Виховний захід "Тарас Шевченко – геній і пророк" (До дня народження Т.Г. Шевченка та пам’яті ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ присвячується)

Тарас Шевченко – геній і пророк

(До дня народження Т.Г. Шевченка  та пам’яті НЕБЕСНОЇ СОТНІ присвячується)

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів;  формувати  бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка; вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховувати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

ОФОРМЛЕННЯ:  у центрі – портрет Т.Г. Шевченка, прикрашений рушником, під портретом –напис: (1814-1861).Ваза з квітами. Праворуч сцени – книжкова виставка, присвячена життю і творчості Шевченка, ліворуч – журнальний столик, застелений рушником, на нім хліб, колоски, «Кобзар» і свічка, проектор.

1частина

Вступне слово вчителя.(слайд 1)

- Т.Г. Шевченко – найвидатніший поет усіх часів, справжній геній українського народу. Довершені, пророчі твори великого Кобзаря й до нині сіють зерна доброти і світла.

   З плином часу ми все більше переконуємося, що Тарас Шевченко – це вічний вогонь, який ніколи не згасне в серцях українців, а його творчість – це велика святиня, якою дорожить і гордиться український народ.

     Зараз особливий час. Тарас Шевченко – особлива постать . Його слово потрібне зараз кожному. Воно лікує розірвану рану на серці кожного патріота. Ситуація в країні сколихнула все довкола, а Шевченко, наче пророк, описав її. І його слова допомагають повірити в те, що Заповіт Кобзаря здійсниться, і в Україні настане мир і спокій.

    Поезії пророка і про нього будуть читати учні нашої школи. Постараються читати відверто і щиро.

     Відкрийте свої душі. Послухайте…надихніться його творчістю…

 

1.Щовесни, коли тануть сніги,

Іна рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги –

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

 

2.Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами – сльозами.

(слайд 2)

 

3. 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині в родині селянина – кріпака народився Т.Г. Шевченко.

 

4. В похилій хаті ,край села

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем….

(Заходить мати із свічкою, ставить її до образа)

(слайд 3)

 

Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою.

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово – і нагай

Над головою люто свисне…

І так усюди – з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі.

О, любі діточки мої,

Одні залишитесь на світі…

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зійде

Мене на довгій панській ниві?

(слайд 4)

(Підходить хлопчик)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда.

Хлопчик. А  чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю,бачив…Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа – її свічка ледь-ледь тліє. А коли людина добра, любить людей, робить їм добро, то свічечка такої людини світить ясно і світло це видно далеко.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

(слайд5)

 

5.А було тоді так темно,

Мов на дні могили,

Люди гинули, мов мухи,

Наче тінь ходили.

(слайд 6)

 

6. Народився на світ білий

І Тарас в кайданах.

 Ой, нелегко бути змалку

Уневолі, в ранах.

(Пісня «Садок вишневий…»)

 

7. Рано вмерла його мати,

Лишивсь сиротою.

Не міг раду собі дати

З горем і журбою.

 

 8. Були у Шевченка

Брати й сестри рідні

Всі кріпаки, всі сироти

Усі дуже бідні.

 

9.Були сестрички Яринка,

Маруся та братик Микита.

Малим його забавляла

Найстарша Катруся.

(слайд 7)

 

10. А ще дівчинка Оксана

Як іскра вогниста -

 

Перша любов полум’яна

Тарасова чиста.

 

(Вірш «Мені тринадцятий минало..»)

(Хлопчик сидить, плаче. Заходить дівчинка Оксана)

Оксана. Чом же плачеш ти? Ох, дурненький  Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть – найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Хлопчик. Е ге ж, малярем…

Оксана. І розмалюєш нашу хату.

Хлопчик. Атож. А всі кажуть, що я ледащо, ні на що не здатний.  Ні, я не ледащо! Я буду – таки малярем!

Оксана. Авже ж, будеш! А то що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята? Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий!  Вони ж пити хочуть!

(слайд 8)

 

11. Був це хлопець кмітливий,

Чесний с справедливий,

Любив дуже читати,

А ще більше малювати.

 12. У пана Енгельгарда за козачка служив.

Не згинався перед паном – служив, як умів.

Скуштував на юнім тілі не раз батогів.

В літній сад він вечорами малювати ходив.

 

(Вірш «Вітер з гаєм розмовляє…»)

(слайд 9)

 

13. О, довіку вдячний був Тарас Шевченко,

Що в саду Петербурзькім стрів його Сошенко.

Сошенко й Григорович у розумнім колі

Вирвали талант вкраїнський з тяжкої неволі.

 (слайд 10)

14. Всю неправду, всі нещастя,

Що душили груди

Виливав він на папері

Піснею між люди.

 

Пісня «Думи мої…»

 

15. Серце мліло від горя людського

Й викресало гордо й сміло Тарасове слово.

(слайд 11)

 

16. А вже цар та пани прокляті

Налякались того слова,

Бо люди розкуті підуть волю здобувати,

Кайдани ламати, із неволі

Народ визволяти.

(слайд 12)

 

17. Тому й засудили судом хижим

Судді недоріки

І на каторгу загнали

Мало не навіки.

(слайд 13)

 

18. 10 літ пробув Шевченко

На солдатській службі

І з казахами в їх краю

Жив у щирій дружбі.

 

19. І писав вірші в неволі,

Кликав рвать кайдани.

Вірив, що народ вкраїнський

На ворога стане.

 

Вірш "Вітер з гаєм розмовляє..."

(слайд 14, 15)

 

20. За Тарасом слідкували,

Все забороняли.

За писання й малювання

Жорстоко карали.

 

21. Повернувсь Тарас з неволі вже хворим додому,

Але пісню, але думу не забув складати

Як страждала – горювала Україна – мати.

(слайд 16)

 

Уривок з поеми «Гайдамаки»

 

Сини мої, гайдамаки!

Світ широкий, воля,-

Ідіть, сини, погуляйте

Пошукайте долі.

 

Сини мої, невеликі.

Нерозумні діти,

Хто вас щиро без матусі

Привітає в світі?

 

Сини мої, орли мої!

Летіть в Україну.-

Хоч і лихо зустрінеться,

Так не на чужині.

 

22. Кров’ю написані рядки ці,

Щоб всі правду знали.

Але з жил його катюги

Кров повипивали.

(слайд17)

 

Звучить «Заповіт»

(слайд 18)

 

23. І помер Тарас…

Неволя підрубала сили,

Зашуміли сумно – сумно

По Славуті хвилі.

(слайд19)

 

24. Попливли Дніпрові хвилі

Аж у синє море,

Всьому світу гомоніли

Про велике горе.

 

25. Затужила Україна,

Плакала немало

Як ховала свого сина,

Пісняра ховала.

(слайд 20)

 

26. Спить Тарас , відпочиває

Де шумить діброва.

Нас до бою закликає

Його мудре слово.

 

27. Із словами «Рвіть кайдани!»

Тараса Шевченка

Піднялася в бій за волю

Україна – ненька.

 

28. І воскресла Україна,

Радій, Божий світе!

Бо помоляться на волі

Нехрещені діти.

(слайд 21)

 

2 частина

 

Слово вчителя.-  Багато хто зараз говорить: «Читаю Шевченка – і лячно мені. У кожному слові – теперішні дні». Ці слова написані багато років тому, а здається, що автор був свідком сучасних подій…

1. Шевченкові слова були такі:

«Як Україну злії люде

Присплять лукаві і в огні

Її, окраденою збудять.-

Ох, неоднаково мені»

(слайд 22)

 

2. І сталося, як наш поет сказав.

Тарасові слова були пророчі!

І український весь народ повстав,

Від батька, і синочка, і від дочки.

 

3. І встала Україна із колін,

І повернуться  з бою козаченьки.

Ой, ні, додому не повернуться усі,

І не прижме до серця рідна ненька!

(слайд 23, 24, 25, 26, 27)

 

(Вірш «Встань, Тарасе…»)

4. У скорботі український народ, у горі…У сльозах Україна, як мати…Хто посмів вас, рідненькі, вбивати? Сатана 21 століття! Зек, що був президентом  - жахіття!

5. Дорогі герої, ваші душі уже в небесах. На Соборній під дзвони церковні вас, рідненькі, несли на руках . Душу й тіло ви дійсно поклали на землі своїй споконвічній. За свободу…Героям слава! І освячена пам’яттю вічність.

(слайд 28)

 

6. А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

Із кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

(слайд 29)

 

7. Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник молодий, вродливий…

І юний хлопчик в касці голубій…

І вчитель літній – сивий, сивий…

(слайд 30)

 

8. І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

 

9. Осиротіла мати, овдовіла…

На шиї камінь, а на серці шрам…

Вона ж для них майбутнього хотіла!

Віддати все ж могла своїм синам!

 

10. Що сталося – того вже не вернути,

Не знайдуться відкуплення слова…

У темряві глибокої засмути

Скорбить Вкраїна – чорна, як вдова.

(слайд 31)

 

11. Що сталося – того вже не забути,

Тут мало співчуття – були важкі хрести…

Майдан прийняв за нас гріхів спокуту.

Нам треба пам’ять про героїв берегти…

 

12. З очей мільйонів сльози потекли.

Серця мільйонів – болем умивались…

Серця ж героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались!

 

13. Коли герої в передсмертний крок

Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

У пекло свої душі віддавали.

 

14. І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який буває довгими ночами.

 

15. Небесна сотня – у небесний світ,

Полинувши, для нас сказала – жити!

Тож оправдати долі їхніх літ

Обов’язок народної еліти.

(слайд 32)

 

16. На небі спокій їх чекає вже.

І вічна пам’ять на землі настала,

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм – Слава! Слава! Слава!

 

Слово вчителя – І знов читаємо Шевченка…

Тихо плаче Україна сльозами і кров’ю…

Кат будує своє «завтра» на горі людському…

Гірко плаче Україна і тяжко ридає…

Своїх синів, що померли, cльозами вмиває…

Плаче ненька – Україна…

Плаче кожна мати,

Та що сина відпустила,

Волю здобувати…

-Ще не встигла загоїтися рана на серці від подій на Майдані, і знову ллється кров, знов гинуть наші хлопці…Агресія Росії загрожує нашій свободі…

То ж давайте вшануємо пам’ять про всіх героїв, які загинули за цілісність і незалежність своєї Батьківщини хвилиною мовчання…

(Звучить пісня «Плине кача…» Діти ставлять свічки до куточка «Небесна сотня»)

(слайд 33, 34)

17. В страшні хвилини відчаю і болю

Нас зігріває пради відчуття.

Самі плекаєм України долю.

Її катів затопчем в небуття.

(слайд 35)

 

18. Моліться, вкраїнці, моліться, брати!

Щоб душі героїв могли спочивати.

Єднаймо серця, бо нам треба іти,

Свою рідну Вкраїну пора рятувати!

(слайд 36)

 

19. Так хочеться, щоб в Україні був лиш мир,

Щоб навесні у кожного  зацвів червоний кущ калини,

Щоб кожен з нас із гордістю сказав:

«Я так пишаюсь тим, що УКРАЇНЕЦЬ»

Пісня «Ми хочем миру»