8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів

Виховний захід "Старість не за горами"

Про матеріал
Переглянути своє ставлення до людей похилого віку та по можливості змінити його на краще.
Перегляд файлу

Державний навчальний заклад

«Центр професійної освіти інформаційних технологій,

поліграфії і дизайну м. Києва»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

на тему:

 

Проведення виховної години

 

«Старість не за горами»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кл. керівник

викладач спец технології

Куклич Л. І.

 

 

 

 

м. Київ

 

«Перед сивим волоссям мусиш

вставати і шанувати лице старого…»

Біблія. Левит. Розділ 19, 32.

 

Тема виховної години: «Старість не за горами».

(Думки вголос)

 

 

Мета:

Переглянути своє ставлення до людей похилого віку та по можливості змінити його на краще.

 

 

Метод проведення:

Розповідь з елементами бесіди, дискусія.

 

 

Використані засоби:

Твори-розповіді дітей:

 

«Моє відношення до людей похилого віку»,

 

презентації створені учнями.

 

 

Виховна година потребує певної підготовки, тому за тиждень до її проведення я дала можливість учням висловити свою думку про ставлення до людей похилого віку в міні-творі.

Не всі діти з бажанням виконали це завдання одразу. Причина, мабуть, у тому, що батьки приділяють замало часу вихованню своїх дітей.

На сьогодні головне завдання майже 80% батьків – це забезпечити своїх дітей матеріально, а питання духовного виховання відводиться на задній план.

І все ж такі розповіді я отримала.

З ученицею групи Березанською Ю. опрацювали твори, вибрали найцікавіші думки, і Юля створила відео-кліп.

Виховну годину починаю словами:

«Швидко плине час, змінюючи події, а з ними відходять у далеке минуле дитинство, юність, настає період дорослого життя, в якому є відрізок часу, коли організм людини старіє, вона стає кволою і беззахисною і потребує особливого турботливого відношення до себе. Цей період неминучий для кожної людини, тому ми з вами повинні почати виховувати себе сьогодні, щоб завтра заслужити до себе гарне відношення від молоді і оточуючих.

 

Повідомляю тему виховної години і її мету:

Тему пов’язую з міжнародним днем захисту прав людей похилого віку (1 жовтня), а також днем ветерана, який святкується в Україні.

Цей день не лише можливість проявити турботливість і милосердність по відношенню до найповажнішої частини людства, а й привід до роздумів, щодо подальшої долі суспільства, її культури, взаємозв’язку поколінь.

Мало хто задумується над тим, хто такі люди похилого віку і чим ми їм завдячуємо.

Перш за все це, люди, які досягли найвищих вершин свого життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман і прикрас.

Це люди, для яких найбільшим багатством є знання, вміння, мудрість.

Далі пропоную перегляд презентації:

«Моє відношення до людей похилого віку».

У презентації Юля Березанська, використала думки всіх учнів групи 11. Вони настільки різні і цікаві.

Під впливом чарівної музики, яка супроводжувала презентацію в залі, стояла абсолютна тиша. (Виховна година проводилася в актовій залі училища, де були присутні учні інших груп, кл. керівники, заступник директора з НМР).

Вірші про старість прочитала автор-учениця групи Пенькова Вікторія.

Слова одного з віршів:

 

Старість це велика мудрість,
Мудрість сила до життя,
і тому похилі люди,
прагнуть доброго життя....
 

Треба нам їх з щирістю вітати,
Завжди поруч бути і допомагати,
Особливо про них дбати.
Ветеранів поважати...

Треба старших поважати,
Та на дорозі пропускати,
І з сумками їм допомагати,
І здоров'я всім бажати....

 

Далі була зачитана ситуація, яка сталася з учнем групи Смиком Ігорем, коли бабусі звинуватили юнака в тому, що він зламав ліфт в їхньому під’їзді, підпалював кнопки в ліфтовій кабіні.

Як вчинити за таких обставин, щоб не образити стареньких? Це питання для присутніх.

Учні пропонують різні варіанти виходу з ситуації, розповідають про моменти, які були у кожного з дітей і як вони вчинили за таких обставин.

Після дискусії учениця групи Світлана Н. запропонувала перегляд всього варіанту презентації, в якому був продемонстрований зразок чуттєвості, щирості та думка, що бабусі і дідусі не завжди будуть з нами і ми повинні берегти кожну хвилину життя та спілкування з ними.

Для вихованої години можна використати матеріал далі.

 

А зараз інформація яку ми хотіли, щоб кожен з студентів знав!

Бабуся... У кожного з нас з цим словом пов'язані спогади про своє далеке дитинство. Ми пам'ятаємо добрі очі, теплу усмішку і лагідні руки, які гладили нас по голівці чи простягали дивно смачний пиріжок.

Першу колискову пісню у своєму житті, першу казку багато хто з нас, звичайно, почули з вуст своїх бабусь.

 

А скільки відомих всьому світу людей виховали бабусі!

Олександра Сергійовича Пушкіна виростила його бабуся Марія Олексіївна Гаєнко, Михайла Юрійовича Лермонтова – Єлизавета Олексіївна Арсеньєва.

Скільки тепла, уваги, любові і ласки віддають своїм онукам бабусі!

Наші бабусі дуже добрі і мудрі. Вони вчать нас тільки доброті, ввічливості. Бабусі прожили довге життя, багато випробувань витримали вони. До їхніх порад треба уважно прислухатися. У деяких бабусь погіршене здоров'я, тому не заважає їм частіше допомагати. Даю вам хлопці, домашнє завдання: тим, у кого бабуся живе в селі або в іншому місті, сьогодні ж постаратися написати лист, а у кого бабуся будинку – не забувати подякувати їй за обід, коли потрібно допомогти. І намагатися робити так щодня, без нагадувань і прохань.

У будинку прабатьків завжди тепло і затишно, пахне наваристим борщем, гарячими пиріжками, ніжним печивом. Тут допоможуть радою, втішать у важку хвилину, приголубить. Наші батьки зберігають сімейні традиції та беруть активну участь у вихованні підростаючого покоління.

 Бабусі бувають різні. Деякі люди не уявляють свого життя без грядок, в'язання, посиденьок на лавочці. А є бабусі – «світові». Вони молоді, активні, займаються спортом і розділяють молодіжні інтереси своїх дорослих дітей та онуків.

Дідусева любов до онуків більш безпосередня. Дідуся, швидше, є дитині другом – причому досвідченим, надійним і перевіреним. Такий друг і машину полагодить, і водити її навчить, і на рибалку сходить, і... ляльку вбрання. Сучасні діди давно освоїли комп'ютер, але при цьому віддають перевагу передавати свої знання не на пустельні Інтернет-просторі. Вони ведуть онуків у поле, на річку, вирушають у подорожі на велосипедах і яхтах, катаються з ними на гірських лижах і мотоциклах.

Коли ми з мамою не знаходили спільної мови, бабуся допомагала нам зрозуміти один одного» (Дамаріс).

«У ВСІ часи бабусі і дідусі були хранителями родинної єдності та традицій», – пише д-р Артур Корнхабер у своїй книзі «Grandparent Power!». Він також зазначає: «Виконуючи роль вчителів, помічників батьків, істориків, вихователів, консультантів і навіть витівників, вони вносили безцінний внесок у психологічне, соціальне і духовне благополуччя родини.

Я не раз задавався питанням, як наше суспільство дійшло до того, що залишило незатребуваною їх дієву різнобічну допомогу ».

Раніше бабусі й дідусі грали незамінну роль в сімейному житті, особливо серед почитають Єгову людей. Згідно з Біблією, ізраїльтянам слід поважати і почитати літніх (Левіт 19:32). Особливу увагу виявлялося до бабусям і дідусям (1 Тимофія 5:4, НМ).

На жаль, часи змінилися. Великі відстані часто поділяють сім'ї, і багато дітей рідко спілкуються зі своїми дідусями і бабусями. Змінилися стосунки і між членами сім'ї. У багатьох частинах світу до літніх людей – навіть якщо вони і родичі – більше не ставляться з належною повагою (2 Тимофія 3:1–3). Те, що раніше називали розривом між поколіннями, сьогодні вже більше схоже на провалля. Часто молодь думає, що бабусі та дідусі дуже старі і відстали від життя. Їм важко уявити собі, що бабусі і дідусі можуть зрозуміти, з яким тиском і проблемами стикається молодь сьогодні.

Якщо ти теж так вважаєш, то постарайся переглянути свою думку. Підтримуючи стосунки з дідусями і бабусями – особливо якщо вони богобоязливі люди, – ти почерпнеш для себе багато корисного. А якщо ти не в близьких з ними відносини, то, можливо, багато чого позбавляєш себе. Чому?

 

Джерело мудрості і порад

 

Багато молодих людей переконалися в тому, що у бабусь і дідусів можна знайти порозуміння і захист у бурхливі роки юності. У журналі «Seventeen» помічається: «Маючи за плечима багаторічний досвід, вони часто допомагають у вирішенні проблем краще, ніж друзі твого віку, які, як і ти, борються з тими ж труднощами. Ти і твої однолітки вперше переживаєте значні зміни в житті. А в житті бабусь і дідусів таких змін було вже чимало. Тому як правило вони виявляються мудрішими і розумніші ». Ця рада нагадує слова, записані в Біблії сотні років тому: «Вінець слави – сивина, яка знаходиться на шляху правди» (Притчі 16:31).

Можливо, твої бабусі і дідусі виросли у світі, дуже несхожий на той, в якому живеш сьогодні ти. Але можеш не сумніватися, що колись і їх мучили почуття, що доставляють сьогодні чимало переживань тобі. Може бути, тобі ще бракує досвіду, щоб справлятися з такими почуттями, а бабусі й дідусі чимало пережили на своєму віку, і їх досвід допоможе тобі у вирішенні проблем (Притчі 1:4). Праведна людина Іов сказав: «у старших, – мудрість, і в довголітніх – розум» (Йов 12:12).Тому в ситуаціях, коли молодій людині потрібен врівноважений рада, підбадьорення або підтримка, їх допомога може виявитися неоціненною.

У цьому переконалася юна Дамаріс. Вона та її мама жили разом з бабусею.«Коли ми з мамою не знаходили спільної мови, – каже Дамаріс, – бабуся допомагала нам зрозуміти один одного. Вона допомагала мені зрозуміти, що існує й інший погляд на речі ».

Олександрія теж відчула допомогу бабусі, коли з-за переїзду родини їй довелося перейти в іншу школу.«Моя нова вчителька була дуже строгою і часом виходила з себе», – розповідає Олександрія. Звикнути до нової школи було нелегко. Але бабуся дуже допомогла Олександрії. Вона допомогла їй пристосуватися до нових обставин, порадивши дивитися на все, що там відбувається, більш позитивно. «Тепер мені подобається школа і вчителька», – говорить вчителька.

Юнак з Бразилії на ім'я Рафаель розповідає, що бабусі та дідусі дуже допомогли йому, коли він отримував додаткову освіту після школи: «Вони дали мені гарні поради, з ким дружити і як уникати проблем з наркотиками». Тепер Рафаель служить проповідником.

У своїй книзі «Як виховувати онуків у мінливому світі» Іда Лешань розповідає про власний досвід виховання внучки. Вона пише: «Моя внучка одного разу зателефонувала і сказала мені, що не неї тиснуть однолітки. Хтось з однокласників намагався умовити її почати зустрічатися з хлопцями, які дзвонили їй по телефону» («Grandparenting in a Changing World»). У відповідь на прохання допомогти бабуся дала внучці добру пораду і підтримала її. Може бути, і для тебе бабуся чи дідусь виявляться джерелом моральної підтримки, якщо ти навіть в загальних рисах поділишся з ними своїми проблемами.

Особливу допомогу бабусі й дідусі надають під час, коли сім'я переживає кризу, такий, як хвороба або смерть одного з членів сім'ї. Бабуся допомогла внучці на ім'я Лейсі пережити смерть батька, який помер від важкої хвороби. «Ми з бабусею зблизилися ще більше, ніж раніше», – говорить Лейсі.

 

Особлива любов

 

 У відносинах з дідусем і бабусею відчуваєш менше напруги, ніж при спілкуванні з батьками. Чому так відбувається?Одна з причин в тому, що бабусі й дідусі часто живлять особливі почуття до своїх онуків. У Біблії говориться: «Онуки роблять щасливими людей похилого віку» (Притчі 17:6, СОП).

Не забувай також, що не бабусі з дідусями, а твої батьки повинні нести серйозну відповідальність за виховання тебе в «науці та із знанням Господньому» (Ефесян 6:4). Оскільки роль бабусь і дідусів не пов'язана з такою відповідальністю, вони можуть бути менш схильні критикувати тебе. До того ж бабусі й дідусі зазвичай не обтяжені обов'язками, пов'язаними з щоденним задоволенням потреб сім'ї. І так як вони значно менше піддаються подібним стресів, їм може бути легше приділяти тобі увагу і надавати допомогу. Сімнадцятирічний Том згадує про свої стосунки з бабусями і дідусями. Вони надсилали йому «маленькі подарунки за гарні оцінки в кінці навчального семестру» і навіть оплачували його уроки фортепіано.

Звичайно, не всі бабусі і дідусі можуть робити такі подарунки, але вони можуть виявляти до тебе інтерес, хвалячи, підбадьорюючи або вислуховуючи. Так між вами може зародитися глибока дружба. Дамаріс говорить про свою бабусю: «Мені з нею легко, я можу піти і поговорити з нею в будь-який час, тому що вона завжди готова вислухати мене, навіть якщо мої слова часом здаються дурними". Юнакові на ім'я Джонатас теж подобається, що він може «вільно говорити про серйозні речі» зі своїми бабусею та дідусем.

 

Взаємодопомога

 

Бабусі й дідусі можуть дати тобі свою любов і поділитися накопиченої мудрістю, а ти можеш допомогти їм своєї молодої енергією і дружнім спілкуванням. Як це зробити? Напевно існує багато способів допомогти і підтримати бабусь і дідусів. Часто у них вже не так багато сил. Бувають проблеми зі здоров'ям. Їм неодмінно буде приємно, якщо ти допоможеш робити покупки і виконувати деяку роботу по будинку.

В останні роки спостерігається ускладнення процесів пристосування груп людей, які старіють, до вимог науково-технічного розвитку, зниження потенціалу здоров’я пенсіонерів, загострення екологічних проблем. Разом з тим стрімкість і глибина соціокультурних проблем не могли не позначитись на зміні статусу літніх людей в культурі. Зміщуються соціальні ролі людей похилого віку; в суспільній свідомості старість частіше стає періодом хвороб, фізичної та інтелектуальної немочі; формуються невірні стереотипи, і цілі покоління виростають упередженими проти старості та ін. Відношення до різного роду «маргінальних груп» завжди було критерієм гуманності, морального здоров’я народу. Втім, як відзначав Ж.П.Сартр, культура нікого і нічого не рятує і не виправдовує. Але вона – справа рук людини, в культурі вона шукає своє відображення, в ній вона пізнає себе, тільки в цьому критичному дзеркалі вона може побачити своє обличчя.

В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, в останні десятиріччя значно зросла частка людей похилого віку. До старшого покоління сьогодні належить кожний п’ятий (7) (за класифікацією ВОЗ: 60–74 – люди похилого віку; 75–89 – старі; 90 років і більше – довгожителі) (5). За даними Інституту демографії в Україні нараховується 11 млн. людей похилого віку (6).

Сьогодні склалась ситуація, коли для багатьох людей праця втратила свою суспільну значимість, так само і суспільне визнання праці і трудових досягнень втратило сенс. Для багатьох груп населення (особливо для людей похилого віку) праця втратила значимість і як засіб самоствердження та самореалізації. Тому в цих умовах дозвілля розглядається як один з важливих засобів реалізації сутнісних сил людини, як самоцінна суспільна сфера, спрямована на відновлення і розвиток фізичних, психоемоційних, інтелектуальних сил людини, на самореалізацію її потенціалу, на задоволення різноманітних потреб.

Першим, хто визначив компенсаційну функцію дозвілля і дозвіллєвої діяльності, функцію суб’єктивної свободи проти вторгнення соціального оточення, був Д. Рісмен. На його думку, вільний час надає зовнішньо детермінованому типу можливість повернутися до самого себе, стає джерелом його індивідуалізації й автономізації. Багато західних дослідників розглядають вільний час як засіб компенсації дійсності. До них належать французькі теоретики сюрреалізму (Ж. Батай, Р. Кейса), неофрейдисти (В. Райх, Е. Фромм, Г. Маркузе), американські соціологи (Е. Мейо, М. Мід, М. Ловенштейн), сучасні французькі соціологи (Ж. Дюмазед’є, Каплан, А. Турен, А. Моль, А. Лефевр).

Як правило, з виходом на пенсію різко знижується рівень доходів, зменшуються фізичні та духовні сили, а вільного часу стає більше (близько 8 годин в день). Втім, несприятливі умови і низька якість життя в сукупності з низькими доходами змушують пенсіонерів турбуватися, в першу чергу, про задоволення повсякденних потреб, а духовні, культурні потреби відсуваються на другий план. Все це значною мірою обумовлює їхнє незадоволення життям. Проте накопичений досвід, професійна майстерність посилюють усвідомлення власної суспільної значимості, потребу у визнанні, високому статусі, повазі з боку оточуючих, допомагає за певних умов зберегти віру в свої сили, наповнюють життя змістом і сенсом. Дослідження показують, що потреби «молодих пенсіонерів» мало чим відрізняються від потреб працюючого населення. Підкреслимо, що функціональне призначення культурно-дозвіллєвої сфери відбиває наявність відповідних потреб, а також міри усвідомлення соціально-культурними групами, окремими особи­стостями необхідності використовувати рекреативно-розвиваючий потенціал дозвілля. При цьому дозвіллєві потреби тісно переплітаються з основними групами інших потреб, таких як фізичні, соціальні та інтелектуальні потреби. Втім, не можна не погодитись з тим, що голодна, хвора і самотня людина, що не має постійного житла, думає не про організацію дозвілля, а про те, як покращити свій життєвий стан. Проблема дозвілля у багатьох літніх людей виникає, коли рівень мінімального матеріального стану є вже досягнутим. Хоча опитування показали, що 95% французьких пенсіонерів вважають, що вміють розпорядитись вільним часом всупереч браку матеріальних коштів (звісно, може виникати питання про відмінність понять «мінімуму» в різних країнах).

Економічні проблеми позначаються на рівні культурної активності літніх людей. Обстеження в Таганрозі показують, що пенсіонери в 4 рази рідше відвідують кіно і в 6 разів – театр, ніж працюючі люди За свідоцтвом англійської соціологічної статистики, лише 5% пенсіонерів у віці від 65 років ходять у кіно, 15% – відвідують клуб, і 40% – проводять відпочинок поза домом.

Проблема соціальної самотності посилює почуття соціальної незахищеності та знехтування. Відбувається значне звуження контактів і кола спілкування, порушення стійких соціальних зв’язків; виникає проблема культурної відчуженості.

Іноді трагедія людини починається з того, що вона свою відчужену природу сприймає як звичайну, істотну для людської природи. Так простіше жити і не думати про власну біду. Тут доречно згадати ідею Е. Фромма про первинно суперечливу природу людини. Бо основи «людського» закладені не в її особливій специфічній природі, а в умовах існування в оточуючому середовищі, у можливостях перетворювати його.

А зниження соціальної активності людей похилого віку пов’язано не стільки з віком, скільки з іншими факторами (фізичною неміччю, бідністю, душевним розладом). Ступінь активності може залежати від близькості об’єктів культури і спілкування. Самотність являє собою серйозну загрозу спокою літньої людини і завдає удару по самолюбству.

Дана ситуація часто призводить до трагічних наслідків. Так, наприклад, за один місяць в Москві «добровільно» пішли з життя, іншими словами – покінчили з собою 32 літні людини та 12 інвалідів. У Франції на 100 тис. людей приходиться 124 самогубства пенсіонерів старше 70 років.

Але старість, на думку французького дослідника в галузі соціології и, комерційними групами, благодійними організаціями. За участі АОА було підписано Акт про людей похилого віку, здійснено дослідження в цій галузі, організовано демонстрацію результатів, створено різнобічні тренувальні програми, запроваджено комп’ютерну мережу з проблем віку, проведено конференцію в Білому домі.

Національний інститут проблем старіння Америки досліджує біомедичні, соціальні, психологічні аспекти збереження здоров’я літніх людей, здійснює громадське навчання. Результати досліджень запроваджуються в релаксаційних, рекреаційних, терапевтичних програмах.

Національна корпорація громадських служб дбаючи про підвищення освіти громадян, суспільну безпеку, потреби у відновленні здоров’я літніх людей, незважаючи на вік, наймає людей для участі в роботі громадських служб. Управління здійснюється як по вертикалі, так і по горизонталі на національному, регіональному, муніципальному рівнях. До структури Національної корпорації відносяться Національна корпорація людей похилого віку, Волонтерська служба Америки (VISTA), Національна громадянська суспільна корпорація (NCCC), Організація освіти і служіння Америці. Вони проводять волонтерські програми для літніх людей і тих, хто вийшов на пенсію, програми догляду за літніми людьми, партнерства і спілкування пенсіонерів, адаптації і реабілітації літніх людей, демонстраційні і тренувальні програми, тренінги спілкування і формування нових ціннісних орієнтацій.

Під егідою організації «Покоління разом» (Generations together) проводяться програми спілкування для зрілих людей, волонтерська програма «Школа для літніх міських жителів» (SCSVP), програма «Відновлення мистецьких ресурсів» (ARP), «Друзі сім’ї», тренувальні програми.

Намагаючись налаштувати стосунки між молодшим і старшим поколіннями організація «Об’єднання генерацій» (Generations United) здійснювала спільні проекти партнерського будування споруд, відкрила коледж для молоді і літніх людей, організувала програми взаємного наставництва і керівництва людей похилого віку і дітей, піклування людей похилого віку про дітей з особливими потребами (інвалідами), навчальні курси перепідготовки, молодіжні служби опікування пенсіонерами. Участь в спільних проектах беруть також Американська Асоціація пенсіонерів (ААRР виникла в 1958 р.) і Дитяча ліга загального добробуту Америки (CWLA).

Програми по виробленню нового позитивного мислення і цілеспрямованості для людей «третього» віку, нових оцінок і взаємної поваги між молоддю і літніми людьми, проект «Перехресний вік», ЕСНО (літні люди і діти допомагають одне одному), програма дитячого розвитку на ігрових майданчиках під керівництвом дорослих, старших 55 р., програма підтримки девіантних сімей і сімей з дітьми-інвалідами з боку пенсіонерів та інші розробляються, впроваджуються і аналізуються Центром інтеграційного навчання. При сприянні Центру створено аматорський театр різних поколінь, гурток «Бабусині онуки» (адаптації, соціалізації дітей, вихованих переважно бабусями і дідусями), програми навчання літніх імігрантів англомовними студентами, наставництва літніх людей над «важкими» підлітками, спортивно-оздоровчі, рекреаційні програми для літніх людей.

Недарма, як відмічає G.Godbey, трудові війська потребують талантів і здібностей літніх людей, а дозвілля пенсіонерів потребує уваги родини, особливо дітей.

Національна Асоціація рекреації і парку (NRPА) маючи понад 100-літню історію (заснована в 1898 р.), продовжує свою культурницьку і просвітницьку діяльність з людьми похилого віку. Розробляючи різні напрямки розвитку сфери дозвілля, рекреації і парку NRPА створює потужні програми, проекти. Так, при сприянні NRPА було затверджено Національну програму «Здоровий спосіб життя — здоровий стиль життя» Національну програму «Дослідження для здоров’я», просвітницькі програми та ін.

Впродовж 1997 р. Національною Асоціацією рекреації і парку було розроблено і здійснено 312 просвітницьких програм, з яких: 218 навчальних курсів, 13 рекламних курсів, спеціалізованих майстерень, 8 вечірніх шкіл, в т. ч. для людей «третього віку» й осіб з обмеженими можливостями, — про що доповідалось на Конгресі NRPА і представлено на виставці «Просвітницькі і навчальні курси» (Exposition Education and training sessions) .

Система нових суспільних відносин вносить серйозні корективи в цілі і зміст культурно-дозвіллєвої діяльності, яка здійснюється в інституціональних і неінституціональних формах. Втім, такі функції культурно-дозвіллєвої діяльності як розвиваюча, інформаційно-просвітницька, комунікативна, культурно-творча, рекреаційно-оздоровча зберігають свою актуальність в змісті культурно-дозвіллєвих програм для людей похилого віку. Але дослідники відмічають той факт, що культурно-дозвіллєвий потенціал пенсіонерів перевищує їх дозвіллєву кваліфікацію. Вибір видів активності неоднаковий і визначається соціальною належністю, рівнем культури, зручністю розташування закладів культури та багатьма іншими факторами. У процесі дозвіллєвого залучення людей похилого віку до духовних цінностей відбувається цілеспрямований розвиток основних особистісних потенціалів – пізнавального, ціннісно-орієнтаційного, творчого, комунікативного (8). Втім в останні десятиріччя зменшується частка інституціональних форм дозвілля в структурі культурної діяльності населення, і одночасно збільшується частка домашніх форм цієї

діяльності, що є до речі загальносвітовою тенденцією. До того ж, в силу різних умов, пов’язаних також зі станом здоров’я, розривом з усталеним колом спілкування в зв’язку з виходом на пенсію, складностями у взаємовідносинах літніх людей з урбанізованим оточенням, зростає кількість тих, хто стомлюється від людей, важко з ними сходиться, потребує самотності — приблизно кожний четвертий. Особливе місце в дозвіллєвих уподобаннях людей «третього віку» займає телебачення.

Найбільший інтерес у них викликають художні фільми і варьєте. Телебачення відкриває доступ не тільки до видовищних видів мистецтва, а й до різноманітних джерел інформації та знань. А широке використання джерел інформації та знань.

Роль і місце літньої людини в суспільстві, природно, змінюється з часом. Це місце займе з часом і кожен з нас. Тому увага до літньої людини сьогодні – це і надання йому заслуженої допомоги у гармонізації взаємодії з соціумом;і формування позитивного ставлення до тих з нас, хто через кілька років придбає соціальний статус людини похилого віку.

1

 

doc
Додав(-ла)
Куклич Лариса
Додано
30 червня
Переглядів
21
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку