У дитячому обласному санаторії протягом навчального року проводяться різноманітні заходи, театралізовані свята, вікторини, конкурси, які цікаві всім: і учням, і співробітникам. Для учнів захід, організований та проведений на високому рівні, має сильну психологічну дію: формує смаки, задовольняє інтереси й уподобання, реалізує духовні і фізичні сили дітей, що знаходяться на оздоровленні після довготривалого лікування.
Ми приділяємо велику увагу зміцненню сімейних цінностей і відносин.
Дана методична розробка призначена для проведення масового заходу з концертною виставою. Захід розрахований на 45 навчальних хвилин.
Навчальний заклад: КЛПУ «ОДКТС м. Маріуполь»
Основна форма роботи майстер-класу - практичний показ в дії сучасних форм і методів навчання, виховання.
Дана розробка може бути використана педагогами загальноосвітніх установ і педагогами додаткової освіти, розрахована на вікову категорію від 5 до 14 років.
Матеріал передбачає репетиції і попередню підготовку у вигляді виготовлення декорацій
Зміст
1. Анотація.
2. Пояснювальна записка.
3. Сценарій свята.
4. Список літератури для педагогів.
1. Анотація
У дитячому обласному санаторії протягом навчального року проводяться різноманітні заходи, театралізовані свята, вікторини, конкурси, які цікаві всім: і учням, і співробітникам. Для учнів захід, організований та проведений на високому рівні, має сильну психологічну дію: формує смаки, задовольняє інтереси й уподобання, реалізує духовні і фізичні сили дітей, що знаходяться на оздоровленні після довготривалого лікування.
Ми приділяємо велику увагу зміцненню сімейних цінностей і відносин.
Дана методична розробка призначена для проведення масового заходу з концертною виставою. Захід розрахований на 45 навчальних хвилин.
2. Пояснювальна записка.
Тема: «Величальная матери»»
Форма проведення: літературно-музична композиція.
Мета: Відроджувати традиції українського народу, виховувати любов, повагу до берегині роду – матері, сприяти розвитку творчих здібностей учнів, формувати у школярів культуру почуттів, мотивувати виховання ціннісного ставлення дітей до всіх жінок.
Програмні завдання:
1. Освітні:
• Ознайомити учнів з історією свята, нагадати про ІІ світову війну
• Сформувати навички культури поведінки під час проведення свята.
2. Розвиваючі:
• Розвивати творчість, самостійність, ініціативу, психофізичні якості, координацію рухів, вміння орієнтуватися в просторі;
• Розвивати вільне спілкування між дітьми і дорослими.
3. Виховні:
• Виховувати почуття колективізму, доброзичливість, чуйність, допитливість.
• Продовжувати виховувати дбайливе ставлення до мами, повагу до пам’яті про світову війну.
Попередня робота:
• Читання віршів, оповідань про маму.
• Спілкування на теми: «Значення мами в житті людини», «Матері проти війни».
Час і місце проведення: травень, Вишнева зала в «ОДКТС м. Маріуполь».
Учасники: діти, які знаходяться на оздоровленні - від 5 до14 років, співробітники: лікарі, медичні сестри, адміністрація, педагоги. Коментар: до проведення заходу учитель залучає учнів-читців, учнів-співців, танцюючих.
Оформлення зали: повітряні кульки, дитячі роботи (малюнки і вироби), вітальні плакати.
Обладнання: пересувна музична студія, екран, відеофайли, мінусовки, святково прибраний зал.
Використовувані методи і прийоми:
• Показ;
• Розповідь педагога;
• Пояснення;
• Ігрові методи і прийоми;
• Використання наочності.
Результативність: в результаті проведеного масового заходу поставлені цілі були досягнуті. Учасники літературно-музичної композиції набули певний акторський досвід і отримали
знання: з історії свята День матері,
вміння: слухати виступаючих, концентруватися, розуміти народний спів – акапельно та у супроводі музичних інструментів;
навички: працювати в команді.
СЦЕНАРІЙ
Литературно-музыкальная композиция «Величальная матери»
Знаешь, мама, в странах разных,
Где случалось мне бывать,
Есть один хороший праздник –
День, когда в почете мать.
В эту праздничную дату
Поспешают в дом родной
Люди словно бы ягнята
На зелёный луг весной.
Астронавт из дали звездной,
Водолаз из глуби вод
В этот день, пусть даже поздно,
В гости к матери придет.
И забыв о прежних спорах,
Для неё найдут слова
Те счастливцы, у которых
Мама старая жива…
Вот и стало мне обидно:
Просчитал я четки лет,
Дней таких у нас не видно,
Праздника такого нет.
Мы, душевно уважая
То, чем наша жизнь крепка,
Знаем праздник урожая,
День врача. День горняка…
Как же мы, гордясь трудами
Городов и деревень,
Вечной труженице – маме
Посвятить забыли день?!
Дорогие друзья, когда Расул Гамзатов писал эти строки, он ещё не знал, что пройдут годы, и в нашу жизнь вернуться старые, забытые традиции и праздники. Возвратился к нам и такой праздник как День Матери, его чествовали на Галиччине до 1939 года. На данный момент День матери празднуют в более чем 50 стран мира и 23 из них именно во второе воскресенье мая.
Кажется, сама природа выбрала для него цветущее время, и все живое освещено светом материнской любви, добра, вечной надежды.
Скажите тихо: ма – ма.
Вы чувствуете, как что-то живое, теплое колыхнулось в груди и чаще забилось сердце. Сколько вам лет? Тридцать? Сорок? Пятьдесят? Или всего пятнадцать? Это неважно. Вы каждой своей клеточкой ощущаете первозданную прелесть всего окружающего, несказанное стремление к этой жизни, наполненной голубым небом, красным солнцем, зеленью травы и деревьев. В такие минуты верится в добро и справедливость. Потому, что есть на свете великое слово «ма – ма», потому что она сейчас рядом, самая добрая, стойкая, справедливая, подарившая нам и это небо, и это сердце, способное чувствовать, радоваться, любить.
Скажите тихо: мама.
Вы чувствуете, как что-то теплое колыхнулось в груди! Вы слышите скорые шаги, родной озабоченный голос! Отложите в сторону все свои самые неотложные дела. Дайте матери о себе весточку, узнайте, как там она. Или просто прикройте глаза, если писать и звонить уже некуда. Она обязательно придёт и погладит вас теплой рукой, успокоит. Будем всегда помнить о своих матерях и родных гнездах. Потому, что многое в жизни проходит и уходит, но эти два нерасторжимых слова живут вечно: Мать и Родина.
С чего начинается это ласковое слово: «Мама»?
Наверное, с рождения человека, с первого слова «ма – ма», с начала жизни, с того момента, когда начинаем мыслить, понимать, что вокруг нас – люди. И самая родная, милая, наимудрейшая среди них – Мама.
Рідна Мати і рідна Україна – два крила любові, два крила, які несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов.
У каждого из нас возникает чувство защищенности и покоя, когда рядом с нами мать. Но всегда ли мы осознаем, какой ценой оплачены наши покой и счастье? Какой? Самопожертвованием, самозабвением!
О вера, наших матерей,
Вовек не знающая меры,
Святая, трепетная вера в нас
Подрастающих детей.
Ее, как свет в березняке
Не вытравит ничто на свете:
Ни единицы в дневнике,
Ни злые жалобы соседей.
Уж матери – такой народ – вздохнут,
Нас долгим взглядом смеря:
«Пусть перебесятся. Пройдет» –
И снова верят, верят, верят.
Так верят матери одни,
Взыскательно и терпеливо.
И не крикливые – они
Не почитают это дивом.
А просто нипочем года
Их вере, трепетной и нежной.
Вот только мы-то не всегда
Оправдываем их надежды.
Сколько пережили наши матери в годы войны. Какая безмерная тяжесть легла на женские плечи. «Война» - жестокое слово. Это слезы и горе, сердца многих матерей опалила она, ведь сколько их, ребят, не вернувшихся с войны.
Танец «Ни шагу назад».
Все люди спят,
Но мать не спит сейчас.
И не смыкает мать усталых глаз.
Была война. Был сын убит в бою,
Прикрыл он сердцем Родину свою
Перед ним открыто было сто дорог –
Он быть ученым мог,
Он стать поэтом мог,
О верит мать и ждет –
Раздастся в двери стук,
И сын вернется вдруг.
Все люди спят, но мать не спит сейчас,
И льются слезы из усталых глаз
И много дней, и много лет
Она все сына ждет, а сына нет.
Чтец 2:
Сыночек мой, кровиночка,
Украден ты войной.
Листочек мой, травиночка,
Как пусто мне одной.
Прокаркала вороной
Беда как в страшном сне,
Бумагой похоронною
Она пришла ко мне.
Я ворога проклятого
Отчаянно кляла,
Глаза свои проплакала –
И все тебя ждала.
Придешь походкой легонькой,
Шинелька – нараспах,
Живой придешь, целехоньких,
С улыбкой на губах
Придешь, огнем целованный,
С наградой боевой
Пускай и забинтованный
А все-таки живой.
Неделя за неделею, за годом год идет.
Устала я надеется, лишь боль во мне живет.
Сыночек мой, кровиночка,
Прошло так много лет!
Листочек мой, травиночка,
Тебя все нет и нет.
Я твій портрет фіалками вберу –
Ти ж так любила голубі фіалки.
Мене ти вчила правді і добру,
Мене до праці ти привчила змалку…
Я доторкнувся до твого чола,
На ньому зморшки – й ті такі ласкаві…
Ти все дала й нічого не взяла:
Ні крихти хліба ні спасибі навіть…
Все те, що мав, те, що в мене є,
Що від людей, що від землі святої,
Що радістю в рядках моїх встає,
Передано в моє життя тобою…
Дочку, можливо, матиму… Хтозна,
Про що в гаю зозуля накувала…
О, як я хочу, мамо, щоб вона
Твоє велике, щедре серце мала…
Исполняется акапельно песня «Пісня про матір:
Посіяла людям літа
свої, літечка житом».
Мужчина встает на колено только в трех случаях, чтобы напиться из источника, сорвать цветок для любимой, и чтобы поклониться матери.
И я кланяюсь Вам, и не потому, что сегодня праздник, а потому что Вы – мама.
И ваша любовь благословляет детей на подвиги во имя жизни на зеле.
Отрывок из поэмы Р. Гамзатого «Берегите матерей»:
Воспеваю то, что вечно ново.
И хотя совсем не гимн пою,
Но в душе родившееся слово
Обретает музыку свою.
И, моей не подчиняясь воле,
Рвется к звездам, ширится окрест…
Музыкою радости и боли
Он гремит – души моей оркестр.
Но когда скажу я, как впервые,
Это слово – чудо. Слово – свет, –
Встаньте, люди. Павшие, живые!
Встаньте, дети бурных наших лет!
Встаньте, сосны векового бора!
Встаньте, распрямитесь, стебли трав!
Встаньте все цветы! И встаньте горы,
Небо на плечах своих подняв!
Встаньте все и выслушайте стоя
Сохраненное во всей красе
Слово это – древнее, святое!
Распрямитесь! Встаньте! Встаньте все!
Слово это – зов и заклинанье;
В этом слове сущего душа.
Это – искра первая сознанья
Первая улыбка малыша.
Слово это сроду не обманет,
В нем сокрыто жизни существо.
В нем – исток всего. Ему конца нет.
Встаньте!.. Я произношу его:
«МАМА!»
4. Література: