Виховний захід "Шевченко - великий син України"

ШЕВЧЕНКО – ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ

Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Вчитель  По всій нашій милій Україні зараз проходять Шевченківські дні. І ми сьогодні зробимо уявну подорож Шевченківськими дорогами.

Біля імпровізованої хати сидить мати, дитина.

Дитина(звертається до мами)

Люба мамо, мила мамо!

                                         Ти скажи, навіщо хату

  Рушниками ми прибрали,

                                         Ніби в свято великоднє?

День який у нас сьогодні,

                                        Що квіток отак багато?

Мама

Так, у нас сьогодні свято!

Дитина(до матері)

Мамо, що ж за свято нині?

Мати

                                       Та Тарасове, дитино!

  Знай, колись, моє серденько,

Був у нас Тарас Шевченко.

Дитина

Хто ж він був нам, люба ненько?

Мати

Наймиліша всім людина

І найкращая перлина,

Яку має Україна,

Наша рідна країна.

Учні розказують вірші

1. Іде весна, іде весна,

Мов квітонька прекрасна.

І спогад нам несе вона

Про віщого Тараса.

2. Гомін  лине про країні

Сонячно, крилато.

Гомонить Дніпро із степом

Про велике свято.

3. Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам`ять Шевченка.

Вчитель  

9 березня 1814 року в селі Моринця на Черкащині в сім’ї кріпака  народився хлопчик, якого звали Тарасом. Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

Інсценізація! «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Заходить жінка, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка до неї підходить хлопчик.

Хлопчик - Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати  -  Так синочку правда  

Хлопчик  - А чому так багато зірок на небі?

Мати – Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик – Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати – Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик – Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати – Старайся, мій хлопчику.

Вчитель:   Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками.

Гірке дитинство випало на долю Тараса.

Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів і важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.

З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Шевченко дуже  любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби на берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю,  бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

В своїхвіршах та поемах Т .Г.Шевченкоописував і тяжкежиття народу , яке не обійшло і його самого. Коли читаєшйоговірші,тонібичуєшніжну, сумнупісню.

Тарас в дитинствілюбивслухати, як співалайого сестра Катря. Слухав, завчав  слова і сам співав. Дуже любив слухатипісні і думистарихкобзарів.

Багатовіршів ,написанихТ.Г.Шевченком,покладені на музику (72 вірша Кобзаря стали піснями).

Пісня «Зацвіла в долині червона калина»

Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишилось нам у спадок.

Він написав понад 1000 картин.

За свої малюнки  Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

Слайд-шоу картин Шевченка

 Вчитель

Давайте уявимо, що ми завітали на виставку малюнків “Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках”

Ці малюнки зроблені нами з любов’ю до поета Т.Г. Шевченка, до нашої рідної України.

Презентація малюнків учнів

9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Учениця :Я, маленька українка,

Сім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Вчитель: Щиро любив Т.Шевченко рідну землю, природу України. Давайте сплетемо віночок пам’яті для Т.Г.Шевченка.

Вінок пам’яті Т.Г.Шевченку