Виховний захід: « Шлях до науки»

Виховний захід:

                                       « Шлях до науки».  

           Розвиваюча: спонукати до розширення і поглиблення рівня знань про науковий світ.

Завдання:

1.Розповісти учням про цікаві періоди життя всесвітньовідомих вчених.

2.Ознайомити учнів з деякими відкриттями вчених.

Матеріальне забезпечення:  Політична  карта  світу, портрети вчених, саморобна книга з напи­сом «Історія науки», репродукції картин Леонардо да Вінчі, виставка книг про відо­мих вчених.

Форма проведення:  Гра.

Місце проведення: класна кімната.

Методи: Бесіда, наочність, розповідь, пояснення.

Час проведення: класна година

Етапи підготовки проведення виховного заходу:

1.        Етап – вибір мети. Мета даного заходу підібрана таким чином, щоб не тільки можна було дати нові знання, але й перевірити ті, що вже мають учні, але крім цієї головної мети існує ще й інша – розважальна.
2.        Етап – планування виховного заходу. На даному етапі йде підбір питань для заходу, місця та часу проведення.
3.        Етап – організація діяльності учнів. Учні раніше були попереджені про проведення заходу. Від них не потребується попередньої підготовки.
4.        Етап – проведення заходу. Форма проведення - Гра.
5.        Етап – підведення підсумків. Після проведення заходу обговорити захід з класним керівником, з метою вивчення успіхів та невдач.

Хід виховної години

Ведучій. З давніх-давен люди шанували розум, освіченість, висміювали дурість байдужість до знань. Про це говорять і прислів'я:

«Розум — скарб людини». «Людей питай, а свій розум май». «Наука в ліс не веде, а з лісу виво­дить».

«Хто хоче багато знати, тому тре­ба мало спати».

 Які ви знаєте прислів'я, казки про мудрих людей?

Ведучій. Всі речі навколо нас створені розумом  і  руками  людини:   будинки  і складні машини, книги і телевізори, — все це   результати   невтомної   праці   вчених, архітекторів, інженерів, робітників.

У всьому, що є добрим на планеті,

Твій розум і твоя рука.

Слід  машиніста. Слід поета.

 Слід  шахтаря. Ще юний ти.

Біля  причалу Стоїш, готовий  відплести.

Подумай з самого початку,  

Які залишиш ти сліди.

                                                            П. Бровка

Ведучій.  Пройдуть роки, і ви станете дорослими, про­довжите будівництво нашої держави, яка повинна стати сильною і розвиненою. А щоб ця справа була успішною, вам треба багато знати і вміти, гарно вчитися у школі, розвивати свій розум і вміння. Поважайте людський ро­зум, який створив усі багатства світу!

 Учень.  

Нема кордонів перед розумом крилатим!
                                              Багато що пізнавши за безліч сторіч,
                                                Увись злетівши, майбутньому навстріч,    
                                                     Ти сильнішу, ніж розщеплений атом.
                                                        І більшого на світі нема дива, 

                                                                   Ніж ти, великий розум людини!

                                            (За П. Бровкою)

Ведучій.  Історія зберегла багато імен вчених, які своїм розумом і працею внесли величезний вклад у розвиток світової науки, людської цивілізації. Це Галілео Галілей, Леонардо да Вінчі, Ісаак Ньютон, Михайло Ломоносов, Чарльз Дарвін, Костянтин Ціолковський та інші. Про де­яких з них ви дізнаєтесь сьогодні, як вони жили, як праг­нули вчитись, як наполегливо працювали заради торжес­тва істини. Життя цих славетних людей нехай кличе і вас до знань, до правильного вибору улюбленої справи, якій ви присвятите своє майбутнє.

Учень.  

Учись! Дерзай! Крило орлине

Нехай не гнеться, молоде,

І світлий ранок Батьківщини

Тебе на подвиг поведе!

Ще будуть дні важкі і строгі,

Ще ждуть нас зорі і моря,

Та не загубляться дороги,

Що йдуть від парти й букваря.

                                                       Й. Дудка

Ведучій.  

Вам будувати майбутню днину.

Не забувайте ж ні на мить,

Як жить, трудиться для людини

          Історія науки вчить.

Ведучій.   Сьогодні ми перегорнемо кілька сторінок цієї великої книги, що зветься «Історія науки», і познайоми­мось з життям деяких видатних вчених минулого, справжніх геніїв. Один із них — Леонардо да Вінчі (1452-1519).

Це була людина різнобічних обдарувань: видатний художник, скульптор, архітектор, чиї винаходи далеко випередили свій час.

Народився Леонардо 15 квітня 1452 року і до чотирьох років жив у селі з матір'ю, про­стою селянкою Катаріною, з якою його батько, багатий нотаріус, не одружився. Взявши шлюб з дівчиною із знатної роди­ни, П'єтро да Вінчі не мав з нею дітей, то­му усиновив Леонардо, забравши його від матері у свій маєток.

Батько багато працював, тому вихован­ням хлопця займався дядько Франческо, батьків брат, який навчив восьмирічного Леонардо читати, писати, рахувати. Всі в сім'ї любили веселого хлопчика і не були до нього вимогливими. Час­то він блукав цілими днями серед гір, гаїв і виноградників. Якось у горах Лео­нардо знайшов печеру, а на її стіні помітив маленьку білу черепашку, яких так багато на березі моря. «Звідки вона взя­лася в кам'яному прошарку гори?» — задумався допитли­вий підліток.

Він зрозумів, як мало він ще знає, і став багато читати книжок про таємниці природи. Тепер із своїх прогулянок Леонардо приносив уламки скель, коробочки з комахами, пучки рослин і багато малюнків. Малював він і вдома.

Зрозумівши, що живопис — головне його покликання, Леонардо да Вінчі у 14 років став учнем видатного худож­ника і скульптора Вероккіо. А в 20 років вже його само­го проголосили «майстром». Найвідоміші його картини — «Таємна вечеря», «Мадонна в скелях», «Дама з горнос­таєм», «Мона Ліза». (Демонстрація репродукцій картин).

Леонардо да Вінчі невтомно працював усе життя, для нього відпочинком була лише зміна роду діяльності. Він був і видатним музикантом свого часу, конструював му­зичні інструменти, і займався спортом, був вправним вершником, фехтувальником, чудовим плавцем, учасни­ком всіх змагань і турнірів. Природа поєднала в ньому мистецький талант з науковим. Леонардо да Вінчі був та­кож математиком (ввів знаки плюс і мінус), фізиком (вивчав звук), астрономом (за 40 років до Коперника на­писав трактат про те, що Земля обертається навколо Со­нця), географом (він накреслив зі слів Амеріго Веспуччі, мореплавця, ім'ям якого названо Америку, першу карту відкритого континенту). Видатним були його винаходи у техніці: він розробив проект парашута, гелікоптера, підводного човна, човна, що пливе проти течії. Деякі його відкриття далеко випередили свій час. А коли Лео­нардо да Вінчі помирав (це сталось навесні 1519 року у Франції), то, старий і хворий, просив у Бога й людей прощення, що він так мало зробив у своєму житті.

Мабуть, справжній митець, яким був Леонардо да Вінчі, ніколи не буде задоволений зробленим, все життя прагнутиме до ще більших творчих здобутків. А справж­ня людина завжди прагнутиме до знань, як це робив ще з дитинства великий англійський вчений Ісаак Ньютон.

Ісаак Ньютон (1643-1727)

Його батько був фермером, помер ще до народження сина. Через 2 роки мати вийшла вдруге заміж і переїхала в сусіднє село, залишивши Ісаака з бабусею. У 7 років він пішов у сільську школу, де навчився читати і писати. Ду­же любив майструвати дерев'яні іграшки.

У 12 років Ісаака віддали до королівської школи у містечко Грантем, за 10 км від села Вулсторп, де він жив. Вчився Ісаак посередньо, нічим не вирізнявся серед ро­весників, навіть уникав їх. Але любив сидіти в аптеці, де наймав квартиру в аптекаря Кларка, і спостерігати, як той готує ліки. Розпитував про властивості окремих хімікатів, почав самостійно вивчати хімію . Ісаак ще лю­бив малювати і продовжував майструвати, збудував вели кий водяний годинник. Однокласники     не любили Ісаака, особ­ливо  перший у на­вчанні і в бешкетах учень Хамфрі. Якось Ісаак   відмовився піти з хлопцями на чергову витівку, то Хамфрі  його  дуже побив. Ньютон пок­лявся, що не прос­тить образи, але не міг фізично подо­лати  ворога. Тоді він так взявся за навчання, що до кінця року став  першим учнем.

Але після смерті вітчима у 1656 році Ісаак змушений був повернутися в село і за вимогою матері за­йнятися господарством, до якого у хлопця не лежала ду­ша, він мріяв про науку. Через 2 роки Ньютон повернув­ся у школу в Грантемі і закінчив її з відзнакою, а у 1661 році став студентом Кембріджського університету. Скоро він перетворився із вчорашнього провінційного школяра у самостійного і оригінального дослідника.

Потім, рятуючись від чуми, Ньютон їде на два роки в рідне село, де дуже багато працює. Він розкладає лінзою сонячний промінь, пізнаючи таємницю спектра. Тут ро­сла найзнаменітіша в світі яблуня, з якої якось, глухо вда­рившись, упало яблуко, підказавши Ньютонові закон всесвітнього тяжіння.

Після закінчення Кембріджського університету Ісаак Ньютон викладав у ньому фізику і математику, був його ректором. Він також був директором королівського Мо­нетного двору, керівником Лондонського королівського товариства. Відкрив багато фізичних і математичних за­конів.

Важко було прокладати шлях до знань тим людям, ко­му на заваді стояли рідні, які не розуміли значення освіти, віддаленість від центрів культури, бідність. Та як­що людина має справжній талант, палке бажання вчити­ся, працелюбство І мужність, вірить у своє покликання, то вона доб'ється свого і досягне висот науки, як це зро­бив видатний російський вчений Михайло Ломоносов (1711-1765).

Син рибалки, Михайло Ломоносов народився в селі Мішанинському Архангельської губернії, на півночі Росії. Ріс він міцним і спритним хлопцем, у 11 років ра­зом з батьком ходив у море ловити рибу.

Після смерті матері у 1724 році в домі з'явилася мачу­ха, жінка енергійна і сувора. Вона взяла в руки господар­ство, а пасинка зненавиділа, постійно докоряла йому шматком хліба. Михайло став уникати такої непривітної тепер рідної домівки.

За зиму він навчився у церковного дяка читати, виміняв мисливський ніж на дві книжки — «Граматику» Смотрицького і «Арифметику» Магницького. Ховаючись від лайливої мачухи на горище, підліток вивчив ті книги майже напам'ять. Вони розширили його світогляд, сфор­мували бажання вчитися далі. Від учителя Каргопольського він дізнався, що всі наукові книги написані по-ла­тині, а вивчити цю мову можна тільки у Москві, у Слов'яно-греко-латинській академії.

У грудні 1730 року Михайло потайки від батьків, уночі, втік із Д9му, наздогнав валку з рибою, яка рухалась у Москву, і з нею дійшов до столиці.

Видавши себе за сина зубожілого дворянина, Ломоно­сов у січні 1731 року вступив до академії. Нелегко було двадцятирічному юнакові сидіти поруч з підлітками і вив­чати ази наук. Було скрутно матеріально. Доводилось жи­ти на три копійки в день, які видавала студентам академія. Але Михайло наполегливо вчився і за один рік вивчав програму двох-трьох курсів. Деякий час Ломоно­сов слухав лекції у Києво-Могилянській академії і пра­цював у її багатій бібліотеці.

У 1735 році він закінчив Слов'яно-греко-латинську академію. Як одного з кращих випускників, Ломоносова направили на навчання до Німеччини. Повернувшись до Росії у 1741 році, він все життя працював у Петербурзькій академії наук.

Як і Леонардо да Вінчі, Ломоносов проявив себе у різних науках: літературі, мовознавстві, фізиці, хімії, геог­рафії. Він сформулював закон збереження матерії і руху, відкрив існування атмосфери навколо Венери. Помер у 54 роки, виснажений важкими умовами життя в моло­дості і непосильною самовідданою працею в ім'я науки. (Учень читає вірш М. Некрасова «Школяр»).

Ведучій.  Діти, ви дізналися про шлях до вершин знан­ня трьох великий вчених: Леонардо да Вінчі, Ісаака Ньютона і Михайла Ломоносова. Українці також завжди шанували науку, прагнули вчитись. Про це розповідають у своїх творах Т. Шевченко, І. Франко, А. Тесленко, С. Васильченко та інші письменники.

Багато справ чекає на вас у майбутньому. Швидко роз­вивається наука, з'являються нові прилади, комп'ютери. Щоб вміти з ними працювати, треба дуже багато знати і вміти. Наполегливо вчіться, не падайте духом при зіткненні з труднощами, мужньо їх долайте, як це робили відомі вчені, і йдіть до своєї благородної мети — знання.

Учень.  

Майбутнього не кинь напризволяще, Згадай, який ти скарб йому несеш, — Згадай про тих; кому траплялось важче, Тобі не легше стане, але все ж... Можливо, що не дійдеш ти, можливо, Не осягнеш нової висоти, Та треба йти спокійно і сміливо, Вся справа саме в цьому — треба йти.

                                                          Л. Первомайський

Ведучій. Нехай вам зразком на шляху до знань буде життя славетних вчених, про яких ви дізналися із мудрої книги «Історії науки».