26 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

Виховний захід: « Шлях до науки»

Про матеріал
Мета: Виховна: Ви¬ховувати в дітях бажання вчитися, силу волі, любов до праці. Навчальна:. Розширити і поглибити свої представлення про різні сфери наукової діяльності великих вчених. Познайомити учнів з життям видатних вчених, їх високими моральними якостями. Розвиваюча: спонукати до розширення і поглиблення рівня знань про науковий світ.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід:

 

 

 

 

 


 

                                       « Шлях до науки».  

Мета:

             Виховна: Ви­ховувати в дітях бажання вчитися, силу волі, любов до праці.

          Навчальна:. Розширити і поглибити свої представлення про  різні сфери наукової діяльності великих вчених. Познайомити учнів з життям видатних вчених, їх високими моральними якостями.

           Розвиваюча: спонукати до розширення і поглиблення рівня знань про науковий світ.

Завдання:

1.Розповісти учням про цікаві періоди життя всесвітньовідомих вчених.

2.Ознайомити учнів з деякими відкриттями вчених.

Матеріальне забезпечення:  Політична  карта  світу, портрети вчених, саморобна книга з напи­сом «Історія науки», репродукції картин Леонардо да Вінчі, виставка книг про відо­мих вчених.

Форма проведення:  Гра.

Місце проведення: класна кімната.

Методи: Бесіда, наочність, розповідь, пояснення.

Час проведення: класна година

 

Етапи підготовки проведення виховного заходу:

  1.        Етап – вибір мети. Мета даного заходу підібрана таким чином, щоб не тільки можна було дати нові знання, але й перевірити ті, що вже мають учні, але крім цієї головної мети існує ще й інша – розважальна.
  2.        Етап – планування виховного заходу. На даному етапі йде підбір питань для заходу, місця та часу проведення.
  3.        Етап – організація діяльності учнів. Учні раніше були попереджені про проведення заходу. Від них не потребується попередньої підготовки.
  4.        Етап – проведення заходу. Форма проведення - Гра.
  5.        Етап – підведення підсумків. Після проведення заходу обговорити захід з класним керівником, з метою вивчення успіхів та невдач.

 

Хід виховної години

Ведучій. З давніх-давен люди шанували розум, освіченість, висміювали дурість байдужість до знань. Про це говорять і прислів'я:

«Розум скарб людини». «Людей питай, а свій розум май». «Наука в ліс не веде, а з лісу виво­дить».

«Хто хоче багато знати, тому тре­ба мало спати».

 Які ви знаєте прислів'я, казки про мудрих людей?

Ведучій. Всі речі навколо нас створені розумом  і  руками  людини:   будинки  і складні машини, книги і телевізори, — все це   результати   невтомної   праці   вчених, архітекторів, інженерів, робітників.

У всьому, що є добрим на планеті,

Твій розум і твоя рука.

Слід  машиніста. Слід поета.

 Слід  шахтаря. Ще юний ти.

Біля  причалу Стоїш, готовий  відплести.

Подумай з самого початку,  

Які залишиш ти сліди.

                                                            П. Бровка

Ведучій.  Пройдуть роки, і ви станете дорослими, про­довжите будівництво нашої держави, яка повинна стати сильною і розвиненою. А щоб ця справа була успішною, вам треба багато знати і вміти, гарно вчитися у школі, розвивати свій розум і вміння. Поважайте людський ро­зум, який створив усі багатства світу!

 Учень.  

Нема кордонів перед розумом крилатим!
                                              Багато що пізнавши за безліч сторіч,
                                                Увись злетівши, майбутньому навстріч,    
                                                     Ти сильнішу, ніж розщеплений атом.
                                                        І більшого на світі нема дива, 

                                                                   Ніж ти, великий розум людини!

                                            (За П. Бровкою)

Ведучій.  Історія зберегла багато імен вчених, які своїм розумом і працею внесли величезний вклад у розвиток світової науки, людської цивілізації. Це Галілео Галілей, Леонардо да Вінчі, Ісаак Ньютон, Михайло Ломоносов, Чарльз Дарвін, Костянтин Ціолковський та інші. Про де­яких з них ви дізнаєтесь сьогодні, як вони жили, як праг­нули вчитись, як наполегливо працювали заради торжес­тва істини. Життя цих славетних людей нехай кличе і вас до знань, до правильного вибору улюбленої справи, якій ви присвятите своє майбутнє.

Учень.  

Учись! Дерзай! Крило орлине

Нехай не гнеться, молоде,

І світлий ранок Батьківщини

Тебе на подвиг поведе!

Ще будуть дні важкі і строгі,

Ще ждуть нас зорі і моря,

Та не загубляться дороги,

Що йдуть від парти й букваря.

                                                       Й. Дудка

Ведучій.  

Вам будувати майбутню днину.

Не забувайте ж ні на мить,

Як жить, трудиться для людини

          Історія науки вчить.

Ведучій.   Сьогодні ми перегорнемо кілька сторінок цієї великої книги, що зветься «Історія науки», і познайоми­мось з життям деяких видатних вчених минулого, справжніх геніїв. Один із них Леонардо да Вінчі (1452-1519).

Це була людина різнобічних обдарувань: видатний художник, скульптор, архітектор, чиї винаходи далеко випередили свій час.

Народився Леонардо 15 квітня 1452 року і до чотирьох років жив у селі з матір'ю, про­стою селянкою Катаріною, з якою його батько, багатий нотаріус, не одружився. Взявши шлюб з дівчиною із знатної роди­ни, П'єтро да Вінчі не мав з нею дітей, то­му усиновив Леонардо, забравши його від матері у свій маєток.

Батько багато працював, тому вихован­ням хлопця займався дядько Франческо, батьків брат, який навчив восьмирічного Леонардо читати, писати, рахувати. Всі в сім'ї любили веселого хлопчика і не були до нього вимогливими. Час­то він блукав цілими днями серед гір, гаїв і виноградників. Якось у горах Лео­нардо знайшов печеру, а на її стіні помітив маленьку білу черепашку, яких так багато на березі моря. «Звідки вона взя­лася в кам'яному прошарку гори?» задумався допитли­вий підліток.

Він зрозумів, як мало він ще знає, і став багато читати книжок про таємниці природи. Тепер із своїх прогулянок Леонардо приносив уламки скель, коробочки з комахами, пучки рослин і багато малюнків. Малював він і вдома.

Зрозумівши, що живопис головне його покликання, Леонардо да Вінчі у 14 років став учнем видатного худож­ника і скульптора Вероккіо. А в 20 років вже його само­го проголосили «майстром». Найвідоміші його картини «Таємна вечеря», «Мадонна в скелях», «Дама з горнос­таєм», «Мона Ліза». (Демонстрація репродукцій картин).

Леонардо да Вінчі невтомно працював усе життя, для нього відпочинком була лише зміна роду діяльності. Він був і видатним музикантом свого часу, конструював му­зичні інструменти, і займався спортом, був вправним вершником, фехтувальником, чудовим плавцем, учасни­ком всіх змагань і турнірів. Природа поєднала в ньому мистецький талант з науковим. Леонардо да Вінчі був та­кож математиком (ввів знаки плюс і мінус), фізиком (вивчав звук), астрономом (за 40 років до Коперника на­писав трактат про те, що Земля обертається навколо Со­нця), географом (він накреслив зі слів Амеріго Веспуччі, мореплавця, ім'ям якого названо Америку, першу карту відкритого континенту). Видатним були його винаходи у техніці: він розробив проект парашута, гелікоптера, підводного човна, човна, що пливе проти течії. Деякі його відкриття далеко випередили свій час. А коли Лео­нардо да Вінчі помирав (це сталось навесні 1519 року у Франції), то, старий і хворий, просив у Бога й людей прощення, що він так мало зробив у своєму житті.

Мабуть, справжній митець, яким був Леонардо да Вінчі, ніколи не буде задоволений зробленим, все життя прагнутиме до ще більших творчих здобутків. А справж­ня людина завжди прагнутиме до знань, як це робив ще з дитинства великий англійський вчений Ісаак Ньютон.

Ісаак Ньютон (1643-1727)

Його батько був фермером, помер ще до народження сина. Через 2 роки мати вийшла вдруге заміж і переїхала в сусіднє село, залишивши Ісаака з бабусею. У 7 років він пішов у сільську школу, де навчився читати і писати. Ду­же любив майструвати дерев'яні іграшки.

У 12 років Ісаака віддали до королівської школи у містечко Грантем, за 10 км від села Вулсторп, де він жив. Вчився Ісаак посередньо, нічим не вирізнявся серед ро­весників, навіть уникав їх. Але любив сидіти в аптеці, де наймав квартиру в аптекаря Кларка, і спостерігати, як той готує ліки. Розпитував про властивості окремих хімікатів, почав самостійно вивчати хімію . Ісаак ще лю­бив малювати і продовжував майструвати, збудував вели кий водяний годинник. Однокласники     не любили Ісаака, особ­ливо  перший у на­вчанні і в бешкетах учень Хамфрі. Якось Ісаак   відмовився піти з хлопцями на чергову витівку, то Хамфрі  його  дуже побив. Ньютон пок­лявся, що не прос­тить образи, але не міг фізично подо­лати  ворога. Тоді він так взявся за навчання, що до кінця року став  першим учнем.

Але після смерті вітчима у 1656 році Ісаак змушений був повернутися в село і за вимогою матері за­йнятися господарством, до якого у хлопця не лежала ду­ша, він мріяв про науку. Через 2 роки Ньютон повернув­ся у школу в Грантемі і закінчив її з відзнакою, а у 1661 році став студентом Кембріджського університету. Скоро він перетворився із вчорашнього провінційного школяра у самостійного і оригінального дослідника.

Потім, рятуючись від чуми, Ньютон їде на два роки в рідне село, де дуже багато працює. Він розкладає лінзою сонячний промінь, пізнаючи таємницю спектра. Тут ро­сла найзнаменітіша в світі яблуня, з якої якось, глухо вда­рившись, упало яблуко, підказавши Ньютонові закон всесвітнього тяжіння.

Після закінчення Кембріджського університету Ісаак Ньютон викладав у ньому фізику і математику, був його ректором. Він також був директором королівського Мо­нетного двору, керівником Лондонського королівського товариства. Відкрив багато фізичних і математичних за­конів.

Важко було прокладати шлях до знань тим людям, ко­му на заваді стояли рідні, які не розуміли значення освіти, віддаленість від центрів культури, бідність. Та як­що людина має справжній талант, палке бажання вчити­ся, працелюбство І мужність, вірить у своє покликання, то вона доб'ється свого і досягне висот науки, як це зро­бив видатний російський вчений Михайло Ломоносов (1711-1765).

Син рибалки, Михайло Ломоносов народився в селі Мішанинському Архангельської губернії, на півночі Росії. Ріс він міцним і спритним хлопцем, у 11 років ра­зом з батьком ходив у море ловити рибу.

Після смерті матері у 1724 році в домі з'явилася мачу­ха, жінка енергійна і сувора. Вона взяла в руки господар­ство, а пасинка зненавиділа, постійно докоряла йому шматком хліба. Михайло став уникати такої непривітної тепер рідної домівки.

За зиму він навчився у церковного дяка читати, виміняв мисливський ніж на дві книжки — «Граматику» Смотрицького і «Арифметику» Магницького. Ховаючись від лайливої мачухи на горище, підліток вивчив ті книги майже напам'ять. Вони розширили його світогляд, сфор­мували бажання вчитися далі. Від учителя Каргопольського він дізнався, що всі наукові книги написані по-ла­тині, а вивчити цю мову можна тільки у Москві, у Слов'яно-греко-латинській академії.

У грудні 1730 року Михайло потайки від батьків, уночі, втік із Д9му, наздогнав валку з рибою, яка рухалась у Москву, і з нею дійшов до столиці.

Видавши себе за сина зубожілого дворянина, Ломоно­сов у січні 1731 року вступив до академії. Нелегко було двадцятирічному юнакові сидіти поруч з підлітками і вив­чати ази наук. Було скрутно матеріально. Доводилось жи­ти на три копійки в день, які видавала студентам академія. Але Михайло наполегливо вчився і за один рік вивчав програму двох-трьох курсів. Деякий час Ломоно­сов слухав лекції у Києво-Могилянській академії і пра­цював у її багатій бібліотеці.

У 1735 році він закінчив Слов'яно-греко-латинську академію. Як одного з кращих випускників, Ломоносова направили на навчання до Німеччини. Повернувшись до Росії у 1741 році, він все життя працював у Петербурзькій академії наук.

Як і Леонардо да Вінчі, Ломоносов проявив себе у різних науках: літературі, мовознавстві, фізиці, хімії, геог­рафії. Він сформулював закон збереження матерії і руху, відкрив існування атмосфери навколо Венери. Помер у 54 роки, виснажений важкими умовами життя в моло­дості і непосильною самовідданою працею в ім'я науки. (Учень читає вірш М. Некрасова «Школяр»).

Ведучій.  Діти, ви дізналися про шлях до вершин знан­ня трьох великий вчених: Леонардо да Вінчі, Ісаака Ньютона і Михайла Ломоносова. Українці також завжди шанували науку, прагнули вчитись. Про це розповідають у своїх творах Т. Шевченко, І. Франко, А. Тесленко, С. Васильченко та інші письменники.

Багато справ чекає на вас у майбутньому. Швидко роз­вивається наука, з'являються нові прилади, комп'ютери. Щоб вміти з ними працювати, треба дуже багато знати і вміти. Наполегливо вчіться, не падайте духом при зіткненні з труднощами, мужньо їх долайте, як це робили відомі вчені, і йдіть до своєї благородної мети знання.

Учень.  

Майбутнього не кинь напризволяще, Згадай, який ти скарб йому несеш, Згадай про тих; кому траплялось важче, Тобі не легше стане, але все ж... Можливо, що не дійдеш ти, можливо, Не осягнеш нової висоти, Та треба йти спокійно і сміливо, Вся справа саме в цьому треба йти.

                                                          Л. Первомайський

Ведучій. Нехай вам зразком на шляху до знань буде життя славетних вчених, про яких ви дізналися із мудрої книги «Історії науки».

 

doc
Додано
28 березня
Переглядів
74
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку