Виховний захід "Весна починається з Шевченка"

 ВИХОВНИЙ ЗАХІД  «ВЕСНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ШЕВЧЕНКА»

Вчитель. Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мужнього і красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. В історії назавжди лишаються імена, які гордо вимовляє, пам»ятає і шанує людство.  У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу Тараса Шевченка. Скільки років минуло з дня народження поета, проте й нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої непогасної любові до свого народу.

(запалюючи свічку)      Хай палає свічка, хай палає

                                          Поєднає нас вона в цей час

                                           Друзів голоси нехай лунають

                                           Слово й музика нехай єднають нас

(звучить музика «Думи мої», виходить Шевченко, читає «Заповіт»)- сідає за стіл. По черзі виходять учні з квіткою у руці.

1. Іде весна, іде красна

мов квітка розлилася

І спогади несе вона

Про віщого Тараса.

2. Що більше сотні тому літ

Умер в чужій країні.

Та славен він на цілий світ-

Його всі знають нині.

3. Багато зла перетерпів

Зазнав лихої долі

Малим зостався без батьків

І вівців пас у полі.

4. Та пан Тараса в слуги взяв,

Картав, карав щоднини

Тарас же нишком малював

Із панських стін картини.

 

5. Застав при малюванні раз

В саду його Сошенко.

Поміг, щоб вільним став Тарас,

Щоб вчитись став Шевченко!

6. Його прийняли малярі

Хвалили вдале діло,

Але злякалися царі –

Він вірші пише сміло!

7. Злякавсь, що пісня голосна

Московський цар поганий

Тараса в чужину прогнав,

Закув його в кайдани!

8. Замовкло серце Кобзаря

У чужині холодній

Та ясне слово, мов зоря.

Нам світить до сьогодні!

9. І кожен раз, в весняний час

Усі вкраїнські діти

Згадають – нас любив Тарас

І подарують квіти!

10. Сповнить Тараса Заповіт

Ніхто з нас не забуде

І хоч минуло 200 літ

Він з нами завжди буде!

Вчитель. Замріть, затихніть. Тиша, тиша, тиша…Ви відчуваєте, як минуле і сьогодення переплітаються в одне серце, один подих, одну думку. Шевченко живе в кожному з нас.

(Презентація «Геній українського народу»)

Вчитель. Перегорнімо ж сьогодні сторінки життя нашого Кобзаря, пориньмо думками у далекий 1814 рік, у село Моринці Київської губернії.

В похилій хаті край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка мати, вбита горем.

Мати. Сину мій, дитино моя. Яким воно буде, майбутнє твоє? Чи матимеш кусень хліба. Свою господу, стріху над головою?

(відходить убік, учениці читає «На панщині пшеницю жала»)

(виходить батько, зупиняється біля матері)

Батько. Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком. З нього буде або щось добре, або велике ледащо!»

(відео «Дитинство Тараса»)

Хлопчик. Читає «Мені 13 минало»

Дівчинка. Чому плачеш, дурненький?Ну, не плач! Як тебе кличуть?

•          Тарас!
•          А я Оксана!
•          І витерла мої сльози ще й поцілувала

(взявшись за руки, виходять)

(Відео «Успіх Шевченка»)

(Звучить «Реве та стогне Дніпр широкий»! Дорослий Шевченко пише пером

Читає «Мені однаково»)

(Відео «Похорон Шевченка»)

(під музику виходить дівчинка з гілочкою вишні у руці_

Завірюха стугоніла, вила

А мороз гострив свій білий ніж

А Земля од ляку задубіла

На вітрах крутилася скоріш.

Петербурзьким шляхом, по коліна

Грузнучи в заметах боса йшла

Зморена, полатана Вкраїна

Муку пригорнувши до чола.

І намисто сипалось під ноги

Ніби кров змерзалась на льоту

«Сину, сину»,- слухали дороги

Тих ридань метелицю густу.

Цілу ніч надворі виє хуга,

Плаче, деренчить в віконнім склі

Ні дружини, ні дітей, ні друга,

Тільки гілка вишні на столі.

Вчитель. Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не встиг побудувати і власної хатини – останньої мрії поета. Він мріяв про сім»ю, діточок, садок вишневий над Дніпром. Але не судилося, не судилося! Проте « Живими в пам»яті стають Ярема, Гонта, Гамалія , і Катерина, і Марія в людські серця проклали путь».

 

(По черзі виходять героїні Шевченка)

Катерина. Нема! Утік! Сина, сина батько відцурався. Боже ти мій,дитя моє! Де дінусь з тобою? Москалики, голубчики, візьміть за собою. Кохайтеся, чорнобриві та не з москалями. Бо москалі – чужі люди. Роблять лихо з вами.

 Наймичка. А я ледве додибала до вашої хати, не хотілось на чужині одній умирати. Коли б тільки діждалися… Так щось тяжко стало. Марку!Прости мене. Я каралась весь вік в чужій хаті. Прости мене, мій синочку…я…я… - твоя мати!

Тополя.  (виконує пісню « Туман яром»)

Полюбила чорнобрива козака дівчина

Полюбила – не спинила. Пішов та й загинув.

Якби знала, що покине – була б не любила.

Якби знала, що загине, було б не пустила.

Якби знала не ходила б пізно під водою

Не стояла б до півночі з мили під вербою…

Якби знала…!

Вчитель. Наш виховний захід добігає кінця.  Шевченко, це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу. Правдива і щира.

1. Ти, Тарасе, сьогодні нас зібрав до купи

І зійшлися в цьому класі Шевченка онуки.

2. Хліб і сіль тобі, Тарасе, сьогодні підносим

Вшанувати цю гостинність оплесками просим.

(кладуть хліб)

3. Ти зорею сяєш у прийдешнім віку

Сходиш хлібом духовним на яр – рушнику

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас!

(фінальна музика)