Виховний захід " Шевченкове життя"
У сценарї прпенується інаценізація життєвого шляжу Шевченка, його дитячі роки, виразне читання поезій.
Сценарій свята запропоновано до відзначення Шевченкових днів у школі.
Сцена прибрана вишиваними рушниками. Біля портрету Т. Г. Шевченка ваза з квітами .В кутку сцени стоїть хатинка у вікні якої видно світло.
Перед початком свята звучить музика.
- Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Ведучий: Саме в такий березневий час засяяла над Україною немеркнуча зоря Тараса Шевченка – відомого всьому світу Кобзаря – співця знедоленого українського народу .
Він побачив світ 9 березня 1914 року в селі Моринцях на Київщині в родині кріпака.
- В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
Ведучий: Того дня народилася панові ще одна кріпацька душа, а Україні – її гордість і слава, її великий народний співець.
Ведуча: Будучи дитиною Тарас мріяв побачити залізні стовпи, що підпирають небо.
На сцені стоїть лавка. На ній сидить дідусь. Звучить музика «Од Києва до Ольстера»
Сценка № 1
Дід: О, з’явилась приблуда! Катруся вже очі вигляділа, зорячи за тобою.
Тарас: Діду, а чому це з Микитою усі прощаються?
Дід: Виміняв його пан на хорта. Продав.
Тарас: Як це на хорта?
Дід: Така кріпацька доля, синку.
Тарас: Ну чому, чому я вранці не взяв його із собою подивитися на стовпи, що підпирають небо? Він вищий, то, певне, з могили побачив би ті стовпи. Якби Микити не було вдома, то пан не продав би його.
Дід: Значить, ти ходив аж до могили.
Тарас: Ходив, а стовпів так і не побачив.
Дід: Тебе хоч прив’язуй удома із твоїми вигадками. Добре твій батько каже, що з тебе вийде або щось велике, або ледащо. А якби ти заблудився?
Тарас: Та я й заблудився… Йшов до Моринець, а думав, що іду в Кирилівку . Проте з чумаками приїхав. Як справжній чумак. Діду, а я вже знаю, чому шлях називається Чорним.
Дід: Чумаки розказали?
Тарас: Еге ж.
Дід: Важка чумацька доля.
Звучить музика «Од Києва до Ольстера».
- Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, малого, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
- «Учися, серденько, колись
З нас будуть люди», - ти сказала,
А я послухав, і учивсь
І вивчився. А ти збрехала.
- Які з нас люди? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, у нас нема
Зерна неправди за собою.
- Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава – заповідь моя.
Ведуча: Читати Тарас навчився дуже рано. Одного дня дід сказав, що час уже Тараса до дяка в науку віддати. У цій науці дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний.
Перед сценкою «В широкий світ» звучить музика пісні «Ходить сон».
Сценка № 2
«В широкий світ»
Тарас: ( виходить з хати дяка з вузликом у руках і скрадається до воріт )
Кінець!.. Кінець!.. Ні довше годі
Терпіти, жити наче злодій,
Мов заєць травлений. Сюди
Мені вже більше не вертатись
До …клятої цієї хати .-
Оксана: ( виходить з-за хати)
Тарасе!
Тарас:) (приклав пальця до вуст)
Цить!
Оксана: (тихіше) Ти що? Куди?
Тарас: Цить, не галасуй!
Оксана: (бере його за руки) Чому поблід ти? Чого дрожиш? Скажи, їй
Богу!
Тарас: Ходи там дальше не дорогу, там безпечніш.
Знаєш, терпіти знущань дяка не стало сил…
Не вчитель він – катюга лютий,
П’яниця злющий все пропив,
Все до шага. А школярів січе лозою, б’є і лає,
Не вчить, лиш морить і карає, Оксаночко…
Оксана: Тарасе, друже,
Ну, що ж… Я знаю, це болить,
Та що робити? Не сумуй же,
А лиш терпи.
Тарас: Ні, хто терпить ,того ще дужче б’ють.
Та цить! Тобі я, скажу, що скоїлося.
Це, бач, таке зо мною діло:
Ось п’яний дяк прийшов до хати,
Нас вибив – сам звалився спати.
Я, бачивши, що він лежить
На лаві п’яний, взяв лозину
І його висік…
Оксана: Що, дяка?
Тарас: Ні, ката свого! Бо й яка інакша плата…
Оксана: Бійся Бога, він тебе вб’є!
Тарас: Тепер він спить,
А я піду собі , небого
Далеко там, в широкий світ,
В цю безталанну Україну.
Скрізь живуть люди, - не загину,
Може до хати десь приймуть
І розуму навчатимуть.
Оксана: Загинеш, хлопче, на чужині,
В чужій незнаній стороні,
Ти ще малий такий…
О, ні! Не буде гірш, як в тій хатині
Колиб я вільний був! Тоді
Тарас:
Хлоп’ят не бив би без провини
Щодня, щоранку, щохвилини
Дячок – п’яниця лиходій.
За всіх покривджених сиріт
До бою визвав би я світ,
За всіх катованих і битих
Я став би на катів неситих,
Та ще немає в мене сил…
Оксана: Як в того вірлика без крил.
А я б при твоїм боці стала,
Тобі ,Тарасе, помагала.
1 школяр: (вказує на хату) Він ще там є? Збудивсь чи спить?
Тарас: На лаві п’яний дяк лежить.
2 школяр: (заглядає у вікно) А біля нього прут лозини.
Ну, лихо знов когось постигне!
Тарас: Його постигло хоч цей раз.
3 школяр: Ти бив його? Як? Ти, Тарас?
Тарас: Мовчи, ти краще! Заслужив
Такої дяк у нас заплати:
Я так і сік ,як він навчив,
Тепер я долі йду шукати;
Чей прийме хтось мене до хати,
Чей серця ще на світі цім
Не стали каменем усім.
1 школяр: Що ж ти робитимеш там, брате?
Ти ж ще не в силі працювати.
Тарас: Піду шукать тієї долі,
Що десь блукає в чистім полі,
Що я до неї все тужив.
Щоб мудрі книги міг читати,
Учитись гарно малювати,
Пізнати всі ці дива з див.
А повернувшись із чужини,
На службу стати Україні.
Прощайте, друзі, й ти, Оксано,
Прощай! Не плачте, не тужіть,
Туги і сліз не любить світ!
Шукати правду йду кохану,
А як найду, то все покину
Немов той сокіл у імлі
До вас, мої друзі прилину
Свою спасати Україну,
Збороти кривду на землі
- Давно те діялось
Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака –
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге – та й куплю
Паперу аркуш.
- І зроблю маленьку книжечку.
Хрестами і візерунками з квітами
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду.
Або «Три царії содари»
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто, не побачив
Виспівую та плачу.
Ведуча: Швидко повмирали батьки у Тараса. Згадуючи ці безрадіснс дні свого дитинства, Шевченко писав:
9.Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться –
Хоч з гори та в воду.
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом;
Утопився б – тяжко жити,
А нема де дітись.
- Ми портрет Шевченка у рушник прибрали,
Квітами із гаю його заквітчали.
Дивиться Шевченко з висоти на нас
І радіє з нами, бо прекрасний час!
- Усі знають в цілім світі,
Що Тарасові ми діти
Його думи, заповіти
Розцвіли в серцях, як квіти!
- Він для нас – це рідна мова!
Він для нас – щира розмова!
Він – це пісня колискова!
Він – це наша Україна!
Непоборена, славна,вільна!
- Поклін тобі, Тарасе,
Великий наш Пророче,
Для тебе вірю б’ється
Те серденько дитяче.
- Ти кажеш, рідний нарід
І рідний край кохати,
Для нього кажеш жити,
Для нього і вмирати!
- Ось тут перед тобою
Малі вкраїнські діти
Святочно прирікають,
Сповняти тії заповіти.
- На службу Україні
На чесне діло гоже,
В ім’я святої правди –
Благослови нас, Боже!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку