Виховний захід "Свято української мови"

Про матеріал

Для учнів початкових класів класів мета цього заходу розширити знання учнів про історичний розвиток рідної мови, показати її красу і велич; розвивати усне мовлення вихованців, пам'ять, увагу; формувати ціннісне ставлення до рідної української мови; прищеплювати чинники народної моралі (ідеали добра, справедливості, патріотизму).

Перегляд файлу

Виховний захід «Свято української мови»

Для учнів початкових класів класів

Мета: розширити знання учнів про історичний розвиток рідної мови, показати її красу і велич; розвивати усне мовлення вихованців, пам'ять, увагу; формувати ціннісне ставлення до рідної української мови; прищеплювати чинники народної моралі (ідеали добра, справедливості, патріотизму).

Обладнання:

Наочне оформлення: плакати "Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова" (Панас Мирний), «Наша мова - солов’їна», «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь» (Т. Шевченко), «Рідна мова є і вічно буде», «Плекаймо мову – душу українського народу»; виставка книг (збірки українських народних пісень, прислів'їв, приказок, легенд, казок, загадок).

Хід заходу

Вчитель: Дорогі діти, шановні гості! Вітаю Вас на світлому святі-конкурсі, яке зібрало нас у цьому залі, адже сьогодні, 21 лютого, ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут живуть наші батьки, тут жили наші прадіди – тут корінь роду українського, що сягає історією не на сотні, а на тисячі років. Це свято має величезне значення для виховання підростаючого покоління. Адже мова – це душа народу. Хай це свято відкриє перед вами, юні друзі української мови, розум, гумор і мудрість нашого талановитого народу.

Учні: Є багато країн на землі, в них озера, річки і долини.

Є країни великі й малі, та найкраща завжди – Батьківщина!

Є багато квіток запашних. Кожна квітка красу свою має.

Та гарніша завжди поміж них та, що квітне у рідному краю.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт, і верби над ставом й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ. Це рідна моя Україна.

Моя Батьківщина – це злагода й мир, та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір, й дитинство моє світанкова

Моя Батьківщина – ліси і поля. Від них в нас і радість і сила.

Всі разом: Це та найсвятіша і рідна земля, що кожного з нас народила

Учениця Я народилась в Україні і почала життя своє.

Тут небеса високі й сині. На що не глянеш – все моє!

Трава для мене зеленіє, для мене світлі дні ясні.

І сонце пестить і леліє, летять до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає, струмочок ніжно жебонить.

І краю кращого немає, де я могла б так вільно жить!

Учень Любіть Україну у сні й на яву. Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну!

Мова кожного народу неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду.

В житі - трелі солов’я.

На своїй природній мові і потоки гомонять.

Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

Соловїну, барвінкову, колосисту на віки

Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати будем всюди й повсякчас.

Бо ж єдина так, як мати, мова в кожного із нас.

Учениця Є на світі мовчуни. Що не кажуть, хто вони:

Чи китайці, чи бельгійці, а чи може українці?

Інші діти дуже раді похвалитись на параді:

Онде наша йде колона, там наш прапор і ікона,

Наша пісня наша мова, наша ноша кольорова.

Наші звичаї найкращі! А чому? Тому що наші!

Діти кожного народу до свого належать роду.

Тільки наші мовчуни не розкажуть, хто вони.

Не покажуть й не розкажуть, хто й чиї вони сини.

Любі діти, не мовчіть! Вчітеся ще й інших вчіть!

Про батьків і предків славних, лицарів змагань державних,

Про культуру нашу й мову – рідну, гарну, пречудову.

Нам потрібні оборонці, щоб зростали ми на сонці,

А не ниділи в пітьмі. Бо не будуть нас любити

Інші люди, ні хвалити, як не будуть наші діти

Шанувать себе самі.

Нам потрібні козаки, за Вітчизну вояки.

Не потрібні мовчуни, що не кажуть, хто вони.

Учень На білому світі, на чорній землі

Є мова у квітів, є мова в зорі,

Є мова у бджілки, метелика й клена,

В бузкової гілки, в любистку зеленого.

Є мова в калини, в зеленого лісу,

У річки й стежини, осіннього листу.

Та тільки тому, хто цурається рідної мови,

Не промовлять вони ані слова!

По-своєму кожна пташина співає.

По-своєму кожен народ розмовляє.

У мене й народу мого – українська

Є мова чудова, своя, материнська.

По світу її, як святиню нестиму.

Допоки живу, в чистоті берегтиму.

З любов’ю сердечною, вірністю сина.

Ця мова для мене, як мати, єдина.

Вчитель: Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос, більш нічого.

А серце бється – ожива, як їх зачує!...

Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть між люди...

Але чого ж тоді ми інколи цураємося рідної мови? Чому засмічуємо її різними словами-паразитами? На превеликий жаль, так склалася доля нашого багатостраждального народу, що його мова, його дух довгий час не могли розвиватися вільно й незалежно. І от до чого це зрештою призвело...

На сцену виходить дівчинка в українському вбранні. Вона сумна, зажурена. Втирає сльозу. Важко зітхає, стомлено опускається додолу. Діти, здивовані появою дівчини, оточують її та розпитують.

Діти:

- Що сталося, дівчинко?

- Тобі зле?

- Ти захворіла?

- У тебе якесь горе, біда?

- Скажи нам, ми тобі допоможемо.

Дівчина: Я йду – мандрую сотні літ...

Уже мені не милий світ.

Притулку сотні літ шукаю, але його ніде не має...

Чому усюди - там і тут мене якісь людці женуть,

Зі шкіл, із вулиць, з дому- хати...

Скажіть, де правдоньки шукати?

Вчитель: Боюсь помилитися, але я, мабуть, вже здогадалася, хто є насправді ця славна дівчина. А ви, діти, здогадалися?

То, може, скажеш, що ж з тобою трапилось А ми тобі неодмінно допоможемо!

Дівчина: Тут навкруги земля моя, та все навколо мов чужинське.

Скажіть, де опинилась я? Чи в Україні я, чи ні,

Чи, може, десь на чужині ? А ваша мова українська?

Вчитель: Ти помиляєшся, дитино. Твоя земля це – Україна!

Утри сльозу з блакитних вічок! Нам із тобою жити вічно!

Дівчина: Ну, якщо так, то з вами я! Нехай цвіте земля моя!

Вчитель: Я переконана, що ніхто ніколи в житті не образить цієї славної дівчини – нашої рідної мови! А зазнала вона за століття чимало знущань. Послухайте про її життя-буття, а точніше про постійні поневіряння, і зробіть належні висновки, аби таке ніколи більше не могло повторитися.

Прегляд відео про історію мови

Вчитель: Мова – це показник культури людини. Недаремно кажуть «Заговори, щоб я тебе побачив». Нажаль, сьогодні є небагато людей, які володіють рідною мовою досконало. Причиною цієї прикрості стало те, що в результаті злиття української і російської утворився так званий «суржик», який є небезпечний і шкідливий, оскільки засмічує і поганить одну з найкрасивіших мов світу. Вчені довели, що мова впливає на свідомість людини і є своєрідним генетичним кодом. Крик новонародженого українця відрізняється від крику дитини іншої національності. А постійне вживання і сприймання чужої мови пригнічує розумовий розвиток дитини. Незнання власної мови призводить до деградації, морального і культурного зубожіння народу. Тож давайте розмовляти своєю мовою і знати, хто ми

Вчитель: Я можу з упевненістю заявити, що в нашому класі є багато дітей, які називають своїм улюбленим предметом українську мову.

Конкурс мовознавців (учні діляться на команди)

1. Запишіть у алфавітному порядку імена дітей – членів вашої групи.

2. Запишіть у алфавітному порядку назви рослин, що ростуть на городі.

3. Запишіть двоскладові слова-назви предметів, якими користуєтеся у ході навчання. Поділіть рискою лише ті, у яких наголошений перший склад.

4. Пригадайте трискладові слова-назви предметів, що потрібні вам на уроках праці.

5. Згадайте письменників, твори яких читали. Запишіть їхні прізвища у алфавітному порядку.

6. Які овочі вирощує бабуся на городі?Запишіть лише назви, що мають букву «о»; підкресліть слова з ненаголошеними «е», «и».

7. Які дерева ростуть у нашому парку? Запишіть слова, до яких можна поставити слово «мій».

8. Запишіть іменники жіночого роду, що означають назви предметів у вашому портфелі.

9. Що ви чуєте, ідучи до школи? Запишіть.

10. Які іменники живуть тільки взимку? Запишіть.

11. Запишіть іменники найважливіші в нашому житті.

12. Запишіть слова-ознаки предметів , які ви можете побачити у шкільній бібліотеці.

13. Запишіть слова-назви дій, які ми використовуємо на уроці фізкультури.

(підсумок та визначення переможців)

А тепер давайте трохи пограємо у мовні ігри.

Гра «Четвертий зайвий»

( Від кожної команди обирають по чотири учасники. Їм дають картки з буквами або словами. Діти вибирають зайвого, пояснюють свій вибір).

Матеріал для гри:

А У П И ( приголосний)

Ш С К Щ ( позначає два звуки)

Р Н М Ь ( не позначає звука)

І Р Н Л (голосний)

Анаграми

( Діти розшифровують анаграми. За кожне правильне слово команда отримує фішку).

Підручник дникпіруч

Зошит шиозт

Словник волсник

Дошка кадош

Парта атрап

Школа лакош

Пісня ясніп

Задача дазаач

Мовні перегони.

(Обирають по одному учаснику від команди. Вони стають на одному рівні. Вчитель називає слово, а учасники повинні швидко назвати до нього синонім або антонім. Хто назвав перший, робить крок уперед. Перемагає той, хто зробив більше кроків.)

Назвати синоніми до слів:

Дорога

Веселий

Малята

Школярі

Працювати

Назвати антоніми до слів:

Новий

Короткий

Початок

Веселий

Мир

Перекладачі. (Перекласти слова з російської на українську)

Ландыш Колокольчик

Крыжовник Резиновый
4.«В гостях у казки»
- Сьогодні ми побуваємо в гостях у казки. Перевіримо чи знаєте ви казкових героїв?

Продається пишний хвостик
Модниця на диво.
Продається гарний хвостик!
Купуйте сміло.
Продається біла шубка –
Легка, мов пушинка,
Тепла, як у хаті грубка,
Гарна, як сніжинка.
Ось продамо голочки
Й купим собі піджачки.
Ох, не хочу вже співати.
Хочу голос свій продати,
А куплю магнітофона,
Під’єднаю мікрофона…
Продаю я мишоловки,
Мишеня самі ловіть!
Буду лиш сметанку їсти
Й молочко із блюдця пить.
Досить вже мене жаліть,
Хочу я розбагатіти –
Ключик золотий продам
І тоді на заздрість вам
Буду жити у багатстві.
- Давайте розглянемо загублені предмети і повернемо їх власникам:
Золотий ключик (Буратіно)
Яйце
Капелюшок червоного кольору
Глечик молока
Рукавичка
- Давайте пригадаємо, хто з героїв казок співає ці пісеньки:
«Я від баби втік, я від діда втік…»
«Я гусяток пасла, полювать ходила…»
«Ой у лиски, лиски новий двір, та й чотири дочки на вибір…»
«Он де наша діва, он де наша Іва…»
«Приплинь, приплинь до бережка, дам я тобі їсти й пити…»
5.«Мова в народних прислів’ях»
- Закінчи прислів’я.
Язик до Києва … (доведе)
Умій сказати, умій і …
Язик мій - …
Відкрий рота – і я скажу …
Говорить, мов бісером …
У нього язик, мов …
За словом у кишеню не …
Говорить так, що і природа …
Гострий на …
Язик довгий, а розум …
Рота і ворота тримай на …
Хто багато говорить, той мало …
Не хвали себе сам, нехай тебе люди …
Умій язика за зубами …
6.«Поетичний безлад»
- Суть гри полягає у відновленні віршованого тексту з окремих частин. Усі рядки вірша поділено на дві частини. Перше слово – продовження на окремих смужках. Усі смужки переплутано. Завдання гравців - розкласти смужки правильно, щоб кожна опинилася на своєму місці за змістом написаного.
Огірки … гуляють в латки,
Дітлахи … ростуть на грядках,
Мушкетери … сплять в сараї,
Поросята … гострять шпаги,
Раки … в цирк ідуть охоче,
Діти … заповзли під корчі,
Вовки… плавають у річці,
Щуки … виють зло на місяць.