Виховний захід "Сучасні вечорниці"

    

                                         О.М. Кизименко, учитель української мови

та літератури, ЗОШ № 142, м. Харків

Фольклорне свято

«Сучасні вечорниці»

Мета: виховання інтересу до народної творчості, звичаїв, традицій і пісень українського народу; бажання пізнавати історичне минуле і відчувати свою причетність до минувшини України, прагнення зберегти культурну спадщину і цінності українців; вдосконалення техніки виразного читання вивченого напам’ять; розвивати акторські здібності учнів, харизму.

Обладнання: стіл, скатертина, лавки, рушники, піч, калита, аудіо записи пісень.

Попередня робота: екскурсія до Харківського історичного музею.

 

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

І. ВСТУП

Учитель. ВЕЧОРНИЦІ – в українському селі одна з форм вечірнього дозвілля молоді восени та взимку. На вечорниці молодь починала збиратися у жовтні, коли закінчувалося збирання урожаю. Початок вечорниць ознаменувався обрядовими дійствами. Спочатку привселюдно обирався розпорядник – енергійний, авторитетний юнак. Перші вечорниці обов’язково завершувалися колективною вечерею. Надвір виносили і ставили на підвіконня тарілку зі стравою, що мало сприяти багатству і щедрості майбутніх вечорниць. Зачерпнувши першу ложку їжі, дівчата вибігали на вулицю «послухати пса». Туди, де гавкав пес, дівчата кидали через спину їжу. Потім брали із землі перший-ліпший предмет. Якщо це був папірець, то майбутній чоловік буде писарем, коли грудка землі – хліборобом. У будні на вечорницях дозвілля (співи, сповіді, жарти) поєднувалися з роботою: дівчата шили, пряли, вишивали, хлопці робили постоли тощо. У святкові дні молодіжні громади влаштовували вечорниці, що передбачали застілля, музику, танці іноді аж до світанку (звідси і друга назва – досвітки). Зараз ми спробуємо провести інсценізацію народного обряду вечорниць на сучасний лад.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

І дія

(На вулиці біля супермаркету зустрічаються дівчата)

1-ша дівчина: Привіт! Як справи? Сьогодні знову підемо до клубу на танці?

2-га дівчина: Привіт! Набридло вже, там нецікаво!

3-тя дівчина: Отож! Дівчата, а може щось вигадаємо? Бабуся розповідала, що раніше всі ходили на вечорниці. Ото вже там веселилися! І співали, і танцювали, і ворожили…

4-та дівчина: Давайте і ми організуємо вечорниці та запросимо хлопців!

Дівчата (гуртом): Давайте!

ІІ дія

(Світлиця оформлена в українському стилі. Стіл застелений скатертиною, лавки домотканими доріжками. На стіні висять рушники. До хати одна за одною заходять дівчата.)

1-ша дівчина: Дівчата, а давайте якусь пісню заспіваємо, поки хлопців немає!

Дівчата (гуртом): Давайте!

(Дівчата виконують пісню «Ой, говорила чиста вода…»)

3-тя дівчина: А ви знаєте, що на вечорницях завжди ворожили? Давайте й ми поворожимо! Я тут в Інтернеті знайшла різні ворожіння.

(Дівчата починають ворожити)

І ворожіння: «Панас». У різних кутках кімнати дівчата кладуть такі предмети, як ананас (мешканець екзотичної країни), магнітофон (музикант), сковороду (кухар), гребінець з бігудем (красивий-кучерявий) тощо. Далі дівчину треба вивести зі стану рівноваги, як слід розкрутивши (із закритими очима), а потім зупинити і попросити вказати у якийсь бік. Який предмет виявиться, таким і буде суджений.

ІІ ворожіння: «Он-лайн». Попросити друзів, хто зараз он-лайн, написати імена на листочку (який вони тримають у себе). Записати імена друзів і покласти ці папірці під подушку. Кого вранці на Андрія витягнеш – тому зателефонуєш і запитаєш ім’я судженого.

ІІІ ворожіння: «Переставляння чобіт». Дівчата беруть правий чобіт і ставлять один за одним. Чий перший за поріг переступить, та дівчина першою заміж вийде.

ІV ворожіння: «Скринька». Для цього ворожіння знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей. Скриньку накривають хусткою, дівчата по черзі виймають те, що доля підкаже (наприклад, шматок паперу – чоловік буде вчителем чи офіс-менеджером; слухавка – лікарем; зубний протез – стоматологом; ножиці – перукарем; ключі – водієм; флешка – програмістом тощо).

 (Дівчата весело обговорюють результати ворожіння; чується стукіт у двері і пісня «Ніченькою темною»)

ІІІ дія

Хлопці: Дівчата! Дівчата! Пустіть до хати!

Дівчата: Гарненько попросіть!

Хлопці: Будь-ласочка!

Дівчата: Добре, але спочатку відгадайте загадки! Швиденько скачуйте з Play-маркету на телефони «Сучасні загадки», а то не відгадаєте!

(Дівчата по черзі загадують хлопцям загадки)

1. Висить груша – не можна з’їсти. Чому? (Боксери можуть у пику дати)

2. Що не можна з’їсти на сніданок? (Обід і вечерю)

3. Хто під проливним дощем не промочить волосся? (Лисий)

4. Середнє арифметичне між велосипедом і мотоциклом. (Мопед)

5. Чи може страус назвати себе птахом? (Ні, він не може розмовляти)

6. З якого посуду не можна нічого з’їсти? (З порожнього)

7. Під яким деревом сидить заєць, коли йде дощ? (Під мокрим)

8. Яке колесо не крутиться при правому повороті? (Запасне)

9. Скільки яблук може рости на березі? (Ніскільки, на березі яблука не ростуть)

10. Назвіть слово, у якому 40 голосних. (Сорока – 40 А)

11. Яким гребенем волосся не розчешеш? (Півнячим)

12. Якою рукою краще розмішувати чай? (Чай краще розмішувати ложкою)

Дівчата: Дякуємо вам, хлопці! Молодці! Дозволяємо вам залишитися на вечорницях!

Хлопці: А давайте поворожимо на балабушках?

Дівчата: Давайте!

V ворожіння: «Балабушки». Дівчата розкладають балабушки на лаві, а хлопці приводять голодного собаку ( у пса переодягається один із хлопців). Чий балабушок собака з’їсть першим, та дівчина найшвидше вийде заміж.

1-ий хлопець: Дівчата! А давайте вже калиту кусати?!

1-ша дівчина: Зачекайте! Ми хочемо перевірити, чи ви спритні! Затанцюйте нам гопака!

2-ий хлопець: Та ну! Ми не вміємо танцювати гопак, лише брейк…

2-га дівчина: Добре! Тоді танцюйте сучасний український брейк-гопак!

(Хлопці виконують танець)

3-тя дівчина: Я пропоную провести український пісенний батл між хлопцями і дівчатами!

3-ій хлопець: А як це?

3-тя дівчина: Потрібно українською піснею відповідати один одному. Яка команда не відповість, та й програла.

Всі (гуртом): Давайте!

(Хлопці й дівчата змагаються між собою)

ІІІ дія

1-ша дівчина: Хлопці! Вже час калиту кусати!

2-га дівчина: І горя не знати!

Хлопці (гуртом): Давайте!

(Звучить пісня «Сонце заходить, а калита сходить», виходить «пан Калитинський» з калитою і кредою)

Калитинський: Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

(Коцюбинський ніби їде на коцюбі)

1-ий Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго здоров’я, пане Коцюбинський!

1-ий Коцюбинський: Куди їдете?

Калитинський: Їду калиту кусати!

1-ий Коцюбинський: А я буду крейдою писати!

Калитинський: А я вкушу!

1-ий Коцюбинський: А я впишу!

(Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити, підходять інші хлопці)

2-ий Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський!

Калитинський: Добрий вечір, пане Коцюбинський! Відкіль приїхав ти!

2-ий Коцюбинський: Із Литви!

Калитинський: Чому так здалеку приїхав ти?

2-ий Коцюбинський: Калиту кусати!

Калитинський: А ти ж куснеш?

2-ий Коцюбинський: Кусну!

Калитинський: А я мазну!

(хлопець пробує кусати калиту, йому це не вдається)

Калитинський: Хто ще буде калиту кусати?

3-ій Коцюбинський: Їду, їду по вовчому сліду, та до вашої хати – калиту кусати!

Калитинський: А ти хто будеш?

3-ій Коцюбинський: Я? Пан Коцюбинський! А ти хто?

Калитинський: А я – пан Калитинський! Калиту охороняю! А ти звідки?

3-ій Коцюбинський: Я – з  Салтівки! А що?

Калитинський: Та казали наші дівчата, що усіх салтівських парубків сьогодні додатково  смішитимуть.

3-ій Коцюбинський: А це ж як?

(Дівчата смішать хлопця, йому теж не вдається вкусити калиту)

Коцюбинський: Хто буде наступним?

4-ий Коцюбинський: Їду, їду по лисячому сліду та до вашої хати – калиту кусати!

Коцюбинський: А як її звати?

4-ий Коцюбинський: Та Сонячна ж звати!

Коцюбинський: Правильно! А тепер розгадай нам загадку: коли найдовша ніч від нас відійде?

4-ий Коцюбинський: Лишень сонечко зійде, то вона і відійде!

Калитинський: А чи зумієш ти калиту дістати?

4-ий Коцюбинський: І вмію, і знаю, і коником доскакаю!

(Дівчата руки в боки і смішать парубка)

1 дівчина: Та хіба ж це кінь? Це справжня шкапа: ледь на ноги зіп'ята, беззуба і вислогуба!

(Всі весело сміються. Сміється і парубок, отже, і він програв)

Калитинський: Що ж, просимо наступного парубка!

5-ий Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

5-ий Коцюбинський: Та я тутешній! Дайте калиту вкусити, бо дуже смачно пахне!

Калитинський: Еге! Кусайте, пане, якщо дівчата дозволять!

(Дівчата знову регочуть, аж присідають і примовляють різні примовки)

1-а дівчина: Пане, поганяйте коцюбу! Та ширше розкривайте на калиту свою губу!

2-а дівчина: Розкривайте ширше рота, щоб таким був, як ворота! Що ж, просимо наступного Коцюбинського!  

(5-ий Коцюбинський не витримує кепкувань і сміється)

 

4 дівчина: Що ж за пан такий вельможа – калиту вкусить не може!

Калитинський: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

6-ий Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

6-ий Коцюбинський: Іду калиту кусати!

Калитинський: А що везете?

6-ий Коцюбинський: Оце везу я міх!

Калитинський: А що в міху?

6-ий Коцюбинський: Сміх!

Калитинський: То давай засміємося!

6-ий Коцюбинський: Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

(Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні)

Дівчата (навперебій): Оце так парубок!

1-а дівчина: Оце молодець!

2-а дівчина: Всіх переміг!

3-я дівчина: Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

 (Переможець шанобливо знімає калиту з гвіздочка, обносить її по всій сцені, показує глядачам)

Калитинський: Калинники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!

1-а дівчина: Ой наша калита та й солодка була! А ми її розламаємо, бо до весняного сонечка поспішаємо!

(Хлопці та дівчата виконують український танок «Україна-вишиванка»)

Учитель: Сьогодні ви побачили, як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, послухали хороші пісні та андріївські жарти. На все добре! Бувайте щасливі і здорові!

ЛІТЕРАТУРА

1. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Харків: Фоліо, 2005. – 508 с.

2. Дмитренко М. К., Дмитренко Г. К. Уроки з народознавства.  К.: Редакція газети «Народознавство», 1995.  222 с.

3. Етнографія України: навчальний посібник для студентів історичних факультетів.  Львів: Світ, 1994.  518 с.

4. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-етнографічний нарис.  К.: Наукова думка, 1966.  – 198 с.

5. Кудіна Л. М. Від роду до роду. Народознавство. – Х: Торсінг, 2003.  256 с.
6. Лозко Г. С. Українське народознавство. –  3-е вид. – X.: Видавництво "Див", 2005. –  472 с.

7. Пономарьов А. П. Українська етнографія: курс лекцій.  К.: Либідь, 1994.  318 с.

8. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства.  К.: Український письменник, 1995.  292 с.

9. Скуратівський В. Т. Український  народний  календар. – К.: Техніка, 2003. – 384 с.

10. Тиждень української мови та літератури в школі. Випуск 2 / Упоряд. Н.Д. Павлова. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 395 с.

11. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред. С. П. Павлюка,  Г. Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. –  Київ: Знання, 2004. –  570 с.