Виховний захід: Україно, цвіти у любові й добрі

Олександра Паліман,

класний керівник 7-В класу

„УКРАЇНО, ЦВІТИ У ЛЮБОВІ Й ДОБРІ”

Мета: виховувати патріотичні почуття у дітей до своєї країни, символів України: прапора, герба та гімну, хлібу на вишитому рушникові;

розвивати вміння уважно слухати музику, співати та виразно читати вірші, сприяти розвитку у дітей акторський здібностей.

Боже, як же важко говорити,

Коли ж припиниться нарешті ця війна?

Але від пострілів зривається земля,

Що буде далі? Чи настане завтра?

Для тих людей, що зараз у бою,

На них чекають вдома їхні мами

Благаю, припиніть вже цю війну!

Прошу у Бога миру для країни,

Щоб повернулися живими усі ті,

Хто захищає зараз Україну,

Хто там на Сході ніби в іншому житті…

Молюся небу, молюся і вірю,

Що все закінчиться, що скоро все мине

Тримайся, моя рідна Україно,

Борися люба за життя своє,

Я вірю, що припиняться всі війни,

Що буде мир і спокій у серцях,

І вірю я в майбутнє України

І віра ця з душі, в моїх рядках!

 

Марія Скочиніс

/задня завіса святково прикрашена/

ФОНОГРАМА –

Виходять ведучі – маленькі хлопчик та дівчинка в українських костюмах в супроводі старших ведучих.

1 хлопчик: У ріднім краю зелен гай шумить
я знати рад, про що він мріє спить
Я слухав, чув, як кожна деревина
Шуміла ніжне слово : Україна

2 дівчинка: О, Боже, дай повік любити край,
де квітка, пташка і зелений гай
де кожна вірна тій землі дитина
живе єдиним словом : Україна

Ведучий: Наші серця, наші душі звеличуються, сповнюються силою від української землі. Наші красиві вуста наповнюються рідним словом, українською піснею.
Ведуча: Для кожного з нас вона – Україна – найрідніша, наймиліша, найкрасивіша країна на світі.

2д. Україно! Мій духмяний дивоцвіт
голубінь над чистим золотом колосся.
1х. Через терни йшла до волі стільки літ,
І настав той світлий день …
Разом: Коли збулося!

Ведучий: 24 – го серпня 1991 року Верховна Рада України урочисто прийняла АКТ про проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою.
Разом: З Днем народження, незалежна Україно!

Ведуча: 23 серпня 2004 року, український народ, усі ми, вперше святкували День Державного прапора України. Тобто ми стали свідками зародження ще однієї, дуже важливої для політичного та національного єднання нашого народу державної традиції.

Читець 1. 
Вже скільки закривавлених століть 
Тебе, Вкраїно, імені лишали... 
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Степів таврійських і карпатських гір 
З'єднався колір синій і жовтавий. 
Гей, недругам усім наперекір – 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, 
Його полотна в попелі лежали... 
Але він знов, як день новий розцвів, 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Повірмо в те, що нас вже не збороть, 
І долучаймось до добра і слави. 
Хай будуть з нами Правда і Господь – 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Вже скільки закривавлених століть 
Тебе, Вкраїно, імені лишали... 
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: 
Внесіте прапор вільної Держави! 

Ведучий: До внесення прапора вільної України прошу всіх встати! 
Внести прапор! 
пісня В.Крищенко. Прапор України. Хлопці  заносять прапор в зал.

Хлопець 1: Народе України! Твоєю силою, волею, словом утвердилась на нашій рідній землі самостійна Українська держава – Україна.
Хлопець 2: Все що мріялось – віками,
Сповнилось, настало!

Хлопець 3:  ”Ще не вмерла Україна ” –

Всі разом:  Гордо прозвучало!

 Гімн України  

Ведучий: Україна - країна трагедій і краси, країна гарячої любові до народу, довгої вікової героїчної боротьби за його волю.
Ведуча: Летять роки. Біжать вони, як швидкокрилі ріки, як незагнуздані коні. Летять і летять, як у вирій журавлі. І не зупинити їх, не наздогнати, не повернути. Мчать і мчать у вічність. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруться у народної пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Вітчизну!

Ведучий:

Вірш “Хвилина мовчання”

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Схилимо голову перед світлою пам’ятю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Вшануємо їх хвилиною мовчання. (Хвилина мочання) 

До слова запрошуємо гостей

_________

Ведуча: Україна – це всі ми разом, в радощах і турботах, в реальних діях за майбутнє нашої Батьківщини.

Дівчинка:
Любіть Україну як сонце любіть, 
Як вітер і трави і води. 
В годину щасливу і в радості мить, 
Любіть у годину негоди.
Хлопчик: 
Яка ж вона довга в століття, у цілі віки, 
Година негоди, що люд український гнітила 
Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки, 
А шаблі мов блискавка, сині жупани мов крила.

Пісня

Ведучий: Кожен із нас у своїх серцях несе маленький вогник гордості за те, що ми українці, що ми народилися на цій прекрасній землі, єдиній і неповторній.
Ведуча: Наші національні обереги – це символи життя, щастя, і долі. Червона калина під вікном, бабусина вишиванка, верба біля ставу і душа українського народу – рушники – це наша рідна пам’ять, наша історія – велична і все стверджуюча.

Ведучий: Рідне слово моє – в нім озвуться віки,
Рідне слово моє – і крізь хмари сія.
Ведуча: Словом вишию день - простелю рушники
А на тих рушниках – Україна моя!

Фонограма – „ Рушник ” діти розгортають «Рушник єдності»

ДІТИ:

1д: В День Незалежності, ми діти України присягаємо біля „рушника національної єдності ” .
Складаєм обітницю мамі і тату,
і святому Всевишньому Богу:
ми завжди любитимемо рідную хату,
і землю і небо, і дитинства дороги.
2. Мову Шевченка,
І віру Христову,
Звичаї народу
І вербу над ставом.
3.Врочисто даєм
непорушнеє слово-
ми відродимо нашу
козацькую славу!
4.Складаєм обітницю нені – Вкраїні,
що будемо щиро її ми любити,
що силу всю, розум і вміння-
ми завжди готові для неї зложити!
5.Очистим джерела,
насадим ліси,
вшануєм могили,
загоїм руїни -
Всі разом: складаєм обітницю людям усім!

Пісня 

 

Діти(молодші)

1: Вставай Україно! Вставай!
Виходь на дорогу свободи
Де грає широкий Дунай,
Де ждуть європейські народи.
2: Вставай, Україно! Вставай! 
Єднай Чорне Море й Карпати
І свій переболений край
Не дай ворогам розламати! 
3: Ми народ, що вийшли із народа,
Клянемось в благословенну мить
Всі свої тисячолітні болі,
В славу України перелить.
4: Це Мій народ. Спогорда не дивись.
Ще руки в нього з праці вузлуваті, 
Душа ж його пречиста, яко свято, 
А в серці дума й пісня обнялись.
5: Під синім небом України
Зазолотилися жита
У чуйнім серці воєдино
З’єдналась палітра та.
Бо ще дано нам споконвіку -
Душею, що не любить крику
Єднати землю й небеса.
6: Дай нам, Боже, сили і снаги,
Щоб цвіли Дніпровські береги,
Щоб жили гуртом, не поодинці
На землі щасливі українці
7: Я на рідній мові друзям щастя зичу
Хай добро хлібину кожному несе.
У гостинну хату щиро всіх покличу
І вони, я певен, зрозуміють все.
8: І вони, я певен зрозуміють слово,
Де вкраїнська мова пахне барвінково,
Де вкраїнська пісня розправля крило.
9: Земля тремтить у сонячнім промінні,

Вже будить зайчик сонячний дуби.

…Лиш тут відчула я земне тяжіння,

Лиш тут я можу мріять і любить.

10 Дівчинка: Люблю тебе я мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на відмінно,

Щоб мною ти пишатися могла.

11 Юнак: Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все – усе, що є в моїм краю !

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Пісня

1: Серпень нам дарує
незабутні миті:
стяги українські
в сонячній блакиті
майорять крилато
на держави свято.
Приїжджайте, друзі,
з нами святкувати!

2: Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
3: Моя Україна – це пісенька мами,
Розлогі лани колосяться хлібами,
Вишневі садочки, лелеки на хаті.
Купають ставочки хмарки пелехаті.
Моя Україна – то мамина ласка,
Червона калина, бабусина казка.
Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…
Я кращої в світі країни не знаю.
4: Наша Україно! Ми — твоя надія,
Ми — твоє майбутнє й заповітні мрії.
Будемо зростати, будемо мужніти,
На твоїх просторах жити і трудитись.
Щоб завжди цвіла ти вільна і єдина,
Синьоока ненько — рідна Україно!
5: Україна! Слово незабутнє.
Ти моє минуле – славна Русь.
Ти моє сьогодні і майбутнє,
Бо твоїм я іменем зовусь!

6: Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата,
Рідний Край наш - Україна,
Красна та багата.
7: Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний нарід - українці
Всі до нас подібні.
8: Рідна віра: Свята Трійця
І Пречиста Мати.
Рідна мова: нею вчились
Бога прославляти!
 

9: Присягаем наш Край Рідний
Над усе любити,
Рідний нарід шанувати
І для нього жити.
10: Присягаєм – рідну віру
Завжди визнавати,
По – вкраїнськи говорити,
Молитись, співати.
11: Як ріка в гору не піде,
Як сонце не згасне,
Так ми того не забудем,
Що рідне, що власне.
12: Що нам рідне, те нам буде
І красне і гоже!
Присягаєм, що так буде
Поможи нам, Боже!

Пісня

 

Вірш:

1: Розцвiтай, Україно, 
Ти квiтками калини
I рости, Україно, синiв,
Щоб вони тебе милу
Захищати зумiли 
Вiд усiх чужакiв-ворогiв.

А дочкам своїм, рiдна,
Ти наказ рознеси всiм,
Щоб синочкiв ростили своїх,
До науки привчали
I добру щоб повчали
Та поваги до рiдних батькiв.

2: Хай буде Україна 
Багата та сильна,
Та щоб горя не знала вона,
Щоб була вона гарна,
Щоб була вона вiльна,
Україно моя чарiвна!..

Нам сам Бог помагає
Й землю благословляє,
В боротьбi за життя нас веде
За свою Батькiвщину,
Бо немає країни
Краще нашої бiльше нiде!..

 

Пісня

Вірш Тобi, Україно          читає ________
 

Моя ти рiдна Україно,

На прапорi твоїм блакить,

Багата й сильная країна,

Де жито в колосi шумить.
Пройшла страшний ти час розрухи,
Голодомору i вiйни,
Розправили величнi крила
Твої знедоленi сини.

Iз козакiв тi українцi,

Що пiдняли тебе з руїн,

Й поставили тебе, убогу,

На рiвень iнших всiх країн.
Тепер ти вiльна, Україно,
Нiхто тебе бiльш не згнобить,
Нiяка сила не зламає
I щастя нам не вкоротить.

Ми ворогiв своїх здолаєм,

Могутнi станем i мiцнi, 

Свободу втримаєм руками

Й складатимем про це пiснi.
Коли ж бридкi жадiбнi руки
Простягнуть вороги до нас, 
Згуртуєм ми свої громади,
Бо вже тодi прийшов наш час.

За нашу правду i свободу

Життя спокiйно вiддамо,

Як нашi предки воювали

За наше щастя i добро. 
Здобудем волю i свободу
Ми для онукiв та дiтей,
Здобудем славу i майбутнє 
Для України та людей!...

Ведуча: Україна – золота, чарівна сторона. Земле, рясно уквітчана, зеленню закосичена! Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Пісня

 

Ведучий: Живи, Україно, славетна земля,
живи, Україно, живи, незалежна
соборна держава, ти наше життя!
І щире бажання, і радість безмежна.
Ведуча: Ведуть нас вперед, за нове майбуття,
Дніпро і Карпати, степи стародавні,
І Чорного моря хвиляста краса,
Вони ще побачать діла наші славні,
Бо воля народна здійснить чудеса!

Вірш «Єдина Україна» читає__________

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір'я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

 

ФІНАЛ

Звучить голос за сценою.

Правду кажуть: ставши рабом раз, залишишся ним назавжди. Припини свій плач, Україно! Найгірше залишилося позаду. Впродовж сотень років неволі ти бачила своїх знедолених жінок, своїх денаціоналізованих дітей. Твої міста палили вогнем, плюндрували твої родючі поля, нищили мову та віру протягом сотень років… Тобі вказували – що їсти, що говорити, у що вірити протягом сотень років… Ти не належала сама собі, твої дні були повні страждань, твої ночі були повні терору.

 

Відкривається сцена. На тлі чорного драпірування сцени стоїть дівчина, одягнена в просту білу сорочку, з терновим вінком на голові. Поруч ще 5 дівчат в українських костюмах.

Дівчина у сорочці, знімаючи з голови вінок і передаючи його 1-ій дівчині.

Невпинний час страждань, людського болю

Нам відраховує і днини, і хвилини.

Вінець терновий, оповивши волю,

Лежав і на чолі, й на серці України.

1-а дівчина бере вінок.

Він коле серце і стискає груди,

І голками впивається у тіло.

Чи не пора нам схаменутись, люди?

Інакше сонце б нам тоді світило!

2-а дівчина, беручи вінок від 1-ої.

Цей вінець клятий стільки зла накоїв,

Історію спотворив нанівець!

Він нашу пам’ять у могилі заспокоїв,

Безславний пророкуючи кінець.

3-я дівчина, беручи вінок від 2-ої.

Культуру, прадідами пещену віками,

Ламав, калічив і кидав в багно.

Розплющив він колючими руками

Ту віру, що народжує добро.

4-а дівчина, беручи вінок від 3-ої.

Намірився і дух до рук своїх прибрати,

Страх сіяти і душу засмітить.

Хотів би брата потравить на брата,

І мову батьківську занапастить.

5-а дівчина, беручи вінок від 4-ої.

Він міг би довго душі нам косити,

Принижувати і вбивать людину.

Ні, досить цей вінок носити,

Ти долі іншої достойна, Україно!

Звучить пісня "Ой у лузі червона калина…".

Чорне драпірування спадає і відкривається заставка з емблемою відродження України. На жовто-блакитному тлі вишивані рушники, колоски пшениці і кетяги калини.

Звучить запис пісні Т.Петриненка "Україна". Дівчина кидає терновий вінок і разом з іншими одягають український вінок на Україну.

Україна: Україна – це я країна смутку – і печалі – одягла свій розкішний вінок з рути і барвінку, пахучий і гарний.

Велична і свята ти, Мати – Україно,

Лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, соборну і єдину,

Історії твоєї славу відродить!     Виходять зі сцени.

На сцену виходить Мати-Україна( в українському національному вбранні, пов’язана великою барвистою хусткою)

В минулому моєму  стільки сили,

А нині смуток і печаль одна,

Я – мати, я під серцем вас носила,

Життя ж дала для щастя і добра.

Голос за сценою.

Народе мій, що ти без пам’яті і віри

Блукаєш в темряві, в імлі.

Забувши про святе в житті і світі,

Чи знайдеш собі щастя на землі?

Мати-Україна:
Гряде доба великих змін!
Народе мій! Вставай з колін!
Вставай! Відчуй себе Титаном
І все тобі під силу стане

 

Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

 

Гасить свічку і стає спиною до глядацької зали.

 

Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

 

Гасить свічку і стає спиною до глядацької зали.

 

Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

Зневірився народ в своїх духовних силах,

Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя згасла пам’яті свіча.

 

Гасить свічку і стає спиною до глядацької зали.

 

Звучить урочиста музика. На сцену виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

 

Дівчата – українки підходять до Жінки-Пам’яті і запалюють свічки.

Пісня – «Запалю свічу»

 

/маленькі і дорослі ведучі /

Ведуча: Під синім небом України
зазолотилися жита
у чулім серці воєдино
з,єдналася палітра та.
Ведучий: Бо це дано нам споконвіку –

душею, що не любить крику,
єднати землю й небеса.
Ведучі – діти:
Хлопчик: Дай нам, Боже, сили і снаги, щоб цвіли Дніпровські береги,
 

Дівчинка: щоб жили гуртом , не поодинці
на землі щасливі українці.
Ведучі – дорослі:
Ведучий: Я на рідній мові друзям щастя зичу
хай добро хлібину кожному несе
у гостинну хату щиро всіх покличу
і вони , я – певний, зрозуміють все.
Ведуча: І вони, я – певна, зрозуміють слово:
Де матусі ласка, батькове тепло,
де вкраїнська мова пахне барвінково,
де вкраїнська пісня розправля крило.

Вірш: (В. Баранов) «До українців»   читає ____________

 

Пісня  

 

Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
Ведучий: У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Ведуча: Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.

 

Ведучий: Нехай наші символи – святий Гімн, Золотий Тризуб, наш Прапор синьо-жовтий освітлюють наше життя, гріють душі й серця, єднають і зміцнюють сили всіх українців.
З святом вас! Слава Україні!
/Велично звучить "Молитва за Україну" („Боже Великий; єдиний, нам Україну храни”) муз. М.Лисенка/.