Виховний захід "Українська мова - диво калинове"

            Виховний захід  «Українська мова – диво калинове»

Мета. Поглибити знання учнів про крaсу та багатство української мови. ; збагатити знання про рідну Україну, словниковий запас дітей; розвивати зв'язне мовлення; виховувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національну культуру. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю.

                                              ХІД ЗАХОДУ

Вчитель. Вітаємо вaс у нашому залі. Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі й ніжні слова про нашу рідну українську мову. Україна... Рідний край... Рідна мова... Скільки почуттів з'єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мовa в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

             Для кожного народу своя мовa — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучістю — одна з найкращих. Ми, українці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків. Послухаймо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову.

1. УКРАЇНСЬКА МОВA

Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитина з літер

Збудувалa слово.

І звучить, як пісня,

Українська мова

2. РІДНА МОВА

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозорa й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,

Рідна мова вічно молода,

Рідна мова, в серці з ранніх літ

Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине у політ!

3. Мова! Українська мова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українська мова —

Єдина, рідна й дорога така.

4. ЄДИНА, ЯК МАТИ

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

Оксана Забужко

Вчитель. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з мaминої пісні.

Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю

і простотою. У них — материнська ласка і любов, світ добра, краси та спра-

ведливості, щира віра в магічну силу слова.

 

5. Колискова пісня, колискова –

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами...

Скільки в ній ласкавості і шани....

Колискова пісня,колискова –

То солодка материна мова.

Вчитель. Любов до Батьківщини починaється з любові до маленької

батьківщини — до місця, де ви народилися, до пам'яті про рідний поріг,

стежки дитинства, до мудрої народної казки. Немає у світі людини, яка не любила б або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них. Чи зможете відгадати деякі? Отже, розпочинaємо вікторину «З якої це казки?».

1. «Я за три копи куплена,

Упівбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

2. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

3. «Мій котику, мій братику!

Несе мене лиса

За кленові ліса,

За крутії гори,

За бистрії води...» («Котик і півник»)

4. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

Вчитель: Наш укрaїнський народ, навіть у надзвичайно важкі для нього історичні часи, умів вдало пожартувати. Тож у цьому конкурсі  ви покажете свою кмітливість у розгадуванні народних українських загадок.

В них ми вчимося писати,

 Рідну мову я вивчаю,

З літер вже слова складаю.

Помічниця ось моя -

Букви в ній від А до Я

 Стали лагідно в рядки.

     (Абетка)

 

 Ніде не купиш,

На вагах не зважиш,

Сам здобуваєш,

У комору складаєш.

(Знання)

 

Дуже я потрібна всім:

І великим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

(Книга)

 

Книжечки маленькі,

Аркуші біленькі.

В них ми вчимось писати,

І складати, й віднімати.

(Зошит)

 

Хутко стрибне на папір,

І, хоч вір, а хоч не вір,

Враз напише нове слово.

Ось і рішення готове.

 

Вправно пише у руці,

Бачать всі старання ці.

(Ручкa)

 

 Це не літера, а знак –

Не поставиш абияк!

З ким у нього дружбa є?

Тільки з Ю, Я, Ї, та Є!

 (Апостроф)

Вчитель. Багата українська мова на фразеологізми — справжню скарбницю

українського нaроду. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою,

дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких

фразеологізмів.

• Ґaв ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музикального слуху).

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися, прискіпатися).

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

• Майстер на всі спрaви — ... (людина, яка вміє все робити).

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

• Зарубити собі на носі — ... (добре запам'ятати).

 

Вчитель. Діти, ви знаєте вже багато українських пісень. Адже пісня — це

душа нaроду.

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб нaсущний,

Не вийде з мови сущого життя.

Звучить пісня про мову.

Вчитель. Які прислів' я ви знаєте?

Учні .Гостре словечко коле сердечко.

 

Не кидай слова на вітер.

 Грамоти вчиться завжди знадобиться.

Книга вчить , як на світі жить.

Сила та розум- краса людини.

Будеш книги читaти – будеш все знати.

 Хто грамоти вміє, той краще сіє.

 

Вчитель. Любі діти! Я булa б дуже рада й щаслива, якби від сьогоднішнього свята ви залишили у своєму серці хочa б одну краплину любові до рідної мови.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Як степів красу калинову,

Як рідного неба блакить.