Дидактичні картки з біології 6 клас "Дидактичні картки для визначення видів рослин "

Про матеріал

З допомогою дидактичних карток учні краще пізнають світ в якому живуть, покращать знання з біології, зацікавляться її вивченням.Учні зможуть самостійно працювати з визначниками.

Перегляд файлу

 

Дидактичні картки для визначення видів рослин

6 клас

           Виконала: вчитель біології

Антохова Катерина Миколаївна

                                              Баламутівського НВК

                                Ярмолинецького району

                           Хмельницької області

2015 рік

Зміст

  1. Визначення царств живих організмів ……………….…………………………….5
  2. Визначення відділів Водорості………………………………………………………6
  3. Визначення представників відділу Зелені водорості ………………………..7
  4. Визначення представників відділу Діатомові водорості…………………….9
  5. Визначення представників відділу Червоні водорості………………………10
  6. Визначення представників відділу Бурі водорості…………………………..11
  7. Визначення відділів вищих спорових рослин………………………………..12
  8. Визначення представників відділу Мохоподібні…………………………….14
  9. Визначення представників відділу Папоротеподібні………………………..16
  10. Визначення представників відділу Плауноподібні………………………….19
  11. Визначення представників відділу Хвощеподібні…………………………...20
  12. Визначення відділів насінних рослин………………………………………...22
  13. Визначення класів відділу Голонасінні……………………………………....23
  14. Визначення представників класу Гінкговидні……………………………….24
  15. Визначення родів класу Хвойні……………………………………………….24
  16. Визначення представників роду Сосна……………………………………….25
  17. Визначення представників роду Ялина………………………………………27
  18. Визначення представників роду Модрина…………………………………...29
  19. Визначення представників роду Кедр………………………………………..30
  20. Визначення представників роду Ялиця………………………………………31
  21. Визначення представників роду Кипарисові…………………………………31
  22. Визначення класів відділу Покритонасінні…………………………………..32
  23. Визначення родин класу Дводольні…………………………………………..33
  24. Визначення родів родини Капустяні……………………………………….…35
  25. Визначення представників роду Капуста…………………………………….37
  26. Визначення представників роду Хрін………………………………………..38
  27. Визначення представників роду Рижій………………………………………38
  28. Визначення представників роду Грицики……………………………………39
  29. Визначення представників роду Редька……………………………………...39
  30. Визначення підродин родини Розові…………………………………………40
  31. Визначення родів підродини Розові………………………………………….41
  32. Визначення представників роду Шипшина………………………………….42
  33. Визначення представників роду Малина…………………………………….44
  34.  Визначення представників роду Суниці…………………………………….47
  35. Визначення родів підродини Яблуневі………………………………………47
  36. Визначення представників роду Груша……………………………………...49
  37. Визначення представників роду Яблуня……………………………………..49
  38. Визначення представників роду Айва………………………………………..51
  39.  Визначення представників роду Глід………………………………………..51
  40.  Визначення представників роду Горобина………………………………….53
  41. Визначення рядів підродини Сливові………………………………………..54
  42. Визначення представників роду Слива……………………………………...54
  43. Визначення представників роду Вишня……………………………………..55
  44.  Визначення представників роду Абрикос…………………………………..56
  45.  Визначення представників роду Персик……………………………………57
  46. Визначення родів родини Бобові………………………………………….....57
  47. Визначення представників роду Конюшина………………………………..61
  48. Визначення представників роду Люцерна………………………………….62
  49. Визначення представників роду Квасоля…………………………………...63
  50. Визначення представників роду Буркун……………………………………64
  51. Визначення представників роду Горох……………………………………..64
  52. Визначення представників роду Аспаргал………………………………….65
  53. Визначення представників роду Еспарцет………………………………….66
  54. Визначення представників роду Горошок………………………………….67
  55. Визначення представників роду Чина………………………………………68
  56. Визначення представників роду Люпин……………………………………69
  57. Визначення родів родини Пасльонові………………………………………70
  58. Визначення представників роду Паслін, Картопля, Баклажан…………….71
  59. Визначення представників роду Помідор…………………………………...73
  60. Визначення представників роду Тютюн…………………………………….73
  61. Визначення представників роду Дурман…………………………………....74
  62. Визначення представників роду Фізаліс…………………………………….74
  63. Визначення представників роду Блекота……………………………………75
  64. Визначення родів родини Айстрові…………………………………………76
  65. Визначення представників роду Кульбаба………………………………….79
  66. Визначення представників роду Лопух……………………………………..79
  67. Визначення представників роду Будяк……………………………………...80
  68. Визначення представників роду Осот……………………………………….81
  69. Визначення представників роду Волошка…………………………………..82
  70. Визначення представників роду Соняшник…………………………………83
  71. Визначення представників роду Чорнобривці………………………………85
  72. Визначення представників роду Білотка(Едельвейс)…………………...….85
  73. Визначення представників роду Деревій………………………………...….86
  74. Визначення представників роду Айстрові……………………………..……87
  75. Визначення представників роду Полин……………………………………..87
  76. Визначення представників родини Гарбузові………………………………88
  77. Визначення родин класу Однодольних……………………………….…….90
  78. Визначення родів родини Лілійні…………………………………………...91
  79. Визначення представників роду Лілійні……………………………………93
  80. Визначення представників роду Тюльпан………………………………….95
  81. Визначення представників роду Рябчик……………………………………..96
  82. Визначення родів родини Цибулеві………………………………………….99
  83. Визначення представників роду Цибулеві…………………………………..99
  84. Визначення родів родини Злакові…………………………………………....101
  85. Визначення представників роду Пшениця…………………………………..103
  86. Визначення представників роду Кукурудза…………………………………103
  87. Визначення представників роду Пирій………………………………………104
  88. Визначення представників роду Жито……………………………………....105
  89. Визначення представників роду Овес………………………………………..105
  90. Визначення представників роду Тимофіївка………………………………..106

Додаток 1

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначення царств живих організмів

1

1

Предстевники царства представлені всіма життєвими формами: деревами, кущами, травами. Більшість із них автотрофи. Є одноклітинні організми, які складаються лише з однієї клітини (хламі­домонада). Існують також колоніальні рослини, їх утворюють групи спо­лучених між собою однакових клітин (вольвокс). А ще є багато організмів, які складаються зі значної кількості різних клітин (кукурудза). У таких багатоклітинних організмів різні групи клітин забезпечують різні про­яви життєдіяльності: одні з них вкривають поверхню їх і захища­ють , інші — сприяють підтриманню форми тіла, транспортують воду та поживні речовини або запасають їх. Такі групи подібних між собою клітин утворюють тканини. Тканина — це група клітин, які мають подібну будову та виконують спільні функції.

У багатьох організмів  тканини утворюють органи. Орган — це частина організму, яка має притаманну їй будову, займає певне положення і ви­конує певні функції (напр.. корінь, стебло).

Вони переважно зелені, але інколи забарвлені в інші кольори. На­приклад, є водорості червоного, бурого, жовтого та інших кольорів. Забарвлення визначається наявністю в клітинах особливих речовин барвників, які називають пігментами (від лат. пігментум — фарба).

Найпоширеніші пігменти рослин — зелені хлорофіли, їхня роль над­звичайно важлива. Вони забезпечують вловлення сонячних променів і засвоєння їхньої енергії, що є необхідною умовою для утворення органі­чних речовин з неорганічних. Таке явище має назву фотосинтез (від грец. фотос - світло та синтезіс - сполучення). Під час фотосинтезу  виділяється кисень, яким ми всі дихаємо. Так зелені рослини забез­печують існування життя на планеті Земля.

Царство Рослини

 

0

Інші ознаки

2

2

1

Одноклітинні та багатоклітинні. Клітини  містять одне або кілька ядер,  ніколи не містять хлорофілу та хлоропластів, тому вони не здатні до фотосинтезу та живляться готовими органічними речовинами. Май­же три чверті всіх видів— сапротрофи (від грец. сапрос - гни­лий та трофе їжа), бо живляться органічною речовиною .

Царство Гриби

0

Інші ознаки

3

3

1

Здатні до фотосинтезу бак­терії різняться за складом пігментів. Фотосинтез супроводжується виділенням кисню.

Царство Ціанобактерій

 

0

Поширені скрізь: вони оселяються на поверхні або всередині інших організмів (людини, тварин, рослин), у великій кількості трапля­ються у грунті, прісних та солоних водоймах. Спори їх є і у повітрі, так, у одному грамі грунту можуть існувати мільйони клітин. У кожному мілілітрі (одна тисячна частка літра) води забруднених во­дойм та повітря їх нараховують сотні тисяч.

За неспрятливих умов  клітина представника цього класу ззовні утворює дуже щільну потовщену багатошарову оболонку припиняє життєдіяльність і не поділяється. Такі «добре одягнені» клітини називають спо­рами. Особливістю таких спор є здатність витримувати низькі або ви­сокі температури. Коли ж настають сприятливі умови, клітини виходять з оболонки спори і знову починають живитись та розмножуватись. Вітром, водою, живими організмами, транспортни­ми засобами спори переносяться на значні відстані.

Царство Бактерії

 

Визначення відділів Водорості

 

1

1

Поширені переважно у прісних водоймах та на зволожених ділянках суходолу. Серед пігментів, що є в їхніх клітинах, переважає хлорофіл, який надає цим організмам зеленого забарвлення, вони фотосинтезують.  Здатні запасати крохмаль.

Відділ

 Зелені

 водорості

0

Інші ознаки

2

2

1

Мікроскопічні одноклітинні чи колоніальні організми, поширені по всій земній кулі. Цей відділ налічує близько 15 000 видів, які живуть у прісних та солоних водоймах, грунті. Вони мають своєрідну будову клітинної оболонки, схожу на панцир, який скла­дається з двох половинок, що вкладаються одна в іншу та просочені спо­луками кремнію. Панцири мають щіли­ни, крізь які здійснюється обмін речовин із довкіллям. Хлоропласти цих водоростей мають світло-жовте забарвлення, бо крім хлорофілу містять ще й бурі пігменти

Відділ

Діатомові

водорості

0

Інші ознаки

3

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виключно багатоклітинні організми, поширені пере-важно в со­лоних водоймах. Всього їх відомо майже 4 000 видів. Окрім хлоро­філу, водорості містять червоні та жовті пігменти, різні сполучення яких зумовлюють різноманітні забарвлення сланей — від червоного до жов­того чи блакитно-зеленого. Червоні пігменти дозволяють цим водоростям вло­вити слабке світло на глибинах до 200-250 м. Вони є, мабуть, єдиними водо­ростями, що живуть на такій глибині. Багато видів поширено та­кож на мілководдях, а кілька — навіть на вологому ґрунті суходолу.

Розмноження відбувається вегетативним, ста­тевим та нестатевим способами. Цікаво, що жодні їхні клітини, в тому числі й статеві, не мають джгутиків. Запасають особ­ливий багрянковий крохмаль — речовину, за хімічною будовою подібну до глікогену (сполука, що запасається в організмі тварин та грибів).

Відділ

Червоні

водорості

0

Інші ознаки

4

4

1

До цього відділу належать переважно морські бага­токлітинні організми . Всього їх налічують близько 1 500 видів.

Слань забарвлена у жовто-бурий колір; в їхніх клітинах, окрім хлорофі­лу, є значна кількість коричневих та жовтих пігментів. За розмірами  водорості сягають від кількох сантиметрів до десятків метрів. Розмножуються вони спорами та статевим способом. Ці рослини мають найскладнішу будову з усіх водо­ростей: у деяких з них клітини зібрані в один-два ряди, чим схожі на тканини (основну, провідну, механічну).

Відділ

 Бурі

водорості

 

Визначення представників відділу Зелені водорості

 

1

 

1

Одноклітинні організми

2

0

Багатоклітинні організми

3

2

 

1

Прісноводна мікроскопічна одноклітинна водорість видовженої грушоподібної форми . На її передньому кінці роз­ташовані два джгутики, за допомогою яких вона пересувається у товщі води. Окрім великої вакуолі з клітинним соком,  має дві маленькі скоротливі вакуолі. За їхньою допомогою з клітини ви­даляється надлишок води, яка безперервно надходить до неї із довкіл­ля. Таким чином ці вакуолі регулюють тиск всередині клітини (якщо б надлишок води з неї не виводився, клітина луснула б).

Поблизу основи джгутика є пляма червоного забарвлення — так зване вічко, що бере участь у сприйнятті світла. Рухаючись, водорость за допомогою вічка знаходить найсприятливіші умови для здійснення фо­тосинтезу. За умов нестачі світла може поглинати роз­чинені у воді органічні речовини через клітинну оболонку.

Розмноження відбувається як статевим, так і неста­тевим способами. Звичайно вона розмножується нестатевим способом. При цьому клітина втрачає джгутики, а її ядро і цитоплазма діляться на 4 (інколи 8) дводжгугикові невеликі клітини—спори. Спори залишають оболонку материнської клітини, виходять у воду, де швидко виростають до певних розмірів (вже через добу вони набувають здатності до поділу). Таке неста­теве розмноження може повторюватись багато разів.

Коли настають несприятливі умови (зниження температури води, переси­хання водойм тощо), материнська клітина переходить до статевого розмножен­ня. Вона утворює кілька десятків статевих клітин, або гамет. Усі гамети однакові за розмірами. Виходячи у воду, вони попарно зливають­ся. У результаті утворюється зигота

Зигота вкривається товстою оболонкою і в такому стані добре витри­мує замерзання та висихання. При настанні сприятливих умов вміст зиготи поділяється на 4 рухомі спори, які виходять у воду, ростуть та перетворюються на дорослих особин.

Хламідомо-нада

0

Поширена як у прісних, так і солоних водоймах, а також на зволожених ділянках сухо­долу. Вона не має вічка і джгутиків. Клітини поодинокі, кулясті з тонкою, але дуже міцною клітинною оболонкою. Завдяки їй організми, які стали здобиччю ґрунтових тварин, проходять неушкодженими через травну систему і далі продовжують своє існування. У клітині є зелений хлоропласт, в якому відкладається хлоропласт.Ця водорость розмножується ви­ключно нестатевим способом — за допомогою нерухомих спор.

Хлорела

 

3

 

1

Колоніальні водорості

4

0

Тіло у вигляді слані

5

4

 

1

Ця колоніальна водорість живе у прісних водоймах. Має вигляд невеликих (до 2 мм у діаметрі) рухливих зелених кульок. Колонії  складаються зі значної кількості (до 20 тис.)  клітин, кожна з яких загалом подібна до хламідомонади. Ці клітини з'єднані між собою цитоплазматичними містками, всередині колонія за­повнена драглистою речовиною. Розмножується як нестатевим, так і статевим способами.    

Воловокс

5

1

Прісноводна водорість , клітини розташовані в один ряд і утворюють довгу нитку (до 10 см завдовжки). Розмножується  вегетативно (уривками нитки), нестатево (за участі чотириджгутикових спор) та статево. Стате­ве розмноження здійснюється за участі дводжгутикових гамет

Улотрикс

0

Інші ознаки

6

6

1

Нитчаста водорість світло-зеленого кольору, іноді вільно плаває у воді, іноді суцільною масою вкриває старі млинові колеса, камені та інші предмети під водою. У мікроскоп видно, що зелені нитки спірогіри складаються з одного ряду циліндричних клітин. В кожній клітині в пристінному шарі протоплазми розміщується по спіралі хроматофор, що має вигляд зеленої стрічки з нерівними краями. Іноді буває 2—3 і більше спірально розміщених хроматофорів. У хроматофорів добре видні піреноїди, оточені крохмалем. Вони розміщуються вздовж середньої лінії хроматофора. Ядро з ядерцем міститься всередині клітини, в протоплазмі, нитки якої тягнуться до її пристінного шару. Весь простір між нитками зайнятий клітинним соком. Клітинні оболонки в спірогіри целюлозні, зовні вони вкриті шаром слизу.

Спірогіра

0

Інші ознаки

7

7

1

Зелена морська водорість, тіло якої утворене двома шарами схожих за будовою та функціями клітин. Спочатку тіло прикріплене до субстрату, потім відривається і вільно плаває у товщі води. Розміри тіла до 50 см. Зростає у Чорному та Азовському морях. Їстівна, містить багато поживних та біологічно активних речовин.

Ульва

0

 Зовні виглядає як невеличка «справжня» рослина. Тіло складається з довгого ниткоподібного «стебельця» , від якого на певній відстані один від одного кільцями відходять промені голкоподібних «листків». Росте на дні озер та приморських лиманів.До поверхні кріпиться з допомогою ризоїдів, які нагадують корені.  

Хара

 

Визначення представників відділу Діатомові водорості

 

1

1

Це водорість мікроскопічних розмірів, подовгаста. Живе в прісних водоймищах і на вологому ґрунті. Відрізняється тим, що поверхнева оболонка її тіла просякнута кремнеземом. Вона складається з двох стулок, що насуваються одна на одну, як кришка на коробку. У цитоплазмі клітини є ядро і хроматофори, які містять зелений хлорофіл і бурий діатомін .Стулки в них мають видовжену форму із заокругленими кінцями. Шов у піну-лярій тягнеться вздовж клітини. У його кінцях і в середній частині є три потовщення-вузлики

Пінулярія

0

Інші ознаки

2

2

1

Має стулки, що нагадують човник. По середній лінії стулок проходить прямий щілиноподібний шов, у якому відбувається рух слизу, що зумовлює рух клітини.

Навікула

0

Інші ознаки

3

3

1

Клітини поодинокі, рідше з'єднані за допомогою слизу або щетинок в пухкий ланцюжок, дуже рідко укладені в слизові рядки або безформні маси слизу. Панцир дисковидний або короткоциліндричний . Стулки круглі , плоскі або частіше хвилясті, у деяких видів з численними тонкими щетинками по краю. Крайова зона диска з радіальними штрихами або ребрами. Центральне поле з крапками , штрихами безструктурне .

Циклотела

0

Інші ознаки

4

4

1

Прісноводна водорість, що має  клиновидні клітини, розташовані в плоских, віялоподібних або спіральних колоніях.  Клапани лінійно- булавоподібні і асиметричні до осі.

Меридіон

0

Подовгаста водорість, на кінцях відігнута у різні сторони,по середині проходить поздовжній тяж по всій клітині.

Плевростигма

 

Визначення представників відділу Червоні водорості

1

1

Шаровище пластинчасте, до 50 см заввишки, просте або розгалужене. Пластини лінійної, клиноподібної або овальної форми, часто із серединним ребром, їх краї  рівні, зубчасті або хвилясті, інколи утвроюють нові пластини. Основа пластин клиноподібна. Стебло просте або розгалужене, циліндрічне або стиснуте, з дископодібною  підошвою. Види одно або багаторічні. Росте на піску, мулі або кам'янистому ґрунті в літоралі та субліторалі холодних морів та океанів обох півкуль

Філофора

0

Інші ознаки

2

2

1

Має вигляд платівки рожево-пурпурового кольору до кількох десятків сантиметрів завдовжки та до 10-20см завширшки

Порфіра

0

Інші ознаки

3

3

1

Ажурна, світлочервона водорість гіллястого типу ,у довжину сягає до 25 см.

Агар-агар

0

Інші ознаки

4

4

1

Слань 10—20 см довжина, нитковидна, хрящувата, рясно дихотомічно розгалужена, темночервоного, часто майже чорного кольору.

Анфельція

0

 Псевдопаренхіматозний  багатоосьовий талом пластинчастої форми з порожниною всередині.

Родименія

 

Визначення представників відділу Бурі водорості

1

 

1

До поверхні дна вона кріпиться розгалуженими ри­зоїдами. Ризоїди - це нитко­подібні вирости, що складаються з однієї клітини або послідовного ряду клітин . Вони відростають від нижньої частини «стовбур­ця» — утвору, що ззовні схожий на черешок листків. «Стовбурець» розши­рюється у довгасту (до 5—6 м завдовжки) буро-зелену пластинку, слань розчленована  на стовбур, що досягає 1м у довжину, і слизову листкову пластинку від 1 до 13м у довжину. Уся слань живе декілька років, а листкова пластинка змінюється щорічно. Поширена переважно у холодноводних морях, проте існу­ють і форми, що трапляються в тропічній частині Світового океану

 Ламінарія

0

Інші ознаки

2

2

 

1

Мають вигляд не­великих (0,5-2 м завдовжки) кущиків, що ростуть на дні мілководь морів, переважно тропічних. Деякі види  пасивно  плавають біля поверхні води завдяки наявності в них пухирів, заповнених повітрям. На схід від Флориди та південніше Бермудських островів є Саргасове море, де трапляються плавучі величезні скупчення цих водоростей

Саргасум

0

Інші ознаки

3

3

 

1

Бура водорість-гіганг до 60 м завдовжки (маса до 150 кг) поширена в Південній півкулі . Чарлз Дарвін, порівнюючи зарості цієї водорості з наземними тропічними лісами, писав: «Якщо б у якійсь країні знищити ліс, то не думаю, що при цьому загинула хоча б приблизно така кількість видів тварин, як зі знищенням цієї водорості». У виду є утвори, що допомагають йому міцно триматися за дно. Поверхня водорості вкрита шаром своєрідної «кори». Спороношення відбувається в структурах, які нагадують плоди

Макроцистіс

0

Цистозейра характеризується сильно диференційованими базальними та апікальними частинами та наявністю сполучених пневматоцист (повітряних везикул, що дозволяють водорості триматися на поверхні). Старі водорості мають довгі головні вісі та пропорційно довгі первинні бічні вирости. Нижні частини плоскі, формуючи структури, подібні до листя рослин. Відтворні органи розташовані на кінцях гілок.

Цистозейра

 

Визначення відділів вищих спорових рослин

1

 

1

Здебільшого багаторічні дернинні одно-, дво- та багатодомні рослини.В переважній більшості пов’язані з вологими місцезростаннями. Рослини з переважаючим зеленим кольором. Гаметофіт, або статеве покоління, складається з протонеми і листкостеблового пагона (гаметофора), завжди з ризоїдами. Протонема має здебільшого нитчасту будову, звичайно багатоклітинна, дуже розгалужена, зелена часто багаторічна. Розвивається вона зі спори або з будь-якої частини. Вертикальне стебельце мохів або не розгалужені зовсім, або галузяться моноподіально, рідше дихотомічно. Вони прямостоячі або лежачі (сланкі), досить простої внутрішньої будови, тобто майже не диференційовані або слабко диференційовані на епідерміс, кору і основну тканину. У самому центрі вертикальне стебельце іноді міститься центральний тяж із тонкостінних клітин.

 Дрібні листки мають одношарову пластинку різної форми (округлої, яйцеподібної, лінійної, ланцетної тощо) із серединною жилкою, що має звичайно кілька шарів; іноді її немає. Жилка часом буває така широка, що займає значну частину листка.

Антеридії і архегонії виникають на верхівках стебел або на кінцях бічних відгалужень, на одній або на різних рослинах. У першому випадку гаметофіт двостатевий, у другому — одностатевий. Антеридії та архегонії розміщені звичайно групами і виникають з епідермальних клітин. Антеридії мають форму видовжених міхурців з короткими ніжками. Між ними часто розвиваються нитко- або булавоподібні волоски. Архегонії мають звичайну будову, але на відміну від печіночників у них шийки довші, а черевце має не одношарову, а багатошарову стінку.

Коробочка округла, овальна або циліндрична, прямостояча, нахилена або звисла. Вона складається зі спороносної частини. В центрі урни завжди є колонка, що піднімається від апофізи. Стінки урни здебільшого багатошарові, в їхньому епідермісі часто є продихи, особливо в нижній частині.

Мохоподібні

0

Інші ознаки

2

2

 

1

Це один з відділів вищих спорових рослин. Поширені по всій земній кулі, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, багато видів - мешканці прісних водойм. Сучасні види в основному представлені трав'янистими рослинами. Деревовидні види зустрічаються в тропічних лісах, утворюючи нерідко  джунглі. Це дерева до 25 м висоти з пучком величезних вічнозелених листків на верхівці, так, що зовні нагадують пальму. Трав'янисті тропічні види часто оселяються на деревах. Це так звані епіфіти. Розміри від декількох мм до 25 м висотою.

Сильно розвинуте чергування поколінь, причому спорофіт і гамет офіт абсолютно самостійні. Спорофіт досягає сильного розвитку і домінує над гаметофітом, який мало диференційований і розвинутий слабо. Багаторічні рослини з коренями і великими перисторозсіченими листками, що мають назву вайї. У молодому віці листки звичайно равликоподібно закручені і ростуть верхівкою, як пагони; розміри від мм до 3 м в довжину, об'єднує дві функції: спороношення і фотосинтезу.

Папороте-подібні

0

Інші ознаки

3

3

 

1

Сучасні види (близько 1300 видів) - переважно багаторічні вічнозелені трав’янисті рослини із повзучим стеб­лом, на якому по спіралі розташовані листки . Довжина їхнього стебла звичайно не перевищує 1 м, проте відомі види, у яких повзучий пагін сягає 10 м завдовжки, дихотомічно розгалужене, густо вкрите дрібними листочками стебло, що стелиться по землі. Від стебла в ґрунт відходять корені. Нові наростаючі пагони укорінюються додатковими коренями, старіші - поступово відмирають .Поширені у зволожених місцях суходолу. Коренева система у них утворена додатковими коренями. Стеб­ло вильчасто галузиться, деякі пагони спрямовані вгору і поблизу верхів­ки мають видозмінені листки — лусочки, на верхньому боці яких розташо­вані спорангії. Разом із пагоном вони утворюють спороносний колосок.

У деяких видів заростки однодомні, розвиваються під землею від 1 до 15 років. Вони звичайно позбавлені хлорофілу, мають вигляд м’ясистих пластинок завдовжки від 2 до 20 мм та живляться гетеротрофно. У інших видів  заростки дводомні та розвиваються під оболонкою спори за рахунок поживних речовин протягом кількох тижнів.

Спори багаті на олію, з чим пов’язане їхнє застосування для пересилки ливарних форм та при виготовленні ракет для феєрверків: тріск при вибухах цих ракет виникає внаслідок гучного лускання оболо­нок спор, коли олія всередині закипає.

Плауноподібні

0

Інші ознаки

4

4

1

 Багаторічні трав’я­нисті рослини понад 30 видів. У особин нестатевого покоління добре розвинене корене­вище із коренями, за допомогою якого здійснюється вегетативне роз­множення. Від кореневища відходять надземні пагони, спрямовані вго­ру, заввишки від 10 см до 4-5 м (у деяких тропічних видів). Головне стеб­ло розгалужується: від його певних ділянок беруть початок кілька бічних, на яких помітні маленькі, позбавлені хлорофілу клиноподібні листоч­ки. Фотосинтез відбувається у зелених стеблах: головному та бічних.

Спорангії розвиваються в спороносних колосках. У одних видів спороносні пагони за будовою не відрізняються від вегетативних (позбавлених спороносних колосків), у інших навесні, ще до розвитку вегетативних пагонів, розвива­ються спороносні. Вони мають вигляд нерозгалужених стебел блідо-роже­вого кольору зі спорангіями на верхівці і після утворення спор відмирають. Заростки цих рослин мають вигляд зелених ниток чи пластинок (від 1 до 30 мм завдовжки), ростуть на поверхні добре зволожених ґрунтів.

Поширені у різних кліматичних зонах, переважно у вологих лісах, на болотах та луках. Ростуть більшість  на кислих ґрунтах. У тканинах багато двоокису кремнію, тому вони дуже жорсткі і неїстівні для більшості тварин.

Хвощеподібні

 

Визначення представників відділу Мохоподібні

1

 

1

Білуватий колір із зеленим відтінком через хлоропласти; у деяких видів забарвлення жовтувате або червонувато-фіолетове, коли міститься антоціан. Гіллясте стебло сфагнуму вкрите дрібними листками, а вгорі закінчується густим  розгалуженням і дрібними спорангіями. Верхнім кінцем мох росте, а його нижній кінець поступово відмирає; він не має на собі навіть ризоїдів. На поперечному розрізі стебла в центрі можна помітити клітини з тонкими оболонками, які служать для пересування речовин і для відкладення запасних речовин. Центральні клітини оточені товстостінними клітинами механічної тканини. Кора стебла складається з великих порожнистих водовбираючих клітин, які мають наскрізні отвори — пори.

 

Розглядаючи в  мікроскоп будову листка, помітимо, що кожний листок складається з дрібних і великих клітин. Видовжені дрібні клітини з'єднуються між собою тільки своїми короткими боками, утворюючи сітку. Вони містять протоплазму, в якій можна помітити хлоропласти. Своїми довгими боками вони прилягають до великих клітин, що розміщуються живі зелені клітини, які колірні великі водоносні клітини — трахеїди — мають тонку оболонку, в якій всередині є спіральні потовщення і великі пори. Ці клітини бувають наповнені водою або повітрям. Трахеїди крізь пори легко вбирають воду навіть з вологого повітря. Водою користуються між петлями сітки. Добре захищені від висихання і мають асиміляційну здатність. Завдяки такій будові стебла і  листків мох, як губка, вбирає воду, яка поступово випаровується в повітря.

Сфагнум

0

Інші ознаки

2

2

 

1

Листостебловий мох, належить до класу зелених мохів. Він розвивається всюди на луках і є бур’яном, який слід знищувати. В лісах він також поширений. Прямостоячі стебла заввишки до 10 см щедро облистнені, розвиваються вони так густо, що часто утворюють купини на луці. Нижні частини стебел мають ризоїди, тобто найтонші волоски, що замінюють корінці. Листки вузькі, дрібні, мають досить складну анатомічну будову.

Дводомна рослина, чоловічі екземпляри мають на верхівці плоскі головки, оточені червонувато-бурими листочками, між якими є особливі білі багатоклітинні мішечки, антеридії, що містять слизисті скупчення, які складаються з клітин сперматозоїдів (антерозоїдів), у вигляді спірально звитих тілець; останні за допомогою двох довгих війок енергійно рухаються у воді.

Зозулин льон

0

Інші ознаки

3

3

1

Це дводомна рослина, має плоский попарно розгалужений талом, зазвичай 2-10 см завдовжки та 1-2 см завширшки, росте апікально. Має численні кореневища, з яких гладкі розташовані глибоко в грунті, а бульбоподібні  — паралельно поверхні.

Її можна побачити на болотах, у лісах, на вологому камінні вздовж річок. За сприятливих умов рослина розмножується вегетативно (шляхом утворення вивідкових бруньок, котрі накопичуються у вивідкових кошиках на зовнішній поверхні талому). Вода легко змиває такі бруньки і переносить на інше місце, де кожна з них дає початок новому організму. Статеве розмноження супроводжується виникненням чоловічих та жіночих підставок, на яких розвиваються архегонії та антеридії. Після запліднення із зиготи розвивається нестатеве покоління — спорофіт (спорогон) у вигляді коробочки на підставці. Зрілі спори випадають і, проростаючи, дають початок новому організму.

Маршанція

 

Визначення представників відділу Папоротеподібні

 

1

1

Має довгі (до 1 м), зелені, двоякоперисторозсічені листки, зібрані у великі розетки. Могутнє кореневище, всередині м'ясисте і зовні покрите рештками листків з великою кількістю придаткових коренів, частково виходить з ґрунту на поверхню. А листки папороті в молодому віці спірально загорнуті і вкриті безліччю сухих лусочок, що захищають листок від висихання. Навесні зачатки листків починають розкручуватися і посилено ростуть своєю верхівкою.

Щитник чоловічий

0

Інші ознаки

2

2

1

Це рослини з перистим або вільчатим «листям» (точніше вайями, що не є дійсним листям) і короткими вертикальними або повзучими кореневищами, у тропіках — часто великі, з перистими або цілісними вайями завдовжки до 2 м і товстими кореневищами з масою  сплутаного  коріння.

Листовик

0

Інші ознаки

3

3

1

Багаторічна, 5-25 (30)см заввишки рослина. Стерильна частина листка перисторозсічена, верхні сегменти клиноподібні, а нижні звичайно мають вигляд півмісяця з цілим або зазубленим краєм. Спороносна частина листка розгалужена, волотеподібна, на її розгалуженях на коротких ніжках розміщені спорангії.  Росте на сухих луках  і серед кущів на Поліссі, в Карпатах та в Криму. Рослина занесена до Червоної книги.

Ключ-трава або горлянка півмісяцева

0

Інші ознаки

4

4

1

Рослина має тонке та довге поверхневе кореневище, до якого у вузлах прикріплені численні корені і листки завдовжки від 10 до 80 см. На верхівці черешка розміщені чотири яйцевидно-клиновидні листочки; два з них чергові та два — супротивні. Листок  дуже схожий на листок конюшини. Саме тому її називають водяною конюшиною. Молоді листки чотирилистої згорнуті равликом. В основі листків наявні овальні спорокарпії, поодинокі або по кілька штук на черешку листка. В розкритих спорокарпіях можна побачити хрящовидне кільце (сорусофор) з сорусами, що розміщені у два ряди.

Марсилія

0

Інші ознаки

5

5

1

Дрібна плаваюча на поверхні водоймищ папороть .

Ареал поширення водойми Африки, тропічних і помірних областях Азії, центральних і південних областях Европи.

Однорічна рослина з плаваючим на поверхні води тонким стеблом завдовжки до 15 см, на кожному вузлі якого знаходяться мутовки з трьох листків. Два листи цілісні, яйцевидно-еліптичної форми, із злегка серцеподібною підставою. Зверху вони покриті бородавочкамі, на верхівках яких знаходиться пучок коротких товстих волосків, а нижня поверхня густо покрита бурими волосками, що утримують бульбашки повітря, що дозволяє  рослині триматися на воді, Третій лист — підводний, він розітнутий на ниткоподібні долі, покриті волосками, дуже схожий на коріння і виконує їх функції: всмоктування води і живильних речовин, а також стабілізацію рослини.

У підстави підводного листя знаходяться кетяги з 4—8 кулястих сорусів, одні з них містять мікро- і макроспорангії, з яких згодом розвиваються відповідно чоловічі і жіночі гаметофіти. У кожному мегаспорангії  утворюються 4 мегаспори, з яких розвивається тільки одна. Соруси зазвичай восени обпадають на дно водоймища і там зимують, до весни їх оболонка руйнується, і спорангії спливають на поверхню і проростають. 

Сальвінія плаваюча

0

Інші ознаки

6

6

1

Трав'яний короткокореневищний багаторічник, ваї до 15 см висотою, двічі пірчасторозсічені, кінцеві сегменти яйцеподібні до 1 см в діаметрі, опушені з нижнього боку довгими волосками. Утворює густі дернини. Спори овально-еліптичні, великозморшкуваті, у спорангіях на ніжках, зібрані в округлі соруси, які майже суцільно вкривають нижню поверхню трофофілів (вай). Спороносить у липні-серпні. Розмножується спорами та вегетативно (штучно: діленням куртин в квітні до початку відростання листків. Поширення виду на планеті: Арктична зона, Скандинавія та гірські системи  Євразії (Альпи,  Піренеї, Апенніни,  Судети,  Урал,  Кавказ),Західний та Східний Сибір, Північна Америка з іррадіаціями на рівнину на виходах кристалічних порід. В Україні — поодинокі місцезростання в Карпатах (Івано-Франківська, Закарпатська області; популяції не досліджено) та на виходах Українського кристалічного щита Приазовської височини («Кам'яні Могили»). 

Вудсія альпійська

0

Інші ознаки

7

7

1

Рослина з повзучим, досить тонким кореневищем і двома рядами листків, з яких щороку розвивається тільки один ряд. Листки розміщені поодиноко. Кореневище довге, дерев'янисте, розгалужене. Листки на зиму відмирають. Підземна частина черешка і кореневище чорного кольору. Листки ясно-зелені, жорсткі з довгими черешками і великою (50-150 см), шкірястою, в обрисі яйцеподібно-трикутною двічі-тричі перистою пластинкою. Частки першого порядку яйцеподібноланцетні, загострені, супротивиі, з вузьколанцетними черговими перистороздільними частками другого порядку. Частки другого порядку довгасті або ланцетні, цілокраї, звичайно тупуваті. Черешки листків з дуже вузьким жолобом, пластинка листка ажурна. Купки спорангіїв (соруси) розміщені у вигляді суцільної вузької смуги вздовж краю листка і прикриті зверху його загорнутим краєм. Спори округло чотиригранні, бурувато-жовті, зернисто-горбочкуваті. Спороносить у липні.

Орляк звичайний

0

Інші ознаки

8

8

1

Багаторічна рослина, 60-170 см заввишки, з товстим кореневищем і пучком диморфних листків. Вегетативні листки зелені, двічі перисті, з широкодовгастою гострою пластинкою. Спороносні листки бурі, перисті, менші за вегетативні, розвиваються всередині, утвореної вегетативними листками, лійки. Пера першого порядку у цих листків лінійні, цілокраї, майже циліндрично згорнуті. Соруси спочатку округлі, потім безперервні, розташовані на потовщеннях жилок, прикриті дуже опуклим, по краю розірваним покривальцем, що рано опадає.

Страусове перо

0

Інші ознаки

9

9

1

Листя (ваї) у нього двох типів - стерильні і спороносні. Стерильні ваї округлі, широко розставлені, щільно притиснуті нижньою і бічною кромками до субстрату, верхня частина аркуша відходить від опори, утворюючи лійку. Біологічне призначення цих листів, окрім фотосинтезу, - уловлювання листового опаду та інших органічних речовин. Знову утворюються стерильні ваї приховують під собою старі, які з часом розкладаються, таким чином йде збільшення частки для органічних речовин і зростання самої рослини.

Зовсім іншу форму мають спороносні ваї. Прямостоячі абообвисають, вони нагадують по формі рогу оленя (з чим і пов'язана назва). На кінцях листя з нижньої сторони утворюються численні спорангії.

Оленячі роги

0

Багаторічна папоротева рослина заввишки 20-30 см, з довгим повзучим кореневищем. Листки світло-зелені, тонкі, яйцевидні або яйцевидновидовжені, двічі-, тричіперисті; зимують.Черешки чорно-бурі, тонкі, блискучі. Вайї тричі пірчастороздільні, крайові сегменти округлі, яйцеподібні, зубчасті. Спори в лінійно-довгастих сорусах, розміщені вздовж кінців жилок по краю пластинок, які відгинаються донизу. Спороносить у червні-серпні. Спори розносяться вітром та водою. Розмножується спорами та вегетативно.

Адіантум венерин волос

 

Визначення представників відділу Плауноподібні

1

1

Це багаторічна рівноспорова дводомна рослина заввишки до 20 см. На відміну від інших плаунів ця вічнозелена рослина може створювати невеличкі зарості. Стебло довге (до 3 м), повзуче, з м'якими, ланцетними, загостреними листками, які закінчуються білою щетинкою. Від стебла по всій довжині відходять додаткові розгалужені корені. Окремі висхідні пагони несуть на ніжках групи спорангіїв жовтувато-зеленуватого кольору. Зібрання спорангіїв називають стробілом віддалено чимось схожі па шишку ялини. Росте у хвойних і мішаних лісах Полісся та Лісостепу України. Спороносні колоски великі (20— 40 мм завдовжки), циліндричні, зі­брані по 2 (рідше по 3—5), на довгих ніжках, з тісно прилеглими тонкими листочками.  Спороносить у липні серпні. Спори потрапляють у ґрунт, де зберігаються, не проростаючи, протягом трьох років, поки не вступить у співжиття з грибом. Гаметофіт безбарвний, розвивається дуже повільно (18-20 років)

Плаун булавовидний

0

Інші ознаки

2

2

1

Багато­річна тіньовитривала рослина зав­вишки 10—30 см. Стебло довге, пов­зуче, циліндричне, у вузлах укорі­нюється. Спороносні пагони прямо­стоячі, розгалужені. Листки лінійнолайцетні, відігнуті назад або гори­зонтально, дрібнопилчасті, загостре­ні в довгий колючий волосок. Листорозміщення чергове. Верхівкові листки яйцевидні, зубчасті, короткозагострені, по краях плівчасті. Спо­роносні колоски одиничні, сидячі,циліндричні, розміщені на вер­хівках гілок, що спрямовані вгору.

Росте в мішаних і хвойних лі­сах. Зрідка в лісовій зоні, ще рід­ше — в Лісостепу. Спороносить у серпні — вереені. Рослина лікар­ська. Потребує особливої охо­рони.

Плаун річний

0

Багатолітня спорова рослина із стеблом, що підводиться, густо покритим дрібними лінійними гострими листками. Вид, чисельність популяцій якого різко скорочується. Вид з широким ареалом. Спори дозрівають з липня по жовтень. Добре розмножується вегетативним способом. Занесений до Червоної книги України.

Баранець звичайний

 

Плаун баранець

 

 

Повзучі  або висхідні рослини з простими, як листя,  розгалуженими стебелами, з яких коріння вростається в грунт. Рослини різноспорові (мегаспори і мікроспори), і мають структури,  так звані язички, масштабні вирости  біля верхньої основи. У сухих умовах, кульки стають коричневими , можуть бути вирвані з коренем. При вологих умовах коричневі кульки стають зеленими.

Силагінела

 

Визначення представників відділу Хвощеподібні

1

1

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 15-40 см, що є нестатевим поколінням. У ґрунті зимує бурувато-чорне кореневище з кулястими бульбочками. Навесні завдяки поживним речовинам цих бульбочок з'являються бурі нерозгалужені весняні спороносні пагони, які мають на верхівках зібрання спорангіїв. Після утворення і достигання спор ці пагони відмирають, а їм на зміну виростають літні зелені розгалужені вегетативні пагони, у яких здійснюється фотосинтез. Від кожного вузла на цих пагонах відходять бічні пагони, які утворюють кільце. У стеблі є порожнини, заповнені водою або повітрям, що зумовлене пристосуванням до життя на перезволожених та кислих ґрунтах. Зі спор у добре зволоженому ґрунті па незначній глибині утворюються гаметофіти, які мають вигляд зелених пластинок. Росте по всій території України як бур'ян на полях, луках, городах, біля канав. Спороносить у квітні-травні. Добре розмножується вегетативно (частинами кореневища).

Хвощ польовий

0

Інші ознаки

2

2

1

Багато­річна рослина заввишки 30—50 см, із спороносними вегетативними па­гонами, які розвиваються майже одночасно. Спороносні — буруваті або жовтуваті, прості, з великими (15 мм завдовжки) піхвами, що закін­чуються 10—15 світло-коричневими перетинчастими гострими зубцями.

Після спороношення  стебла зелені­ють, утворюючи гілочки. Безплідні пагони сизо-зелені, з 8—20 шорстки­ми ребрами і нерозгалуженими 3- гранними бічними гілочками. Піхви їх циліндрично-лійковидні, з гост­рими бурими зубцями. Росте в мішаних, рідше листя­них лісах, на луках, серед чагарни­ків у лісовій і лісостеповій зонах. Спороносить у квітні — травні; добре розмножується вегетативно. Рослина фарбувальна.

Хвощ лучний

0

Інші ознаки

3

3

1

Багато­річна тіньовитривала рослина зав­вишки 10-15 см, з тонким темно-бурим розгалуженим кореневищем. Утворює  спороносні і вегетативні пагони, які розвиваються навесні одночасно, але різко відрізняються один від одного. Спороносні — чер­вонувато-бурі, нерозгалужені, з гладенькими ребрами. Спороносні колоски (10—40 мм завдовжки) довгасто-яйцевидні або майже ци­ліндричні. Піхви (до 25 мм зав­довжки) віддалені одна від одної; зісподу — зелені, зверху — рудувато-бурі, дзвониковидні, 2—6-лопатеві, зубці їх зростаються по 2—3.

У вузлах спороносних пагонів піс­ля дозрівання спор розвиваються кільця довгих розгалужених гори­зонтальних або відігнутих униз гі­лок. Гілки яскраво-зелені, розміще­ні

більш-менш в одній площині. Вегетативні пагони зелені, на вер­хівці часто пониклі, з 10—18 ребра­ми. Піхви вегетативних пагонів циліндрйчно-бокаловидні; зубці піхви незрослі, відхилені назовні.

Росте в листяних і мішаних лі­сах, на узліссях, серед чагарників. Звичайно по всій території України. Спороносить у квітні —травні. Рос­лина лікарська, фарбувальна.

Хвощ лісовий

0

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 15— 50 см з кореневищем. Стебло зелене, розгалужене, глибоко-борозенчасте, з 4—12 випуклими ребрами і неве­ликою центральною порожниною. Спороносні і вегетативні пагони не відрізняються один від одного. Піхви циліндричні, вгорі лійковид­ні, зелені, з 4—5 зубцями. Зубці трикутно-ланцетні, гострі, зовні темно-коричневі, з широким біло- плівчастим краєм. Бічні гілочки не розгалужені, 5—6-гранні, дрібно-зморшкуваті, піхви їх з трикутними зубцями. Спороносний колосок з притупленою верхівкою.

Росте в вільшняках, на заболо­чених луках, по берегах річок, озер. Часто утворює зарості. Спороносить у травні — вересні, зустрічається май­же по всій території України. Рослина отруйна для коней та великої рогатої худоби.

Хвощ болотний

 

Визначення відділів насінних рослин

1

 

1

Відомо близько 800 сучасних видів рослин. Це  дерев’янисті (дерева або кущі), переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час (більше року) й опадають поодинці, а не водночас. В одних видів листки великі, розсічені, у інших - дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок .Поширені на усіх континентах. До цього відділу кілька класів.

Голонасінні

0

Характерні ознаки звичайно, це – квітка. З квітки також формується оплодень, який вкриває насінину.

У наш час за різноманіттям видів (близько 250 000) та чисельністю займають панівне положення в рослинному світі. Кількість їх видів більша, ніж усіх інших рослин разом. Вони поширені на всіх континентах, крім Антарктиди. Різноманітність життєвих форм (одно-, дво- та багаторічні трави, кущі, дерева тощо) та здатність вегетативних органів до видозмін дозволили цим рослинам пристосуватись до найрізноманітніших місцезростань: від водойм до посушливих пустель.

 Саме завдяки квітці формується насіння, захищене оплоднем. Крім того, оплодні слугують для поширення насіння (за допомогою вітру, води, тварин тощо). Квітка забезпечує й різноманітні способи запилення, на­самперед за допомогою комах та вітру. Їм притаманне так зване подвійне запліднення. Завдяки цьому процесу насіни­на швидко накопичує запас поживних речовин, що скорочує тривалість її дозрівання.

Покрито-насінні

 

Визначення класів відділу Голонасінні

1

1

Викопні рослини що жили в палеозої,  починаючи з верхнього девону до інця тріасу. Максиму свого розвитку вони досягли в карбоні. Зовнішнім виглядом великих перистих листків і жилкуванням вони нагадували справжні папороті.

Клас Насінні папороті

0

Інші ознаки

2

2

1

Саговники відомі як у сучасні флорі так і у викопній. Особливого поширення саговники набули у мезозої, найбільший їх розквіт порипадає на юрський період. У наші дні саговники збереглися у тропіках і субтропіках Південно-Східної Азії, Африки, Америки і Австралії. Всього відомо близько 100 видів.

Клас Саговнико-видні

0

Інші ознаки

3

3

1

Це вимерла група мезозойських рослин, що жили з тріасу до крейди. Це була велика група рослин, поширених по всій земній кулі. Своїм зовнішнім виглядом вони схожі на саговників і насінні папороті.

Вони мали тонкі та довгі стебла або товсті і короткі. В центрі стебла була добре розвинеа серцевина, часто із смоляними ходами. Деревина і луб були розвинені слабо, але здатні до вторинного потовщення.

Листки були пірчасті.

Клас Бенетито-видні

0

Інші ознаки

4

4

1

Наявність  у вторинній деревині стебла справжніх судин, відсутність смоляних ходів, утворення покривом (інтегументом) насінного зачатка довгої мікропілярної трубки, що зовні ніби схожа зі стовпчиком маточки покритонасінних, наявність схожого з оцвітиною покриву із лусок на жіночих та чоловічих шишках, відсутністю архегоніїв (крім ефедри), двосім’ядольним зародком. Усі ці риси будови зближують гнетові з покритонасінними

Клас Гнетовидні

0

Інші ознаки

5

5

1

В основному це викопна група часів мезозою, яка взяла початок від насінних папоротей. У наш час представлена одним видом. Листя щорічно опадає.

Клас Гінкговидні

0

Найчисленніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини, їх налічують 560 видів. За своїм значенням у природі і для людини вони посідають друге місце після покритонасінних і являють собою групу рослин, що перебуває в розквіті. За зовнішнім виглядом — це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосен (сосна пігмей гірських і субальпійських торфовищ заввишки до 1 м) до гігантських дерев (секвоя — 100 м заввишки і 11 м у діаметрі, мамонтове дерево — до 12 м у діаметрі). Трав'янистих рослин серед хвойних не виявлено.

Назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки — хвою, яка розміщена на вкорочених пагонах поодинці або зібрана в пучки. У більшості хвойних листки багаторічні, однак у деяких видів вони обпадають щороку (модрина).

Клас Хвойні

 

Визначення представників класу Гінкговидні

1

1

Приблизно 150 мільйонів років тому, ймовірно, був широко поширений і в Європі. Це красиве дерево досягає у висоту 30 м і утворює потужну пірамідальну, в старішому віці розлогу крону, і гладенькою темно сірою корою.  У старих дерев кора стає тріщинуватою. Шкірясті листя мають довгі черешки і розсічені на два лопаті.  Хоча з точки зору ботаніки ця рослина і близькоспоріднених нашим хвойних дерев, листя у нього кожну осінь опадають. Жовте насіння має дерев'янисту кісточку. Це єдиний ще зберігся до наших днів представник сімейства гінкгові. Це рослина дводомна, оскільки малопримітного чоловічі та жіночі стробіли розташовуються на різних деревах. Насіння їстівне , але м’ясистий, багатий на олію і ароматичні речовини шар часто має неприємний запах і смак згірклої олії.

Гінкго дволопатеве

 

Визначення родів класу Хвойні

1

 

1

Найбільш відомий рід серед хвойних рослин. Голки  видовжені і розміщені по 2, 3 або 5 у пучечку на вкорочених пагонах.  Світлолюбні, швидкорослі, невибагливі до грунту  рослини. Ліси із представників цього класу світлі, в них соняч­не проміння досягає поверхні грунту, бо нижні гілки рослин не витри­мують затінення і відмирають. Шишки достигають протягом 2-3 років і не розсипаються.

Рід Сосна

0

Інші ознаки

2

2

 

1

Стрункі вічнозелені  тіневитривалі дерева до 60—90 м заввишки з конусоподібною кроною і стовбуром 1,5-2 м в діаметрі, рідше кущі. Нижні гілки, що лежать на поверхні грунту можуть укорінюватись. Короткі голки розміщені на пагонах поодиноко, жи­вуть до 12 років. Ці ліси називають темнохвойними. Нижні гілки не відмирають і вкривають стовбури дерев знизу доверху, утворюючи гарну конусоподібну крону. Повислі  циліндричні шишки,  достигаючи змінюють колір від зеленого до червоного, щорічно опадають після висипання із них дозрі­лого дрібного з крилом насіння.  Дерева вимогливі до вологості та родючості грунту, зокре­ма вони потребують високого вмісту перегною. Їх корені розміщуються у по­верхневих шарах грунту, тому рослини вивертаються з корінням під час бурі. Дуже довговічні, можуть жити до 500-600 років

Рід Ялина

0

Інші ознаки

3

3

 

1

Світлолюбні, невибагливі до грунту , чутливі до сухості повітря, швидкорослі, мають цінну деревину з високими технічними показниками. Хвоїнки зібрані по 20-40(60) у м’які, опадаючі пучки. Шишки дрібні, достигають протягом року, тримаються на дереві кілька років не розсипаючись.

Рід Модрина

0

Інші ознаки

4

4

1

Великі могутні дерева, до 20-50 м заввишки, з красивими шатроподібними кронами. Листя жорстке, голчасте, три- чотиригранне, від темно-зеленого до сріблясто-сірого , інколи з голубуватим відтінком. На видовжених пагонах листки сидять по спіралі, на вкорочених – по 30-40 шт в пучку, живуть 3-6 років. Шишки яйцевидні або бочко видні, 5-11 см завдовжки при ширині 4-6 см, дозрівають на другий-третій рік і одразу розпадабться. Насіння дрібне, з великим крилом.

Рід Кедр

0

Інші ознаки

5

5

1

Красиві, стрункі,тіневитривалі, вологолюбні  і могутні дерева, висотою до 60-100 м при діаметрі до 2 м, вік – до 700 років. Хвоїнки розміщені по спіралі, плоскі, знизу з двома білими смужками, в яких є продихи. Шишки з добре розвинутими покривними плівчастими лусками, більш-менш довгі, циліндричні, спрямовані вгору, достигають за 1 рік, розсипаються на окремі луски. Насіння дрібне, з крилом.

Рід Ялиця

 

 

До роду входять 5-7 видів , поширених у Східній Азії  та Північній Америці. Це однодомні дерева з конусовидною кроною, перехресно-парними лусковидними листками і (дрібними 9 діаметром до 8 мм) шишками.

Рід Кипарисових

 

Визначення представників роду Сосна

 

1

 

1

Морозо­стійка світлолюбна рослина заввиш­ки 30—40 м з конусовидною або пі­рамідальною кроною. Галуження кільчасте. Кора червонувато-бура, лускувата. Молоді пагони спочатку зеленуваті, потім — жовтувато-сірі, голі, часто смолисті. Хвоя (4,5—7 см завдовжки, по 2 в пучку) на вкороче­них пагонах, колюча, зверху — випук­ла, темно-зелена, зі споду — жолоб­часта, не опадає 3—5 років. Рослина однодомна. Чоловічі шишечки (3—6 мм завдовжки) жовті або червону­ваті, яйцевидні, зібрані колосовидно біля основи молодих видовжених пагонів. У кожній шишечці багато лусочок, на кожній з яких по 2 пи­ляки. Жіночі шишечки одиничні або зібрані по 2—3. Запліднення відбу­вається через рік після запилення. Дозрілі шишки (3—7 см завдовжки,2-3 см завширшки) яйцевидні, сірувато-бурі, матові, на зігнутих ніжках. Під час дозрівання шишок луски дерев’яніють, розсуваються

і насіння висипається. Насінини довгасто-яйцевидні, з крильцем, у 2—3 рази довшим за насінину.

Сосна звичайна

0

Інші ознаки

2

2

1

Дерево може досягати 45 м заввишки, має дуже густу конусоподібну крону. Вершина притуплена, а у старих дерев часто їх кілька.

Кора стовбура — гладенька, сіра, тонка, що робить дерево чутливим до механічних пошкоджень (особливо під час заготівлі насіння). У старих дерев кора — сіро-бура, луската, з тріщинами. Однолітні гілки вкриті густим рудим пухом. Діаметр стовбура — до 2 м.

Коренева система потужна, поліморфна, її будова залежить від особливостей ґрунту. Складається з короткого стрижневого кореня, від якого відходять бокові. 30% всіх коренів розташовано на глибині 20 см, інші йдуть на глибину 1—1,5 м. На ґрунтах, які пізно тануть, коренева система поверхнева, але вітровальним дерево від цього не стає. У таких умовах корені дуже довгі і створюють велику площу опору; корені сусідніх дерев зростаються, що значно підвищує їх вітростійкість. У перезволожених ґрунтах, де добре розвинутий моховий покрив, нерідко утворюються  придаткові корені. Коренева система завершує формування до 40 років, потім вона тільки подовжується і потовщується.

Хвоя щільна, 6-13 см у довжину, темно-зелена з сизим нальотом, широка (1-2 мм), тригранна, зібрана в пучки по 5. Тривалість життя хвої — 5-11 років.

Однодомна. Квітне у червні.  Макростробіли (насінневі  шишки)  — жіночі репродуктивні органи сибірської сосни, що містять насіння, — прямостоячі, дворічні, темно-червоного або світло-бурого кольорів, майже циліндричні, 5—13 см у довжину, діаметром — 5-8 см, на товстій ніжці довжиною 8 мм. Розміщуються вертикально на кінцях  пагонів збоку від верхівкової бруньки. Зазвичай їх — 1-4 на пагоні, рідше — 7-9. Утворюються лише на освітлених гілках. Містять 80-140 насінин (з яких тільки 50-60 є повноцінними).  Запилюються вітром у травні-червні.

Мікростробіли (пилкові шишки)  — чоловічі репродуктивні органи, в яких дозріває пилок,  — однорічні, карміново-фіолетового кольору, яйцеподібні, довжиною 2-3 см, зібрані у групи по 2-60 штук в основі пагонів.

Якщо освітлення вдосталь — крони обох шишок можуть формуватися на одній гілці.

Сосна сибірська

0

Вічнозелене дерево до 25 м заввишки. Росте швидко, плодоносити починає в 15-20 років. На гілках кора жовто-бура, відслонюється пластинками в основі стебла, має товщину до 10 см, стає буро-сірою. Хвоя світло-зелена, жолобчаста, 10-17 см завдовжки. Шишки жовто-бурі, яйцеподібні, 6-10 см завдовжки, поодинокі або розташовані по 2-3. Запилюється у квітні-травні. Плодоносить у вересні. Розмножується насінням .Реліктовий ендемічний вид, занесений до Червоної книги Укораїни. Росте на південному березі Криму.

Сосна Станкевича

 

Визначення представників роду Ялина

1

1

Тіньовитривала морозо­стійка порода. Дерево заввишки 25—40 м з гостроконусовидною або пірамідальною густою кроною. Кора сіра або червонувато-бура, з тріщи­нами або лусками. Молоді пагони зелені, пониклі, із загостреними буруватими бруньками. Хвоя (1 — 2,5 см завдовжки) одинична, шорст­ка, 4-гранна, загострена, блискуча, не опадає 5—6 (12) років. Чоловічі шишечки (20—25 мм завдовжки), видовжено - циліндричні, червону­ваті, розміщені на кінцях торішніх пагонів; жіночі (10—15 мм завдовж­ки) — зеленуваті або малинові, ци­ліндричні, розміщені на кінцях мо­лодих пагонів. Рослина однодомна. Дозрілі шишки (до 10—15 см зав­довжки) довгасто-циліндричні, спо­чатку — зелені або фіолетові, по­тім — бурі, пониклі, блискучі. Лус­ки шкірясто-дерев’янисті, випуклі, широкі, трикутно-оберненояйцевид­ні, по краях виїмчасті або зубча­сті. Насінини яйцевидні, з гострим носиком, матові, буруваті із світло- коричневим або жовто-червоним крильцем, що в 2—8 рази довше за насінину.

Ялина європейська, смерека

0

Інші ознаки

2

2

1

Дерево висотою до 20 м. Крона конусовидна з правильним коловим розташуванням гілок. Кора сіро-коричнева товста борозенчаста.  Молоді пагони жовтувато-коричневі або оранжево-коричневі, голі, жорсткі. 
Листя - хвоя довжиною 2-3 см, колюча, жорстка, трохи вигнута, по центру аркуша проходить смуга світлих продихів, що надає хвої сизувато-зелений і навіть блакитний, сріблястий відтінок. Колір залежить від воскового нальоту на молодий хвої, товщина якого різна у різних форм ялини. До зими наліт поступово сходить, і крона змінює своє забарвлення на темно-зелену, а хвоя стає більш жорсткою.

Ялина колюча

або блакитна

0

Дерево першої величини, що досягає 35 м, вічнозелена, однодомна, анемофільна (вітрозапилювана) рослина. Хвоя чотиригранна, колюча, 0,7-2 см. Тривалість життя хвої 7-9 років, до пагонів прикріплюється на особливих виростах кори — листових подушечках, добре помітних після її відпадання.Кора темно-сіра або майже чорна, зморшкувата.

Коренева система поверхнева, через що дерево часто страждає від вітроповалу. Тільки на пухких, легких і добре дренованих грунтах утворює глибоко розташовану кореневу систему з масою якірних коренів.

Розмножується насінням. Цвісти починає з середини травня до початку червня. Плодоносити починає з 30-50 річного віку, насіннєві роки повторюються через 4-6 років. Жіночі суцвіття червонуваті, більші, ніж у сосни, чоловічі дрібніші, цвіте в травні-червні. Шишки довгасті, розташовані на кінцях торішніх пагонів переважно верхніх гілок, звішуються вниз, не розпадаються після дозрівання. Насіння дозріває до жовтня, але випадання насіння зазвичай починається в другій половині зими. Насіння крилате, довжина крильця 10 — 13 мм, поширюються за допомогою вітру. Ще більшого розповсюдження насінню сприяє сніг, який до часу їхнього випадіння з шишок зазвичай підтаює, утворюючи тверду зледенілу поверхню (наст). По насту, легке ялинове насіння, розносяться вітром на дуже великі відстані, до 8-10 км. Схожість насіння ялини зберігає протягом декількох років. Проростає насіння швидко. Сходи мають 7-10 серповидно зігнутих, тригранних  сім'ядолей, які зберігаються протягом 2-3 років. У перші два роки хвоя плоска. Пазушні бруньки, що з'являються у перший та другий рік, не розпускаються і залишаються сплячими. Тільки на 3-4 рік у молодих ялинок з'являються бічні пагони, які починають галузитися. Крім насіннєвого розмноження, в літературних джерелах, іноді згадується здатність ялинки до вкорінення нижніх гілок.

Зростання ялинки у перші роки (до п'яти років) дуже повільне. У перший рік ялина виростає всього до 4 −5 см, до десяти років сягає не більше 1 −2 м. Після 10-річного віку, за сприятливих умов, дає значні прирости, що іноді досягають одного метра на рік. На відновленні негативно позначається задерніння ґрунту злаками та періодичні лісові пожежі, які особливо згубні саме для цієї хвойної породи через її поверхневу кореневу систему, тонку кору і низько опущеною кроною. Ялина помірно вимоглива до родючості і вологості грунтів (мезофіт, мезотроф), за цими показниками  перевершує сосну звичайну. Дуже тіневитривала.

Ялина сибірська

 

Визначення представників роду Модрина

1

1

Струнке дерево заввишки 20—40 м з яйцевидно-конусовидною кроною. Кора глибокоборозенчаста, товста, коричнево-бура. Молоді пагони жовто-зелені, з короткими подушечковидними бічними пагонами. На зви­чайних пагонах хвоя одинична, на вкорочених бічних росте пучками (по 20—50). Хвоя (40—80 мм зав­довжки і до 1 мм завширшки) світ­ло-зелена, м’яка, не опадає протя­гом одного вегетаційного періоду. Рослина однодомна. Чоловічі шишеч­ки (5—10 мм завдовжки), жовті, округлі або овальні, розміщені по всій кроні; жіночі (до 10 мм зав­довжки) — червонуваті, рідше — зеленуваті або білуваті. Дозрілі шишки (12—13 мм завдовжки) яйце­видні або довгасті, жовто-коричневі, складаються з 22—38 шкірястих, м’яких, густоопушених, цілокраїх лусок. Насіння (2—5 мм завдовжки) з довгим (до 14 мм) крильцем, жовту­ваті, з темними крапками з одного боку і блискучі —з другого.

Модрина сибірська

0

Дерево заввишки 25—30 м. Жіночі шишеч­ки (30—40 мм завдовжки) з 40—70 лусками, які щільно притиснуті і розміщені 6—8 рядами. Покривні луски овальні, з довгим вістрям.

Культивують у пар­ках, лісництвах, садах. Запилюється у квітні — травні.

Модрина європейська

 

Визначення представників роду Кедр

1

1

Чудове дерево, що досягає висоти 50 м і більше та утворює в  250-літньому віці величезні запаси деревини (до 3500 м3 на 1 га). На півночі свого ареалу він піднімається в гори до 3000 м, в Гімалаях — до 3500 м.

Кедр гімалайський

0

Інші ознаки

2

2

1

Дерево може досягати 45 м заввишки, має дуже густу конусоподібну крону. Вершина притуплена, а у старих дерев часто їх кілька.

Кора стовбура — гладенька, сіра, тонка, що робить дерево чутливим до механічних пошкоджень (особливо під час заготівлі насіння). У старих дерев кора — сіро-бура, луската, з тріщинами. Однолітні гілки вкриті густим рудим пухом. Діаметр стовбура — до 2 м.

Коренева система потужна, поліморфна, її будова залежить від особливостей ґрунту. Складається з короткого стрижневого кореня, від якого відходять бокові. 30% всіх коренів розташовано на глибині 20 см, інші йдуть на глибину 1—1,5 м. На ґрунтах, які пізно тануть, коренева система поверхнева, але вітровальним дерево від цього не стає. У таких умовах корені дуже довгі і створюють велику площу опору; корені сусідніх дерев зростаються, що значно підвищує їх вітростійкість. У перезволожених ґрунтах, де добре розвинутий моховий покрив, нерідко утворюються придаткові корені. Коренева система завершує формування до 40 років, потім вона тільки подовжується і потовщується.

Хвоя щільна, 6-13 см у довжину, темно-зелена з сизим нальотом, широка (1-2 мм), тригранна, зібрана в пучки по 5. Тривалість життя хвої — 5-11 років.

Однодомна рослшина. Квітне у червні. Макростробіли (насінневі шишки) — жіночі репродуктивні органи  сибірської сосни, що містять насіння, — прямостоячі, дворічні, темно-червоного або світло-бурого кольорів, майже циліндричні, 5—13 см у довжину, діаметром — 5-8 см, на товстій ніжці довжиною 8 мм. Розміщуються вертикально на кінцях пагонівзбоку від верхівкової  бруньки. Зазвичай їх — 1-4 на пагоні, рідше — 7-9. Утворюються лише на освітлених гілках. Містять 80-140 насінин (з яких тільки 50-60 є повноцінними). Запилюються вітром у травні-червні.

Мікростробіли (пилкові шишки)  — чоловічі репродуктивні органи, в яких дозріває пилок,  — однорічні, карміново-фіолетового кольору, яйцеподібні, довжиною 2-3 см, зібрані у групи по 2-60 штук в основі пагонів.

Якщо освітлення вдосталь — крони обох шишок можуть формуватися на одній гілці.

Тверді насінини, так звані кедрові горіхи, дозрівають у серпні—вересні, наступного року після запилення. Насінина яйцеподібна, коричнева, довжиною 8-14 мм і 6-9 мм в ширину, з товстою дерев'янистою шкаралупою. Маса 1000 насінин — 100–400 г. Дозріле насіння легко лущиться.

Сибірський кедр

 

Визначення представників роду Ялиця

1

1

Тіньовитривала рослина заввишки 30—35 м з вузькоконічною або пірамідальною кроною, що низько опускається до землі. Кора гладенька, біло-сіра, іноді в нижній частині стовбура тріщинувата. Паго­ни довгі, з коротким густим опушен­ням, гладенькі, сірі, товсті. Хвоя (20—30 мм завдовжки, 1,5—2 мм завширшки) жорстка, розміщена дворядно-гребінчасто, одинична, плоска, тупа, зісподу — з 2 білими смужками, зверху — темно-зелена; біля основи звужена в короткий черешок, не опадає 3—5 років. Чоловічі шишечки (5—8 мм завдов­жки) овальні, одиничні, розміщені на верхівках торішніх пагонів; жі­ночі — зеленуваті, містяться внизу торішніх пагонів. Дозрілі шишки (10—15 см завдовжки, 2,5—5 см завширшки) здерев’янілі, цилінд­ричні, коричневі; покривні луски їх довші за насінні і виступають го­стрячками. Під час достигання шишки розпадаються, на пагонах за­лишаються лише їх стрижні. Насі­нини клиновидно-трикутні, з довгим крильцем і бальзамічним запахом.

Ялиця біла

0

Інші ознаки

2

2

1

Має голки більш плоскі, з двома білими смужками, тупіші, ніж у ялини. Шишки стоять на гілках вертикально і розпадаються при достиганні. Нижні гілки в легко укорінюються.

Ялиця сибірська

 

Визначення представників роду Кипарисові

1

1

Дуже красиве вічнозелене деревце з добре вираженим головним стовбуром і великою кількістю бічних гілок. Молоді одно-і дворічні пагони плоскі, зелені, розташовані дворядно. На третій рік вони стають круглими, коричневими.  Листя лускоподібне, яскраво-зелене, шірокоромбічне, щільно притиснуте до стебла. Деревина дуже стійка проти гниття

Туя західна

0

Інші ознаки

2

2

1

Дуже рідкісне дерево, висотою до 9 м, форма нещільна; кора тонка, червоно-коричнева, злазить дрібними лусочками; гілки стислі. Листя на головних гілках трикутно-яйцевидні, витягнуті, на сильно сплощені гілочках ромбічні-трикутні, зверху злегка зелені з виразним отвором, знизу білі. Шишки яйцевидно-еліптичні, 8-10 мм завдовжки, коричневі, з 4 парами шішечних луски, насіння крилаті, 4 мм завдовжки. Красиве зимостійке дерево.

Туя корейська

0

Інші ознаки

3

3

1

Досягаючи в дорослому стані до 60 (-75) м у висоту, при діаметрі стовбура до 2,5 м, це дерево з густою, щільною кроною, нижні гілки якого звисають до землі, підноситься над місцевістю як зелена піраміда. Гілки цієї туї в основному горизонтальні, з дещо никнуть плоскими пагонами. Кора тріщинуватості, з волокнистої поверхнею, у молодих пагонів зелена, потім червонувато-коричнева. Листя більш скупчено (8-10 мутовок на 1 см) розташовуються на осі пагона, вони більш вузькі (близько 1 мм шир.), З білуватими  смужками на нижній стороні, з дещо іншою формою верхівки (коротко відтягнутою загостреною). Площинні листя зближені і навіть кілька налягають один на одного. Бічні листя з боків прямими краями. Крім того, залозки на спинці лускоподібний листя відсутні або малопомітні. У цього виду туї також і дещо інша форма луски зрілих шишок (вузкояйцевидна або яйцеподібна). Шишки довгасто-овальні, 10-12 мм завд., З 4 — 6 пар луски, з яких 2-3 пари несуть насіння. Луски на верхівці виїмчасті. Насіння плоске, з двома крилами. Крило з виїмкою на верхівці, оточує насіння по всій поверхні.

Туя складчаста

 

Визначення класів відділу Покритонасінні

1

1

Коренева система стрижнева; на поперечному розрізі стебла провідні пучки розташовані упорядковано по кільцю, присутній камбій; листки прості й складні; жилкування листків сітчасте; квітки в більшості 4- або 5-членні;зародок має 2 сім’ядолі. Життєва форма дерева, кущі, трави

Клас Дводольні

0

Коренева система мичкувата; провідні пучки розташовані розсіяно, камбій відсутній; листки прості; жилкування листків паралельне та дугове; квітки 3-членні; зародок має 1 сім’ядолю;  трави,  зрідка здерев’янілі форми. Немає жодної ознаки, де не було б винятків. Приналежність рослини до того чи іншого класу можливо встановити тільки за сукупністю ознак.

Клас Однодольні

 

Визначення родин класу Дводольні

1

 

1

До родини належать трав'янисті рослини з черговими листками, без прилистків. Квітки в китицях правильні, вільнолисті і вільнопелюсткові. Чотири чашолистики чергуються з чотирма пелюстками, розміщеними навхрест. Тичинок шість, з яких чотири довші, а дві зовнішні коротші. Маточка одна з двогніздою зав'яззю, розділеною несправжньою перетинкою. При основі маточки є нектарники. Плід — стручок, або стручечок, багатонасінний, розтріскується на дві стулки або розпадається на окремі членики. Рідко плід — однонасінний горішок. Насінини в хрестоцвітих без ендосперму, із зігнутим зародком, багаті на олію. При визначенні рослин, крім інших органів, важливо мати плід. В родині налічується багато бур'янів і культурних рослин — олійних. Відомо понад 2000 видів хрестоцвітих.

Катустяні

0

Інші ознаки

2

2

 

1

До родини входять трави, кущі і дерева, які мають чергові прості або складні листки з прилистками. Квітки правильні, чашечка зрослолиста, часто буває подвійна, тобто складається із власне чашечки і підчаші. Віночок складається з п’яти або чотирьох вільних пелюсток. Численні тичинки і віночок прикріплюються до країв або опуклого, або угнутого квітколожа. Таке квітколоже у родини називається гіпантієм.

Плоди різноманітні: це або однонасінні горішки, або кістянки, або багатонасінні коробочки, або ягода , або вони зібрані у вигляді складної кістянки, або складної сім’янки. Плід іноді буває несправжній. Загальна кількість досягає 2000 видів.

Розові

0

Інші ознаки

3

3

 

1

   Однорічні  та багаторічні трав'янисті рослини, напівкущі, кущі, дерева, ліани. Листки здебільшого з прилистками, пірчасто- або пальчастоскладні, рідше прості; іноді пластинки листків мало розвинуті або редуковані, а їхню функцію виконують листовидні черешки або зелені стебла. Квітки двостатеві, здебільшого неправильні, рідше правильні, з подвійною оцвітиною, поодинокі або в суцвіттях, частіше в китицях. Тичинок 4, 5, 10 або більше. Маточка з одного плодолистка, з верхньою одногніздою зав'яззю. Плід — біб, здебільшого багатонасінний, розкривний, рідше — однонасінний, нерозкривний. Формула Ч(5) П(5) Т(9)+1 М1

Бобові

0

Інші ознаки

4

4

 

1

Однорічні або багаторічні трави і кущі. Багато отруйних рослин, що містять отрути: соланін, атропін, нікотин та ін. Листки чергові, без прилистків. Квітки правильні (крім блекоти), воронковидної, колесовидної або зірчастої форми. Чашечка звичайно зрослолиста, п'ятинадрізна, а віночок п'ятилопатевий. Тичинок стільки, скільки часток віночка. Маточка з верхньою двогніздою зав'яззю, одним стовпчиком і суцільною приймочкою. Нектарник при основі маточки виділяє мед. Плід — ягода або коробочка, частіше двогнізда.

Пасльонові

0

Інші ознаки

5

5

1

Найбільша з усіх родин квіткових рослин. Вона об’єднує понад 800 родів і більше 15 тис. видів рослин. Це трав’янисті рослини, частіше з черговими, рідше з супротивними листками. Листки без прилистків, квітки зібрані в кошиках, оточених обгорткою. Суцвіття — кошик, на вигляд ніби проста квітка, але насправді воно складається з безлічі дрібних квіток, через що і пішла назва .Чашечка в окремих дрібних квіток відсутня або замість неї є плівки, щетинки або чубок з перистих або простих волосків, які залишаються при плоді. Віночок утворився з п’яти пелюсток, що зрослися в трубочку (трубчасті квітки) або в язичок (язикові квітки). Різні рослини цієї родини містять у кошиках або тільки язичкові квітки (осот, кульбаба), або тільки трубчасті (полин), або і ті, і другі (соняшник). Тичинок в кожній квітці п’ять. Вони зростаються пиляками в трубку, і нитки їх вільно прикріплені до трубки віночка. Пиляки розкриваються всередину трубки тріщинами і в ній скупчується безліч пилів. Стовпчик проходить крізь пилкову трубку, а нагорі закінчується двороздільною приймочкою. Зав’язь одногнізда, плід — сім’янка, яка часто має летючку.

Айстрові

0

Інші ознаки

6

6

1

Рослина неопушена. Листки (3—12 мм за­вдовжки) шиловидні, майже 3-гранні, колючі, з широкою плоскою ос­новою, в 2—4 рази довші за квітки. Прилистки остистозагострені. Квіт­ки дрібні, малопомітні, двостатеві, одиничні, розміщені в пазухах ли­стків. Оцвітина (1 — 1,5 мм завдовж­ки) плівчаста, проста, 5-листа. Ти­чинок 3; маточка 1 з 2 приймочками. Зав’язь верхня. Приквітків 2, вони плівчасті, видовженозагострені, одножилкові, майже такої самої довжи­ни, як оцвітина. Плід — сухий нероз- кривний вертикальний горішок (1 — 1,25 мм завдовжки) з плівчастим або твердим оплоднем.

Росте як бур’ян у степах, на полях. Поширений по всій території України. Цвіте в липні—вересні. Рослина кормова.

Лободові

0

Інші ознаки

7

7

1

Родина нараховує 130 родів і близько 900 видів, що виростають переважно в тропічних і субтропічних районах від вологотропічних лісів до пустель. Особливо багата дикорослими гарбузовими  Африка, а також Азія й Америка. У помірних широтах представників даної родини порівняно мало.

Це однорічні або багаторічні, в’юнкі або сланкі трави, рідше чагарники, з черговими, пальчасто-або перистолопатеві (рідше роздільними) або простими листками. Більшість представників родини забезпечені вусиками, що представляють собою видозмінені пагони. Квітки звичайно одностатеві, одно-або дводомні, рідко двостатеві, актиноморфні, одиночні або зібрані в пазушні суцвіття — пучки, кисті, волоті, парасольки.

Оцвітина разом з основою тичиночних ниток утворює квіткову трубку, прирослу до зав’язі; чашечка пятилопатева.  Віночок зростнопелюстковий, п’ятилопатевий або п’ятироздільний (до розітнутого), жовтий або білий, рідше зеленуватий або червоний.

Тичинок 2-3-5, дуже рідко 2, частіше 5, з них зазвичай 4 попарно зрощені; іноді зростаються всі тичиночні нитки або пиляки всіх тичинок. Гінецей складається з 3, рідше з 5 або 4 плодолистків; зав’язь нижня (іноді полунижня), частіше тригніздна, з численними насіннєвими зачатками в кожному гнізді; стовпчик з потовщеними м’ясистими рильцями.

Гарбузові

 

Визначення родів родини Капустяні

1

1

Плід—стручок лінійний, розкривний. Овочеві, кормові, олійні, декоративні та інші росліші

3

0

Інші ознаки

2

2

1

Плід — стручечок або горішок. Овочеві (пряні), олійні рослини або (частіше) бур’яни

4

0

Плід — стручок нерозкривний, або членистий . Плід розпадається на окремі членики; овочеві і деякі дикорослі рослини

6

3

1

 Входять дикорослі види і культурні форми капусти, деякі коренеплоди (ріпа, бруква тощо): олійні та пряні культури (рапс, гірчиця та ін.). Дикорослі види   поширені на узбережжі Середземного моря і є багаторічниками. Численні культурні сорти та форми є переважно дворічними

Рід Капуста

4

1

Трав'янисті багаторічники заввишки 50 -150 см. Корінь товстий, м'ясистий. Нижні стеблові листки великі, перистороздільні. решта — суцільні. Пелюстки білі, до 6 мм завдовжки. Стручечки довгасто-овальні, здуті. 5-6 мм завдовжки, в 4- 5 разів коротші за ніжку, з опуклими стулками, без жилок.

Рід Хрін

0

Інші ознаки

5

5

1

  Однорічники, опушені розгалуженими і простими волосками, з стріловидними при ос­нові стебловими листками. Зав'язь сидяча; стовпчик видовжений; приймочка тупа. Стручечок оберненояйцевид­ний або грушовидний: стулки його опуклі, з плоским крєм, з виразною серединною жилкою. Рід налічує близько десяти видів, в Україні відомо шість.

Рід Рижій

0

    Чашолистки прямостоячі. Стручечок стиснутий з боків, трикутно-обернено- серцевидний, з сітчаст о-жилкуватими, човниковидними стулками: стовпчик дуже короткий: гнізда багатонасінні. Цей рід налічує шість схожих між собою видів, в Україні — три.

Рід Грицики

6

1

Однорічники або багаторічники з простими або розгалуженими стеблами, опушені простими волосками. В культурних і деяких диких видів корені потовщені, їстівні. Листки ліровидно-перисто- розсічені або ліровидно-перисто- надрізані. Пелюстки з довгим нігтиком, жовті, білі або пурпурово-фіолетові. Зав’язь на дуже короткій ніжці. ГІлоди — стручки, закінчуються довгим носиком і розламуються впоперек на членики: якщо стручок із двох члеників, то нижній — без насіння або з однією двома насінинами, а верхній - з кількома насінинами. В Україні росте чотири види редьки.

Рід Редька

 

Визначення представників роду Капуста

1

1

Дворічна рослина. В перший рік утворює вкорочений пагін (стебло з листками, зібраними в “качан"), на другий рік з бруньок на “качані» розвиваються квітконосні пагони  без листя, заввишки 1.5 м. Листки великі, прості, як правило, цілісні, м’ясисті, з потужними жилками, зелені, сизі або фіолетові. Квітки великі, віночок жовтий або білий, до 2 см завширшки. Плоди — стручки з коротким носиком. Насіння кулясте, до 2 мм у діаметрі. Цю капусту вирощують майже повсюдно. Вона займає понад 90 % загальної площі, зайнятої капустою. Її вживають здебільшого в квашеному вигляді, а також варену, смажену та сиру. Овочева рослина. В їжу вживаються листки, які утво­рюють “качан». Їх їдять свіжими в салатах, використовують для приготування супів та інших страв, солять, консервують тощо. Вага однієї головки може досягати 16 кг.

Капуста городня

0

Інші ознаки

2

2

1

Дворічна овочева і кормова рослина з м’ясистим, дуже потовщеним коренеплодом (розрослим підсім'ядольним коліном). В перший рік утворює потужний “коренеплід” з розеткою великих листків, укритих рідкими щетинистими волосками. Листки розетки ліровидні, жовто-зелені, до 50 см завдовжки; стеблові листки сидячі, стеблообгортні, світло-зелені: ланцетні. На другий рік з “коренеплодів” виростає розгалужене стебло з квітками. Квітки жовті. Стручки довгі, багатонасінні, з носиком, який досягає 1/3- 1/2 довжини плода. Вегетаційний період в перший рік культури залежно від сорту становить 80-120 днів, тобто якщо висіяти її в кінці червня на початку липня, то до настання морозів можна одержати врожай холодостійких “коренеплодів”, котрі стануть добрим кормом для худоби в кінці осені та на початку зими. Розрізняють ріпу столову і кормову. Вирощують їх переважно на півночі і в нечорноземній смузі.

Ріпа, турнепс

0

Інші ознаки

3

3

1

Дворічна рослина. В перший рік утворює “коренеплід” з розеткою великих (понад 60 см завдовжки) листків. Прикореневі листки цілісні або ліровидні, черешкові, стеблові - напів- стеблообгортні, сидячі, цілісні, всі гладенькі, сизо-зелені, з восковою поволокою. Суцвіття — кінцеві китиці з жовтими або оранжевими квітками. Плоди — розкривні, багатонасінні стручки з носиком. Насіння дрібне, чорно буре. В основному це кормова коренеплідна культура, але її також уживають в їжу та використовують в народній медицині (багата на аскорбінову кислоту (вітамін С). Листки йдуть на зелений корм і силос.

Бруква

0

Інші ознаки

4

4

1

Однорічна озима або яра рослина, покрита восковим нальотом. Стебла 50-160 см заввишки, розгалужені. Листки в розетці ліровидно-перисто-надрізані, з рідким опушенням, нижні стеблові ліровидні. верхні -видовжено-овальні.

Квітки жовті. Стручки 5-11 см завдовжки, насіння округло-кулясте. Цінна олійна і кормова культура.

Ріпак або кольза

0

Однорічник або дворічник заввишки 30—100 см, зустрічається як бур'ян в ярих і озимих посівах. Озимі форми дають розетки листків з осені, а навесні ростуть стебла. Ярі форми починають свій розвиток з весни. Стебла прямі, листки на стеблі стріловидні, сидячі. Суцвіття — китиця, квітки золотисто-жовті. Стручечки грушовидної форми, з широкою перетинкою, стулки опуклі, вгорі закінчуються паростками. Насінини дрібні, рижі. В ярих посівах трапляється різновидність. Рижій поширений на півдні і подекуди культивується як олійна рослина. Зустрічається як бур'ян в посівах льону.

Гірчиця дика

Визначення представників роду Хрін

1

1

Багаторічна росли­на заввишки 50—150 см з м'ясистим товстим коренем і високим розгалу­женим стеблом. Прикореневі листки великі, довгасті або довгасто-оваль­ні, хвилясто-зарубчасті, довгочерешкові; нижні стеблові перисто роздільні, верхні — суцільнолінійні або довгастолінійні. Квітки білі, зібрані у верхівкові китиці; пелю­стки (до 6 мм завдовжки) в 2—3 рази більші за чашечку. Плід— овальний або яйцевидний, здутий -стручечок (2—6 мм завдовжки) з опуклими стулками.

Хрін досить важлива пряна рос­лина. Вона містить ефірну олію, що надає їй специфічного запаху та смаку кореням. У коренях багато мінеральних солей — калію, кальцію, заліза, а в листках — каротину, вітамінів та інших корис­них речовин. Свіжі корені використовують як прянощі при со­лінні огірків, помідорів, грибів. Терті корені — приправа,для м’ясних і рибних страв. Сік з коренів використовується як бактерицидний лікувальний засіб.

Цвіте в травні — червні.  Іноді дичавіє і зустрічається як бур’я.

Хрін звичайний

0

Коріння невелике,листки до 40 см у висоту, світлозелені.

Хрін луговий

Визначення представників роду Рижій

1

1

 Однорічник або дворічник заввишки 30—100 см, зустрічається як бур'ян в ярих і озимих посівах. Озимі форми дають розетки листків з осені, а навесні ростуть стебла. Ярі форми починають свій розвиток з весни. Стебла прямі, листки на стеблі стріловидні, сидячі. Суцвіття — китиця, квітки золотисто-жовті. Стручечки грушовидної форми, з широкою перетинкою, стулки опуклі, вгорі закінчуються паростками. Насінини дрібні, рижі. В ярих посівах трапляється різновидність. Рижій поширений на півдні і подекуди культивується як олійна рослина. Зустрічається як бур'ян в посівах льону.Насіння містить 25-45% жирної харчової і технічної швидко висихаючої олії, яка використовується для живопису.

Рижій посівний

0

Інші ознаки

2

2

1

 Сім'ядолі  при появі рослини широкоеліптичні, заокруглені, звужені в короткі черешки. Довжина 3-4, ширина 2,5-3 мм. Листки супротивні, перша пара довжиною 6-8, шириною 4-6 мм, еліптичні, загострені, злегка хвилясті, з рідкими нечіткими зубчиками, зелені, рідше – жовтувато-зелені. Наступні листки чергові, довгасто-еліптичні, хвилясті, з більш чіткими зубчиками. Жилкування сітчасте, бічні жилки непомітні. Епікотиль не розвинутий. Гіпокотиль синювато-зеленуватий.

Рижій дрібноплідний

 

Визначення представників роду Грицики

1

1

 Однорічна трав'яниста рослина(10—15 см заввишки).  Стеблопряме, просте або розгалужене. Прикореневі листки  зібрані в розетці, перистороздільні, з трикутними, гострими, зубчастими частками, черешкові. Стеблові листки дрібніші, цілісні, ланцетні, сидячі, при основі стрілоподібні, стеблообгортні.   Квітки дрібні, правильні, зібрані у верхівкову китицю. Чашолистків і пелюсток по чотири, чашолистки яйцеподібні, пелюстки (2—3 мм завдовжки) білі, майже вдвоє більша від чашолистків. Тичинокшість, з них дві коротші за інші. Маточка одна, з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і головчастою приймочкою.   Плід — стиснутий з боків трикутно-оберненосерцеподібний стручечок (5—8 мм завширшки).

У народній медицині використовується з давніх- давен як кровоспинний засіб.

Грицики звичайні

 

Визначення представників роду Редька

1

1

Однорічник заввишки 30-60 см. з тонким коренем і прямостоячим розгалуженим стеблом. Нижні листки ліровидно-перисто-розсічені, з чотирма-шістьма парами бічних сегментів, верхні – цілісні, нерівномірно зубчасті. Квітки яскраво-жовті, часом з фіолето­вими прожилками. Пелюстки жовті, рідше білі, з темними жилками. Стручки 3-8 см завдовжки, не більше 5 мм у діаметрі; з перетяжками, роз­падаються на окремі членики; носик 1 -2 см завдовжки. Цвіте червні-серпні. Росте як бур’ян на полях, городах, що засмічує часом посіви ярих куль­тур; уздовж доріг і поблизу житла переважно на кислих грунтах по всій Україні. Злісний бур'ян і водночас жироолійна і добра медоносна рослина.

Редька дика

 

0

Інші ознаки

2

2

1

 Культурний дворічний "коренеплід". Залежно від сорту його форма змінюється від кулястої до видовжено-конічної; забарвлення “коренеплоду” також різне — від білого, жовтого і яскраво-червоного до темно-фіолетового та чорного. Квітки звичайно білі, рожеві або фіолетові, часто з ліловими прожилками; стручок трохи здутий, ламкий. “Коренеплід” містить вітаміни, ефірні олії та ферменти і є цінним овочем, що сприяє обміну речовин в організмі людини і поліпшує травлення.

Редька посівна, або городня

0

  Однорічник, який утворює потовщений "коренеплід" різних розмірів, форм та забарвлення. Листки в розетці черешкові, ліровидні або перисто- розсічені з великими кінцевими сегментами. Сегменти цілокраї або хвилясті по краях, голі чи опушені. Стебла вгорі розгалужені, утворюються після проходження стадії розетки. Квітки великі, до 1,5 см в діаметрі, білі або рожеві, плоди — стручки з округлим носиком, иерозкривні і не розпадаються на членики, всередині зубчасті, 2.5—7,5 см завдовжки. Рання овочева рослина, представлена численними сортами.

Редиска

 

Визначення підродин родини Розові

1

1

Квітки навколоматочкові; квітколоже ввігнуте, опукле або плескувате, часто зростається з основою чашечки, м’ясисте або соковите;  зав’язь верхня чи напівнижня; плоди здебільшого збірні, складаються з однонасінних нерозкривних сім’янок, кістянок, листянок або горішків.

Підродина Розові

0

Інші ознаки

2

2

1

Квітки надматочкові; зав’язь нижня , з двох-п’яти плодолистиків, що зростаються зі стінками увігнутого квітколожа; плід ягодоподібний (яблуко).

Підродина Яблуневі

0

Інші ознаки

3

3

1

Квітки навколоматочкові; зав’язь верхня, не зростається з увігнутим квітколожем, плід- соковита або суха кістянка

Підродина Сливові

 

Визначення родів підродини Розові

1

1

 Великий і дуже поліморфний рід; у природі легко схрещуються, даючи гібриди і форми різного таксономічного значення. Колючі куші з непарноперистими лист­ками. Квітколоже бокалоподібне, м’ясисте, зрослося з основою чашо­листків; плід — несправжня багатосім’янка, бокалоподібної форми, червоні. Дикорослі види мають, як правило, немахрові квітки з п'ятьма забарвленими пелюстками.

Плоди містять аскорбінову кислоту (вітамін С) і є цінною сиро­виною для вироблення її в промислових масштабах. Плоди часто використовують для приготування чаю

Рід Шипшина, або троянда

0

Інші ознаки

2

2

1

Це переважно колючі куші або багаторічники. Нерідко утворюють (особливо в гірських лісах) непрохідні хащі. В Україні росте 39 видів роду. Багаторічні трав'янисті рослини, напівчагарники або чагарники з однорічними, прямостоячими або дуговидно-вигнутими здерев’янілими, прямостоячими або простягнутими стеблами, більш- менш густо вкритими шипами і щетинками; в перший рік стебла неплідні, на них розвиваю ться лише листки, а на другий рік утворюються плодоносні гілочки. Листки черешкові, з прилистками, складні, з трьох-п'яти листочків, рідше прості, цілісні або більш-менш лопатеві. Квітки поодинокі або частіше в простих чи складних китицевидних суцвіттях, маточково- тичинкові. Чашолистків і пелюсток по чотири (п'ять), зрідка шість-вісім. чашолистки залишаються біля плодів Квітколоже опукле. Тичинок і маточок багато. Зав’язь одногнізда, стовпчик коротенький, нитковиднпй. Плід — збірна, звичайно соковита кістянка, складена з кістяночок, котрі біля основи зрослі між собою, рідше вільні. Сухі плоди — чудовий потогінний засіб, який широко використовують у народній медицині.

Рід Малина, ожина

0

Інші ознаки

3

3

1

   Рослини багаторічні, трав'янисті, однодомні, рідше дводомні, з розгалуженим корене­вищем, яке утворює розетку довгочерешкових, трійчастих прикореневих  листків і надземні повзучі стерильні пагони, котрі вкорінюються  у вузлах і дають нові розетки. Квітконосні стебла прямостоячі, лише під суцвіттям з кількома невеликими суцільними або також трійчастими листками, часом необлистнені. Квітки маточково- тичинкові, рідше маточкові і тичинкові, у верхівкових, щитковидних суцвіттях. Чашечка п'ятилиста, зросла з п’ятьма листочками підчаші, дрібнішими за чашолистки. Пелюсток п'ять, білих або жовтувато-білих. Тичинок і стовчиків багато (відповідно до кількості плодолистків). Квітколоже опукле, при достиганні плодів розростається в червоний або рожевий соковитий, м'ясистий, несправжній плід, у заглибленнях якого розміщені численні , дрібні, горішковидні сім’янки. Несправжні плоди всіх видів роду соковиті, солодкі.

Рід Суниці

 

Визначення представників роду Шипшина

1

1

Кущ, вкритий шипами, заввишки до 2—3 м, росте в дикому вигляді в Європі і в деяких .районах Азії. Вона служить підщепою для прищеплювання хороших сортів  троянд. Листки непарноперисті (складні), складаються з 5—7 листочків овальної форми і гостропилчастих. Квітки рожеві, складаються з п’яти вільних пелюсток, з п'яти надрізаних чашолистиків, численних тичинок і маточок. Плід несправжній, в розрослому м'ясистому квітколожі містяться численні горішки. Дозрілі червоні плоди багаті на вітамін С.

Шипшина собача

0

Інші ознаки

2

2

1

Середньої висоти (80—150 см) кущ родини розових. Стебла товсті, прямостоячі, як і квітконосні пагони, густо вкриті різнотип­ними опушеними шипами: міцни­ми, з широкою основою, трохи серповидно зігнутими або пря­мими та дрібними голчастими. Квітконосні пагони, крім того, вкриті волосками і дрібними залозистими щетинками. Листки спіральні, непарноперисті, з широкими трав'янистими при­листками, що зрослися з голов­ним стриженьком листка; листоч­ки (їх 7, рідше 5 або 9) від круг­лясто-еліптичних до видовженоеліптичних, зверху виразно зморшкуваті, з полиском, зісподу рясно опушені, нерідко майже сі­роповстисті, з домішкою залозок, по краю простозубчасті. Квітки великі (до 7 см у діаметрі), пра­вильні, двостатеві, в малоквіткових (по 2—3) щитковидних суцвіт­тях, рідше одиничні; чашолистки великі (2,5—3 см завдовжки), з листовидним розширенням на вер­хівці, зі споду усіяні волосками з домішкою залозок, рідше без них, після цвітіння спрямовані вгору й залишаються при стиглих пло­дах; пелюстки (їх 5) червоні, рі­дше ясно-червоні. Плід — гіпан­тій, сплюснуто-кулястий, м'ясис­тий, яскрово-червоний або поме­ранцевий. Початок цвітіння у червні

Шипшина зморшкувата

0

Інші ознаки

3

3

1

Невисокий (від 60 до 200 см заввишки) рихлий кущ родини розових. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричнювато-червоні, вкриті, як правило, парними, серповидно зігнутими, рідше майже прямими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарно-перисті, з прилистками; листочки (їх 5–7) видовжено-яйце-видні або овальні, до основи клиновидно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, зісподу вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стерильних пагонів та туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосних пагонів – широкі, зісподу пухнасті, по краю війчасто-залозисті. Квітки великі (4,5–5 см в діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше в мало-квіткових (по 2–3, рідше більше) щитковидних суцвіттях; чашолистки довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2–3 коротенькими, ниткоподібними додатками, зісподу усіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками, або як і по спинці майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) – від блідо-червоних до червоних. Плід – гіпантій, кулястий, червоний або пурпурово-червоний. Цвіте у травні – червні.

Шипшина травнева

0

Щільний, прямостоячий, до 1,5 (2) м заввишки кущ родини розо­вих. Стебла, як і квітконосні паго­ни, вкриті однотипними прямими, нерідко дещо відхиленими вгору, рідше донизу шипами. Квітко­носні пагони, крім того, інколи вкриті дрібними голчастими або щетинистими залозками. Лист­ки спіральні, непарноперисті, ве­ликі (8,5—9 см завдовжки), з головним стриженьком, усіяним, як і прилистки, волосками з домішкою залозок; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) широкоеліптичні, великі, 4—5 см завдовжки і 2,5—3 см завширшки, з обох бо­ків, особливо зісподу, рясно всія­ні волосками з домішкою за­лозок. Квітки правильні, двоста­теві, в малоквіткових щитковид­них суцвіттях, рідше одинич­ні, на коротких (до 10—15 мм) залозисто-щетинистих квітконіж­ках; чашолистки на спинці залозисто-щетинисті, зовнішні — з перистими, рідше нитковидними додатками, після цвітін­ня піднімаються вгору, змика­ються і залишаються при стиг­лих плодах; пелюстки (їх 5) темно-рожеві, коротші за чашолистки. Плід — гіпантій, пурпуровий, ку­лястий або майже кулястий, ве­ликий, залозисто-щетинистий. Цвіте у червні — липні.

Шипшина яблунева

 

Визначення представників роду Малина

1

1

Кущ заввишки 1—2 м. Річні пагони прямостоячі, витягнуті, ци­ліндричні, сизуваті, волосисті, з численними червонувато-коричневими шипами; плодючі гілки утво­рюються наступного року. Листки з прилистками, трійчасті або не­парноперисті, з 3—5 (7) листочків, які по краях нерівнопилчасті, звер­ху майже голі, темно-зелені, зісподу білоповстисті. Квітки двостатеві, у кінцевому щитковидно-волотистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Чашолистки біля плодів відігнуті донизу. Пелюстки прямо­стоячі, білуваті. Зав’язь повстисто-опушена; квітколоже опукле. Плід (8—16 мм завдовжки, 7—10 мм зав­ширшки) червоний або жовтий, со­ковитий.

Росте в підліску мішаних, рід­ше листяних лісів, на галявинах, вирубках, часто утворює суцільні зарості. Пло­ди достигають у липні. Ними жив­ляться тварини, розповсюджуючи таким чином насіння. Розмножується вегетативно кореневою порослю і живцями. Рослина лікарська, хар­чова, медоносна, декоративна. Плоди і гілки широко використовують у науковій і народній медицині. Яго­ди — цінний харчовий продукт. Вони мають високі смакові та дієтичні властивості. Вживають їж свіжими, консервованими, сушеними та замо­роженими. Свіжі плоди малини со­лодкі, соковиті, ароматні, 3 них готують варення, повидло, джеми, желе, мармелад, пастилу, начинку для цукерок і пирогів, різні безал­когольні напої. Молоді пагона, ли­стки та плоди — добрий замінник чаю. Відмінний медонос. Малиновий мед світлий, ароматний, приємний на смак. Рослина декора­тивна, використовується для групо­вих посадок у парках і лісопарках.

 

Малина

0

Інші ознаки

2

2

1

Невеликий кущ заввишки 50—150 см. Річні пагони із сизою поволокою, цилінд­ричні, дуговидно вигнуті, здебіль­шого голі або розсіянозалозисто-волосисті, густо вкриті прямими або відігнутими щетинковидними ши­пиками. Верхівки пагонів, пригина­ючись до землі, укорінюються. Листки трійчасті, з обох боків зелені, розсіяноволосисті; по краях неправильно-надрізано-зубчасті з широколанцетними прилистками. Квітки вели­кі (до 3 см діаметром), білі, на дов­гих тонких квітконосах, зібрані в негусті щитки. Чашолистки притис­нуті до плода. Плоди (до 1 см діа­метром) тьмяно-чорні, покриті си­зою поволокою, складаються з бага­тьох кістяночок.

Росте в лісах, ярах, на берегах річок, серед чагарників, у садах і парках. Звичайно по всій території України. Цвіте в травні — серпні. Рос­лина харчова, медоносна, лікарська, кормова, фарбувальна, дубильна, де­коративна. Плоди споживають сві­жими і сушеними. З них готують екстракти, сиропи, желе, безалко­гольні напої тощо, Листки вживають для виготовлення сурогату чаю. Добрий медонос, мед з неї світлий, прозорий, з приємним ароматом

Ожина сиза

0

Інші ознаки

3

3

1

Невеликий кущ заввишки 0,5—2,5 м. Річні пагони гранчасті, з коротень­кими, прямими, слабкими, чорно- пурпуровими шипами, які розміщені на ребрах. Листки пальчасті, зубча­сті, з 3—5 (7) листочками, зверху голі, зі споду по жилках коротковолосисті; середній листок на довгому черешку, яйцевидний, загострений. Прилистки лінійні. Суцвіття щитко­видне, 6—12 квіткове. Квітки великі (до 2 см діаметром), білі; чашолистки по краях білоповстисті. Плоди (до 1 см завдовжки) червонувато-чорні, блискучі, без сизої поволоки.

Ожина ведмежа

0

Інші ознаки

4

4

1

 Багаторічна трав'яниста рослина родини розових ,95-35 см заввишки з міцним горизонтальним кореневищем. Утворює лежачі вегетативні і прямостоячі генеративні пагони.

Стебло й черешки листків волохато-опушені з тонкими прямими шипиками.

Листки чергові, трійчасті, довгочерешкові з обох боків зелені, зісподу світліші, зверху розсіяноволосисті, зісподу густоволосисті. Їх листочки яйцеподібно-ромбічні, на коротких черешках, по краю надрізанозубчасті, з клиноподібною основою. Прилистки нижніх листків овальні, плівчасті, стеблообгортні, верхніх — ланценті, вільні.

Квітки зібрані у верхівкові зонтикоподібні або щитоподібні суцвіття з трьох — десяти квіток. Квітки правильні, вільнопелюсткові, із подвійною оцвітиною. Чашечка п'ятироздільна, при плодах відігнута вниз, частки її ланцетні, шилоподібні, загострені. Пелюстки білі (6-7 мм завдовжки), лінійно-довгасті. Тичинок багато, маточок від однієї до шести.

Плід  складна кістянка, складається з одного — шести червоних, соковитих плодиків.

Костяниця

 

0

Багаторічна рослина, у висоту досягає 30 см.

Її стеблі прямостоячі і мають по 2-3 листочка. На самій вершині стебла знаходиться одна квітка білого кольору.

Дводомна рослина, тому маточкові і тичинкові квіти розташовуються на різних стеблах.

Жіночі квіти трохи менші, ніж чоловічі. зі стеблом, що розвивається щороку під час цвітіння. Листя зморшкуваті, на дотик шорсткі.

Квітка одиночна, велика, біла, з п'ятьма пелюстками віночка і жорсткими крилами пелюсток чашки, які потім обрамляють ягоду і розкриваються горизонтально, коли вона дозріє.

Ягода за своїм зовнішнім виглядом нагадує ягоду малини, але відрізняється від останньої смаком і запахом. Незрілі ягоди мають червоний колір, який у міру їх дозрівання змінюється на янтарно-помаранчевий.

Медова продуктивність квітучих заростей досягає 80-100 кг з 1 гектара. Мед прозорий і приємний на смак.

Збирають ягоду в липні, поки вона червоно-жовта, вибірково, у міру дозрівання. Збір триває всього 10-14 днів, потім ягода перезріває і стає занато м'якою для збору.

Чашелистики, зриваються разом з ягодою, сушать і використовують разом з листям.

Морошка приземкувата

 

Визначення представників роду Суниці

1

1

Рослини мають великі трійчасті листки з прилистками на черешку, і шовковистими волосками. Квітки з чашечкою,  і п'ятьма білими пелюстками. Квітколоже розростається в соковитий, м'ясистий червоний м'якуш, вкритий безліччю сім'янок. Рослина розмножується з допомогою повзучих, укорінливих у вузлах стебел, які називаються вусами, що виходять з укороченого кореневища.

Суниці лісові

0

Інші ознаки

2

2

1

Трав'яниста багаторічна рослина, яка цвіте білим квітом і дає їстівні рожево-червоні кисло-солодкі соковиті ягоди.

Добре плодоносити починають 2 роки після висадження. Так плодоносять до 6 року.

Полуни́ця  або тру́скавка 

0

Інші ознаки

3

3

1

 Багаторічна трав'яниста низькоросла рослина, яка утворює короткі і розгалужені кореневища та мичкуваті корені. Найвищі урожаї дає протягом трьох перших років вирощування. Плід — несправжня ягода, дозріває рано, що особливо цінною є  після зимового періоду.

Суниця садова

0

 Відстовбурчено-волосисті  квітконіжки, шовковисте опушення  з обох боків листкових пластинок, яйцеподібна форма  плоду (до основи звуженим, у нижній частині без сім'янок). Зростає на луках, у мішаних лісах. Світлолюбна рослина.

Суниця зелена 

 

Визначення родів підродини Яблуневі

1

1

 Дерева або великі кущі, в яких частина коротких гілочок перетворилася на колючки; з черговими, суцільними, ціло­країми, пилчастими або зубчастими, дуже рідко перистими листками і рано опадаючими прилистками. Квітки великі, маточково-тичинкові, у щитковидних суцвіттях, розміщених на кінцях вкорочених пагонів.Чашечка з п'яти трикутних листочків. Пелюсток п'ять. Тичинок 20-50. Завязь пятигнізда, з пяти плодолистків. Стовпчиків пять вільних. Плід несправжній, грушовиднийнай або у диких— частіше округлими плодами,              соковитий, з великою кількістю кам'янистих клітин у м'якуші.

Рід  Груша

0

Інші ознаки

2

2

1

Дерева, рідше великі кущі без колючок з черговими черешковими, суцільними або лопатевими листками і рано опадаючими прилистками. Квітки маточково-тичинкові, білі, рожеві або червоні, щитковидних або зонтиковидних суцвіттях. Чашолистків і пелюсток по п'ять. Тичинок 2 -50. Зав'язь нижня, пятигнізда, кожне гніздо з двома насінними зачатками, з яких розвиваються насінини з темно-коричневою оболонкою. Стовпчиків п’ять, основі зрослих, рідше майже вільних, здебільшого волосистих. Плід несправжній  (яблуко), соковитий, найчастіше кулястий, на кінцях вгнутий, м’якуш без кам’янистих клітин.

Рід Яблуня

0

Інші ознаки

3

3

1

Дерева або чагарники заввишки 1-8 м. Рослини з тонкою голою корою на стовбурі і старих гілках та шерстисто-повстистими молодими пагонами. Листки прості,яйцевидні або овальні, 2,5-7 (10) см завдовжки, 2-5 (7,5) см завширшки, зверху голі, темно-зелені, зі споду

відпрепарована внутрішня хрящова частина плодолистків — сірувато-повстисті, на коротких черешках. Квітки великі, маточково-тичинкові, поодинокі на кінцях численних бокових, доверху облиствлених гілок. Чашолистків п'ять, густоопушених. Пелюсток п'ять, 20-35 мм завдовжки, білих або блідо-рожевих. Тичи­нок 20. Стовпчиків п’ять. Плоди великі, кулясті або грушовидні, у молодому стані повстисті, стиглі — голі, жовті, часом збоку червонуваті, на смак терпкі, пахучі.

Рід Айва

0

Інші ознаки

4

4

1

     Колючі кущі чи деревця; квітки білі або рожеві, у складних щитках; плоди відносно дрібні, з однією-п'ятьма кісточками, червоні або чорні. Рід налічує до 200 видів, з яких переважна більшість в західній півкулі; в Україні є 26 видів у дикому стані, з них понад 20 видів випробувано в культурі. Види глоду невибагливі до грунту, добре витримують стриження та обрізування.

Рід Глід

0

    Дерева або кущі з перистими або простими листками, квітки зібрані в щиткоподібні суцвіття; плоди кулясті чи овальні, червоні або коричневі. Близько 100 її видів росте в районах з помірним кліматом у північній півкулі. В Україні є вісім видів.

Рід Горобина

 

Визначення представників роду Груша

1

1

Досить велике дерево, рясними гілками, з густою кроною. Окремі особини груші виростають до 20 м заввишки. Надземні пагони двох типів: подовжені - вегетативні, несуть тільки листя; укорочені - генеративні, на них розвиваються і листя і квітки. Листя округлі або овальні, з довгими черешками, цільнокрайові або пилчасті по краю листової пластинки, у молодому стані опушені, пізніше листки стають голими і злегка кожистимі. Квіти  розташовуються на квітконіжках довжиною до 5 см, утворюють 6-12-квіткові щитковидні суцвіття. Віночок сніжно-білий або рожевий, діаметром до 3 см. Тичинок у кожній квітці від 20 до 50. Товкач з 5 стовпчиками. Плоди найчастіше характерної форми, яку назвали грушоподібної («груша» - в російській мові назва рослини, про який йде мова, та визначення геометричної форми); рідше плоди яйцеподібні і навіть майже кулясті, у різних сортів вони сильно різняться за розмірами, забарвленням і смаком. Їх м'якоть багата кам'янистими клітинами. Насіння покриті щільною коричневою шкіркою .Цвіте  груша в квітні-травні, до розпускання листя. 

Груша домашня або звичайна

0

Широколанцетними листками, які з обох боків мають білувато-повстисте опушення.

Росте на сухих кам'янистих схилах, у листяних і мішаних лісах гірської частини Криму. Культивується у полезахисних смугах півдня Украї­ни як важлива посухостійка, мо­розостійка, невибаглива до грун­ту, фітомеліоративна деревна по­рода.

Груша маслинколиста

 

Визначення представників роду Яблуня

 

1

1

  Дерево 10-15 м заввишки, рідше високий кущ.  Стовбур  вкритий світлою корою, що тріскається лусками.  Гілки  сіруваті, молоді, пагони зеленувато-бурі або злегка опушені, часто закінчуються міцними колючками.

Листки (1,5-12 см завдовжки, 1,2-7 см завширшки), чергові широко- або довгасто-яйцеподібні, рідше широкоеліптичні або майже округлі, до верхівки гострокінцеві, біля основи заокруглені або поступово звужені в клиноподібний  черешок,  по краю дрібнозубчасті або подвійно пилчасто-зубчасті; молоді листки мають на жилках густе опушення,  прилистки вушкоподібні, рано обпадають.

Квітки у малоквіткових зонтикоподібних суцвіттях, зібрані на укорочених пагонах, квітконіжки злегка опушені. Квітки правильні з подвійноюоцвітиною, п'ятичленні.  Чашолистки  загострено-трикутні, відігнуті назовні.Пелюстки білі або рожеві (до 2 см завдовжки), тичинок багато, маточка одна,  зав'язь нижня.

Плоди кулясті або округло-яйцеподібні (1,8-2,5 см у діаметрі), жовто-зелені, іноді червонуваті. Насіння  коричневе, блискуче.

Росте в другому ярусі мішаних і листяних лісів, наузліссях, по чагарниках. Тіньовитривала, морозостійка рослина.Цвіте в травні, плоди достигають у вересні — жовтні.

Яблуня лісова

0

Інші ознаки

2

2

1

Тіньовитривала, по­сухо- і морозостійка рослина до 10 м заввишки. Відрізняється від попе­реднього виду опушеними, яйцевид­ними або еліптичними листками, які на верхівці різко звужені у вістря. Чашолистки з боків густобілолов- стисхі.

Росте в листяних і мішаних лі­сах, серед чагарників, на схилах балок, берегах річок. Цвіте в квітні — травні.

Яблуня рання

0

Інші ознаки

3

3

1

Рослина 4-12 м заввишки, з щільними кронами.

Листя 3-10 см завдовжки, чергові, прості, з зубчастим краєм.

Квіти мають п'ять пелюсток, які можуть бути білими, рожевими або червоними; зазвичай з червоними тичинками. Цвітіння відбувається навесні Плід яблуко

Яблуня домашня

0

 Плодове дерево,  родом з північно-східної Азії.

Висота дерева досягає 10 метрів. Листя яйцеподібні або еліптичні, гостропильчасті, голі. Квіти великі, білого кольору.  Плоди дрібні, до 2 см в діаметрі, червоного або жовтого забарвлення, округлої або злегка овальної форми, досить довго зберігаються на дереві. Дерева стійкі до морозу.

Яблуня сливолистна 

 

Визначення представників роду Айва

1

1

      Деревце або високий кущ до 5 м заввишки, з цілокраїми округлими листками, знизу білоповстистими: квітки поодинокі, великі, блідо- рожеві: плоди грушоподібні або кулясті, великі, дуже запашні, з кам'янистими клітинами. Похо­дить з Кавказу та Середньої Азії. Культивується в Криму, на Кавказі, в Молдові; витримує кліматичні умови Києва, але дає дрібніші плоди, ніж на півдні. В давнину в країнах Середземномор'я дерево вважалося символом любові і родючості і була присвячена Венері. Вважають, що “яблуко роздору”, яке вручив ІІаріс найпрекраснішій з трьох богинь, було не чим іншим, як запашним плодом який досягає значних розмірів.

Айва довгаста

або звичайна

0

Досить декоративний кущ до 2 м заввишки, зі шкірястими темно-зеленими листками і яскраво-червоними квітками, що рясно розвиваються рано навесні. В Україні її вирощують у садах і парках, а також на присадибних ділянках.

Хеномелес японський

“айва японська”

 

Визначення представників роду Глід

1

1

 Кущ або невелике деревце родини розових 3-7 м заввишки з колючими червонувато-коричневими гілками. Колючки короткі (до 2 см завдовжки), гострі, міцні. Листки чергові, 3 — 7-глибокороздільні, оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з восковим нальотом, лопаті їх надрізано-пилчасті. Суцвіття щитоподібні, з трьох-п'яти гілочок, які містять по 10-18 квіток. Оцвітина подвійна, роздільнопелюсткова, п'ятичленна, чашолистки трикутно- або широкоовальні, відігнуті донизу. Віночок білий (до 15 мм у діаметрі), тичинок багато, маточка одна, стовпчик один, прямий, зав'язь напівнижня. Плід — видовжено-яйцеподібний, рідше кулястий (8 — 10 мм завдовжки), червоний, коричнево-червоний або жовтуватий, з однією кісточкою й солодкуватим м'якушем.

Глід одноматочковий

0

Інші ознаки

2

2

1

Кущова рослина або невелике дерево з родини розових з колючими червонувато-коричневими гілками. Колючки короткі ( до 2 см завдовжки), гострі, міцні. Листки чергові, оберненояйцевидні: зверху — темно-зелені, блискучі, зісподу — світліші, з восковим нальотом, лопаті їх надрізанопилчасті. Суцвіття щиткоподібні, з трьох — п’яти гілочок, які містять по 10—18 квіток. Плід криваво-червоний, ягодоподібний, з борошнистим м’якушем  у діаметрі 8—10 мм, з 3—4 кісточками. Цвіте глід у травні—липні, плодоносить у серпні.

Глід колючий

0

Інші ознаки

3

3

1

Невелике дерево або неколючий чагарник роду Глід. Висота рослин не перевищує 6-10 м, крона широка, округло-розлога, утворена могутніми скелетними гілками, вкритими темно-сірою корою. Листя на коротких (до 1,5 см) черешках щільні, довгасті (іноді клиноподібні), синьо-зеленого відтінку, з широким, на черешок підставою. У довжину досягають 4,5-6,5 см, на вершині трьох-, п'яти-, семилопатеві або зубчасті. Лопаті зазвичай довгасті, їх довжина в три рази більше ширини.Білі суцвіття розташовані компактно, складаються з 8-14 квіток, утворюють групу діаметром до 5 см. Кожна квітка діаметром 1,5-2 см з 20 тичинками має волосисту квітконіжку до 7 мм в довжину. Чашолистки широкі, трикутної форми, при визріванні плодів відгинаються. Цвітіння починається в травні і триває до початку липня.

Глід понтійський

0

 Це великий чагарник або невисоке деревце, 3-4 метри заввишки з асиметричною, округлою кроною. Молоді гілочки вкриті волосками, червоно-коричневі, пізніше попелясто-червонуваті, і колючками до 1,8 см завдовжки. Листя рано розпускаються, великі, темно-зелені, рано опадають.

Квітки, махрові, зібрані у великі зонтиковидні суцвіттях. Плоди яблукоподібні, кулясті або яйцевидні, злегка сріблясті, червонобурі, до 12 мм довжиною, мають гострокутні борозенки. Плоди у цього сорту бувають рідко.

Глід звичайний

 

Визначення представників роду Горобина

1

1

Невисоке дерево або кущ родини розових до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками. Листки опушені (10-20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких опушені. Квітколоже, урноподібної форми, шерстисто-повстисте або голе; чашечка з п'ятьма широкотрикутними війчастими чашолистками. Віночок білий (0,8-1,5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав'язь нижня. Плід — кулястий, оранжево-червоний.

Горобина звичайна

 

0

Інші ознаки

2

2

1

Кущ 2-2,5 м заввишки. Листки прості, цілокраї, блискучі, чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, загострені, по краю пилчасті, зверху темно-зелені, зісподу — світліші; черешки короткі з широкими прилистками, що не обпадають. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рожеві, в щитковидних суцвіттях. Цвіте рослина з середини травня майже до кінця червня. Плоди достигають у серпні-вересні. Плід опушений, у період стиглості голий, округлої форми, чорного або сливового кольору з сизою поволокою, соковитий, 6-12 мм у діаметрі. В пору плодоношення вступає на 3—4-й рік

Горобина чорноплідна

Визначення рядів підродини Сливові

1

1

    Дерева або кущі, інколи з колючими гілочками. Листки чергові, цілісні, звичайно із залозками по краю біля основи пластинки або на черешку. Квітки поодинокі чи в пучках. Чашолистків і білих пелюсток по п'ять. Тичинки численні.

Плід — кістянка із сизою поволокою, м'ясистим соковитим оплоднем. Відомо близько 30 видів .

Рід Слива

0

Інші ознаки

2

2

1

   Неколючі дерева або кущі; листки ціліс­ні, в бруньках складені вздовж. Квітки зібрані в зонтиковидні чи китецевидні суцвіття або поодинокі (по одній-дві); гіпантій дзво­никуватий чи трубчастий. Чашолистків і пелюсток по п’ять. Тичи­нок багато. Плід — соковита і мясиста гладенька кістянка, без ПОВОЛОКИ, з майже кулястою не сплюснутою КІСТОЧКОЮ. У дикому стані відомо понад 150 видів, з яких майже половина росте в Китаї.

Рід Вишні

0

Інші ознаки

3

3

1

Дерево або чагарник 3-6 м заввишки. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Гілки голі. Листочки в бруньці складені вздовж. Листки ланцетні, гостропилчасті, з короткими черешками, які несуть звичайно по 3- 5 червоно-бурих залозок. Квітки поодинокі, рідко по дві. Пелюстки рожеві, 14-17 мм завдовжки. Плід - кістянка, куляста, соковито-м'ясиста, 3-7 (12) см завдовжки, з поверхні бархатистоопушена.

Рід Персик

0

Дерева, рідше кущі, до 16 м заввишки, інколи з колючими гілками. Листки цілісні, яйцевидно-округлі або серцевидні, загострені, нерівнопилчасті, з довгими черешками. Квітки майже сидячі, поодинокі, рідше по дві в листкових пазухах, розвиваються до появи листків. Пелюстки округлоовальні, 10-15 см завдовжки, білі або рожеві. Плід   соковито-м'ясиста кістянка, майже кругляста,  оранжева або жовта з бархатистоопушеною поверхнею. 5-7 см в діаметрі, чатсо з рум'янцем. Кісточка сплюснута з боків, шорстка.

Рід Абрикос

 

Визначення представників роду Слива

1

1

Кущ або дерев­це заввишки 2—4 м з дуже розлогою кроною і колючими гілками. Молоді пагони червоно-бурі, коротковолосисті або голі. Листки (2—5 см зав­довжки, 1—8 см завширшки) видов­жені, ланцетні або видовжено-оберненояйцевидні, біля основи клино­видні, зарубчасто-пилчасті. Квітки (6—10 мм діаметром) білі, одиничні (зрідка по 2—3), на коротких (2— 6 мм), голих квітконіжках. Квітко­ложе увігнуте. Чашолистків і пелюс­ток по 5. Тичинок багато. Маточка 1. Зав'язь верхня. Плід (10—12 мм зав­довжки) — куляста або округлоконічна, соковита, 1-насінна, чорна з восковою поволокою кістянка. Кісточка сплюснута, яйцевидна, зморшкувата, погано відокремлю­ється від м’якуша.

Терен колючий, або звичайний

0

Інші ознаки

2

2

1

 Посухо­стійка рослина. Відрізняється від попереднього виду густішим опушен­ням всієї рослини, більшими лист­ками та кістянками. Росте в Степу, рідше в Лісостепу і на півдні Поліс­ся.

Терен степовий

0

Інші ознаки

3

3

1

 

Світло­любна посухостійка рослина зав­вишки 4—10 м з глибокою кореневою системою, широкояйцевидною кро­ною і темно-бурою корою. Молоді пагони зеленувато-червонуваті з го­стрими колючками. Листки яйцевид­ні або довгасто-еліптичні (5—10 см завдовжки і 2—4 см завширшки), зверху темно-зелені, короткочерешкові, гостропилчасті. Квітки білі (до 2,5 см діаметром), поодинокі. Плід — куляста або довгаста кістян­ка (1—3 см діаметром) жовтого, ро­жевого або червоного кольору з фіо­летовим відтінком. Кісточки овальні, коричневі або білі, від м’якуша не відділяються.

Алича або слива разлога

0

Морозо- та посухостійка світлолюбна рос­лина заввишки 4—10 м з неколю­чими гілками і темно-бурою корою. Листки еліптичні або оберненояйце­видні (4—10 см завдовжки і 2—6 см завширшки), зі споду волосистоопушені, зубчасто-пилчасті. Квітки поодинокі або в пучках. Оцвітина подвійна, 5-членна, пелюстки білі або зеленувато-білі (9—11 мм зав­довжки). Тичинки численні. Плід— кістянка, з м’ясистим, соковитим оплоднем. Поверхня кістянки вкрита сизою ПОВОЛОКОЮ. КІСТЯНКИ видовжені висячі, різного кольору і роз­мірів. Кісточки дуже сплюснуті, з гострим кінцем, легко відокремлю­ються від м’якоті.

Слива домашня

 

Визначення представників роду Вишня

1

1

Світло- і тепло­любна рослина заввишки 3—10 м з яйцевидною кроною і відстовбур­ченими гілками. Стовбур покритий гладенькою білувато-бурою корою з коричневими сочевичками. Кора знімається тонкими поперечними пластинками. Пагони товсті, черво­но-бурі, блискучі. Листки (12—16 см завдовжки, 6—8 см завширшки) яйцевидні або овальні, біля основи клиновидні, на верхівці загострені, пилчасті, зверху голі, трохи пух­насті. Черешки голі, з 2 залозками біля основи пластинки. Квітки вели­кі (2,5—3 см діаметром), по 2—5 у пучках. Чашолистки тупуваті, віді­гнуті вниз. Кістянки (до 1 см зав­довжки) яйцевидні або кулясті, со­ковиті, темно-червоні або чорні (у культурних сортів різного кольору), солодкі або гіркі.

Інші ознаки

Черешня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

1

Відрізняється від попереднього виду голими, блиску-чими листками і квітконіжками, що мають один або кілька зелених лис­точків. Кістянки сплюснуті, не від­діляються від кісточки.

Вишня звичай­на

0

Інші ознаки

3

3

1

Кущ заввишки 20—160 см. Квітки в 3—4-квіткових зонтиковидних су­цвіттях, на коротких квітконіжках. КІСТЯНКИ червоні, соковиті, з гост­рою кісточкою.

Росте в заростях кущів,у степах, на узліссях, схилах. Розсіяно в Лі­состепу, Степу і на півдні Полісся. Цвіте в квітні — травні. Плоди до­стигають у липні. їх споживають сирими і переробленими. Рослина дуже цінна для схрещування з куль­турними сортами.

Вишня кущова

0

   Це кущ заввишки 2—2,5 м, діаметр крони 1,5—2 м. Можна сформувати і невелике деревце. Тривалість життя куща — 15—18 років. Листки невеликі, овальні, гофровані, з нижнього боку повстисто-опушені, черешки короткі. Генеративні бруньки формуються на однорічних пагонах. Отже, для одержання високих урожаїв слід стимулювати щорічний приріст. Цвіте рано, за два тижні до цвітіння вишні звичайної, навіть за несприятливих погодних умов запилюється добре. Квітки білі, білі з рожевим (рідше рожеві), діаметром до 2,5 см.  Квітки  витримують зниження температури до мінус 2— 3°. В п'яти-шестирічному віці урожай становить 4—8 кг з куща. Плоди масою 2—3 г. світло-червоні, приємного кислувато-солодкого смаку.

Вишня китайська або повстиста 

Визначення представників роду Абрикос

1

1

Дерево до і 5 м заввишки, з розлогою кроною, квітки білі або рожеві, з'являються в квітні раніше, ніж листки; плоди річні за формою і забарвленням, найчастіше жовті, оран­жеві або червонобокі, зовні оксамитно -опушені. Дико росле в горах Середньої Азії і Китаю. Свіжі пло­ди містять 7 -22 % цукрів, сушені (курага) — до 84% а(найкращі таджицькі сорти), а також органічні кислоти, вітаміни. Споживають їх сві­жими та в переробленому вигляді, сушать, готують консерви, варення, соки, джеми, компоти.

Абрикос звичайний

0

Інші ознаки

2

2

1

Дерево заввишки до 5 м, морозостійке(-45)Плоди лопають вздовж шва, сухі кістянки, діаметром 2-2,5см, сіро-жовтого забарвлення, має кисло-терпкий смак.

Абрикос сибірський

0

Листопадне дерево заввишки 10-15 м, з діаметром ствола до 45 см,  з  великою ажурною кроною.  Тривалість цвітіння 10-11 днів.
Листя 5-12 см завдовжки, від ланцетно-овальних до яйцевидних  або  широкоовальних, голі,

довго заострені, по краю грубо двозубчасті.
Плоди до 2,5 см, оранжево-жовті, з опушуванням.

Абрико́с 

маньчжу́рский

 

Визначення представників роду Персик

1

1

 Дерево або високий кущ, що по­ходить з Китаю: квітки майже сидячі, великі, яскраво- рожеві або червоні, з'являються раніше, ніж листки; плоди  різні за формою, розмірами і забарвленням, звичайно соковиті, цукристі і дуже смачні. їх споживають свіжими, консервованими і в переробленому вигляді (марме­лади, цукати, варення, джем, компоти тощо).

 Персик звичайний

 

Визначення родів родини Бобові

1

1

Рослини з трійчасто -складними листками

3

0

Інші ознаки

 

2

1

Рослини з перистосто -складними листками

6

0

Рослини з пальчасто-складними листками

10

3

1

Великий (до 300 видів) рід, який включає однорічні або багаторічні трав'янисті рос­лини невеликого або середнього розміру, з висхідними, прямостоячими, рідше лежачими стеблами. Листки трій­часті, рідше пальчасті, з п’яти-дев'яти листочків. Прилистки на значній частині своєї довжини більш або менш прирослі до черешка. Дрібні квітки зібрані в кулясті або видовжені головчасті, рідше короткокитицевидні або зонтикоподібні суцвіття. Чашечка дзвоникувата, трубчаста або більш-менш двогуба, з п'ятьма зубцями чи надрізами; трубочка її з п'ятьма, десятьма або 20 жилками; у зіві чашечка відкрита або звужена мозолистим потовщенням; біля плодів вона іноді розростається. Віночок звичайно залишається біля плода. Пелюстки більш-менш зростаються між собою нігтиками і в нижній частині приростають до тичинкової трубки. Вітрило майже вільне. Дев’ять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята тичинка вільна. Зав'язь сидяча, рідше на ніжці. Боби дрібні, шкірясті, здебільшого однонасінні, дво-. три-, рідше чотири-, шестинасінні, звичайно залишаються захованими всередині чашечки, рідше висуваються з неї і не розкриваються.У флорі України росте 38 видів конюшини.

Рід Конюшина

0

Інші ознаки

4

4

1

Однорічні або здебільшого багаторічні трав’янисті рослини, рідше напівчагарники. Листки трійчасті; середній листочок на довшому черешку, ніж бічні: прилистки прирослі до черешка. Квітки сині, лілові або жовті; зібрані короткими, часто головчастими китицями. Чашечка п'ятизубчаста; віночок з тупим човником. Крила (весла) з'єднані з човником за допомогою зубця. Верхня тичинка вільна, дев’ять інших зрослися нитками в трубочку. Плід  - одно- або небагатонасінний біб. Нирковидний.серповидний, зігнутий або спіральноскрученнй. Гладенький або вкритий шипами чи горбочками. Насінини дрібні, овальні або овально-нирковидні, буруваті чи бурувато –коричнюваті. Рід налічує до 100 видів, з них в Україні росте 20 видів

Більшість видів — добрі кормові і медоносні рослини.

Рід Люцерна

0

Інші ознаки

5

5

1

Великий  рід, який налічує близько 150 видів переважно однорічних рослин з прямим або витким стеблом. Боби різної форми і довжини; забарвлення і форма насіння також різноманітні; воно містить 22-28 % білків і до 57 % безазотистих екстрактивних речовин. Найкращими вважаються білонасінні сорти.

Рід Квасоля

0

Однорічні або дворічні рослини, звичайно з прямостоячими стеблами і довгими пазушними китицями з дрібних квіток. Листки трійчасті, причому середній листочок на довшому черешку, а бічні майже сидячі. Прилистки цілісні або зубчасті.  Квітки  жовті чи білі, в багатоквіткових китицях. Чашечка дзвоникувата п’ятизубчаста. Тичинок десять, з них дев’ять зрослися нитками  майже 2/3 або 3/4 їхньої довжини в трубку, а десята тичинка спаяна з рештою майже посередині, або вільна. Човник віночка тупий. Зав'язь ланцетна, гола або опушена. Боби в два-чотири рази довші від чашечки, 6довгасті, овальні, ромбічні або майже кулясті, нерозкривні, опадають разом з чашечкою і плодоніжкою. Насінина одна, рідше дві -три. В Україні росте сім видів.

Рід Буркун

6

1

Трав’янисті рослини, звичайно з більшими за листочки прилистками. Листки  з двома-трьома парами бічних листочків, закінчуються розгалуженими вусиками, рідше листок з однією парою листочків і закінчується вістрячком. Чашечка дзвоникувата, біля основи коса. Тичинкова трубочка спереду прямозрізана; нитки тичинок на верхівці дещо розширені. Стовпчик із жолобком на зовнішньому боці. Плід — багатонасінний, двостулковий біб, стиснутий з боків; насінини кулясті. В Україні росте три види.

Рід Горох

0

Інші ознаки

7

7

1

Однорічні чи багаторічні трави, рідше напівкущі або кущі, опушені двороздільними чи простими волосками, рідше голі. Листки непарноперисті, складні, з цілокраїми листочками, але можуть бути й парноперисті, і тоді черешок їх закінчується колючкою. Квітки зібрані в довгих головчастих або колосоподібних китицях; іноді вкорочені. Чашечка дзвониковидна або трубчаста, з п'ятьма майже однаковими зубцями, після відцвітання часто дуже здувається. Човник віночка тупуватий без госторого закінчення. Одна тичинка з десяти вільна. Стовпчик нитковидний, голий. Біб дво -та одногніздний: сидячий або на плодоніжці, з добре вираженою поздовжньою перегородкою, розкривний, перетинчастий або шкірястий, іноді дуже здутий. Насінин багато. Величезний рід. що налічує близько 1800 видів, з них в Україні росте 49 видів астрагалу.

Рід Астрагал

0

Інші ознаки

8

8

1

Однорічні або багаторічні трави чи ку­щі з непарноперистоскладними листками, іноді всі або тільки прикоре­неві листки, складені всього лише з одного листочка. Прилистки пере­тинчасті. Суцвіття — більш-менш густа і довга китиця. Чашечка з довгими  зубцями. Віночок білий, жовтий, рожевий або пурпуровий; крила коротші від човника. Човник віночка тупий. З десяти тичинок дев'ять зрослися нитками в трубочку, а десята — біля основи вільна, а всередині зросла з тичинковою трубкою. Біб щитоподібно сплюснутий, шкірястий, сітчасто-зморшкуватий, здебільшого вкритий шипами, з однією насіниною (рідше двома-трьома), одногніздний або дуже рідко двогніздий, нерозкривний. Об'єднує близько 170 видів, переважно багаторічників. Більшість їх росте в Євразії та Африці.Майже всі види— добрі кормові трави. В Україні росте 11 видів.

Рід Еспарцет

0

Інші ознаки

9

9

1

     Багаторічні, рідше однорічні трави з висхідними або лазячими стеблами. Листки парноперисті, загальна вісь листка закінчується звичайно розгалуженим або нерозгалуженим вусиком, рідше щетинкою. Квітки зібрані китицями па пазушних квітконосах або поодинокі чи по дві- три в пазухах листків, звичайно сині, фіолетові або лілово-рожеві, майже сидячі. Чашечка з короткою трубкою і з п’ятьма зубцями, з яких три нижні звичайно набагато довші від верхніх, човник віночка тупий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубку, косо зрізану на верхівці, десята тичинка вільна. Стовпчик на верхівці волосистий. Боби здебільшего багатонасінні, рідше дво-, чотиринасінні.

Рід Горошок

0

Інші ознаки

10

10

1

Однорічні та багаторічні трави із стрижневою кореневою системою. Стебло струнке, міцне, закінчується довгастою прямостоячою китицею синіх, фіолетових, рожевих або білих квіток. Листки на довгих черешках, пальчасто-складні, складені з п'яти-десяти листочків, від довгастих до лінійно-ланцетних, голих або опушених. Чашечка глибокодвогуба; верхня губа з двома, нижня — з трьома зубчиками. Човник віночка дзьобоподібно зігнутий. Вітрило овальне; крила (весельця) щільно прикривають напівсерповидний,  догори звужений човник. Нитки всіх тичинок внизу зрослі в трубочку, вгорі вільні. Зав'язь опушена. Боби видовжені, сплюснуті, шкірясті, волосисті, з поперечною перегородкою. Насінин у плоді багато, але іноді їх лише дві-три.

Рід об’єднує до 200 видів, однорічних або багаторічних, з білими, жов­тими або синіми квітками у великих китицях. Цінні як зелене добриво для сидерації бідних піщаних грунтів. Усі частини рослини містять алкалоїди (люпинін і люпинідин) і тому отруйні. Безалкалоїдні і малоалкалоїдні «солодкі» сорти  виведені українськими селекціонерами, використовуються як кормові. Іхнє насіння містить до 30-40% білків. В Україні вирощують сім видів різного географічного походження.

Рід Люпин

0

     Однорічні або багаторічні трав’янисті рослини. В деяких видів корені бульбовидно потовщені. Стебла прямостоячі, висхідні, іноді чіпляються за допомогою вусиків. Листки з однією або кількома парами листочків, загальна вісь закінчується простим або розгалуженим вусиком або ж вістрям, дуже рідко листочки зовсім не розвиваються, але є розвинені великі листковидні прилистки, або ж листкова вісь дуже розширена і має вигляд листкової пластинки. Квітки в китицях чи пооди­нокі, на пазушних квітконосах. Чашечка звичайно коротенька, дещо ско­шена, біля основи часто з опуклиною, з майже однаковими зубцями або ж верхні зубці дещо коротші. Віночок зі значно довшим, ніж крила і човник, прапорцем. Верхня тичинка вільна, а дев’ять інших зрослися нитками в тру­бочку, на верхівці прямо обрубану. Боби звичайно сплюснуті з боків, рідше майже циліндричні, дво- або багатонасінні. В Україні росте 28 видів чини.

Рід Чина

 

Визначення представників роду Конюшина

1

1

У неї стебла прямостоячі і висхідні, листки трійчасті, суцвіття — кулясті голівки з лілово-червоними квітками з п'ятизубчастою волосистою чашечкою, зрослопелюстковим засихаючим віночком метеликового типу, з десятьма тичинками і однією маточкою, яка перетворюється в однонасінний біб. Голівка оточена притиснутою обгорткою.

Конюшина лучна (червона)

0

Інші ознаки

2

2

1

Дворічник з невеликими головками і ро­жевими квітками Бобова рослина, має добрі поживні якості. Маючи більший вміст протеїну, ніж конюшина червона, вона гіркувата. Її варто згодовувати у суміші із злаковими.
Коренева система стрижнева, проникає у грунт не так глибоко, як конюшини червоної. Добре витримує вищий рівень підґрунтових вод. Погано розвивається на сухих місцях.
Стебло високе, гранчасте, добре облистнене, листки трійчасті, овальної форми, із зубчиками по краях.
Головки суцвіть кулясті, на квітконосах, віночки квіток біло-рожеві. Суцвіття містить 20—30 квіток.
Плід — біб. Насіння темно- або жовтувато-зелене, серцеподібної форми.

Конюшина гібридна

0

Інші ознаки

3

3

1

 Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцеподібні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні,  білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях надовгих квітоносах.  Плід  біб. Цвіте утравні  вересені.

Конюшина повзуча

0

Інші ознаки

4

4

1

 Багаторічник із великими темно-пурпуровими яйцевидними головками  Кореневище товсте, повзуче.  Стебло пухнасте, 3-10 см заввишки.  Листя  обернено-яйцеподібне, в підставі клиновидне, дрібно- і гостро-зубчасте. Квітки великі, білувато-червоні, зібрані у зонтики.

Конюшина альпійська

0

Інші ознаки

5

5

1

Багаторічник сухих лук і світлих лісів із високо піднятими білими суцвіттями гірська. Квітконосне стебло прямовисне, біля основи висхідне, нерозгалужене, 20—70 см заввишки. Листки трійчасті. Листочки видовженоеліптичні, жорсткі, з дуже виразними жилками, дрібно- і гостропилчасті, знизу волосисті. Квітки дрібні, неправильні, білі, у багатоквіткових  щільних одиничних (або їх дві) головках. Плід  біб. Цвіте у травні серпні.

Конюшина гірська

0

Однорічник сухих схилів із дрібними пухнастими го­ловками Стебло тонке, прямовисне, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10—20 см заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають. Листочки лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмкуваті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, неправильні, посаджені, блідо-рожеві, у головкуватих суцвіттях. Головки м'яковолохаті, щільні, видовжено-циліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні  вересні.

Конюшина польова

 

Визначення представників роду Люцерня

1

1

Кормова трава. Вона росте на луках і вирощується на полях у південних районах. Люцерна має багатоквіткові китиці із синьо-фіолетовими медоносними квітками, пухнаті боби, що спірально загинаються й утворюють до 3—5 оборотів, стебла прямі завдовжки до 1,2 м. Корінь заглиблюється в грунт до 2 м, а іноді до 15 м. Листки трійчасті, але відрізняються від конюшини довшим черешком середнього листочка.

Люцерна посівна

0

Інші ознаки

2

2

1

Багаторічник з жовтими квітками, поширена в Лісостепу і Степу, досить посухо- і зимостійка.

Люцерна румунська

0

Інші ознаки

3

3

1

Багаторічна рослина заввишки 30— 150 см. Стебла лежачі, рідше висхід­ні, численні, розсіяноволосисті або голі. Листки трійчасті. Листочки на верхівці зубчасто-виїмчасті, у нижніх листків оберненояйцевидні, у верхніх— оберненоланцетні. При­листки яйцевидно-ланцетні, прирослі до черешка. Квітки в коротких, го­ловчастих, густих 15—30-квіткових китицях, довших за листки. Ча­шечка (до 6 мм завдовжки) широкодзвониковидна, з лінійно-ланцет­ними гострими зубцями, довшими за її трубочку. Візочок (10 мм зав­довжки) сірчано-жовтий, з тупим човником і оберненояйцевидним парусом. З 10 тичинок 9 зрослися нитками в трубочку. Біб (10 мм завдовжки) серповидний, 1—8-насінний.

Люцерна лежача

0

Одно- або дворічна рослина зав­вишки 15—60 см. Квітки жовті, дріб­ні (1,5—2 мм завдовжки). Біб нирко­видний, чорний, голий, косожилкуватий.

Росте на луках, у лісах, на узліссях, на берегах річок, біля доріг, поблизу жител. Цвіте в травні — серпні.

Люцерна хмелевидна

 

Визначення представників роду Квасоля

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Однорічна рослина заввишки 30—60 см. Стебла здебільшого виткі, з великими трійчастими листками, що складаються на ніч. Квітки розміщені парами в пазушних китицях. Ніжки суцвіття коротші від листків, небагатоквіткові. Квітки типові метеликові. Чашечка двогуба, причому верхня губа з двома, а нижня з трьома зубчиками. Віночок частіше білий. Парус має два придатки. Тичинки двобратні. Маточка з бородатим стовпчиком, закрученим спірально разом з тичинками і човником. Біб багатонасінний, довгий, з білими (або іншого забарвлення) насінинами. Насінини при проростанні виносять сім'ядолі на поверхню.

Квасоля звичайна

0

Інші ознаки

2

2

1

Витка однорічна рослина з яскраво-червоними квітками, зібраними в довгі китиці.

Квасоля вогняно-червона

0

Інші ознаки

3

3

1

Рослина не висока , до 50 см. Кущ з стрічками по20-40 на одній рослині. Стручок до 20 см.

Стручкова квасоля

0

Інші ознаки

4

4

1

Однорічна рослина з розгалуженим стеблом, яке буває прямостоячим — заввишки 20—70 см (у кущових форм), витким та сланким — до 120 см. Примордіальні листки ланцетні, загострені, завширшки 7-14 см, опушені, трійчасті листки з широкими опушеними листочками. Боби тонкі, циліндричної форми, без носика, опушені, завдовжки 6—18 см, містять 6—15 насінин. Насіння округло-циліндричне, зелене або коричневе, дрібне. Маса 1000 насінин — 25-60 г. При проростанні насіння сім'ядолі виносяться на поверхню грунту.

Квасоля золотиста, азіатська

0

Кущова рослина. Насіння при проростанні не виносить на поверхню сім'ядолей. Примордіальні листки округлі, злегка загострені, завдовжки 5—7,5 см. Трійчасті листки великі, завдовжки 20—30 см; листочки широкі, злегка опушені. Квітки великі (15—18 см), золотисто-жовті, зібрані по 6—10 у короткі китиці. Боби довгі (до 15 см), циліндричні, голі. Насіння дрібне, циліндричне або бочкоподібне, однотонне, сіре, кремове, червоне, каштанове, темно-зелене або з малюнком. Маса 1000 насінин — 55—110 г.

Кутаста квасоля, або адзукі

 

Визначення представників роду Буркун

1

1

Багаторічна рослина заввишки 50— 200 см, з білими дрібнішими квіт­ками (4—5 мм завдовжки) та еліп­тичними бобами.

Росте на схилах, узліссях, луках, по забур’янених місцях. Цвіте в червні — липні. Рослина лікарська, медоносна, кормова.

Буркун

білий

0

Багаторічна рослина заввишки 30-100 см. Стеб­ло прямостояче, розгалужене, голе або вгорі розсіяноволосисте. Листки трійчасті; середній листочок з че­решком, бічні — майже сидячі. Листочки дрібнозубчасті: у нижніх листків — обернено-яйцевидні, у верхніх — довгасто-ланцетні. При­листки шиловидні, цілісні. Квітки (5—7 мм завдовжки) жовті, пониклі, у багатоквіткових пазушних кити­цях (40—100 см завдовжки). Ча­шечка дзвониковидна, 5-зубчаста, весла віночка довші за човник, май­же однакові з парусом. З 10 тичинок  8 зрослися нитками. Біб (3—4 мм завдовжки) поперечносітчасто-зморшкуватий, голий, овальний.

Росте на лісових галявинах, узліссях, на схилах, біля доріг. Цві­те в червні — серпні. Харчова медо­носна, технічна, кормова та лікар­ська рослина. Надземна частина міс­тить каротин, ефірну олію та аскор­бінову кислоту, що визначають її харчову, парфюмерну та фарбуваль­ну цінність. Молоді свіжі листки використовують для приготування перших страв, салатів.  Сухі листки і суцвіття — для ароматизації харчо­вих страв.

Буркун

лікарський або жовтий

 

Визначення представників роду Горох

1

1

Однорічник  з тонкими чіпкими стеблами заввишки 30—150 см. Листки складні, парноперисті, з 2—4 парами овальних листочків, на кінці з гіллястим вусиком. При основі листків знаходяться великі прилистки напівсерцевидно-яйцевидної форми. Вся рослина гола.

Квітки частіше білі, великі, по одній або по дві на пазушних коротких ніжках суцвіття. Чашечка з п’ятьма зубчиками. Тичинки двобратні. Тичинкова трубка на верхньому краї рівна і тому нитки тичинок мають однакову довжину. Стовпчик зігнутий, приймочка бородата на верхньому боці.

Горох посівний

0

Інші ознаки

2

2

1

 Поширений в Малій Азії, являє собою низькоросла рослина з тонким стеблом, дрібними (3-4 см) бобами і круглими дрібними насінням діаметром 0,3 - 0,4 див. Зустрічається тільки в дикому вигляді.

Горох червоно-жовтий

 

Визначення представників роду Астрагал

1

1

Багаторічна трав'яна рослина, заввишки до 30—80 см. Стебло розгалужене. Листки складні, з 9—12 еліптичними листочками і прилистками. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в короткі густі китиці. Цвіте в червні  серпні. Плоди  боби лінійні, зігнуті дугою.

Астрагал

солодколистий

0

Інші ознаки

2

2

1

Багаторічна рослина, колір сіро-зелений, покрите чорними і білими волосками. Стебла висотою 10-40 см, зазвичай в нижній частині гіллясті, висхідні або розпростерті. Листки сидячі, непарноперисті, складаються з 13-25 довгасто-ланцетних або довгасто-овальних тупих листочків. Квітконоси довше листя; квіткові кисті голівчаті. Квітки майже сидячі; чашечка пухнаста з чорнуватих волосків, віночок фіолетовий  із пурпурово -фі­олетовими голівчастими суцвіттями.

  Плід - еліптичний або яйцеподібний біб, червонувато - волохатий, двогніздова. Насіння округло-ниркоподібні, червонувато - коричневі. Цвіте у червні - липні.

Астрагал

датський

0

  Астрагал шерстистоквітковий — багаторічна трав'яниста рослина, відноситься до життєвої форми кущиків, що утворюють багатоглавий стеблокорінь  каудекс. Звичайно в кущі 3−5 лежачих, стоячих або висхідних стебел, що густо вкриті листям. Довжина стебел до 40 см.   Стебларозгалуджені, добре розвинені.

Листки черешкові, непарноперисті мають 12-14 пар листочків, чергові. Листочки майже сидячі, продовгувато-овальні або продовгувато-ланцетовидні, довжиною 15-12 мм і шириною близько 6 мм. Прилитки ланцетовидні, загострені. Корінь товстий стрижневий, досягає довжини 1.2 м, соковитий без здерев'яніння, світло-коричневий, з поперечно зморшкуватою корою, в верхній частині багатоглавий. Bci частини рослини, навіть квіти, за виключенням внутрішньої сторони віночка, вкриті довгими жовтувато-білуватими або рудуватими волосками. Із жовтими щільними китицями і сильним опушеннях

Астрагал

Шерстисто-квітковий

 

Визначення представників роду Еспарцет

1

1

Багаторічна рослина з потужною розвиненою кореневою системою, ярого або озимого типу розвитку.

Стебла висотою від 15-40 до 50-90 см, з одного кореневища численні, прямі або піднімають, вгорі зазвичай гіллясті, напівнаповнені  або порожні, опушені короткими волосками або голі.

Прилистки  зрощі, яйцевидні, відтягнуті, загострені; нижні листки на довгих черешках, 6-14-парні, листочки їх яйцевидно-довгасті до еліптичних, тупі або гострі, 15-20 (35) мм завдовжки, 5-6 (7) мм шириною; верхні листки на коротких черешках; листочки їх довгасто-ланцетні або ланцетні, рідше лінійні. Квіткові кисті короткі (3-5 см), відносно щільні , густі , яйцевидні , з притупленою вершиною , розширені знизу, до цвітіння чубаті , в цвіту 4-9 см завдовжки , після цвітіння подовжені ; прилистки  3,5-4 мм завдовжки ; квітконіжки близько 1 мм довжиною ; чашечка 5-6,5 мм; зубці її ланцето - шиловидні , в два - три рази довше трубочки, покриті довгими волосками. Віночки яскраво- рожеві з пурпуровим відтінком, 10-13 мм довжини , прапор еліптичний , виїмчастий , рівний або довший човники приблизно на 1 мм.

Боби 6-8 мм завдовжки, округлі, коротковолосисті. Половинки бобу міцно з'єднані ( висівають бобби насінням) .  Цвітіння - травень - червень, масове дозрівання бобів - серпень - вересень

    Цінна кормова рослина та добрий медонос.

Еспарцет

виколистий

0

Інші ознаки

2

2

1

Багаторічна трав'яниста рослина висотою у 30-60 сантиметрів з прямим стеблом, яке галузиться.  Листки  складні, непарноперисті, 6-12 пар листочків у кожному. Біля основи листка знаходяться яйцеподібні прилистки.  Корінь  від  середнього до довгого, у степах досягає 2,5 метри.

Квітки зібрані у китиці. Ніжка китиці довга. Віночки квіток яскраві, рожево-фіолетові, з більш темними смужками. Розмір квітки — 8-10 міліметрів. Плід — напівкулястий боб, довжиной 4-5 міліметрів

Еспарцет

піщаний донський

 

Визначення представників роду Горошок

1

1

Багаторічна рослина, не опушена, зі стеблом висотою 50-150 см. Стебло чотиригранне, розгалужене і чіпке. Листки складаються з 12-24 бокових листочків і закінчуються розгалуже­ними вусиками. Листочки темно-зелені, лінійні. Квітконоси не більші за листки. Квітки дрібні, зібрані в гус­ті, багатоквіткові китиці. Віночок лі­ловий або синьо-фіолетовий, прапо­рець гітароподібної форми, крила май­же дорівнюють вітрилові, човник на­половину коротший завітрило. Плід — біб. Цвіте в травні — липні. Тривалість цвітіння 30—40 днів.

Горошок мишачий

0

Інші ознаки

2

2

1

Однорічник, росте на луках, узліссях і нерідко як бур'ян у посівах. Основнв ознака за якою відрізняється від інших видів – плід біб, має 4 насінини. Квіти білі.

Горошок чотирина-сінний

0

Інші ознаки

3

3

1

Багаторічна рослина , що не опушена , зі стеблом висота 50-150 см . Стебло чотиригранне , розгалужене і  чіпке . Листки складаються з 12-24 бокових лісточків и закінчуються розгалуженими вусиками . Листочки темно- зелені , лінійні . Квітконоси не більші за листки . Квітки дрібні , Зібрані в густі , багатоквіткові кітіці . Віночок ліловій або синьо - фіолетовий , вітрило гітароподібної форми , крила майже дорівнюють вітрилові, човник наполовину коротший за вітрило . Плід - біб . Цвіте в травні - ліпні . Тривалість цвітіння 30 -40 днів .

Горошок дає ніжний сокови тий зелений корм і добре сіно, що містить до 20 % протеїну: у зернівці до 28 % білка.

Горошок посівний

0

Інші ознаки

4

4

1

Вид  має кволе стебло, тому його висівають в суміші з вівсом та ячменем або житом.  Одно- дворічна густоопушена рослина висотою 30-120 см. Стебло чіпке, ребристе, гіллясте. Листки чергові, перистоскладні, з 6-10 пар лінійно-ланцетних тупих або загострених листочків; закінчуються розгалуженим вусиком. Квітки зібрані в густі повисла бічні кисті. Віночок темно-ліловий, з більш світлими крилами. Плід - голий, коричневий боб.

Цвіте з червня по серпень. Єдина озима бобова культура.

Використовуються в народній медицині як протизапальний, гемостатичний, ранозагоювальний і діуретичний засіб при різноманітних захворюваннях.

Містить комплекс незамінних амінокислот і вітамінів, багатий флавоноїдний склад

Горошок волохатий

0

Однорічний бур'ян. Стебло повзуче, чіпке . листки вузькі. Росте на луках.

Горошок вузьколистий

 

Визначення представників роду Чина

1

1

 Однорічник заввишки 30-80 см, з білими, голубими або рожевими квітками 10-20 мм завдовжки. Китиці одно- рідше двоквіткові, коротші від листків. Стебло галузисте, крилате. Вирощують як харчову, технічну і кормову культуру.

Чина

посівна

0

Інші ознаки

2

2

1

Багаторічна трав'яниста рослина.Кореневище розгалужене, тонке, з бульбоподібним потовщеним, веретеновидним або майже кулястим корінням. Стебла повзучі, злегка опушені, тоненькі, 25 — 100 см завдовжки, від основи гіллясті, висхідні або розпростерті, гостро-гранисті, некрилаті, з листовими вусиками. Прилистки напівстрілковидні, 5 — 20 мм завдовжки, листя з гранистим, некрилатим черешком, черешки 8 — 14 мм завдовжки; вісь листа закінчується вусиком (у верхніх листків зазвичай гіллястим), листочки 1-парні, довгасто-овальні або довгасто-оберненоовальні, тупуваті, з гострим кінцем, 2,0 — 4,5 см завдовжки, 0,7 — 1,3 см завширшки. Нижні 2 листи лусковидні, перші розвинені листя двійчате, з шиловидними або напівстрілковидними прилистками. Квітконоси іноді дещо зігнуті, довші за лист; кисті негусті, з 3 — 7 квітками з яскраво-червоним віночком завдовжки 13 — 17 мм; прилистки ланцетово-шиловидні; квітконоси майже однакової довжини з чашечкою або довші; квітки 1,5 — 2 см завдовжки, пурпурно-червоні, із запахом, чашечка широко-дзвоникоподібна, зубці чашечки коротші або дорівнюють трубці. Вітрило блідо-рожеве. Квітки дуже пахнуть. Боби донизу відігнуті, довгасто-лінійні, майже циліндричні, голі, злегка роздуті, 2,8 — 4 см завдовжки, 4 — 7 мм завширшки, жовтувато-бурі. Насіння 3 — 4 мм в діаметрі, кулясте, стиснуте з боків, темно-буре, майже гладке, рубчик лінійний, охоплює 1/10 частина насіння; маса 1000 насінин близько 12 г. Насіння проростає з глибини не більше 20 см. Свіжостигле насіння не проростає. Сходи з насіння і пагони з бруньок на бульбах з'являються у квітні — травні. Цвітіння у червні — серпні. Цвіте — з другого, а іноді й третього року життя в червні — серпні. Плодоносить в липні — серпні.

Чина

бульбиста

0

Має тонке, повзуче кореневище. Стебло висхідне, негусто опушене, за допомогою листкових вусиків чіпке, гранчасте, 40—100 см завдовжки. Листки чергові, з 1 пари листочків, черешки не крилаті, листкова вісь закінчується простим або розгалуженим вусиком, листочки видовженоланцетні або ланцетні, 2—5 см завдовжки, з вістрячком на верхівці, 3—5-жилкові. Прилистки видовженоланцетні або широколанцетні, стріловидні, з нерівними лопатями, 2—3 см завдовжки. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані 4—10-квітковим гроном, віночок метеликовий, жовтий, 14—18 мм завдовжки. Плід — довгасто-лінійний гладенький, виразно сітчасто-жилкуватий біб. Цвіте у червні — липні.

Чина

лучна

 

Визначення представників роду Люпин

1

1

Зустрічається як декоративна рослина в садах. Корінь товстий, м'ясистий, багаторічний. Висота рослини до 120 см. Листки великі, низові, на довгих черешках з продовгувато-овальними листочками. Квітки сині, в густих китицях. Під час цвітіння їх охоче відвідують джмелі і бджоли. Боби, так само як і темні насінини, дрібніші, ніж у попередніх видів. Рослина дуже розростається по схилах, пустирях і щороку дає багату зелену масу. Насіння дозріває найшвидше, і тому район поширення цього люпину сягає на північ далі від усіх попередніх.

Люпин багаторічний

0

Інші ознаки

2

2

1

 Рослини 20-80 см заввишки, утворюють розетку листя. Стебла коротко опушені, сильно гіллясті внизу. Листя з 7-9 (11) довгасто-яйцевидних або ланцетних листочків, витягнутих у підстави, з обох боків густоволосисте, 30-60 х 8-15 см довжиною. Прилистки розеткових листків серповидні, а на стеблах плівчасті, лінійно-оберненояйцевидні. Суцвіття - подовжена кисть, 5-25 см довжини, на квітконосі 5-12 см довжини. Квітки кільчасті, згодом витягуються, запашні . Прилистки  дрібні, оберненояйцевидні, опушенні, легко опадає. Верхня губа чашечки 2-роздільна, нижня з 3 маленькими зубчиками.

Віночок 14-16 мм , яскраво- золотисто -жовтий. Боби сплющені , подовжені , 10-14 мм, густоволосисті , 4-6 -насіння , з перегородками між насінням. Насіння 5,5-6,5 мм діаметром , округло- ниркоподібні , стислі , різного забарвлення - від рожевих , бурих , жовтуватих до темно - фіолетових , мармурових .

Люпин жовтий

0

Інші ознаки

3

3

1

Цей вид люпину раньостиглий. Забарвлення насіння варіює від темно-сірої (майже чорної) зі світлими плямами і крапками різної величини, сіро-коричневого, коричневого до світло-сірого і білого. Насіння з пофарбованою плямистою шкіркою  з синіми і рожевими квітками. За цими двома ознаками (маркерами) спостерігається гомологічна мінливість. Незабарвлені (білі) насінини  бувають у белоквіткових рослин.

Люпин вузьколистий

0

Інші ознаки

4

4

1

Рослини більш-менш волосисті, до 200 см висотою. Листочки довгасті або оберненояйцевидні, зверху голі, знизу волосисті. Прилистки  зрощені на 1/3 з черешком. Суцвіття майже сидячі, 5-30 смдовжиною. Нижні квітки чергові, верхні - майже кільчасті. Прилистки дрібні, рано опадають. Нижня губа чашечки майже цільна або з трьома ледь помітними зубчиками, верхня - цілісна. Віночок білий, синій, фіолетовий, з білою плямою на вітрилі, 15-16 мм довжиною. Боби волосисті, оголюються при висиханні, 3-6. Насіння кубічне, стисле, гладке, біле, зустрічаються з помаранчевими або коричневими цяточками.

Люпин білий

0

Багаторічна висока, соковита трав’яниста рослина заввишки 30— 70 см. Стебло нерозгалужене, прямо­стояче. Листки пальчастоскладні, з 10—15 ланцетними листочками. Квітки зібрані довгими (до 50 см завдовжки), верхівковими китиця­ми, голубі, рідше червоні. Чашечка двогуба; човник віночка дзьобопо- дібно зігнутий. Нитки всіх тичинок зрослися в трубочку. Біб сплюсну­тий, з поперечною перегородкою.

Люпин багатолистий

 

Визначення родів родини Пасльонові

1

1

Рослини з плодом — ягодою

2

0

Рослини з плодом — коробочкою

3

2

1

Найбільший у родині рід, що має до 1500 видів, поширених по всій земній кулі. Трав’янисті рослини, напівчагарники або чагарники з прямостоячими або повзучими стеблами, цілісними, лопатевими, роздільними, іноді перистоскладними  листками. Квітки зібрані у верхівкові завійки.Чашечка п'ятизубчаста або п’яти-, десятилопатева, залишається біля плодів. Віночок актиноморфний з короткою трубкою і широко розпростертим колесовидним або зірчастим відгином. Тичинкові нитки короткі: пиляки складені один з одним, утворюючи конусовидну трубку, через яку проходить стовпчик. Плід —двогнізда ягода. Квітки з лійко- або колесоподібним віночком і пиляками, складеними навколо стовпчика у вигляді конуса.

Рід паслін, картопля, баклажан

0

Інші ознаки

Рід Помідор

3

1

Однорічні та багаторічні рослини і кущі із зало­зистим опушенням і цілісними або трохи хвилясто-виїмчастими листками, що дико ростуть у Південній Америці.

Австралії та Африці: майже всі види містять у надземних органах алкалоїд нікотин і є наркотичними та інсектицидними рослинами. Квітки зібрані у волотевидні  суцвіття. Чашечка дзвониковидна. залишається біля плодів. Віночок лій­ковидний. з п'ятилопатевим відгином. Плід -двогнізда коробочка, що розкривається двома двороздільними стулками.

Рід Тютюн

0

Інші ознаки

4

4

1

 Однорічні трави, рідше чагарники з великими квітками. Чашечка трубчаста, довга, після цвітіння відокремлюється від основи кільцевим розривом і опадає. Віночок трубчасто-лійковидний, зі складчастим п'ятилопатевим відгином. Плід - коробочка, що розкривається чотирма стулками.

Рід Дурман

0

Інші ознаки

5

5

1

Травянисті рослини з цілокраїми або нерівномірно-зубчастими чи  лопатевими , здебільшого попарно зближеними листками. Квіти поодинокі, пазушні. Чашечка дзвоникувата, п’ятилопатева, дуже здута, оточує плід і зверху замикається лопатями. Віночок колесовидний або коротко лійковидний. Тичинки з довгими нитками. Плід – куляста ягода, захована в здуту чашечку.

Рід Фізаліс або Марунка

0

       Багаторічні, дворічні або однорічні трави перисто-розсіченими, рідше цілісними листками. Квітки в облиснених завійках які до часу плодоношення подовжуються і стають китице - або колосовидними. Чашечка дзвониковидна, п'ятизубчаста, біля плодів трохи розростається дерев'яніє. Віночок лійковидний, з п'ятилопатевим відгином і тупими лопатями. Плід — двогнізда глечикоподібна коробочка, що відкривається зверху кришечкою.   

Рід Блекота

 

Визначення представників роду Паслін, Картопля, Баклажан

 

1

1

Рослина свій розвиток закінчує в один рік, але тому, що вона звичайно розмножується вегетативно, з допомогою бульб, та  її зараховують до багаторічних рослин. На її підземних стеблах (столонах) утворюються бульби, заради яких вона і вирощується. М'ясисті бульби багаті на крохмаль (12—25%). Кількість столонів коливається в середньому від шести до восьми, а кількість бульб досягає кількох десятків.

Стебла  бувають заввишки від 45 до 80 см. Вони прямостоячі, по кілька штук на одній рослині, більш або менш гіллясті. На поперечному розрізі стебла тригранні або чотиригранні, трохи крилаті, всередині при основі порожнисті, зовні пухнасті. Забарвлення стебел від зеленого до темно-фіолетового, залежно від сорту. Листки черешкові, непарноперисторозсічені, переривчасті через маленькі листочки, розміщені в проміжках між великими частками. Поверхня листків гладка або зморшкувата.  КВІТИ ЗНАХОДЯТЬСЯ ВИЩЕ ЛИСТКІВ.Квітки з білими або з фіолетовими віночками і з жовтими пиляками. Квітки в роздвоєних завитках, що виходять з пазух верхівкових листків. Пелюстки віночка більші від чашолистиків. Нитки тичинок короткі, пиляки великі, складені конусоподібно навколо стовпчика. Зав'язь двогнізда, з багатьма насінними зачатками. Стовпчик трохи довший, ніж пиляки. Самозапильна рослина, але можливість перехресного запилення не виключена. Після запилення із зав'язі розвиваються зелені двогнізді соковиті плоди — ягоди, всередині яких утворюються насінини

Картопля

0

Інші ознаки

2

2

1

Довгі, здебільшого темно-фіолетові плоди (ягоди) має,  походить з Індії. Культивується в Україні (особливо на півдні, в Криму), на Кавказі, в Середній Азії як овочева культура. Листки цілокраї подовгасті. Стебло до 70 см.

Баклажан синій

0

Інші ознаки

3

3

1

Однорічний бур'ян. Висота куща до 70 см, сильно розгалужений. Стебло велике, гіллясте, трав'янисте, квітки жовті, листя супротивне. Перші справжні листки вже мають колючки. Цвітіння та плодоношення цієї рослини продовжується до глибокої осені. Розмножується насінням, кожна рослина може дати до 5 000 насінин. Навіть при пізніх сходах, в серпні, дають насіння пізньої осені. Насіння зберігає здатність до проростання до 11 років. При заорюванні рослини разом з недорозвиненим насінням, згодом воно все одно сходить.

Паслін колючий 

0

Напівчагарник ,30-180 см заввишки з повзучим дерев'янистим горбочкуватим кореневищем. Стебла довгі, звивисті, кутасті, розгалужені, плеткі, в нижній частині дерев'янисті, голі або трохи опушені. Листки чергові (2,5 — 12 см завдовжки, 0,6 −1 см завширшки), довгасто-яйцеподібні, загострені, при основі часто серцеподібні або мають дві маленькі довгасті частки. Верхні листки часто трироздільні або розсічені.

Суцвіття щиткоподібно-волотисте, при основі вилчасте, на довгому квітконосі. Квітки правильні, з подвійною оцвітиною. Чашечка п'ятизубчаста, маленька, блюдцеподібна. Віночок зрослопелюстковий, ліловий, рідко білий або рожевий, колесоподібний, із складчастим п'ятироздільним відгином (12-18 мм у діаметрі).  Тичинок п'ять, пиляки вузькі, зрослися в конусоподібну трубку навколо стовпчика. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик один з головчастою приймочкою.  Плід — яйцеподібна або еліпсоїдна, яскраво-червона, блискуча звисла ягода (1-3 см завдовжки).

Росте у вільшняках, по берегах річок, озер. Рослина тіньовитривала. Цвіте у травні — серпні. Поширена і заготовляють по всій Україні.

Паслін солодко-гіркий 

 

Визначення представників роду Помідор

1

1

Однорічні трав'янисті або напівкущові рослини заввишки 40—120 см. Цвіте в червні — вересні. Листки непарноперисторозсічені, з довгасто-яйцевидними листочками. Квітки двостатеві, дрібні, жовті, на довгих ніжках, зібрані пів зонтиками, знаходяться нижче листя. Плід — велика сплюснута куляста соковита, м'ясиста, дво- чи багатокамерна ягода.

Помідо́р, томат  їстівний

0

Однорічний трав'янистий невисокий  до 50 см кущ. Листки непарноперисторозсічені, з довгасто-яйцевидними листочками. Плід невелика  куляста соковита, м'ясиста, двокамерна ягода.

Помідор дикий

 

Визначення представників роду Тютюн

1

1

     Однорічник заввишки 70 -150 см із зеленувато-жовтим віночком (з короткою трубочкою) ,(листки його містять бага то ніко­тину. а також лимонної кислоти): походить з Південної Америки

Тютюн, махорку

0

Інші ознаки

2

2

1

  Однорічник 100- 200 см заввишки, з нижніми збігаючими на стебло листками (які йдуть на виготовлення цигарок і сигарет) і рожевим віночком з довгою трубочкою, 5- 7 см завдовжки, із загостреними лопатями, походить з тропіків Америки.

Тютюн  справжній

0

 Однорічна зеленувато-опушена рослина 60-8( см заввишки, з білим (рідше рожевим) віночком з довгою грубкою.

Тютюн крилатий

 

Визначення представників роду Дурман

1

1