Ми твої діти, Україно!

Тема: Ми твої діти, Україно!

Мета: розширити знання учнів про фрагменти з історії, культури та лінгвістики України; донести до учнів необхідність збереження культурної спадщини Батьківщини; донести важливість збереження патріотичного духу у кожного громадянина; виховувати повагу до традицій і звичаїв; сприяти розвитку пізнавального інтересу.

Обладнання: стіннівки, національні символи України, карта України, національні костюми, прапор України, проектор, комп’ютер, записи музики, записи фільму, екран, мультимедійна презентація, відеоролики.

Хід заходу

І. Організаційний етап

Учні розташовуються в актовому залі. Лунає пісня «Лише у нас на Україні»

ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності учнів. Оголошення теми
заходу.

Вед. 1 Доброго дня!

Вед. 2 Ми раді вітати Вас у цьому залі. Сьогодні у нас незвичайний захід. Ми зібралися тут, щоб краще пізнати нашу Батьківщину.

Вед. 1 Тема сьогоднішньої виховної години – «Ми твої діти, Україно!». Хочемо розпочати наш захід наступними рядками про Україну. Вірш «Моя Україна».

Учениця:
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.

 

Ти з давніх віків непокірна була 
І волю свою боронила невпинно. 
Нарешті збулося – її здобула 
Звитяжна моя Україна.

 

На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.

 

В садах і дібровах в вечірні часи 
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна 
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.

 

Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.

 

Квітуй, мов калина, на плесами вод, 
Будь в дружбі і праці міцна та єдина. 
Хай буде щасливим твій вільний народ, 
Прекрасна моя Україно! 
ІІІ. Основна частина заходу

Вед. 2 У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль  країни у світі.

Вед. 1 Ми свідки історії, історія – це ми… Події в Україні починаючи з листопада 2013 року тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін.

Революція, яка відбулася у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.

Вед. 2 Але, як це не сумно говорити, жодна революція не проходить мирним шляхом – без жертв. Жертви завжди є з обох сторін. Ми хочемо, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна сотня».

Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»

Вед. 1 Вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.

Вед. 2 Навіть ті, хто ніколи не чув про існування України, або був лише знайомий з назвою нашої країни, скажуть: «Аааа! Так я знаю Україну!». Чим же особлива наша Батьківщина? Що так звеличує її серед інших країн світу?

Вед. 1 Україна – це наша земля, рiдний край, де ми народилися. Столиця України – Київ. Широкi i чарiвнi простори, прекраснi села i мiста. Могутньо котить до Чорного моря сивi хвилi найбiльша рiчка України – Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, лiси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця. Погляньте на карту України. На нiй позначено кордони української землi. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське, є в нас гори – Карпатські й Кримські.

Вед. 2 Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км.  Про етапи становлення України, її історію вам розкаже учень-історикознавець.

Учень-історикознавець 1 Історія державно-правового розвитку на території сучасної України бере свій початок від середини 1 тис. до н.е., коли у народів і племен Північного Причорномор'я з'являються перші державні утворення. Це були рабовласницькі держави, які виникли у процесі розпаду первіснообщинного ладу й встановлення класового суспі­льства.

Слов'яни – одне з найбільших угруповань давньоєвропейського населення, що сформувалося у середині І тис. до н.е. Їхня історія в останні століття до нашої ери та у першій половині І тис. н.е. добре відображена в археологічних матеріалах (зарубінецька, черняхівська та інші археологічні культури). Писемні відомості про слов'ян з'явилися на початку нашої ери. Відтоді став можливим відносно систематичний розгляд процесу зародження у давніх сло­в'ян класових відносин як умови становлення державності. Територію первісної України заселяли різні племена. Однак, виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичної консолідації зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю східних слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боро­тьбі з спільними ворогами. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного консолідування східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризу­валися насамперед східністю мови, спільністю території, матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною цілісністю. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, звичаєве право, закон, суд, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів. Мабуть, уже в цей час виникають певні елементи національної свідомості, почуття патріотизму.

У формуванні права Київської Русі певну роль відіграла судова діяльність князів, яка сприяла як трансформації старих звичаїв у норми права, так і створенню нових правових норм.

Створення Давньоруської держави – єдиної держави східних слов'ян – мало велике значення для їх подальшого державно-правового розвитку. Велику історичну роль відіграла Київська і я більш ніж двадцяти неслов'янських народів Прибалтики, Поволжя, Північного Кавказу, Причорномор'я, які робили в межах Давньоруської держави перші кроки в суспільно-політичному розвитку. Завершення в Подніпров'ї державотворчих процесів позитивно позначилося на етнічному розвиткові східнослов'янських пле­мен, що поступово складалися в єдину народність. В її основі лежали спільна територія, єдина мова, споріднена культура, відносно тісні зв'язки. Упродовж всього періоду існування Давньоруської держави руська етнічна спільність розвивалася і зберігала при цьому етнографічні регіональні особливості.

За своєю класовою сутністю Давньоруська держава була феодальною, а за формою – це відносно єдина держава, на чолі якої стояв монарх – великий київський князь. Найдавнішою системою управління в Київській Русі була десятирічна система управління, що сформувалася в міру розвитку військової демократії і виросла із дружинної організації. Зміцнення феодалізму на Русі призвело до появи нової системи управління — двірсько-вотчинної.

Сформований у Київській Русі державний апарат, його цент­ральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуа­тованих трудящих мас.

Учень-історикознавець 2 Другим важливим етапом формування української державності можна вважати період народного руху під проводом Богдана Хмельницького. Цей період особливий тим, що тривалий час український народ не мав власної національної держави, що було унікальним явищем – коли б організований у класове суспільство народ був позбавлений націо­нальної державності. Щоб усунути загрозу зникнення українського народу як етнічної спільності, в порядок денний було поставлено невідкладне завдання – створити і зміцнити державне національне утворення. Це об'єднало зусилля усіх класів українського суспільс­тва в їх спільній боротьбі за визволення з-під влади Речі Поспо­литої.

Організаторами цієї держави стали козацька старшина та ук­раїнська шляхта. Вони взялися за цю справу з перших днів війни. Вже у травні 1648 p. з багаточисельних джерел у Польщу почали надходити відомості, що Б.Хмельницький створює удільне князівс­тво із столицею у Києві, а себе титулує князем Русі. На початку лютого 1649 p. Б.Хмельницький сам повідомив комісарів польсько­го короля про свої наміри створити незалежну українську державу.

З початку формування українська держава мала основні її ознаки: органи публічної влади, які не збігалися з населенням, але виконували свої функції на визначеній території; територію, яку охоплювала державна організація і населення, що на ній проживало: податки, що збиралися на утримання органів публічної влади. Слід зазначити, що населення вільної України, визнавало нову владу.

Формування української держави здійснювалося у обстановці бойових дій, що обумовлювало її форму, а саме: для виконання державних функцій пристосовувалася вже готова, перевірена прак­тикою військово-адміністративна, полково-сотенна організація ко­зацтва. В екстремальних умовах війни, коли потрібно було макси­мально об'єднати та мобілізувати на боротьбу увесь народ, ця організація стала не тільки загальною для усіх повстанських сил, але й єдиною політико-адміністративною та судовою владою в Україні, їй не була підпорядкована тільки церква. Що ж до Запорі­зької Січі, то вона зберігала здавна встановлену форму правління.

Створення української національної держави вперше одержа­ло правове оформлення та закріплення у Зборівському (серпень 1649 p.), а потім і у Білоцерківському (вересень 1651 p.) договорах, які Б.Хмельницький уклав із Річчю Посполитою.

Іноземні держави визнали вільну Україну за рівноправного суб'єкта міжнародних відносин і охоче вступали з нею у договірні відносини. У 1648-1654 pp. Україна підтримувала постійні дипло­матичні зв'язки з сусідніми Валахією, Кримом, Молдавією, Трансільванією, Туреччиною. За договором 1649 р. турецького султана з "Військом запорізьким і народом руським", тобто вільною Украї­ною, сторони взяли на себе такі зобов'язання: Туреччина – нада­вати Україні військову допомогу, а українським купцям – право вільно плавати по Чорному морю та безмитне торгувати у турецьких володіннях, а Україна – перешкоджатиме запорізьким і донським козакам нападати на Османську імперію. У ті ж роки Україна встановлює зв'язки з різними країнами Європи.

Учень-історикознавець 3 Державотворчі процеси в 1917-20 рр. Діяльність Центральної Ради, проголошення ЗУНР

Третій важливий історичний період формування української державності – це революційні роки, коли боротьба за державність України наприкінці 1917-1920 pp. відбувалася в умовах запеклої громадянської війни. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів. На пер­шому – етапі національну революцію очолювала Центральна Рада.

В листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республі­ку (УНР).

Другий етап – це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німець­кими військами.

Особливою проблемою в національному держав­ному відродженні було утворення в західних регіонах України в жовтні 1918 p. Західної Української Народної Республіки (ЗУНР).

І нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР.

Це також був визначний етап в національно-державному будівництві. На жаль, наприкінці 1920 – на початку 1921 p. процес національного держа­вного відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянсь­ких збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією західноукраїнських регіонів Поль­щею, Румунією, Чехословаччиною.

УРСР у складі Союзу РСР, незважаючи на проголошену і закріплену конституцією суверенність, залишалася економічно, політично та ідеологічно залежною від сваволі союзного бюрократич­ного центру. Український народ був позбавлений гідних сучасної цивілізації умов життя.

 Вед. 1 Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство – і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша – Україна, велика і прекрасна.

Про різноманіття природних ресурсів Ви довідаєтесь від учня-природознавця.

Учень-природознавець Природно-ресурсний потенціал України поєднує у собі колосальні запаси корисних копалин і природно-рекреаційних ресурсів. Найважливіші мінерально-сировинні ресурси країни представлені:

Кам’яне і буре вугілля – запаси 45,5 мільярдів тон;

Нафта і газ – 307 родовищ;

Торф – 1,5 тисячі родовищ;

Залізні руди – 27,5 мільярдів тон;

Марганець – 2,3 мільярди тон.

Україна багата на такі корисні копалини: нікель, ртуть, титан, боксити, кухонна сіль, сірка, каолін, вогнетривкі глини, облицювальне каміння та інші.

Більша частина території України розташована у західній частині Східноєвропейської рівнини. Завдяки теплому клімату, гарному рельєфу і чорноземами, що є третиною світових запасів в Україні надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва.

В Україні нараховується понад 70 тисяч річок та 20 тисяч озер. 9 мільйонів гектарів країни вкрито лісами, що становить 15% від її площі.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення. Понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більше 600 тисяч відпочиваючих.

Вед. 2 Мова відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини, адже слова мають свою енергетику, а отже – чинять вплив на нас із вами. Вчені давно дійшли висновку, що найкращі рослинні продукти для людини – ті, які виросли у її країні. Таку їжу людський організм засвоює значно краще, аніж закордонну. Те саме можна й сказати про мову, а детальніше про цікавинки розповість учень-лінгвіст.

Учень-лінгвіст 15 цікавих фактів про українську мову.

1. Українська входить до трійки найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

2. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

3. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце в світі.

4. Український алфавіт являє собою один з варіантів кирилиці, число букв в ньому дорівнює 33. Порівняно з російською мовою, в українському немає великої кількості церковнослов’янських слів. З точки зору лексики найближчими до української є білоруська (84%) і польська (70%) мови.

5. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.

6. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

7. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

8. Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.

9. Найбільша кількість псевдонімів була у поета Олександра Кониського – 141, у І.Франка – 99, письменник Осип Маковей користувався 56 псевдонімами.

10. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.

11. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

12. Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.

13. Найдовша абревіатура в українській мові – ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’яти літер.

14. Кілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належать «Я несу гусеня» та «Аргентина манить негра». В останньому випадку не враховується буква «ь». Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій – справа непроста.

15. Дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові – ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.

 Вед. 1 Українська пісня – це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги над ворогом.

А зараз Вашій увазі пісня «Як у нас на Україні».

Вед. 2 Україна завжди славилася своїм неповторним культурним різноманіттям. Про особливості українських ремесел Вам розповість група учнів-культурознавців.

Учень-культурознавець 1 Гончарство – один з найдавніших видів народного ремесла. Уже трипільські гончарні вироби свідчать про тонкий естетичний смак давніх гончарів, їхню високу майстерність. Гончарство несе в собі незбагненно цінну інформацію про етнографічні особливості побуту найдавніших племен і народів, що заселяли нашу землю в минулому. Зникли давні міста, зітліли вироби з полотна, шкіри, вкрилися іржею вироби з металу, зате горщик, відкопаний археологами, промовляє до нас від імені безіменного гончара, що жив тисячі років тому. Знаючи геомагнітне поле Землі, вчені визначають вік гончарних виробів з точністю до 25 років.

Учень-культурознавець 2 Кераміка (гр. керамос – глина) за часів середньовіччя зазнала технологічних нововведень: застосування ножного гончарного круга, підполивних розписів, виробництво кахлів та ін. В XVII ст. в Україні поширився один з різновидів кераміки – майоліка. Майоліка набула широкого застосування в багатьох містах України, хоча осередки її виготовлення були лише в Києві, Ніжині, Ічні, а пізніше – в Опішні, Косові та ін. Майолікові вироби з кольорової глини, вкриті поливою й розписані в народному стилі, й нині прикрашають житла сучасних українців. Популярна нині й керамічна пластика: іграшка та скульптура.

Для українських гончарних виробів характерна глибока традиційність, пластична виразність, народна декоративність і простота, яка надає самобутньому мистецтву національного колориту. Нині керамічні промисли існують у Вінниці, Коломиї, Косові, Мукачеві, Одесі, Опішні, Ужгороді, Черкасах та інших містах і селах України. Близько тридцяти об'єднань, художніх комбінатів, фабрик та заводів виробляють кераміку в традиційному для народного мистецтва стилі.

Учень-культурознавець 1 Обробка металів. Бронзоливарне виробництво в Україні, як довели археологи відоме ще з трипільських часів (IV – II тисячоліття до н. е.). Традиції видобування руди збереглися в Україні від Київської Русі. Давньоруські ковалі були обізнані з технологічними прийомами кування, зварювання і термічної обробки металів. Вони виготовляли знаряддя праці, кінську збрую, наконечники списів, сокири, кольчуги та різноманітні речі господарського призначення. На Русі існувало понад 16 ковальських ремесел. Високого розвитку досягла також обробка кольорових металів: міді, бронзи, срібла, золота.

Ювелірні вироби давньоруських майстрів відзначалися мистецькою витонченістю і досконалістю малюнків. Археологи, крім готових виробів, знаходять значну кількість ливарних формочок для виготовлення прикрас. Традиційні ювелірні технології в Київській Русі: карбування, тиснення, штампування, чернь, зернь, скань. Найскладніший спосіб орнаментації ювелірних виробів, традиційний для Київщини, – перегородчаста емаль. Пізніше це мистецтво емальєрів поширювалось і на інші землі Київської Русі, зокрема, Галич.

Учень-культурознавець 2 Різьблення – одна з найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів. На Прикарпатті й Буковині техніку плоскої різьби часто поєднують з інкрустацією – орнаментальним оздобленням шматочками дерева, металу, слонової кістки, перламутру, бісеру тощо. Одним з видів інкрустації є інтрасія кольоровими породами дерева, який використовується для виготовлення настінних декоративних плакеток, портретів, пейзажів тощо. Для художнього декорування дерева здавна використовувалися розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком. Нині побутує ще один спосіб декорування виробів з дерева – випалювання електрописаком чи спеціальними штампами.

Учень-культурознавець 1 Гутництво – виготовлення виробів із скла – було відоме в Україні понад тисячу років. Точний час його виникнення не встановлено, але в скіфських похованнях уже знаходять намиста із скла із вкраплюванням різнокольорових барвників. Назва промислу походить від слова «гута», що означає скловарну піч. В «Слові о полку Ігоревім» згадується виріб зі скла – стекляниця. Вироби із скла були не буденними речами, вони використовувалися як святкові мистецькі прикраси. Це був не тільки посуд, а й декоративні іграшки: півники, зайчики, баранці, а також різні свічники, намисто. Ремісники володіли різними прийомами: видування, орнаментування, кольорового забарвлення скла.

Учень-культурознавець 2 Ткацтво і килимарство – найдавніше ремесло, яким займалися українські жінки (докладніше про це див. тему «Житло, домашнє господарство і побут»). Тканини виготовляли спочатку для власного вжитку, але вже з IX – X ст. відбувалося відокремлення цього домашнього ремесла як промислу, що задовольняв потреби міського населення. Довгий час існували паралельно народне домашнє ткацтво і цехове ремісниче. З виникненням промислового виготовлення тканин домашні ткацькі ремесла поступово почали занепадати.

Розпис тканин, як прийнято вважати, – порівняно новий вид декоративно-прикладного мистецтва в Україні. Хоча є свідчення про надзвичайну давність і цього мистецтва – це спогади Панійського про нашу землю за часів Аттіли. Побувавши в царському палаці, він зазначав, що бачив, як жінки «покривали візерунками з допомогою різних фарб полотняні покривала, які варвари носили поверх одежі задля краси».

Учень-культурознавець 1 Писанкарством споконвіку займалися лише жінки, з розвитком промислів воно поширилося й серед чоловіків. Відомо чимало різних способів розпису писанок. Одним з найдавніших прийомів, що дійшли до нас, є розпис керамічних писанок у Київській Русі. На вкриту поливою поверхню жовтої крашанки наносять горизонтальні лінії зеленою поливою. Поки зелена полива ще не висохла, від полюса до полюса писанки проводять вертикальні лінії то вгору, то вниз. Таким чином горизонтальні лінії перетворюються у фігурні дужки. На думку багатьох дослідників такий прийом ніде, крім Київської Русі, не застосовувався. Цікаво, що цей узор побутує і нині на Київщині, Чернігівщині; він називається «сосонка», проте технологія розпису інша, оскільки його роблять на справжньому, а не на керамічному яйці.

Вед. 1 Український танок займає значне місце серед культурних надбань нашого народу. Широка популярність українського танка в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту. 

(Учні виконують український танець)

Вед. 2 А зараз, для справжніх патріотів своєї Батьківщини вікторина «Чи знаєте Ви Україну?» Кожен хто знає правильну відповідь, той піднімає руку і коли його спитають, відповідає.

1) Площа України.

2) Населення України.

3) Географічний центр України.

4) Столиця України.

5) 10 сусідів України (як по суші, так і по морю).

6) Назвіть 25 адміністративних одиниць України.

7) Коли і де вперше згадувалась назва “Україна”?

8) Перший і останній гетьмани України.

9) Два перші Президенти України.

10) Український письменник, 200-ліття якого справляли на початку березня цього року.

11) Відомий український філософ.

12) Протяжність України з півночі на південь, із заходу на схід.

13) Скільки проіснувала Запорізька Січ?

14) Перші поселенці на теренах України.

15) Останній кошовий гетьман Січі.

16) Дата об’єднання УНР та ЗУНР в єдину українську державу.

17) Дата віддачі Криму УРСР радянською владою та причини цієї віддачі.

18) Роки Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.

19) Дата визнання референдуму за незалежність сучасної України.

20) Дати заснування та ліквідації Карпатської України.

21) Часовий пояс України.

22) Поет, чиї рядки йому належать:

“Можна вибрать друга, і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати…

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.”

23) Кого називають “українським Колумбом”?

24) Скільки раз мінялась влада УНР впродовж 1917-21 рр.?

25) Скільки разів козаки піднімали повстання проти Речі Посполитої (до Національно-визвольної війни 1648 р.)? Назвати роки цих повстань.

26) Причини Голодомору в Україні у 1932-33 рр. та приблизна кількість жертв того Голодомору.

27) Які регіони відійшли до УРСР в період Другої Світової війни (1939-45 рр.)?

28) Скільки всього міст і сіл було знищено в Україні під час війни? Назвати роки Третього Голодомору в Україні.

29) Коли і де лідери незалежних України, Білорусі, Казахстану та інших держав визнали розвал СРСР та утворили Співдружність Незалежних Держав (СНД)?

30) Назвати точні числа загиблих, поранених та зниклих безвісти активістів Євромайдану під час кривавих подій на Майдані у січні-лютому 2014 р. Назвати дату втечі В. Януковича в Росію та відсторонення його від обов’язків Президента України.

ІV. Підведення підсумків виховного заходу.

Вед. 2

Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина. Пам’ятаємо, не забуваємо і цінуємо нашу Батьківщину.

Вед. 1

Збережемо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь.

Висновок

Виховна година сформована таким чином, що формує пізнавальний інтерес до історії нашої держави, її традицій, національної символіки, визначних постатей, а також до актуальних подій сьогодення.

Підсумком заходу є виховання любові до своєї Батьківщини, піднесення патріотичного духу серед підлітків, бажання кожного учня до нових звершень, самоствердження, самореалізації, вміння приходити на допомогу товаришам у потрібний момент. Розвиваючи власні здібності учні краще і швидше адаптуються до сучасності у всіх її проявах.