Виховний захід « Слово Кобзаря крізь віки»

                                               Виховний захід

 

                              « Слово Кобзаря крізь віки»

 

Мета: Розширити знання учнів про життя і творчість Тараса Шевченка. Формувати інтерес до його спадщини. Розвивати естетичне сприйняття поезії, уміння слухати й аналізувати твори. Виховувати патріотичні почуття, повагу до історії української культури. Формувати національну свідомість і гордість за видатних українців.

 

Обладнання: портрет Тараса Шевченка, виставка його книг, ілюстрації до творів, плакати з цитатами, вишивані рушники, державна символіка, тематичний куточок «Шевченкова світлиця».

 

                                                  Перебіг заходу

 

Ведучий. 

Доброго дня усім! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

 

                                       (Вчитель запалює свічку)           

 

Учень.

 Хай палає свічка

Хай палає,  

 Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

 Слово й музика нехай єднають нас.

 

Учень.

Добрий день, матусю-Україно,

Сходить сонце радості й добра.

 Україно, я твоя дитина,

Крапелька великого Дніпра.

 

 

Ведучий.

Сьогодні свій захід ми присвячуємо вивченню життєвого і творчого шляху незвичайної людини, яка і по цей день є «володарем народних душ» . Ця  людина – український народний поет, художник , вчитель. Його ім’я –

 

ВСІ разом: -    ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО.

               ( Звучить пісня «Садок вишневий коло хати»)

 

Учень.

 Іде весна, іде весна,

Мов квітонька прекрасна.

І спогад нам несе вона

Про віщого Тараса.

 

Учень.

 Гомін  лине по країні

Сонячно, крилато.

Гомонить Дніпро із степом

Про велике свято.

 

Учень.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

 Ми вшановуєм пам`ять Шевченка

 

Учень.

 Ми ще невеличкі –

Вісім років маємо,

Але про Шевченка

Вже багато знаємо.

 

Учень.

Вчителька про нього нам розповідала –

Рушником новеньким

Ми портрет прибрали.  

Принесли  ми  жмінку
Рути  і  барвінку  —
Наш  Кобзар  коханий
Достойний  пошани.

 

Учень.

Він  дитя  з-під  стріхи
Він  в  селянській  свиті  —
А  придбав  нам  слави,

Як  ніхто  на  світі.

 

Учень.

 А  та  наша  слава
Не  вмре  не  загине,
Наш  Тарас  Шевченко  —
Сонце  України.

 

Ведучий. 

9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім’ї селянина-кріпака

народився Тарас Шевченко.

 

Учень. 

У селі  Моринцях

У сільській хатині.

Народився він на славу ,

Цілій Україні

 

Учень.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас,

Мало вчився в школі.

Більш ягнята пас.

 

Ведучий.

Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка  «в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками. Гірке дитинство випало на долю Тараса. Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи.

 

Ведучий.

Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів та важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.

 

Ведучий.

Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькі

сім’ї  і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс

допитливим та розумним хлопчиком.

 

Ведучий. 

Тарас наймитує, а у вільний час  - читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика.

 

            

 Учень.

 Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань

 

Ведучий.

 В сиву давнину по селах і містах ходили старі сліпі люди, вони співали про долю України і її народ. Свій спів мандрівники супроводжували грою на музичному інструменті. Його назвали кобзою.

 

Ведучий.

Від назви цього інструменту  і походить назва – кобзарі. Шевченко не грав на кобзі, але його твори близькі до народних пісень. Тому поета і називають кобзарем.

 

Ведучий.

 Кобзар – народний співець.

Український народ  береже «Кобзар» як реліквію, святу книгу.

я книжка вважається святинею, національною Біблією України

Учень.

Світає, край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

 Сонце зустрічає.

 Тихесенько вітер віє.

 Степи, лани мріють;

 Між ярами над ставами

 Верби зеленіють.

 Сади рясні похилились;

 Тополі по волі

 Стоять собі, мов сторожа,

 Розмовляють з полем.

 

Ведучий.

Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художник. Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.

 

Ведучий.

Багато віршів ,написаних  Т.Г.Шевченком, покладені на музику, вони стали піснями.

Мистецька спадщина  Тараса Шевченка – 835 творів. 

              ( Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий)

Ведучий.

 Життєвий шлях Шевченка був дуже важким. Ви тільки вдумайтесь у ці цифри!: із прожитих ним 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, без права писати і малювати.

 

Ведучий.

3 роки з гаком поет провів під постійним наглядом поліції, і лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя. Але великий поет понад усе любив свою Україну.

                                ( Звучить пісні «Заповіт» )

 

Ведучий.

10 березня Перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

 

Учень.   

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пам’янути

Незлим тихим словом.

 

Учень.       

Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

 

Учень.     

Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо…

Вшанувати цю гостинність

 Оплесками просимо.

 

       ( Діти виноситься хліб-сіль, кладуть біля портрету)

 

Ведучий.

Помер Шевченко, але пам'ять про нього живе, бо ми  є– нащадки Кобзаря., називаєм вулиці іменем свого учителя, будуємо пам’ятники . Є премія імені Тараса Шевченка, вивчаємо прекрасні твори, які він нам залишив.

 

Учень.

Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

 Височієш над світом, великий Тарас.

 

 Учень.

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!