець.

Вірш – “Доля”

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

з нас будуть люде», – ти сказала.

А я послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде?

Ведучий 2:  Є люди безталанні, а от Тарасові щастило. У своєму житті він зустрічав розумних, добрих та чуйних людей. Були це й українці (Іван Сошенко, Євген Гребінка), які допомагали йому адаптуватися в чужому місті, давали уроки малювання, як І. Сошенко, учень Петербурзької академії мистецтв, найкращий учень Карла Брюллова; знайомили з петербурзькою громадою, як Є. Гребінка; ввели в коло талановитих художників Петербурга, як Василь Григорович. Доля молодого талановитого кріпака не залишила байдужими й росіян Венеціанова, Карла Брюллова, В. Жуковського.  Вони шукали шляхів визволення Тараса з кріпацької неволі.

Ведучий 1: Карл Брюллов намалював портрет В. Жуковського, який розіграли в лотереї в царському палаці і на виручені гроші (2500 карбованців) Тараса Шевченка було викуплено з неволі. Це був найщасливіший день у його житті.

Ведучий 2: Ось вона – відпускна, яку підписав пан Енгельгардт. На знак вдячності людям 22 квітня 1838 року Т. Шевченко присвятив свої твори. Василю Григоровичу – поему «Гайдамаки», В. Жуковському – поему «Катерина», а Карла Брюллова, свого вчителя, змалював у повісті Художник».

Ведучий 1: Разом з волею Тарас отримав шанс навчатися в Академії мистецтв, а також пробудилося бажання писати поезії. Тож Тарас займався улюбленою справою, малював картини на теми української і світової історії, а для цього сільському хлопчині, який мав  за спиною тільки знання, отримані в дяківській школі, треба було багато вчитися, читати. А також писав поезії, які в 1840 році побачили світ під назвою «Кобзар». І світ заговорив про талановитого українського поета, який звіряв свою душу читачеві, ділився з ним найсокровеннішим, розповідав про те, чого так не вистачало на чужині, – про Україну.

7-й читець.

У  вікні – любисток,

На  підлозі  -  м’ята,

У    простій  оправі  -  

Книга   серед   книг.

Наче  щедре   сонце   оселилось   в  хаті, 

Як   велике   щастя,   стало  на  поріг!

Мудра,   світла   книга    -

То   «Кобзар»   Шевченка.

На   столі,  як   свято,  білий   Коровай.

І  пішло   повір’я   прадідського   часу:

Як  «Кобзар»  у  хаті  -  буде  щастя,  знай!

Ведучий 2: А побувавши в Україні, зрозумів, що народ його страждає, а пани знущаються над ним. Ставши учасником Кирило-Мефодіївського братства,  Т. Шевченко обстоював позицію волі. Його народ мусить бути вільний: «Треба громадою обух сталить, і добре вигострить сокиру, і заходиться вже будить…».  Це товариство мало свій статут і програмні документи, але воно було таємним. Знайшовся «добрий чоловік», який видав братчиків. І Тарас Шевченко знову опинився в неволі.

Ведучий 1: Як не дивно, але Т. Шевченка царський уряд засудив не за участь у таємній організації, а за його поезії. Його відправили в солдати в Оренбурзький край. І цар власною рукою на його справі написав: «Із забороною писати і малювати». Пізніше у своєму щоденнику Т. Шевченко напише, що суд під керівництвом самого сатани не міг вигадати покарання гіршого, ніж його придумав цар Микола. Десять років спочатку в Орській фортеці, а згодом  у Новопертівській поет мусив терпіти знущання офіцерів, щоденні муштри, відсутність друзів, проте ці випробування не зламали його. «Караюсь, мучусь, але не каюсь…». Тихцем він усе одно писав вірші у маленьких книжечках, які можна було сховати за халявами чобіт. Чотири захалявних книжечки списав за час заслання поет. А для нащадків залишив ще й багато малярських робіт: акварелей, сепій, офортів.

1-й читець.

Та  малює  й  пише

Він  таємно   там.

Гнівні    його   вірші

Страх  несли   панам.

2-й читець.

“Заросли шляхи тернями

На тую Вкраїну,

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть, мені не вернутись

Ніколи додому?

Мабуть, мені доведеться

Читати самому

Оці думи?Боже милий!

Тяжко мені жити!

Маю серце широкеє –

Ні з ким поділити!

Не дав єси мені долі,

Молодої долі!

Не давав єси ніколи,

Ніколи! ніколи!

Не дав серця молодого

З тим серцем дівочим

Поєднати! Минулися

Мої дні і ночі

Без радості, молодії

Так собі минули

На чужині…”

Ведучий 2: Смерть забрала Т. Шевченка тоді, коли він тільки починав жити на волі після 10 років солдатчини. Він багато працював, отримав звання академіка гравюри, проте життєвих сил не стало, їх забрали хвороби, набуті в засланні. Помер поет 10 березня 1861 року (на другий день після свого дня народження) і був похований  на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Проте його земляки, пам’ятаючи бажання поета повернутися в Україні, перевезли його тіло в Україну, в місто Канів, і поховали на Чернечій горі, яка тепер називається Тарасовою.

3-й читець.

 Вірш –”Не молилася за мене…”  фрагмент:

“Я тілько хаточку в тім раї

Благав ,і досі ще благаю

Щоб хоч умерти на Дніпрі

Хоч на малесенькій горі .”

Ведучий 1: Поет Т.Шевченко знаний не тільки в Україні, але й за її межами. Пам’ятники йому стоять по всьому світі.

4-й читець.

Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові

І збережем ми для внуків наших

Вкраїнську пісню, вкраїнську мову.

Не раз стинались ми з ворогами,

До долу гнулись криваві рани,

І всім здавалось, ми вже не встанем,

Та воскресали, бо був ти з нами.
Ведучий 1: У кожного Шевченко свій , і кожен по-своєму його розуміє.

1939 року альпіністи Дніпропетровська підкорили вершину Суганського хребта на Центральному Кавказі заввишки 4200 метрів над рівнем моря й назвали її — пік Шевченка. Згодом, напередодні 175-ліття від дня народження поета, на цьому місці встановили його погруддя з металу.

                                                                    Із “Шевченківського словника”

Ведучий 2: 1982 року малій планеті №427 було надано назву Кобзар. Вона з’явилась у телескопі перед очима відомого дослідника тіл Сонячної системи, кандидата фізико-математичних наук М.С.Черних із Кримської астрофізичної обсерваторії. Кожне її обертання між орбітами Марса і Юпітера на середній відстані від Сонця 2,7415713 астрономічних одиниць триває чотири з половиною роки. З вигляду це, мабуть, брила неправильної форми з віспинами кратерів, укрита шаром пилу, який ледве утримується слабким гравітаційним полем. Розмір цієї планети 6 — 7 км, тобто приблизно такий, як саме ядро комети Галлея.

                                                                             З довідника Зоряного неба

Ведучий 1: Міжнародна комісія з нових мінералів підтримала подання науковців України щодо присвоєння природній хімічній сполуці кристалічної будови імені (цього разу насправді самого імені) Тараса Шевченка. Цю мінеральну речовину відкрив у 60-х роках     минулого століття геолог, ректор Львівського університету, згодом академік Євген Лазаренко. Її було знайдено серед кварцево-рудних утворень в околицях Наголоно-Тарасівки на Донеччині. Назву рожево-білого мінералу тарасовіт — учені схвалили майже одностайно. Лише один голос був проти: йому більше подобалась назва “шевченковіт”.

                                                     За каталогом “Мінерали земної кулі”

Ведучий 2: Унікальною є мікрокнига «Кобзар» Т.Шевченка, яку зробив Микола Сядристий з пелюсток безсмертника. Це найменша у світі книга (розмір 0.6 мм; має 12 сторінок, зашита павутинкою, обкладинку виготовлено з пелюстки безсмертника.

Ведучий 1: Майстрині з Рівного Олена Мєдвєдєва та Анна Тимошок створили унікальну книгу — вишили усі твори Шевченка з першого Кобзаря 1840 року. Художниці не лише зберегли правопис та шрифт видання, але й доповнили його ілюстраціями — картинами з ранньої творчості Т. Шевченка. Увінчує роботу — вишитий автопортрет молодого поета. Вишитий "Кобзар" номінували на Шевченківську премію.

Ведучий 2: Єдиний у світі музей однієї книги - "Кобзаря" Т.Г.Шевченкa відкритий у травні 1989 р. у меморіальному будинку, у якому з 18 по 22 липня 1859 р. жив у родині Цибульских Т.Г.Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на будинку музею.

Ведучий 1: Картини Олега Шупляка мають подвійний зміст і вражають своєю довершеністю. Він по-своєму бачить Т.Шевченка.

Ведучий 2: Твори Т.Шевченка перекладені багатьма мовами світу, і кожен бере з його творів те, що близьке тільки йому. Він нікого не залишає байдужим.

5-й читець.

 Шевченко думами своїми

Надію в нас колись вселяв,

Що буде наша Україна

Цвісти серед усіх держав.

Він бачив в мріях Батьківщину

Багату щедрості й добра,

Що нам палку дає надію

На кращий час і майбуття.

Були тортури та невдачі

У долі нашого митця,

Але він світ тяжкий той бачив

У своїх творах до кінця.

Давайте продовжимо цю традицію, і хай твори Т.Шевченка лунають у цьому залі.

Ведучий 1: Нагородження Національною премією провадиться указом президента України. Щорічно присуджується до п`яти Національних премій, але не більше однієї з кожного напряму

•                     література,

•                     літературознавство і мистецтвознавство,

•                     публіцистика і журналістика,

•                     кінематографія,

•                     музичне, театральне, концертно-виконавське, народне і декоративно-прикладне та образотворче мистецтво).

    Лауреатам Національної премії виплачується грошова частина, розмір якої щороку визначає президент України. У 2013 році ця сума становила 260 тис. грн.

Ведучий 2: Уже пройшло багато років після смерті поета, та Т.Шевченко актуальний і сьогодні: його вірші читають, складають на них пісні, його доля цікавить науковців з різних куточків світу. Його співають навіть сучасні рок-групи. Слухаємо «Садок вишневий коло хати» у виконанні рок-гурту «Мертвий півень».

ІІІ. Заключна частина

Пісня – ” Заповіт “

 Пісню співають всі діти і гості.