Виховний захід "Свято квітів"

У проміннях сонця ніжних

Край веселого струмка

 Білий, росяний підсніжник

 Раптом блиснув з-під листка.

Отакий малий неначе,

Ледь прокинувся від сну.

 Тихий-тихий, а одначе,

Він привів до нас Весну.

В.Бичко

Свято квітів (Сценарій)

Ведучий  1. Велика і прекрасна наша Україна. Ми дуже любимо її. Кожна доріжка, дерево, колосок,  квітка,травинка – невід’ємні частини її природи, її багацтва і краси, без чого людині не прожити.

Ведучий  2.Квіти, як музика, створюють піднесений настрій, надихають на творчість. Багато художників, композиторів, письменників присвятили квітам свої твори, вклавши в них багато любові, тепла і уваги.

Ведучий  1. Сьогодні у нас свято наших барвистих друзів – квітів . На хвилинку задумайтесь, що вам відомо про окремих представників квіткового багацтва рідної природи, про квіти наших лук, лісів, полів, клумб.

Ведучий  2. Ми допоможемо вам краще пізнати її, щоб ще більше любити квіти, сприяти бережливому ставленню до рослин.

Флора . Свято квітів! Свято! Свято! Всі на свято! Всі до нас!

О чудова Весно! Ми довго чекали на тебе! Твій прихід завжди для нас справжнє свято. І сьогоднішнє свято я влаштовую на твою честь.

Весна .Дякую  Ваша величність. Я завжди рада приходити в Ваші володіння!

Флора .А ось і розпорядник свята – Вітер.

Вітер. Королева Флора! Я виконав Ваше доручення – відважний лицар Підсніжник разом з першим помічником Весни Первоцвітом вже прибули!

 (Звучать фанфари.На сцені з’являються Підсніжник  і Первоцвіт.Вклоняються )

Вітер.Знайомтесь! Підсніжник  - справжній красень. Має ніжну дзвоникоподібну квітку, за що його називають сніговим дзвіночком або молочною квіткою. А це – первоцвіт. В нього не просто квіти, а золоті і до того ж чарівні. Недарма його в народі кличуть і клбчиком весни, Первоцвіт, що в тебе за ключі?

Первоцвіт. Чарівний ключ. Ним я відчиняю Землю і випускаю інші весняні квіти.

Вітер. Так час вже це зробити!

(Первоцвіт на мить зникає, а потім виводить за собою Проліску і Ряст.)

Вітер. А ось Проліска і Ряст – нерозлучна пара. Завжди в лісі разом, і на свято з’явились удвох. Проліска – синьоока вісниця Весни,її ніжно-лазурові квіточки справжні блакитні зірочки, її супутник – Ряст, прикрашений тонким мереживом листя та бузковими квітками зі шпорами.

(Виходить Пшінка-весняна)

Вітер. А це представник дружньої сімейки Пшінки-весняної. Вони ростуть завжди групкою, і всі як один мають золотисті блискучі яскраво-жовті квіточки! А їх багаточисельні маленькі округлі листочки багаті на вітаміни, тому рослину кличуть в народі салатом.

(На сцену повільно виходить Шафран)

Вітер. А це гість зі степу. Маленький,  товстенький, але такий вродливий Шафран або Крокус. Щоб милуватися неповторною красою, люди вирощують його садові форми на клумбах.

(На галявину виходять мати-й-мачуха, озирається по сторонах)

Вітер. Чого ти так соромишся? Мати-й-мачухо, чому ти така несмілива?

Мати-й-мачуха. Тут всі такі прикрашені. А в мене навіть немає листя. Тепер мене ніхто не впізнає. Зелений одяг я матиму пізніше, а зараз в мене тільки квіти.

Весна. Не сумуй , ти чудова рослина. Твої жовті кошики згодом перетворються в білі пухнасті кульки, які вітер розвіє по світу, розносячи твоїх діток.

(На сцену виходить Фіалка з Медункою)

Весна. А ось ще дві нерозлучні подруги. Одну з них ви завжди пізнаєте по тонкому ніжному аромату – це фіалка. А інша квітка, яка має солодку назву, за що її люблять бджоли – медунка, дуже швидко змінює своє квіткове вбрання: спочатку її листочки рожевого кольору, а потім  - поступово стають блакитними. А тепер я познайомлю вас з чудовою квіткою степових просторів, символом сонця, кохання – Горицвітом або Адонісом. Його великі яскраво-жовті квіти, наче вогники, квіти завжди повернуті до сонця. Але запам’ятайте Горицвіт або Адоніс – рідкісний, зникаючий вид Червоної книги. А про свою долю він розповість вам сам.  (підходить до Горицвіту)  де ти подів свого друга Сон-траву, ви ж повинні були прийти разом.

Горицвіт.(здивовано) А хіба його ще немає? Він вирушив раніше, мабуть, десь знов  задрімав! Гей, Сон-трава, де ти заблукав? (гукає до лісу)

 (повільно позіхаючи, виходить Сон-трава)

Сон-трава. Ну що тут за гомін! Знову не дають мені відпочити!

Вітер. Ви тільки подивіться на нього! Вже майже всі зібралися, незабаром свято розпочнеться, а він все дрімає. Ось зараз я на тебе дихну і розвію всі твої сни! (вітер дмухає на рослину. Сон-трава прокидається, всім вклоняється)

Весна. Ми чекаємо на тебе, лісова красуне. Ти справжня принцеса весняного свята.

Вітер. (звертаючись до Флори) Ваша величність! Гості прибули і свято первоцвітів можна розпочати.

 (Флора підводиться всіх вітаючи. Звучить музика. Квіти починають танцювати)

Флора. Дорогі гості! Я зібрала вас, щоб ви повеселилися на святі, яке я влаштувала на честь нашої довгожданної  чарівниці-весни !

Весна. Взагалі квіти не співають,як птахи, і не розмовляють. Але ми зараз у казці, а в ній завжди є чудо. То ж нехай самі квіти розкажуть про себе. Промінчик весни, Первоцвіт, розкажи нам свої таємниці.

Первоцвіт. Таємниць у мене особливих немає. Хіба що розповім, чому називають мене ще квіткою 12 богів. За грецькою легендою, я квітка, в яку саме 12 богів перетворили невиліковно хворого юнака і повелили нести здоров’я людям. Свою місію я виконую успішно: лікую людей від безсоння, головних болей, захворювань верхніх дихальних шляхів. Особливо цілющі мої листочки – справжні камери вітамінів. По кількості речовин я займаю друге місце після шипшини, загальновизнаної чемпіонки.

Проліска.

Я перша квіточка весни

Я пролісковий цвіт

Пережила зимові сни

Вродилася на світ

У мене очі голубі

Такі як неба синь,

Росту між кленів і дубів

Люблю і сонце й тінь,

Зелені  рученьки мої

Листочками зовуть.

Люблю ліси я і гаї,

Живу я здавна тут

І вірю: люблять всі мене,

Як весну золоту,

Бо знають, що зима мине

Коли я розцвіту.

Ряст. А про мене серед людей існує багато легенд. Ось послухайте. В одному пралісі жила відьма. За ніч вона налітається на мітлі, вдосвіта повертається до своєї лісової хатинки, щоб заховатися від людських очей і відпочити. Лишень задрімає, а вже півень починає кукурікати – спати відьмі не дає. Розсердилася вона на півня і перетворила його на квітку Ряст. Я дещо скидаюся своєю формою на голову півня. Я дуже ніжний, швидко в’яну, тому не рвіть мене. А крім того, мої квіти дуже люблять бджоли. Та  і людям я приношу користь; з моїх бульб виготовляють цінні ліки.

Пшінка.

У затінку лісів, на луках я,

Коли у розпалі весна.

Лиш там, де є близесенько вода,

Сімейка Пшінки зацвіта,

Проте і знай – квітка отруйна моя.

Шафран. Мене називають крокусом. Я також первоцвіт, зацвітаю в березні-квітні, радуючи все довкілля своїми білосніжно-бузковими з коричневими     прожилками  квітами. І пр. мене складено легенду. Якось , розважаючись на стадіоні, бог торгівлі Меркурій метнув диск так невдало, що влучив у свого друга Крокуса. Той упав. Ніщо не могло вже допомогти смертельно пораненому Крокусу. Меркурій був у відчаї і просив богів зберегти пам’ять про друга. З краплини крові крокуса виросли гарні квіти, які тепер і називають його іменем.

Мати-й-мачуха. Коло б то не весна, не знали б ми про те,

Що мати-й-мачуха на світі знає.

На стрункій низенькій ніжці,

Біля річки, біля ставу

У хустинці жовтуватій

Стрінеш всюди квіточку таку.

Ясним оком жовтуватим

Усміхається тобі привітно,

Хоча листя не помітне.

Фіалка. А що я можу про себе розповісти? Я зовсім невеличка, непримітна. Прикриваємо свої квіточки округлими зеленими листочками. Завжди цвіту разом зі своїми сестрицями, бо так веселіше. Разом даруємо лісові приємний аромат.

Мединиця. Знають мати-й-мачуха і я

Від простуди всім допомага,

Медом пахне квіточка моя,

Крапелька нектару мединиці.

До вподоби бджілці-трудівниці.

До цього рожевою квітка у мене була,

А після запилення колір на синій міня.

Горицвіт. Мене називають Горицвітом, бо коли я зацвітаю – сотні сонечок спалахує на схилі, здається, ніби  він горить від цього яскравого цвіту, а друге моє ім’я – Адоніс . за легендою, його дала мені прекрасна Афродіта, бо я поріс з краплин її коханого – сміливого і вродливого юнака Адоніса, який загинув від смертельних ран, завданих йому величезним вепром.

Сон-трава. А в мене стільки багато назв, що важко вибрати найкращу. Називають мене бобриком, бо мої пелюстки, листки, стебло закутані від весняних холодів у теплий кожушок з білястих волосків, і дзвоником, і сончиком, і сон-зіллям називають,бо квіточки мої завжди схилені, і здається, що я весь час дрімаю.

Конвалія.

 Із зеленої сорочки

Що зіткав зелений гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть її – вгадай.

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть

І ніде ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

Флора. Всі квіти сказали про себе, промовчав лише Підсніжник. Чому? засумував, Підсніжнику, чи тобі наше свято не до вподоби, чи тобі нічого розповісти про себе? Хіба не складають про тебе віршів, легенд, пісень!

Підсніжник.

Складені про мене і легенди, і вірші.

За всі на світі ружі та гвоздики

Небаченої дивної краси,

Миліший всіх – простий підсніжник дикий.

Ця скромна квітка ранньої весни.

А ось і коротесенька легенда:

Плакала снігуронька, проводжала зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Виростали підсніжники – Снігуроньки сльози. Та гірка моя слава. Я з’являюсь самим першим, коли ще довкола лежить сніг, своїм гострим, як списом листям,  я пробиваю землю, торішнє листя, сніг і гордо виношу свою голівку, але…

боротьби, яку я вів із зимою. Через те я потрапив до Червоної  Книги . Але від цього мене не стало більше. Ось  не радію я приходу весни, бо зірвуть мої квіти відразу ж, як тільки  зацвіту.

Весна. Я впевнена, що наші друзі -школярі зрозуміли сум цієї квітки і не будуть даремно зривати її цілими букетами, де б ти не виріс. Правда діти?

 Флора. Дорогі друзі! Порадившись із весною та весняним вітром, ми вирішили присвоїти звання самого сміливого лицаря весни Підсніжнику. А королевою нашого свята обрали ніжну іф запашну, скромну і корисну Фіалку.

(Флора коронує квіти Фіалки і Підсніжника)

Весна. Вислухавши кожного з вас, я зрозуміла, що всі вид уже сміливі, корисні, користуєтесь славою і повагою серед людей. Та часто ця слава гірка, бо люди бездумно зривають вас, тому я звертаюсь до всіх присутніх у залі : «Даремно не рвіть первоцвіти, охороняйте цих ніжних, мужніх, і в той же час, таких тендітних і беззахисних рослин, бо без них мій прихід буде безрадісним, мої володіння – похмурими і сірими. Завжди пам’ятайте:

Квіти, як і люди на добро багаті.

І людям ніжність дарять повсякчас,

Вони цвітуть, серце й душу зігріва

Наче теплі вогники у далині»