Виховний захід: «В світі казки чарівної»

Мета:- узагальнити знання учнів про українські народні казки, створити атмосферу радості, насолоди від творчості, поповнити знання учнів про тематику казок, збагачувати словниковий запас дітей;

-                      розвивати     читацький     інтерес           до       казок,             усне    мовлення,     логічне мислення,пам'ять, уміння творчо підходити до розв'язання проблеми, уміння аналізувати, акторські здібності;

-                      виховувати прагнення до добра і справедливості, інтерес до усної народної творчості.

Обладнання уроку: яблука з загадками на листочках, картки з різними видами завдань, «чарівні предмети» із казок, ілюстрації казкових героїв, кросворд, костюми казкових героїв, маски до казки «Ріпка»

Хід заняття

Вчитель. В ефірі – дитяча телепередача «В гостях у казки». З вами постійна ведуча – Ольга Володимирівна. Я рада вітати всіх присутніх у нашій студії.

Вчитель. Дозвольте представити вам гостей, які до нас завітали: Василіса Премудра, Білосніжка і поштар Пєчкін. У листах, які надходять до нас, глядачі часто задають запитання «Чому ми ведемо передачу саме про казки»?  Діти дадуть нам відповідь на це запитання .

1.      Існує книг багато на землі, 

Вони цікаві, мудрі та повчальні,

Та кожен з нас, дорослий чи малий, Казки читає – дуже вони гарні.

 

2.      Казка – це світ, чарівний та незвичний, Казка – це диво, сповнене краси. Поринуть у казку – це ж бо так цікаво, Це справді свято, радість для душі.

3.   

У казці звірі свою мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі, Добро і правда завжди зло долають, Тому і люблять казку діти всі.

4.  

Мудра казко, казко – чарівнице, Ти даруєш ласку,

Вчиш  ростить пшеницю. Поведи нас за собою в світ Прекрасний і чудовий.

Вчитель. Давайте розгадаємо кросворд, щоб з’ясувати, кого ж не вистачає на нашому святі. Я читатиму завдання – уривки з казок, а ви будете відгадувати назву казки. 

«Баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку…» («Ріпка»).

«Уліз і ведмідь – стало семеро…» («Рукавичка»).

 «Я не пила, я не їла: тільки бігла через місточок, та вхопила кленовий листочок…» («Коза – Дереза»).

«А лисичка його гам! Та й проковтнула».(«Колобок»).

«А мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила яєчко.» («Курочка Ряба»).

Вчитель. Яке слово утворилося у виділених клітинках? (Казка). До класу заходить «Казка» Казка.

Вітаю вас, дорослі і малі, 

Від всіх казок низенький вам уклін.

Я – казка мудра, хочу вам сказати,

Що кожен з вас мене повинен знати. Бо, кажуть, казка вчить на світі жити, 

Та правду й волю завжди боронити.

Я, друзі, казка добра й чарівна.

Мене ви знаєте і любите, мабуть.

 «Телеграми від поштаря Пєчкіна».

Вчитель. До нашої телепередачі надходить багато телеграм. Але ж ці - без підпису. Допоможіть, впізнайте, хто не зміг потрапити до нас своєчасно.

-«Дуже засмучена, Мишка випадково розбила моє яєчко, прийти не зможу». (Курочка Ряба з одноіменної української народної казки).

-                      «З’їв семеро козенят, болить живіт». (Вовк із казки «Вовк та семеро козенят»).

-                      «Моє гусенятко десь забарилось, тому прилетіти не зможу». (Івасик- Телесик з одноіменної української народної казки).

-                      «Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо». (Дід та баба з української народної казки «Ріпка»).

1.       «Завдання від Білосніжки».

(Відгадати загадки, які записані на листочках яблучок, що принесла до студії,  як гостинець, Білосніжка).

•              Старенька бабуся у лісі жила,  Гостинці для неї онука несла.

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься? Хто б відповів?

                          («Червона Шапочка»)

•              До школи прямує хлопчак дерев’яний, Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

Відома ця книжка тобі, чи не так?

В пригодах яких побував цей хлопчак?

                        («Пригоди Буратіно»)

•              Підробив він голосок, Став малим співати.

Здогадалися вони:

Вовк – не наша мати.

                            («Вовк і семеро козенят»)

•              Хто моторчик свій заводить? З даху в гості хто приходить?

І на свято він дібрався – Скажем дружно:

«Здрастуй, …(Карлсон)».

                        («Малюк і Карлсон»)

•              Працювала я у хатці,

Танцювала у палаці, Є така у мене звичка – Десь губити черевички.

                        («Попелюшка»)     

•              Вигнав дід козу із хати – Та й пішла вона блукати:

В зайця хатку відібрала.

Всі козу ту виганяли, 

Рак козуню ущипнув,  Зайцю хатку повернув.

                          («Коза – Дереза») • Сидить дівчина в корзині На ведмежій дужій спині.

А чому ж вона сховалась,  До ведмедя не призналась?

                          («Маша і Ведмідь»)

2.       Вікторина «Чарівний кошик».

Вчитель. У кошику знаходяться речі з казок. Я буду по черзі діставати якусь річ, а ви говоритимете, у якій казці вона зустрічається.

Бинт – («Айболить»)

Яйце – («Курочка Ряба»)

Горошина – («Принцеса на горошині»)

Ключ – («Пригоди Буратіно»)

Пір’я – («Кривенька качечка»)

Рукавиця – («Рукавичка»)

Черевичок – («Попелюшка») Цибулина – («Пригоди Цибуліно»)

Колосок – («Колосок»).

3.       Конкурс «Ярмарок емоцій»

Вчитель. Кожен ведучий повинен вміти передавати голосом, жестами, мімікою безліч емоцій. Перевіримо, як це вийде у вас.

(назва емоції здивування, радість, задумливість, )

-Я люблю читати казки.

Інсценізація казки « Ріпка» на новий лад.

Ведучий:

Не часто в нашій Україні Бува, щоб ріпку хтось садив... Але було... В одній хатині Дідусь Панас з сім’єю жив.

 

Раз навесні, коли берізки

Пухкі сережки одягли,

Коли дрібні зелені бризки

Так рясно на гілля лягли,

 

Дід порався в своїм садочку,

Доріжки чистив, тин ладнав,

Скопав землицю на горбочку, Що посадити тут – не знав.

 

І раптом вибігла Ганнуся, Набрати думала води...

Підбігла, лащиться:” Дідусю,

Ти мені ріпку посади!”

 

І посадив...

Ходив щоранку поливати, Глядів, щоб півник не стоптав.

Бур’ян зривав, щоб їй зростати,

 

Ретельно ріпку доглядав.

А українські землі – диво!

За труд відплачують як слід.

І ріпка виросла красива,

 

„Хороша ріпка!” – каже дід.

Блищить на сонці чепурненька,

Як мед, не скласти їй ціни, Тугенька, жовта, величенька.

А висоти!

А ширини!

 

Дід довго нею милувався, І знав, що він досяг мети.

Хоч шкодував, і хоч вагався,

Та все ж сказав:” Пора тягти!”

 

На другий день зібрався зранку,

Неначе десь на свято йшов, Надів сорочку-вишиванку, До ріпки стиха підійшов.

 

До неї чемно привітався, Примірявся і так, і сяк. Але ж... як тільки не старався, А витягти не міг ніяк.

 

Дід:

Гей, жінко, нумо вийди з хати, Покинь всі справи хоч на мить. Біжи мені допомагати, Бо ріпка глибоко сидить.

 

Баба:

Ти кликав, діду? Я хутенько, Усе покинула й біжу. Ця ріпка й справді величенька, Давай тобі допоможу.

 

Ведучий: Бабця - за діда, дід – за ріпку, Разом щосили потягли... Вона ж сидить в землиці міцно –  Так витягти і не змогли.

  

Баба:

Онучко, чуєш? Йди скоренько! Де ти там граєшся? Давай! Засіла ріпка глибоченько, Її тягти допомагай!

 

Ведучий:

Дівча – за бабцю,

Та – за діда,

А дід – за ріпку, Й потягли...

Не подає красуня й виду.

Так витягти і не змогли.

 

Онучка:

Сірко!

Біжи сюди, собачко! Чіпляйсь за мене, В ряд ставай!

Разом і витягнем, побачиш.

Ти тільки нам допомагай.

 

Ведучий:

Сірко – за внучку,

Та – за бабу,

Бабуня діда обійма, Той тягне... Та виходить слабо, І успіху ніяк нема.

 

Сірко:

Гей, кицько, глянь, усі при ділі.

Не гай часу, сюди біжи!

Що розляглася в тому зіллі?

Ти краще нам допоможи.

 

Ведучий:

Киця -  за собачку,

Той за онучку зачепивсь,

Вона – за бабу, та – за діда, А дід за ріпку ухопивсь.

Дід тягне обома руками,

Командує:” Тягніть! Тягніть!” Сам сперся обома ногами...

А ріпка смирненько сидить!

Лоби в усіх уже намокли,

Сміється сонечко згори,

А мишеня блиснуло оком І хвацько вилізло з нори.

 

Миша:

Без мене тут не буде діла, Це знає навіть дід Панас. Буває, що великій силі Бракує трішечки підчас.

 

Кіт:

Ти краще, мишко, не хвалися. Підходь хутчіш, за хвіст бери, Гарненько ніжками зіприся, Повітря в груди набери...

 

Ведучий:

І тянуть всі:

Мишка – за кицю,

Кицюня – хвостик у Сірка,

Сірко – онуччину спідницю, А та – бабуні фартуха.

Бабуня держить чоловіка,

Піт виступає на чолі,

Дід тягне ріпку, цупить, смика... І.... ріпку витягли з землі! Коріннячко у жовтій глині, Така блискуча і гладка... Всі впали і лежать на спині, Проте ніхто не наріка. Сусіди вибігли із хати, Ото вже галасу було!... Дідусь усіх став пригощати, Наїлося усе село!

  Заключне слово вчителя.

Вчитель. Дорогі діти! Я вам дуже вдячна за любов до рідної мови, за уважне читання казок, за те, що ви любите і шануєте рідне слово. Бажаю вам подальших успіхів у навчанні. Швидко спливають хвилинки,

От і прощатись пора.

Я на прощання вам зичу

Щастя, здоров’я, добра.