Виховний захід у 2 класі "Українські вечорниці"

Українські вечорниці

 

 

Мета : відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати й оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати в дітей бажання робити добре й мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

 

 

Обладнання: Українська хата, піч, вишиті рушники, доріжки, кочерга, коромисло, глиняний посуд, стіл, лавки, на столах українські страви, свічки, тощо; учні та батьки в українському одязі.

 

Хід

 

Діти заходять під звуки музики.

 

Ведучий. Україна... Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

 

Ведуча. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

 

Ведучий. Шановні гості й любі друзі!

 Ми всіх вас хочем привітати

 У нас, на наших вечорницях,

 На нашім святі, в нашій хаті.

 Хай м'яко стелиться стежина

 Від вас до нашого подвір'я.

 Хай сніг не занесе дорогу

 Від вас до нашого порогу.

 

Ведуча.

 Хай вам щастить на тій дорозі,

 Хай добрі люди вас ведуть

 І вам ми можем обіцяти,

 Що нудьгувать не доведеться

 На нашім святі, в нашій хаті,

 Бо звичай в нас такий ведеться.

Ведучий.

 Вас вітаєм хлібом, сіллю,

 Як годиться.

 Тож просимо до нас

 Заходьте в добрий час

 На українські вечорниці.

 Вас чекають у макітрі

 Вареники дуже ситні

Ведуча.

 Українські вечорниці

 Починаємо для вас.

 Нехай сміх і пісня ллється

 В серці кожного із нас.

Ведучий.

 Обійдіть весь світ безмірний

 І скажіть в якій країні

 Так зберігся скарб безцінний,

 Як у нас, на Україні?

 

Ведуча.

 Просим всіх на наше свято,

 Превелике, пребагате,

 Від зірниці до зірниці

 Хай лунають вечорниці!

 

Ведучий.

 Гей, на наших вечорницях,

 Хто сумний – розвеселиться!

 Співи, танці, небилиці –

 Гарні будуть вечоринці.

 

Дід:  Щось добреньке з’їсти хочу

 Тільки що - не знаю й сам.

 

Баба: Голови б ти не морочив!

 Що зварила – те й подам.

 

Дід: Варенички, борщ і каша,

 В животі від них бурчить.

 

Баба: Вередливий став ти, діду,

 Що тобі іще зварить?

Дід: Знаю, бабо, ти не сердься,

 Я, мабуть, би з’їв оце…

 Коровай із борошенця,

 А туди ще вбить яйце.

 

Баба: От же клятий!

 Хоч бери й тікай із хати.

 Будь по-твоєму, спечу.

 

(Виходить)

 

Дід: Ти готуй, стара, швиденько.

 Повечеряєм гарненько.

 (Баба в мене молодець!)

 Але гріх самому їсти

 Цей рум’яненький хлібець.

 

(Входить баба)

 

Дід: Пам’ятаєш, моя люба,

 Як були ми молоді

 Напечеш, бувало, хліба –

 Повна хата молоді …

 

Баба: О-о-о…! Танці, співи, сміх до ночі,

 Вечорниці… А тепер…?

 Наталко, ти вже впоралась по господарству?

 

 

Наталка: Впоралась, впоралась.

 Вже й темно, зорі зійшли,

 А дівчат немає.

 

(Стук у двері)

ДІВЧИНА:Господарю! Господарю! Чи впустите до хати?

Наталка: Піду відчиню! Заходьте! Заходьте!

 

ДІВЧИНА - Доброго Вам здоров’я, господарі!

 - Добрий вечір, тітко Наталко!

 - Добрий вечір у вашій хаті!

 - Хай вам Бог допомагає!

 

Баба: Казали Боги, щоб і ви помогли!

 І ви будьте здорові. Заходьте!

 

ДІВЧИНА То ми оце перші прийшли?

 

Наталка: Атож. Роздягайтеся, готуйтеся. Будьте, як дома.

 

ДІВЧИНА Я в печі розпалю.

 А я попідмітаю долівку.

 

Наталка: Та що ви? Піч протоплена, хата підметена.

 Допоможіть лише вареників наробити.

 

ДІВЧИНА Та це ми швидко зробимо, та ще всі гуртом!

 

Наталка: Одарко, а ти візьми відра, коромисло та принеси води свіжої.

 

ДІВЧИНА Добре, принесу водички свіженької.

 

Наталка: Ну, дівчата, беремось за вареники!

 

 (Сідають за стіл, розмовляють, роблять вареники)

 

Баба: Щось вас сьогодні не густо.

 Парубки десь забарились.

 

ДІВЧИНА: Та й дівчата не всі прийшли.

 - Катря заміж вийшла, то вже й не прийде.

 - Оленка з Петром від людей ховаються.

 - Мотря з Галиною до тітки Варки на вечорниці завжди бігають. Їм туди ближче.

 - А Галину мати не пустила.

 Казала: «Як підеш, то як візьму батога, то битиму,

 ой битиму!»

 Наталка: Мене теж мати раніше била.

 

 (Наталка співає пісню «Била мене мати» )

 

 Била мене мати

 Березовим прутом,

 Щоби я не стояла

 З молодим рекрутом.

 Щоби я не стояла

 З молодим рекрутом.

 

 А я собі стояла,

 Аж кури запіли.

 На двері воду лляла,

 Щоби не скрипіли.

 На двері воду лляла,

 Щоби не скрипіли.

 На двері воду лляла,

 На пальцях ходила,

 Щоб мати не почула,

 Щоби не сварила.

 Щоб мати не почула,

 Щоби не сварила.

 

 А мати не спала,

 Та все чисто чула.

 Та й мене не сварила,

 Сама такою була.

 Та й мене не сварила,

 Сама такою була.

 

 Била мене мати

 Березовим прутом,

 Щоби я не стояла

 З молодим рекрутом.

 Щоби я не стояла

 З молодим рекрутом.

 

(Стук у двері — парубки прийшли)

 

ХЛОПЕЦЬ: Господарю! Чи впустите до хати?

 Вміємо співати, танцювати!

 

Баба: Заходьте, хлопці!

 

ХЛОПЕЦЬ: - Добрий вечір, господине!

 - Добрий вечір, господарю!

 - Мир у вашу хату!

 - Будьте ласка нас прийняти! Бог вам дасть зарплату!

 - Чули ми, що у вашій хаті сьогодні вечорниці.

 - А ви нас зустрічайте, пригощайте вареничками смачними та масними.

 

Дід і баба (співають та пританцьовують)

 Варенички непогані. Варенички у сметані.

 

ХЛОПЕЦЬ: Вечорниці починаймо,

Славну пісню заспіваймо!

 

Виконується пісня: «Ой, мій милий вареничків хоче»

 

Ой, мій милий вареничків хоче,

Ой, мій милий вареничків хоче.

 

Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

Та й дров же нема, милий мій, миленький,

Та й дров же немає, голуб мій сизенький!

 

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

Та й сили ж нема, милий мій, миленький,

Та й сили ж немає, голуб мій миленький!

 

Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

А з ким будеш доживати, милий мій, миленький?

Так з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?

 

Із кумой, милая, із кумой,  милая,

Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

 

Так підем же додому, милий мій, миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький!

 

Не балуй, милая, не балуй, милая,

Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

ДІВЧИНА: Мені сьогодні такий сон приснився!

Ніби йду я полем, а назустріч, далеко-далеко, парубок! Та такий гарний! Чорнявий! Високий!

 Я задивилася на нього, спотикнулась і впала…

 А він підходить і руку подає…

 

ДІВЧИНА: І що?

 

ДІВЧИНИ: (сердито) Та!.. Мати розбудила! Корову доїти!

 До чого це, тітко Наталко?

 

Наталка: А до того, що заміж ти хочеш. От що, Катре!

 

ДІВЧИНА: Та ви все жартуєте!

 

ДІВЧИНА: А я знаю, як на хлопців ворожити!

 

ДІВЧИНА: Як?

 

ДІВЧИНА: Треба напекти балабушок – кожна дівчина одну.

 Потім розкласти їх на долівці, випустити собаку,

 чию балабушку першу з’їсть, та дівчина й вийде

 перша заміж.

 

ДІВЧИНА: Так балабушок у нас немає!

 

ДІВЧИНА: От біда! А вареники підійдуть?

 

ДІВЧИНА: Підійдуть! Дівчата, беріть по варенику та

 позначте кожна свій. Розкладайте на рушнику!

 

 (Заходить Одарка з коромислом та відрами)

 

ДІВЧИНА: Одарко, ти, мабуть, заснула біля криниці чи

 що?

 

ДІВЧИНА: Та!... Роман причепився, з відер воду виливав!

 Отам, у полі…

 

(Дівчата співають пісню «Ой у полі криниченька»)

 

 

Ой у полі криниченька,

Кругом неї травиченька.

 

Ой там Роман воли пасе,

А дівчина воду несе.

 

Ой став Роман жартувати,

З відер воду виливати.

 

"Годі, Роман, жартувати,

З відер воду виливати,

 

Бо нерідну неньку маю,

Буде бити, добре знаю.

 

Не так бити, як лаяти,

Ще й Романом докоряти!"

 

"Де ж ти, доню, барилася?

Вже й вечеря зварилася!"

 

"Налетіли гуси з броду,

Сколотили з піском воду.

 

Я, молода, постояла,

Доки вода устояла!"

 

"Брешеш, доню, не стояла,

Ти з Романом розмовляла!"

 

"Щиру правду признаюся,

Що з Романом кохаюся.

 

А він чорний, я русява:

Зійдемося - буде пара!"

 

ДІВЧИНА: А чого це ви вареники на долівці порозкладали?

 

ДІВЧИНА: Ворожити будемо! Клади й свого! Слухай,

 треба випустити собаку і чийого першого

 вареника з’їсть, та дівчина першою і вийде

 заміж.

 

ДІВЧИНА: (здивовано) У цьому році?

 

ДІВЧИНА: Авжеж!

 

ДІВЧИНА: Так впускайте ж Сірка!

 

Наталка: Та нема ж Сірка дома.

 Ще на тому тижні світ за очі забіг – старий

 був. Останнім часом так і з будки не вилазив.

 

ДІВЧИНА: Що ж його робити? Одарко, а Роман ще коло

 криниці?

 

ДІВЧИНА: Мабуть, ще там. Я ж води так і не набрала.

 А навіщо він тобі?

 

ДІВЧИНА: А ми його замість пса використаємо!

 Він же не знає, де чий вареник, от хай і з їсть.

 Одарко, гукай Романа.

 

ДІВЧИНА: (гукає) Ром-а-а-а-н-е-е-е!

 Рома-а-а-а-н-е-е-е!

 

(Заходить Роман)

 

Роман: Чого тобі? Добрий вечір!

 Доброго здоров’ я всім!

 

ДІВЧИНА: От що, Романе! Бачиш вареники?

 

Роман: Ну, бачу!

 

ДІВЧИНА: Ото ж бери одного та й з’їж, чи два,  а то й всі поїж.

 

Роман: Та я не голодний!

 

ДІВЧИНА: Дівчата ворожать, просять, з’їж!

 

Всі дівчата: З’ їж, Романе!

 

Роман: От причепились! Ну, добре вже, з’їм.

(Пробує руками) Холодні вже.

 О, оцей найтепліший. З’ їм цей.

 

(Дівчата сміються)

 

Роман: А чого це ви хихикаєте?

 

Дівчина: Та з’їв ти вареника Мотриного, то в

 цьому році вона першою й вийде заміж.

 

Роман: Опа! То скоро й на весіллі погуляємо!

 

Дівчина: Дівчата, давайте затанцюємо. Нехай наша

 баба молодість згадає.

 

( Дівчата співають пісню і виконується танок «Ой є в лузі калина»)

 

Ой у лузі калина, (Двічі)

 Калина-калина,

 Комарики-дзюбрики, калина.

 Калина-калина,

 Комарики-дзюбрики, калина.

 

 Там дівчина ходила, (Двічі)

 Ходила, ходила,

 Чубарики-чубчики, ходила,

 Ходила, ходила,

 Чубарики-чубчики, ходила,

 

 Цвіт-калину ламала, (Двічі)

 Ламала, ламала,

 Комарики-дзюбрики, ламала.

 Ламала, ламала,

 Комарики-дзюбрики, ламала.

 

 У пучечки в’язала, (Двічі)

 В’язала, в’язала,

 Комарики-дзюбрики, в’язала.

 В’язала, в’язала,

 Комарики-дзюбрики, в’язала.

 

 На доріжку кидала, (Двічі)

 Кидала, кидала,

 Комарики-дзюбрики, кидала.

 Кидала, кидала,

 Комарики-дзюбрики, кидала.

 

 Та й на хлопців моргала, (Двічі)

 Моргала, моргала,

 Комарики-дзюбрики, моргала.

 Моргала, моргала,

 Комарики-дзюбрики, моргала.

 

 

Хлопець: А я оце йшов вулицею, коли це чую:

 Хто це стукає завзято

 до кожного дому?

 То гукають учні:

 — Збір металолому!

 На порозі вже хлоп’ята.

 А бабуся з печі:

 — Ой, скоріш би поховати

 Всі залізні речі!

 Бо в сусідки у Варвари

 Учні з дому

 Потягли і самовара

 До металолому…

 — Не турбуйтеся задаром!-

 Каже їй Пилипко,-

 Як немає самовара ---

 Можем взяти й ліжко!

 

Хлопець: Бабусю, а ваша онука ходила до школи?

 

Баба: Ходила.

 

Хлопець: Ото, мабуть, я її і не впізнав.

 Нашу Нату не впізнати,---

 Модна зачіска у Нати.

 Дивна зачіска нова:

 Розкуйовджене волосся,-

 На всі боки піднялося,-

 Мов копиця, голова!

 Ната в класі йде до парти,

 А навколо смішки-жарти.

 - Звідки зачіски нові?

 Посміхнувся Боря хитро:

 - Це, мабуть, від того вітру,

 Що у неї в голові!

 

Хлопець: А мені було:

 Пірнув аж на дно я

 У море студене,

 Аж раптом: акула

 Прямує до мене.

 Роззявила пащу,

 Як тільки могла…

 А я тут як свисну! –

 Вона й утекла!

 

Хлопець: А як же ти свиснуть

 На дні умудрився?

 Ти, часом, не в рака

 Свистіти навчився?

Гумореска (два виконавці)

 

 — Ти давно сидиш з вудками на Дніпрі?

 — Та не дуже, - від ранкової зорі.

 — А чому нема улову в рибака?

 — Не ловив я. Вчив я плавать черв’яка.

 

Хлопець: А яке ж свято без снігу?

 Подивіться за вікно.

 Падає тихесенько сніг-сніжок.

 

Виконується пісня «Перший сніг»

 

На дворі сніг білесенький

Падає тихесенько,

Він кружляє весело,

Радує усіх.

А я біжу, підстрибую,

Радощів не стримую,

Ось, нарешті, випаде

Самий перший сніг!

 

Приспів:

І скатернтинка біла,

Неначе дивосвіт,

Усе кругом накрила,

Це самий перший сніг.

Він на моїх долонях

І на щоках моїх,

Як весело сьогодні,

Бо випав перший сніг!

 

Дерева запорошені,

Казкою запрошені,

Дивні та хорошії

В білому вбрані.

А я іду, всміхаюся,

До усіх вітаюся,

На душі так радісно,

Весело мені!

 

Приспів. (2)

 

Як весело сьогодні,

Бо випав перший сніг!

Дівчина: Така завірюха надворі піднялася!

 Закрий щільніш кватирку, Борю,

 Бо дуже холодно надворі.

 

Хлопець: А як закрить її щільніше,

 Хіба надворі потепліша?

 

Дід: А послухайте, що вам старий розкаже,

 - Скажи, зозуле, скільки літ?

 - Ку-ку! – зозуля у отвіт.

 Панько сміється:

 - Дуже мало! – всього два роки накувала!

 Сестричка ж мовила Паньку:

 - Я знаю, чому тут два ку-ку!

 Від неї правду ти почув:

 Два роки ти у другім був.

 

Дівчина: Мне хустиночку в руці,

 Гірко плаче Віра:

 В мене п ять було стільців, -

 А тепер – чотири.

 Взявся братик рахувать:

 - 1, 2, 3, 4, 5!

 - Віро! Плакати облиш: ти ж на п’ятому

 сидиш!

 

Хлопець: Хлопці, дівчата, я вчора з поросятами балакав.

 - Не впізнать вас, поросята,

 Ви чистенькі, мов качата,

 - Ми сьогодні покупались,

 На хро-хроніку знімались.

 

Дівчина: Гей, дівчата, парубки, нумо грати у сніжки!

 

(Грають у сніжки, потім виконують пісню «Свято зими»)

 

Сіє-віє сніговиця у дворі.

У кімнаті не сидиться дітворі

Гарні лижи та санчата є у нас.

Гей, дівчатка і хлоп’ята кличем Вас

 

Білу бабу ми зліпили снігову,

і до себе запросили мов живу

Хай кружляє тут навколо сніг-сніжок,

всіх запрошуємо в коло у танок.

Ой, весела завірюха снігова, огортає,

 ніби хустка пухова.

А як сонечко небавом припече,

то заплаче біла баба і втече.

 

Програш.

1 куплет

 

Дівчина: А у баби Гапки так уже і квочка сидить.

 Бабуся каже: - Глянь в гніздечко!

 Курчатко клюнуло з яєчка.

 - Пита здивовано внуча:

 - А влізло як туди курча?

 

Хлопець: Розказали про курча,

 А я вам про цапка.

 У цапка борідка сива,

 Шолудлива, некрасива

 І на ній мов павучки,

 Реп’яшки та колючки.

 - Так, - кажу я, - не годиться!

 Треба, цапе, поголиться!

 А цапок мені таке:

 - Ме – ке – ке!

 Ніби каже: - Розумію,

 Та голитися не вмію…

 

Хлопець: Розплакалось хлопча:

 - Я хочу калача!

 - Та он же калачі, -

 Візьми їх у печі!

 - Не хочу! Їж сама!

 Я думав їх нема!

Дівчина: Хлопці, дівчата, хто відгадає загадку?

 Я голочками вкрита.

 Без листя деревинка.

 Мій дім – лісок хороший.

 Скажи, хто я?

 

Дівчина: Молодці, швидко відгадали.

 

(Співають пісню «Ой ялинко, зелененька»)

 

Ой ялинко зелененька

Ти була колись маленька

А тепер ти ось така

І висока, і струнка

 

Ось така, Ось така,

І висока, і струнка

Швидко ти набрала сили

Сонце, дощ тебе ростили,

 

Сірий зайчик для забав

Під ялинкою стрибав

Для забав, для забав

Під ялинкою стрибав

 

Біля тебе ми ялинко

Заспіваєм пісню дзвінко

Візьмем руки у бочок

Затанцюєм гопачок.

У бочок, у бочок

Затанцюєм гопачок.

 

Хлопець: Щось ми, хлопці, засиділись.

 Гей, музики, заграйте такої,

 Щоб аж у хаті було тісно.

 

 (Виконується танок «Черевички». В цей час Семен засинає на стільці.)

 

Дівчина: Хлопці, дівчата, дивіться!

Наш Семен заснув!

 

Семен: - Га! Що? Я не спав!

 

Дівчина: Ти спиш, Семене, при вікні?

 

Семен: Ні!

 

Дівчина: То, може, плачеш в тишині?

 

Семен: Ні!

 

Дівчина: Одержав вісті ти сумні?

 

Семен: Ні!

 

Дівчина: А двійок не було в ці дні?

Семен: Ні!

 

Дівчина: То просто думаєш, дивак!

 

Семен: Так.

 

Дівчина: Про що ж ти думаєш, Семене?

 

Семен: ( відштовхує дівчину) (Сердито)

 Щоб відчепилась ти від мене!

 

Дівчина: Вже й вечірній морок висне.

 Нічка зорі запалила.

 Українська наша пісня

 Серце й душу звеселила.

 

(Виконується пісня «Ой, чий то кінь стоїть»)

Ой чий то Кінь стоїть

Що Сива Гривонька

Сподобалась мені

Сподобалась мені

Тая Дівчинонька

 

Не так та Дівчина

Як Біле Личенько

Подай же Дівчино

Подай же Гарная

На Коня Рученьку

 

Дівчина підійшла

Рученьку подала

Бодай же я була

Бодай же я була

Кохання не знала.

 

Кохання-кохання

З Вечора до Рання

Як Сонечко зійде

як Сонечко зійде

Кохання відійде

 

Кохання-кохання

З Вечора до Рання

Як Сонечко зійде

як Сонечко зійде

Козак в Похід іде

 

Ой чий то Кінь стоїть

Що Сива Гривонька

Сподобалась мені

Сподобалась мені

Тая Дівчинонька

 

Баба: Гарні вечорниці в нашій хаті!

 Добре, що прийшли до нас на вечорниці.

 Бачу, вмієте веселитись, жартувати, танцювати.

 

Дід: І ми, старі, згадали свою молодість.

 Та на порожній шлунок не довго жартуватимеш.

 А що, бабо, вареники готові?

 

Баба: Готові. То ж сідайте до столу, будь-ласка.

 

Баба: А глядачів скільки у залі?

 То це теж наші гості,

 І по очах бачу, теж вареничків хочуть.

 Зараз, зараз скуштуєте.

 Дівчата, пригощайте гостей.

(Дівчата роздають вареники)

 

Дівчина: Ой, мабуть, давайте, люди,

 За гостину дякувати будем

 І за те, що гарно приймали.

 І за те, що смачно частували.

 

Хлопець: Нехай ваша добра хата

 Буде радістю багата

 І ділами, й пирогами,

 І гостями, і друзями.

 

Дівчина: А ще бажаємо сили,

 Щоб ніколи не хворіли,

 Щоб люди поважали,

 Щоб діти шанували.

 

Хлопець: Щастя, здоров’я не на один рік,

А на цілий вік!

 

Дівчина: Отакі-то вечорниці!

Добраніч, господарі!

Всі: На все добре!

 

Хлопець: А на прощання заспіваємо ще пісню та й

 розійдемося по домівках.

 

(Виконується пісня «Розпрягайте, хлопці, коней»)

 

Розпрягайте, хлопці, коней, та й лягайте спочивать.

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

 

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.(2 р.)

 

Копав, копав криниченьку у вишневому саду.

Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду.

 

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала. (2 р.)

 

Вийшла, вийшла дівчинонька в сад вишневий воду брать.

А за нею козаченько веде коня напувать.

 

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала. (2 р.)

 

Просив, просив відеречко,- вона йому не дала.

Дарив, дарив з руки персня,- вона його не взяла.

 

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала. (2 р.)

 

Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив.

Що я вчора, ізвечора із другою говорив.

 

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала. (2 р.)

 

Вона ростом невеличка, ще й літами молода.

Руса коса до пояса, в косі стрічка голуба.

 

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала. (4 р.)