Виховний захід. "Вчимося жити в правовій державі".

Вчимося жити в правовій державі

Мета:

• ознайомити дітей з основними положеннями Конвенції про права дитини;
• формувати основні правові знання;
• сприяти прагненню внести свій вклад у розвиток України, як демократичної і правової держави;
• сприяти поширенню правої культури та освіченості в учнівському середовищі;
• розвивати пізнавальні здібності, правознавчий світогляд;
• виховувати справжніх громадян з почуттям людяності, чуйності та доброти.

Обладнання: мультимедійна презентація, відео,  великі картки, на яких написані основні права дитини, визначені відповідною Конвенцією, сигнальні картки, тестові завдання.

 

План заходу

1. Організаційний момент

2. Основні цілі та завдання заходу

3. Міні-доповіді учнів

4. Перегляд відеофрагментів

5. Розв’язання правових ситуацій

6. Казкова вікторина

7. Підведення підсумку

 

Хід заходу

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми заходу, постановка цілей та завдань

Учитель. Ми зібралися сьогодні для того, щоб поговорити про права дітей, тобто про ваші права. Як ви гадаєте, коли й як наші пращури дійшли до розуміння того, що права людини слід захищати? Учні висловлюють власні думки щодо запитання. Учитель доповнює й узагальнює відповіді.

ІІІ. Основна частина.

Розповідь учителя

Учитель. Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей виникла необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя, що бажав би допомогти їй у вирішенні спорів. Тривалий час діяв неписаний закон «Хто сильний, той і правий». Але коли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановити загальний справедливий порядок і норми життя для всіх громадян, у людське суспільство прийшов закон права. Тепер держава ставала на захист сильного і слабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила. З тих пір минуло чимало століть. Держави створювалися, розросталися, процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі й уряд не завжди піклувалися про свій народ. Так, оголошуючи сусідній країні війну чи приймаючи яке-небудь політичне рішення, правитель прагнув задовольнити лише свої інтереси й зовсім не замислювався над долею простих людей. Отже, людству потрібно було щось придумати, знайти такого захисника, який міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватися про них. Місію такого захисника взяла не себе міжнародна організація ООН. Що ви знаєте про цю організацію?

Учні відповідають на запитання

1-й учень. 1945 року, після закінчення Другої світової війни – найжахливішої і найжорстокішої війни на всю історію людства –народи багатьох країн вирішили, що задля збереження миру їм слід об'єднатися. Навіщо? Для того, щоб будь-які конфлікти та суперечки між країнами в подальшому вирішувались не воєнним шляхом, а мирним, за столом переговорів. Саме з цією метою 1945 року була створена Організація Об'єднаних Націй (ООН). До речі, одним із її засновників була Україна.

2-й учень. А 10 грудня 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали загальну декларацію прав людини - документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити громадські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканність, свободу совісті, можливість дотримуватись своєї релігії й багато іншого.

Учитель.  Загальна декларація прав людини - важливий і корисний документ. Але в ньому говориться про людей загалом – і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.

3-й учень. Саме тому 1989 року ООН прийняв окремий документ під назвою «Конвенція про права дитини». Конвенція – це міжнародна угода. У ній держави беруть зобов'язання дотримуватись прав кожної дитини. І наша держава також підписалася під цим документом, а значить - пообіцяла світові піклуватися про своїх маленьких громадян.

Учитель. Пригадаймо, про які права дітей ідеться у Конвенції, на що кожен із вас має незаперечне право? На столах у вас лежать роздруковані аркуші, на яких перелічені основні права дітей - основні статті цієї Конвенції.

Учні по черзі читають по одній статті Конвенції

 і своїми словами коротенько пояснюють її зміст.

Право на життя.

Право на щасливе дитинство.

Право знати, вчитися.

Право на мир у світі.

Право на любов і піклування.

Право на власну думку.

Право на особисте життя.

Право на освіту.

Право на медичну допомогу.

Право на повноцінне харчування.

Право на відпочинок.

Право на захист від насильства.

 

Учитель. Здавалося б, все дуже просто і зрозуміло, але ж ні. У житті далеко не всі права, що гарантовані юним громадянам нашої держави, виконуються. На прикладі казкових героїв спробуємо пояснити, які права порушуються.

Учитель. Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх сестер. Яке право порушено стосовно Попелюшки? (Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь у розважальних заходах, що відповідають їхньому віку).

Учитель. Яке право порушено стосовно Червоної шапочки? (Право на життя. З Червоною Шапочкою сталася біда, бо дівчинка була дуже довірлива. До речі, коли Вовк проковтнув бабусю, він зайняв її житло. Чи мав Вовк на це право? Кожна людина має право на житло. Ніхто не має право силоміць забиратись у наш дім. Дорослі і діти, мають почуватись у себе вдома у повній безпеці).

Учитель.  Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі. Чи можна вважати, що він має рівні права зі звичайною дитиною.  (Так, звичайно, Конвенція визначає, що дитиною вважається кожна людська істота, що не досягла вісімнадцяти років).

Учитель. Баба Яга викрадає Івасика-Телесика й відносить його далеко від рідного дому. Які права дитини порушила злодійка? (Згідно з Конвенцією, дитина має право не розлучатися з батьками, окрім випадків, визначених законом. Конвенцією заборонено незаконне переміщення дітей (викрадення).

Учитель. «Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» - ці слова, на жаль, часто використовує людина в ситуаціях, коли сама неправа. Дуже часто ми заявляємо про свої права, забуваючи про обовязки. Зараз, друзі, перед вами будуть розіграні невеличкі ситуації, у яких діти недоречно заявляють про свої права. Ваше завдання – визначити, чому той чи інший герой неправий. Що б ви на місці дорослого відповіли йому? А можливо, він усе ж таки правий у своїх вимогах?

Сценки

 

 Сценка 1. Звучить музика. Наперед виходять Перша мати і Син.

Мати. Скільки можна казати тобі - після одинадцятої години ти маєш провести своїх гостей. Ваша жахлива музика дратує всіх!

Син. Але ж, мамо! Ти все одно не спиш у цей час. До того ж, я маю право на свободу мирних зібрань!

Учитель. Про що слід знати матері хлопчика, щоб обґрунтувати неприйнятність його дій? (Стаття Конвенції, що визначає право дитини на свободу асоціацій та мирних зібрань, передбачає певні обмеження. У даному випадку поведінка сина утискує права і свободи інших членів родини, що є порушенням порядку.)

 

Сценка 2. Звучить музика. Наперед виходить Учитель та Учень.

Учитель (звертається до учня). Скажи, будь ласка, чому ти не готовий до уроку?

Учень. Я вирішив зовсім не відвідувати ваші уроки фізики. Вони мені нецікаві, до того ж я збираюся після школи поступати до гуманітарного вузу.

Учитель. Але шкільну програму з фізики ти маєш вивчати.

Учень. У такому випадку я вимагаю, щоб мене навчав інший учитель. Ви - занадто суворі, хоча самі, на мою думку не дуже добре знаєте предмет, який викладаєте.

Учитель. Ти поводишся зневажливо й дуже грубо. Я змушена викликати твоїх батьків.

 Учень. Це не грубість, а моя думка. Я маю право вільно висловлювати свої погляди з будь-яких питань, що стосуються мене.

 

Учитель.  Звичайно, ми добре розуміємо, як неприємно, коли твоїх батьків викликають до школи. І, звичайно, ми вільні у висловлюванні власних думок. Проте закон у цьому випадку на боці вчителя. Подумайте, чого не можна припускатися, заявляючи про свої права? (Дійсно, Конвенція визнає за дитиною право вільно висловлювати власні думки, але це право обмежується в деяких випадках. Зокрема, якщо висловлювання власної думки завдає шкоди репутації та гідності іншої особи).

 

Сценка 3. Звучить музика. Наперед виходить Друга мати і Донька.

 Мати. Доню, я йду на роботу. Будь ласка, прибери у своїй кімнаті, помий після себе посуд, сходи в магазин.

Донька. Але ж, мамо, у мене завтра контрольна!

Мати. Якщо поквапишся, встигнеш і хатню роботу виконати, і до контрольної підготуватися.

Донька. Між іншим, Конвенція про права дитини захищає мене від будь-якої роботи, що перешкоджає здобуттю освіти.

 

Учитель. Про що забула донька, відмовляючись виконати хатню роботу? (У Конвенції йдеться мова не про щоденну хатню, посильну для дитини, роботу, а про економічну експлуатацію дітей та прийом їх на роботу. Самообслуговування не може стати на заваді здобуттю освіти.)

Учитель. Який висновок ми можемо зробити, розглянувши запропоновані ситуації? (Коли згадуєш про свої права, не забувай про обовязки).

Гра «Закінчи речення»

Я маю право на відпочинок, але не повинен (заважати відпочивати іншим).

Я маю право на любов і піклування, але не повинен (ображати людей, які мене люблять).

Я маю право на їжу, але не повинен (забирати її в інших людей, вони теж мають на це право).

Я маю право на власну думку, але повинен (прислуховуватись до думки інших).

Мене ніхто не має права скривдити (але і я не повинен кривдити інших).

Я маю право на освіту, але не повинен (заважати під час уроків учителю та однокласникам, бо вони теж мають право на навчання).

На думку видатного українського педагога Василя Сухомлинського, «небажання знати – це символічні залізні грати». А може воно привести до гратів справжніх. Адже наслідком лінощів, неробства є обмеженість, убогість думки, примітивність почуттів. Особа, яку в народі називають ледарем, нікчемою, також хоче їсти і користуватись суспільними благами, але не хоче їх творити. Отже, для неї залишається шлях легкого здобуття, тобто привласнення незаслуженого: паразитизм, крадіжка. А це вже злочин. Пограбування, насильство, крадіжки, убивство – це злочини, які коять уже сформовані злочинці. Іноді це починається, здавалося б, із невинних, не грубих порушень моральних норм, правил, порядку. Наприклад, хлопчаки полюбляють залізти в чужий садочок та поласувати там яблучками чи горішками. Деякі вбачають у цьому своєрідну романтику. А що це крадіжка – не думають. Або інколи ви є свідками того, як хлопчача суперечка переходить у бійку. Мабуть, ніхто з вас не вважає страшним, якщо один хлопець віддубасить іншого. Чи не так? А ось послухайте невигадану історію.

 Двоє хлопців під заохочувальні крики однокласників зчепились, як ті півні. Фізично дужчий Сашко швидко поклав «на лопатки» Олега. Цим би й закінчилось, якби Сашко ще й словом не вразив поверженого, що викликало глузливий гучний сміх однокласників. У припливі ненависті Олег схопив гострий камінець і пожбурив услід кривдникові, який саме оглянувся. Камінь попав прямо в око…  Після довгого і безуспішного лікування Олександр залишився однооким.

 Чи хотів цього Олег? Зробити людину калікою – це вже тяжкий злочин.

 А ось інший випадок. Два братики, незважаючи на сувору батькову заборону, вирішили погратись мисливською рушницею. Петрик жартома наставив дуло на Бориса. Руки вгору! – і натиснув курок. Як на лихо, в стволі була куля. Смерть Бориса настала миттєво… Чи хотів цього Петрик? Чи планував він стати убивцею брата? Ніхто із учасників інцидентів не планував злочину. Але й не думав про можливі наслідки свого вчинку. Ось таке небажання виконувати обов’язки, недисциплінованість призводить до порушень моральних норм, установлених правил, а від правопорушення до злочину – один крок, і злочинець мусить бути покараним.

      Як цьому запобігти?

      Давайте пограємо в одну гру. Станьте в дві шеренги і  ось вам маркер. Почали. (Учні в нерозумінні). А, так, я забула сказати, що треба його передавати один одному. Стоп, стоп! Не так! Маркер потрібно передавати через ліве плече. (Учасники обурюються, що їм про це нічого не казали). Потім гра знову зупиняється і додається нове правило.

Запитання до обговорення:

• Що ви відчували коли виконували цю вправу?
• Що здавалось несправедливим?
• Що могло зробити гру справедливою? (знання учасниками правил гри)
• Де потрібні правила?
• Для чого потрібні правила?
• Що спільного між правилами і законами?

 

 Україна сьогодні перебуває на шляху побудови нової правової держави з пріоритетом права. Додержання юридичних норм гарантує особистості комфортне існування у суспільстві. Відповідно до правових норм поведінка людини може бути  правомірна чи неправомірна. Якщо правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана і допустима, вона полягає в здійснені норм права, гарантується і охороняється державою, то неправомірна поведінка – це така, що суперечить чинним правовим нормам. Розрізняють такі види правопорушень: проступки і злочин.

        Учні класу підготували повідомлення, що таке злочин і проступок. Давайте їх послухаємо.

1 учень. Проступки бувають дисциплінарні.  Дисциплінарні – це порушення навчальної чи виробничої дисципліни, внутрішнього розпорядку закладу (організації). Наприклад: запізнення на урок, невиконання д/з, куріння, брехня.

2 учень. Матеріальна відповідальність – це нанесення матеріальних збитків, порушення інших майнових чи особистих немайнових благ, які захищаються законом. Наприклад: зламали парту, стілець, розірвали портфель комусь і т.д.

3 учень. Адміністративні – це порушення встановленого державою порядку в суспільних місцях, а також порядку управління всіма іншими сферами життєдіяльності суспільства. Проступок не є суспільно небезпечним і не тягне за собою кримінальної відповідальності.  

4 учень. Злочин – це суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Учням роздаються матеріали додатку про види правопорушень

та відповідальність за них.

Вчитель. Отже, відповідальність може бути моральною, дисциплінарною, матеріальною, цивільною, адміністративною, кримінальною. Розглянемо випадок: підліток 16 років, реалізуючи своє право на володіння мотоциклом, у разі порушення правил дорожнього руху яку несе відповідальність? (адміністративну). А якщо це порушення призвело до людських жертв? (кримінальну).

 

Незнання закону не звільняє від відповідальності! (плакат на дошці)

 

Виступають запрошені гості (юрист, працівник міліції)

 

Відповідальність неповнолітніх – це передбачена законодавством правова відповідальність осіб, які не досягли 18 років.

Адміністративній відповідальності підлягають неповнолітні, які на момент вчинення ними адміністративних правопорушень (проступків) досягли 16 років. У випадках, коли це передбачено законодавством, такі особи можуть підлягати адміністративній відповідальності на загальних підставах (з 14 до 16 років – штраф виплачують батьки).

Цивільна відповідальність при нанесенні матеріальних збитків – до 14 років виплачують батьки, після т14 років – самостійно.

За загальним правилом кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на час вчинення злочину минуло 16 років. Кримінальній відповідальності підлягають також особи віком від 14 до 16 років, якщо вони вчинили такі злочини, як вбивство, зґвалтування, злісне або особливо злісне хуліганство, крадіжку та інші передбачені законом злочини. З цього віку вони несуть відповідальність і за замах на такі злочини або співучасть в них.

Вчитель.

Учні об’єднуються в дві підгрупи, кожній з яких даються приклади проступків підлітків. Необхідно визначити, яке вчинено порушення і яку відповідальність будуть нести  порушники. На виконання відводиться 8 хв.

 

 

 

 

 

Приклади проступків для першої групи:

1. Хлопчики (14 років) грали у футбол. М’яч відлетів і влучив у вітрину магазина. Скло розбилося. Чи несуть підлітки яку-небудь відповідальність? 

(Відповідь. Несуть адміністративну відповідальність за ст.. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство): відшкодовувати збитки за розбите скло будуть батьки.)

2. Микола (12 років) стріляв з рогатки у птахів біля дитячого майданчика і ненавмисно влучив в око Василька. Той з травмою довго перебував у лікарні й у результаті перестав бачити на одне око. Чи несе Миколка відповідальність? Якщо ні, то хто відповідатиме?

 (Відповідь. Відповідальність Микола не несе, оскільки ще не досягнув відповідного віку. Витрати на лікування та оплату інвалідності Василька спочатку будуть нести Миколині батьки, а потім (після 18 років) і він все життя виплачуватиме Василькові пенсію.)

3. Катя (16 років) украла з вітрини магазину красиві дорогі окуляри. Чи несе  відповідальність дівчина? Якщо так, то яку?

(Відповідь. Несе кримінальну відповідальність за ст.. 185 Кримінального Кодексу України (крадіжка)).

 

 

Приклади проступків для другої групи:

1. Хлопці на шкільній дискотеці розпили пляшку горілки й почали чіплятись до дівчат. Чи несуть підлітки відповідальність за свої дії?

(Відповідь. Несуть адміністративну відповідальність за ст..178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадському місці у п’яному вигляді), якщо їм виповнилося 16 років, якщо ж ні – протокол складають на батьків за ст..184 того ж Кодексу (невиконання батьками або особами, що їх заміняють, обов’язків щодо виховання дітей)

2. Троє хлопців (14, 15 і 16 років) пізно ввечері зупинили перехожого і відібрали у нього гроші. Чи несуть підлітки  відповідальність за свої дії?

(Відповідь. Всі троє несуть кримінальну відповідальність за ст..186 Кримінального Кодексу України (грабіж))

3. Максим (14 років) катався на велосипеді й збив перехожого з дорогим магнітофоном в руках. Магнітофон розбився. Чи несе Максим відповідальність? Якщо так, то яку?

(Відповідь. Несе цивільну відповідальність за ст..1179 – відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою. Батьки Максима повинні відшкодувати матеріальні збитки перехожому.)

 

 

Твердження учнів.

 - У мене є друзі, які вважають, що дрібні правопорушення у школі або дрібні хуліганські вчинки ( по відношенню до вчителів чи ровесників) – це просто розвага, щоб не було нудно жити. Та я знаю, що це не так, адже є різні види покарання за такі вчинки. Що ви можете сказати з цього приводу?

 Відповідь гостя.

 - Деякі підлітки вживають спиртні напої, палять. Про це знають батьки та вчителі. Але ніякі бесіди на них не впливають, бо вони вважають , що нічого кримінального не скоюють, що це зовсім не злочин. Але ж існує закон, який забороняє вживати неповнолітнім спиртні напої та тютюнові вироби. А також відповідальність несуть ті особи , які все продають неповнолітнім. Та чи діють ці закони у нашій країні?

Відповідь гостя.

 - Мій друг надає перевагу пізнім прогулянкам. І вважає, якщо батьки дозволяють – він може гуляти скільки завгодно, навіть після 10 ночі, не зважаючи на заборону. Чи правомірна  його поведінка? Яку відповідальність за таку поведінку несе підліток та його батьки?

 Відповідь гостя.

 

ІV. Закріплення нової інформації.

1. Гра «Права та обов’язки»

Учитель. Щоб перевірити, як ви зрозуміли та засвоїли інформацію, проведемо гру. У кожного з вас є сигнальні картки: права, обовязки. Я зачитую текст, а ви повинні просигналізувати відповідною карткою.

Берегти книги.

Дотримання правил дорожнього руху.

Навчатися.

Старанно витися.

Ігри, відпочинок, розваги.

Користуватися бібліотекою, спортзалом.

Охороняти природу.

Піклуватися про здоровя.

Поважати батьків.

Дотримуватися правил поведінки.

Повноцінне харчування.

 

VІ. Підсумок.

    Я сподіваюсь, що після сьогоднішньої подорожі ви поповнили свій багаж знань, підвищили рівень правової культури, розширили кругозір, обрали для себе справжні цінності в житті і , в разі необхідності, можете цим скористатись.

Заради повноцінного, щасливого життя суспільства варто виховувати в собі такі якості, як:

Життєрадісність

ВвічлИвість

 ЧеснісТь

ПоряднісТь

ЛюдЯність

 

У кожного з нас є права і ми повинні добре знати їх, щоб захистити себе, якщо хтось хоче нас образити. Але слід знати не лише свої права, але й обов'язки. Прагнучи відстояти свою свободу, не утискайте свободу інших.

Наша мандрівка підійшла до закінчення. Дякую всім за активну співпрацю.